Автореферат и диссертация по медицине (14.01.21) на тему:Гнойно-некротические осложнения послеоперативных вмешательств на тазобедренном суставе

Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка

с 0 ^

МАСАНДІКА ХРИСПІН САМСОН

УДК 616.728.2-002.3-02-092-089-06

ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНІ УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ НА КУЛЬШОВОМУ СУГЛОБІ

14.01.21 — травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків — 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук

ГОРИДОВА Лідія Дмитрівна,

Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор БІТЧУ К Денис Дмитрович Харківський державний медичний університет завідуючий кафедрою ортопедії, травматології та ВПХ

доктор медичних наук, професор БОНДАРЕНКО Микола Степанович Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри травматології, ортопедії і комбустіології

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут

травматології та ортопедії МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 2000 р. об 11.30 на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім.проф.М.І.Ситенка (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий¡оЦ” ^<ЯІІ999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук

Актуальність теми. Проблема гнійно-септичних ускладнень після оперативних втручань на сьогоднішній день продовжує залишатися однією з головних у хірургії (М.И.Кузин, Б.М.Костюченок, 1990).

В ортопедо-травматологічній практиці гнійно-некротичні ускладнення є однією з основних причин інвалідизації і летальності (В.В.Агаджанян, 1987, 1988; А.А.Корж, 1990; А.АКоструб, 1992). Це пов’язано з тим, що недостатньо приділяється уваги обстеженню пацієнта у передопераційному періоді при плануванні складних реконструктивно-відновних операцій на кульшовому суглобі для виявлення осередків хронічної інфекції, а також ряду супутніх соматичних захворювань, які сприяють виникненню і розвиненню гнійно-некротичних процесів у зоні оперативного втручання (О.П. Минцер и соавт., 1978; В.П.Сашин и соавт., 1981; Л.Д.Горидова, 1994; Е.А.5аІУаІу, 1985).

Окрім цього, значний відсоток незадовільних наслідків гнійно-некротичних ускладнень пов’язаний з недоурахуванням багатьма авторами, у першу чергу, початкового стану кістково-суглобового апарата, факторів ризику, метаболічного фону, на якому розвинулось ускладнення, характеру мікробної інтервенції в періоді, що передує маніфестації захворювання, порушень імунного статусу організму, а також з несвоєчасною діагностикою, неадекватним і несвоєчасним лікуванням виниклих ускладнень (В.М.Мельникова, 1984; А.А.Коструб, 1992).

Характер метаболічних реакцій при патології кісткової і хрящової тканин має свою специфіку і відображений у багатьох моноірафіях (В.М.Мельникова, 1984; В.В.Агаджанян и соавт., 1985; В.В.Агадасанян, 1987, 1988; А.А.Корж, 1990; А.А.Коструб, 1992; Л.Д.Горидова, 1994; І.П.Вернігора зі співавт., 1995; А.А.Корж и соавт., 1998). Однак метаболічні порушення при гнійно-некротичних процесах у кульшових суглобах і їхню залежність від первинного стану кістково-хрящової тканини суглоба і соматичного статусу пацієнта вивчено недосить повно.

Активний вплив хірургічним шляхом для усунення фокуса інфекції і запобігання подальшого прогресування гнійного процесу (М.О.Масимов и соавт., 1987; А.В.Каплан, 1979) має важливе значення для наслідку цього патологічного процесу, особливо при ураженні великих суглобів нижніх кінцівок, що відіграють важливу роль у статиці і динаміці ходи. Однак досі немає однозначної думки про вплив тривалості гнійного процесу на ступінь деструкції проксимального відділу стегнової кістки, особливо при дистрофічних процесах, які були у кістковій і хрящовій тканинах, при виконанні первіпіних реконструктивних оперативних втручань.

У зв’язку з цим вивчення можливих факторів ризику, метаболічного фону, на якому виконувалися реконструктивно-відновні оперативні втру-

чання з подальшим розвиненням ускладнень, характеру наслідків лікування в залежності від первинного стану суглоба, вигляду інфікування, термінів, характеру і обсягу повторного хірургічного втручання є актуальніш.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка (шифр теми ОК.96.2, держреєстрація № 019607261).

Мета дослідження. Оцінити результати лікування гнійно-некротичних ускладнень після оперативних втручань на кульшовому суглобі з приводу пошкоджень і дистрофічних змін, виявити причини і можливі фактори ризику, які впливають на виникнення, перебіг і наслідок даної патології.

Задачі дослідження

1. На підставі ретроспективного аналізу виявити причини і фактори ризику, які приводять до розвинення гнійно-некротичних ускладнень у пацієнтів, що перенесли оперативне втручання на кульшовому суглобі з приводу травматичних пошкоджень і захворювань.

2. Обгрунтувати доцільність ранньої артротомії і проведення повторної хірургічної обробки при загрозі розвинення глибокого нагноєння, викликаного мікробним чинником.

3. Узагальнити помилки і ускладнення, найближчі і віддалені результати лікування гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба і дати рекомендації з профілактики кістково-гнійної інфекції для використання у системі практичної охорони здоров’я.

Наукова новизна. В результаті проведених досліджень отримано нові знання про фактори ризику розвинення глибоких гнійно-некротичних ускладнень після оперативних втручань на кульшовому суглобі, доведено доцільність ранніх повторних хірургічних втручань при загрозі розвинення цих ускладнень. Описано клінічні і рентгенологічні ознаки гнійно-некротичних процесів у кульшовому суглобі з урахуванням даних біохімічних досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Проведений аналіз факторів ризику, ряду супутніх захворювань соматичного генезу, наявність осередків хронічної інфекції, виявлених у пацієнтів, які перенесли гнійно-некротичні ускладнення у ділянці кульшового суглоба після різноманітних реконструктивно-відновних операцій, дозволяють нам у ряді випадків прогнозувати результат оперативного втручання і, при необхідності, провести санацію у передопераційному періоді.

з

Відроблено і обгрунтовано принципи лікування ранніх і пізніх гнійно-некротичних ускладнень, що розвилися після оперативних втручань на кульшовому суглобі з приводу травматичних пошкоджень і їхніх наслідків, а також захворювань. Дано оцінку тактичних помилок, що можуть призвести до розвинення гнійно-некротичних ускладнень. Урахування виявлених можливих факторів ризику розвинення гнійно-некротичних ускладнень після реконструктивних оперативних втручань на кульшовому суглобі дозволяє знизити імовірність даних ускладнень.

Результати досліджень впроваджені в практику охорони здоров’я у ХНДІОТ ім. проф. М.І.Ситенка, МСЧ №7, МСЧ №8 і 4-й МКЛШМД ім. проф. Міщанінова.

Особистий внесок здобувана. Автором самостійно проведено клініко-лабораторний аналіз лікування 90 пацієнтів. Прийняв участь у проведенні оперативні« втручань у 40 хворих. Запропонував диференційований підхід до лікування глибоких гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба. Самостійно виконав статистичну обробку результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднено на науково-практичних конференціях: Харків (1992, 1993, 1994, 1995, 1997), Москва (1995), Полтава (1996, 1997), Львів (1997), Дніпропетровськ (1997), Ялта (1997).

Публікації. Основні положення роботи опубліковано у 14 друкованих робогах, з них 4 роботи у провідних наукових фахових виданнях, отримано патент України №17048А, 9 публікацій в матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу', 6 глав, висновків, списку використаних джерел і додатків. Містить 172 сторінки машинописного тексту, 32 рисунки, 7 схем, 10 таблиць. Список літератури включає 233 джерела, з них 171 — вітчизняних і 62 — іноземні« авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали І методи дослідження. В основу роботи покладено вивчення 90 пацієнтів з глибокими гнійно-некротичними ускладненнями, які виникли після реконструктивно-відновних операцій на кульшовому суглобі з приводу травматичних пошкоджень і їхніх наслідків, а також захворювань різноманітного генезу, помилкам і ускладненням, аналізу результатів лікування.

У процесі дослідження ми ретельно вивчали динаміку виникнення даного ускладнення: первинне підвищення температури, час і характер появи болю в оперованому суглобі, набряку параартикулярннх тканин, зміни характеру рухів в оперованому суглобі, сформовані нориці з кількісною і якісною оцінкою їх вмісту, який відділяється; уточнювали перенесені захворювання і наявність супутньої патології в періоді, що передує первинному оперативному втручанню на суглобі, для виявлення можливих осередків гнійної інфекції, які могли спровокувати ірізне ускладнення. Окрім цього, вивчалися протоколи оперативних втручань, особливості корекції наявних порушень у передопераційному періоді, під час і після оперативного втручання. Також нами виконані спеціальні дослідження, такі як: рентгенологічні і контрастні дая оцінки патологічних змін, що відбулися в кістково -хрящовій і параартикулярннх тканинах, співвідношення норицевих ходів і сформованих гнійних запливів, бактеріологічні дослідження ранового відціляного і крові д ля виявлення видового складу мікрофлори і її чутливості до антибактеріальних препаратів, біохімічні дослідження біологічних рідші, гістологічні дослідження капсули, резеційованих відділів кульшового суглоба і параартикулярннх тканин, біомеханічні дослідження, проведені після ліквідації гнійно-некротичних процесів для вивчення стато-кінематичної функції, а також обсягу активно-пасивних рухів у кульшовому суглобі.

Загальна характеристика хворих

Всіх пацієнтів ми умовно поділили на 5 груп (табл. 1). В основу цього розподілу ми поклали характер первинного ураження суглоба. Це полегшило проведення порівняльного аналізу ступеня пошкодження опорних структур суглоба після перенесених гнійно-некротичних процесів.

За часом виникнення гнійно-некротичних ускладнень у 86 пацієнтів (4 пацієнта з гематогенним остеомієлітом) спостерігалися ранні післяопераційні ускладнення — в терміни від 1 до 3 тижнів у 58 пацієнтів (67,5 %), пізні — у терміни від 1 до 6 місяців у 18 пацієнтів (20,9 %) і від 6 місяців до одного року у 10 пацієнтів (11,6 %). При цьому гострий перебіг патологіч-. ного процесу з розвиненням септицемії спостерігався у 11 пацієнтів (12,8 %), гострий перебіг з розвиненням токсико-резорбтивної пропасниці (при негативному посіві крові на наявність збудників) у 37 пацієнтів (43,0 %), млявоплинний перебіг з періодичним загостренням гнійно-некротичного процесу у 38 пацієнтів (44,1 %). Ретроспективний аналіз історій хвороби і безпосередній контакт із хворими дозволив виявити такі фактори ризику можливого розвинешія гнійно-некротичних ускладнень у хворих, які перенесли різноманітні реконструктивно-відновні операції, у тому числі ен-допротезування і супутні захворювання, які чинять суттєвий вшіив на характер і перебіг відновлювальних процесів у кістковій та хрящовій ткани-

Таблиця 1 - Розподіл пацієнтів за клінічними групами, віком і статтю.

Група Характер первинного ураження суглоба Кількість хворих Вік (років) Чоло- віки Жінкн

1 Пошкодженім проксимального відділу стегна, вертлюжної западини і їх наслідки 44 (48,9%) 15-17 28 16

II Коксзртроз різноманітного ступеня тяжкості 33 (36,7%) 17-61 9 24

III Асептичний некроз голівки стегнової кістки 5 (5,6%) 28-50 5 —

IV Артрозо-артрігг кульшового суглоба 4 (4,4%) 20-60 3 1

V Гематогенний остеомієліт з переважним ураженням компонентів кульшового суглоба 4 (4,4%) 10-20 3 1 42 (47%)

УСЬОГО 90 48 (53%)

пах.

У даного контингенту хворих на час виконання реконструктивних операцій у 44,5 % випадків є осередки хронічної інфекції в організмі, що, на наш погляд, зіграли певну роль у виникненні гнійно-некротичних ускладнень, у тому числі: глибокий карієс зубів — 15 випадків (16,7 %), наявність осередків хронічної інфекції (за даними лабораторних досліджень біологічних рідин) — 17 випадків (18,9 %), наявність бактеріальної сенсибілізації

— 8 випадків (8,9 %).

Наявні супутні захворювання у доопераційному періоді: хронічний гепатохолецистит — 16 випадків (17,8 %), хронічний холецисто-пан-креатит — 4 випадки (4,4 %), тромбофлебіт нижніх кінцівок — 8 випадків (8,9 %), цукровий діабет середньої тяжкості (вперше виявлений) — 7 випадків (7,8 %), ішемічна хвороба серця з порушенням кровообігу — 25 випадків (27,8 %), хронічні захворювання сечостатевих шляхів — 10 випадків (11,1 %), перенесений травматичний остеомієліт кісток гомілки — 4 випадки (4,4 %), пухлини інших органів (з проведенням специфічної терапії) — 7 випадків (7,8 %), дистрофічні зміни у кістково-хрящовій тканині — 59 випадків (65,6 %). ,

Під час оперативного втручання відзначено такі похибки: трав-

матітчність операції — 11 випадків (12,2%) (у тому числі: розкол діафиза стегнової кістки — 2 випадки (2,2 %); тривалість оперативного втручання

— 6 випадків (6,7 %)), недостатність гемостазу і неадекватність дренування

— 11 випадків (12,2 %), невідповідність металевого фіксатора і стану кісткової тканини — 2 випадки (2,2 %).

Похибки після оперативного втручання: несвоєчасне відновлення крововтрати — 21 випадок (23,3 %), неадекватна медикаментозна корекція виниклих порушень у ранньому післяопераційному періоді — 57 випадків (63,3 %), пізня повторна обробка осередку інфекції —75 випадків (83,3 %).

Діагностика гнійно-некротичних процесів, які розвиваються у зоні оперативного втручання, у першу добу ускладнена у зв’язку з реакцією тканин на оперативне втручання. Проте зберігається виражений больовий синдром у суглобі, зростає набряк параартикулярних тканин, виникає серозно-гнійне відціляне у ділянці швів, утримується температура без тенденції до зниження, зростають ознаки інтоксикації, що стверджується лабораторними методами дослідження; всі ці ознаки свідчать про розвинення небла-гополучності у ділянці суглоба і потребують уваги хірурга для вирішення питання щодо медикаментозної або хірургічної корекції.

У комплексному обстеженні хворих для вирішення питання про характер і обсяг оперативного втручання віддавали перевагу рентгенологічному методу дослідження. На рентгенограмі визначався стан вертлюжної западини, структура голівки, шийки і вертлюжної ділянки стегнової кістки, стан регенерації у ділянці остеотомії або в зоні перелому, стан кісткової тканини навколо металоконструкції, вираженість оетєопорозу. Особлива увага приділялася розширенню або звуженню суглобової щілини, наявності деструктивних змін у кістково-хрящових елементах суглоба, формуванню узур (крайові кісткові дефекти), утворенню секвестрів, періостальним наложен-ням у ділянці метафіза, реактивному остеосклерозу, наявності або відсутності вивиху або підвивиху голівки стегнової кістки. При тривалому гнійно-некротичному процесі, що супроводжується вираженими рубцевими змінами параартикулярних тканин з порушенням анатомічних співвідношень підфас-ціальних структур, особливо при наявності складних з конфігурації і різноманітних з довжини і орієнтації норицевих ходів, для рішення питання вибору характеру оперативного втручання і санації норицевих ходів, що формуються, і сформованих гнійних запливів проводили контрастну фісту-лограму з попереднім неодноразовим вакуумуванням ранового секрету із введенням ферментів.

Контрастну фістулографію виконано 72 пацієнтам. Особливістю дослідження було щільне наповнення контрастною рідиною норицевих ходів з виконанням рентгенофістулографії з електронно-оптичним перетворювачем, який дозволяє одержати максимальну інформацію про патологічні зміни у кістково-хрящовій та параартикулярних тканинах, співвідношення

норицевих ходів, сформовані гнійні запливи та осередки деструкції. Для фістулографії використовували як водорозчинні, так і жиророзчгаші препарати. При неможливості використати електронно-оптичний перетворювач виконувалось звичайне контрастне дослідження у стандартних положеннях.

Оцінці мікробного 'цінника у розвиненні гнійно-некротичних процесів приділялася велика увага, тому що від вигляду збудника залежав перебіг захворювання і ступінь залучення до патологічного процесу параартикуляр-них тканин. Дані бактеріологічних досліджень ранового відділяного показали, що чисті культури виділено у 68 пацієнтів (75,5 %), і асоціації — у 22 пацієнтів (24,5 %) (рис.1), при цьому домінував золотавий стафілокок як у монокультурі — 50 %, так і в асоціації з іншими мікроорганізмами — 24,5 %.

Багаторазові посіви крові на наявність патогенної аеробної мікрофлори і чутливості її до антибактеріальних препаратів (71 пацієнт) виявили існування мікрофлори у 11 пацієнтів, при цьому у п'яти знайдено золотавий стафілокок, у трьох епідермальний стафілокок, у трьох — паличка синьозе-леного гною. При виділенні збудників визначалася їхня чутливість до різноманітних за механізмом і спектром дії антибактеріальних препаратів. Проведена антибактеріальна терапія грунтувалася на застосуванні етіотропних препаратів і вірогідної чутливості мікрофлори до них.

У 66 пацієнтів вивчено характер метаболічних порушень в залежності від первинного стану кістково-хрящової тканини суглоба.

Метаболічний статус 16 хворих з нагноєннями, що виникли після оперативних втручань з приводу травм проксимального відділу стегнової кістки,

|§||! - Золотавий стафілокок -

ІІ| 45 (50%)

- Золотавий стафілокок +

к-итіш-гтя пялиик-я — 10 П 1 1°/Л

-Гемолітичний стрептокок -

_____ 2 (2,2%)

З - Золотавий стафілокок + грампозитивна паличка - 5 (5,6%)

-СІовІгісІ. регі'. - 1 (1,1%)

Рис. 1 — Аналіз результатів бактеріологічного обстеження ранового відціляного у пацієнтів з бактеріальними кокситами.

характеризувався значним підвищенням рівня вуглеводно-білкових сполук, сіалових кислот (4,3±0,52 ммоль/л) і глікопроте'ідів (0,85±0,08 од.), спостерігалася гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія з гіпер-с^-глобумінемією, що свідчило про наявність гострого запального процесу. Активність лужної фосфатази була вірогідно підвищена і складала 1,95±0,23 ммоль/лт. На частку кісткового ізофермента припадало 1,72±0,20 ммоль/лт, що складає 88% при нормі 60-80%. Істотних змін в інших дослідженнях показників виявлено не було.

Такі результати досліджень на 5-10 добу після операції свідчили про розвинення нагноєння у ранньому післяопераційному періоді.

Метаболічний статус 17 пацієнтів з нагноєннями, які виникли після операції з приводу псевдоартрозу шийки стегнової кістки, мав свої особливості. Якщо вміст сіалових кислот був декілька нижче, ніж у хворих І групи (3,20±0,44 ммоль/л), а глікопротеїдів практично не відрізнявся у хворих обох груп, то рівень активності лужної фосфатази був у 1,9 рази, а кислої фосфатази — в 1,4 рази вище, ніж у попередній групі. У хворих цієї групи відзначалася гіперекскреція уронових кислот — показників обміну глікоза-міногліканів (6,8±0,9 мг/доб, N — 3,5-5,5 мг/доб) і оксипроліну — показника обміну колагену (62,4±7,8 мм/доб, N — 11-14 мг/доб).

Метаболічний статус 33 хворих на коксартроз, у яких гнійно-некротичні ускладнення розвинулись після оперативного втручання на дистрофічно змінених кістково-хрящових тканинах суглоба, характеризувався низьким вмістом альбуміну' 48,2±6,1% при підвищенні — а- і у-глобулінів. Відзначене стабільне підвищення вмісту сіалових кислот (2,6±0,4 ммоль/л), однак менше виражене, ніж у попередніх групах, значне підвищення концентрації хондроїтинсульфатів (0,36±0,05 г/л), що свідчило про підсилення обміну гліко-заміногліканів — найважливіших органічних компонентів хрящових тканин суглобів, і гіпероксипролінурія (52,4±6,4 ммоль/доб), характерна для захворювань кістково-суглобового апарату дистрофічного генезу.

При оцінці показників, що характеризують функціональний стан печінки, у всіх 66 пацієнтів були виявлені вірогідні відхилення від значень нормальних величин показників активності трансаміназ (AJIT, ACT), тимолової проби, збільшення вмісту b-глобулінів у протеїнограмі. Ці дапі свідчили про наявність інтоксикації різноманітного ступеня вираженості і зумовлювали необхідність проведення медикаментозної корекції.

У хворих, у яких в анамнезі є хронічні захворювання печінки, жовчного міхура і підшлункової залози, поряд із підвищенням активності AJIT і ACT була підвищена концентрація холестерину (8,5±0,9 ммоль/л, N: 3,6-6,2 ммоль/г), р-ліпопротеїдів (68,2±7,3 од., N: 35-55 од.), активність лужної фосфатази, але не за рахунок кісткового ізоферменту (1,71 ±0,23 ммоль/лт). Не-

обхідно відзначити, що нестабільним і часто підвищеним був рівень концентрації глюкози в крові. У ряді випадків відзначалося підвищення активності сх-амілази у сироватці крові (44,0±6,2 г/лт, № 12-32 г/лт). Ці зміни свідчили про загострення хронічних захворювань (гепатохолециститів і панкреатитів різноманітного генезу), що можна пов’язати з прогресуванням патологічного процесу в кістково-суглобовій системі, впливом інтоксикації, викликаної мікробним чинником і всмоктуванням продуктів розпаду тканин (ендотоксинів), а також незбалансованим застосуванням медикаментозних препаратів. У таких хворих перебіг гнійно-некротичних процесів посилювався функціональною недостатністю означених систем, що створювало несприятливий фон для основного захворювання і вимагало тривалої корекції.

У 10 випадках первинні реконструктивно-відновні операції були виконані на фоні існуючих хронічних захворювань нирок і сечовивідних шляхів. У цих хворих на фоні розвинутого гнійно-некротичного процесу відзначалася виражена інтоксикація, яка корелювала з такими значеннями біохімічних показників: підвищенням рівня середньомолекулярних пептидів

0.3600±, 62 од. (норма — до 0,240 од.), у 6 випадках відзначалася гіперкре-атинінемія (132,6 ± 45,0 ммоль/л, № 44-110 ммоль/л), підвищення концентрації сечовини в крові (9,8 ± 1,1 ммоль/л) і поява білка у сечі. Ці дані також свідчили про загострення хронічних захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Процес видужанім був ускладнений і захворювання набувало хронічного характеру.

Таким чином, наявність хронічних захворювань шлунка і кишечнику, підшлункової залози, печінки і нирок призводить до зростання тяжкості патологічних процесів у кульшовому суглобі. Отримані дані свідчать, що для ліквідації гнійно-некротичного процесу, поряд з активною хірургічною тактикою, необхідне проведення медикаментозної корекції, спрямованої як на санацію наявного запального осередку, так і на лікування супутніх хронічних захворювань.

Лікування гнійно-некротичних ускладнень у ділянці кульшового суглоба

Лікування глибоких нагноєнь у ранньому післяопераційному періоді є складним і вимагає дуже ретельного і терплячого підходу хірурга. Результат лікування цього ускладнення залежить від: початкового стану суглоба, виду оперативного втручання, наявності супутніх захворювань, характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків, стану захисних сил організму хворого, залучення до запального процесу кісткової тканини навколо імпланта-та, якісних характеристик імплантата (біологічна інертність), а також стабільності його фіксації, наявності необхідного арсеналу діагностичних і лікувальних засобів.

Хірургічне лікування ранніх гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба проводилося з урахуванням анатомо-топографічних особливостей зони втручання, початкового стану суглоба, характеру первинного оперативного втручання, клініко-рентгенологічних і лабораторних методів обстеження.

Рання активна хірургічна тактика в терміни до 15 діб з радикальною обробкою осередку інфекції, який формується, є позитивним фактором у ліквідації патологічного процесу, і включала: широку артротомію суглоба, іригаційно-аспіраційну обробку ранових поверхонь, контроль стабільності мсталоконструкцій, некрекгомію, а при неможливості її здійснення у повній мірі (особливо при інфікуванні синьогнойною паличкою) -використання ферментів і некролітичних мазей у післяопераційному періоді, глухий шов, при необхідності з використанням методів пластичної хірургії. Окрім цього, у післяопераційному періоді здійснювали: тривалий контроль мікрофлори з рани і перевірку її чутливості до антибіотиків (2 рази на тижд.), загальне і місцеве застосування антибіотиків широкого спектра дії, ферментів і т.і., місцеве застосування інфрачервоного лазера, машітотерапії, проведення загальноукріплювальної і дезінтоксикаційної терапії, локальне промивання рани розчинами антисептиків, ферментів, антибіотиків, у тяжких випадках із застосуванням постійних іригаторів. Діапазон можливих оперативних втручань подано на рис. 2.

АРТРОТОМІЯ

Резекція проксимального відділу стегнової кістки на різному рівні

Поетажне активне дренування

Рисунок 2 — Діапазон можливих оперативних втручань при ранніх гнійно-некротичних ускладненнях.

Рання активна хірургічна тактика, проведена у 15 пацієнтів, дозволила у 11 з них зупинити розвинення гнійно-некротичного процесу, зберегти початкову анатомічну структуру суглоба, відновити функцію і забезпечити опороздатність кінцівок. У одниєї пацієнтки у зв’язку з нежиттєздатністю голівки і важким соматичним станом, зумовленим ендогенною інтоксикацією, на 21 добу виконана резекція проксимального відділу стег-

Видалення гематоми з вирізанням нежиттєздатних тканин і збереженням компонентів суглоба

Фістулсктомія зі збереженням компонентів суглоба

Видалення мсталоконструкцій або заміна їх на інші

п

нової кістки по рівню перелому. У трьох пацієнтів гнійно-некротичний процес переведений у в’яло плин ну форму; ці пацієнти були оперовані повторно до ліквідації остаточного гнійного осередку.

Лікування пізніх або тривалих гнійно-некротичних ускладнень у ділянці кульшового суглоба є складним, довгочасним і не завжди ефективним заходом у зв’язку з важкими необоротними патологічними процесами у суглобі і параартикулярних тканинах.

Обсяг оперативного втручання визначався при зіставленні початкового стану суглоба і характеру первинного оперативного втручання, даних бактеріологічних досліджень, рентгеноконтрастних методів дослідження, наявності метаболічних порушень, а також стану кістково-хрящової тканини пацієнта в цілому, конкретної клінічної задачі і загального стану постраж-дагюга (див. рис. 3).

Оперативні втручання за типом секвестрнекректомії були виконані у терміни від одного року до двох років у 75 пацієнтів. При цьому 27 пацієнтам були виконані повторні оперативні втручання у зв’язку з рецидивом гнійно-некротичного процесу, пов’язаного з нерадикальністью повторних оперативних втручань, утворенням гнійних запливів у ділянці кульшового суглоба, які значно посилюють тяжкість перебігу захворювання, а у ряді випадків, при значному ураженні параартикулярних тканин, вони можуть призвести до летального наслідку. Формування ускладнень залежить відтрав-матичності оперативних вггручань, вигляду інфікування і ступеня обсіменіння тканин навколо суглоба, а також від несвоєчасної їх діагностики і неадекватного лікування, коли сформований первинний заплив розповсюджується по міжфасціальиим і міжм’язовим просторам далеко від суглоба.

Аналіз повторних оперативних втручань при тривалих гнійно-некротичних процесах показав, що у 27 пацієнтів спостерігалися первинні запливи, у 63 — вторинні.

Найбільш складним для діагностики був задньо-верхній заплив у ділянці ш. gluteus maximus (7 випадків), що супроводжується подразненням стовбура сідничного нерва і вираженим больовим синдромом. При запливах по передньо-внутрішній поверхні стегна у ділянці in. sartorius і судин (5 випадків), у силу особливостей анатомії цієї ділянки не удавалося санірувати осередок за один прийом, тому лікування цих пацієнтів було тривалим і супроводжувалося рецидивами гнійно-некротичного процесу.

Результати лікування

Найближчі результати лікування вивчено у 90 пацієнтів в терміни від 6 місяців до одного року і оцінено відповідно до схеми Е. Р. Матгиса.

Аналіз показав, що тільки у 12,2 % випадків отримано позитивні результати з ліквідацією гнійно-некротичних процесів і збереженням анато-

Рисунок 3 — Характер оперативних втручань при пізніх нагноєннях у ділянці кульшового суглоба.

мічних взаємовідносин і функції в ураженому суглобі у 8 хворих і збереженням ендопротеза у 3 хворих. Особливою відзнакою їхнього лікування з’явилося проведення ранньої повторної хірургічної обробки осередку запалення на висоті розвинення кокситу з подальшою комплексною корекцією розвинутих порушень в організмі.

Незадовільний результат лікування отримано у 79 (87,8 %) пацієнтів. Звертає на себе увагу високий відсоток дефектів проксимального відділу стегнової кістки (70 пацієнтів — 77,8 %).

Проведено комплексний порівняльний аналіз результатів лікування перенесених гнійно-некротичних ускладнень, які розвинулися після оперативного лікування псевдоартрозів і дистрофічних уражень суглоба (17 і 42 випадка відповідно — див. табл. 2). Реконструкції проксимального відділу з приводу псевдоартрозів шийки стегнової кістки були виконані в терміни від 6 місяців до двох років після травми, при цьому у всіх пацієїггів рентгенологічно та інтраопераційпо відзначено ознаки дистрофічного ураження

Таблиця 2 — Порівняльний аналіз наслідків лікування перенесених гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба після оперативних втручань з приводу псевдоартрозу шийки стегнової кістки і дистрофічних захворювань.

Найближчі результати лікування хворих після перенесених гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба Початковий стаи суглоба (абс, %)

Псевдоартроз шинки стегнової кістки Дистрофічні захворювання кульшового суглоба (коксартроз, асептич. некроз голівки стегн. кістки)

Функція кульшового суглоба 3 (18%) 2 (5%)

Збереження ендопротеза — 3 (7%)

Анкілоз кульшового суглоба 1 (6%) 2 (5%)

Дефект проксимального відділу стегнової кістки на рівні шийки — 6(14%)

Дефект проксимального відділу стегнової кістки на рівні черезвертлюжної ділянки 2 (12%) 12 (29%)

Дефект проксимального відділу стегнової кістки на рівні міжверглюжної ділянки 6(35%) 14 (33%)

Дефект проксимального відділу стегнової кістки на рівні підвертлюжної ділянки 5 (29%) 3 (7%)

Всього 17 (100%) 42 (100%)

голівки стегнової кістки. Первинні реконструкції, а також ендопротезуван-ня з приводу дистрофічних захворювань кульшового суглоба виконані у різні терміни від початку захворювання.

Порівняльний аналіз наслідків перенесених гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба показав превалювання незадовільних результатів лікування при оперативному лікуванні захворювань суглобів (на 7%) і дозволив виявити ряд факторів, що впливають на ступінь секвестрації кісткової тканини, таких як тривалість і вираженість дистрофічних процесів, характер реконструктивних операцій, ступінь і активність гнійно-некротичного процесу і своєчасність його ліквідації.

Оцінка віддалених результатів лікування у 63 пацієнтів показала, що задовільні результати отримано у 31 пацієнта, що склало 49%, за наявністю помірно вираженого постійного больового синдрому, опорності кінцівки, при цьому хворі при тривалій ході користуються паличкою, відсутністю або наявністю скорочення, що не перевишус 4-5 см, при помірно виражених змінах в суміжних суглобах оперованої кінцівки і поперековому відділі хребта. Це пацієнти, у яких збережені структурні елементи і функція суглоба (8 чоловік — 13 %), у 3-х випадках (5%) удалося зберегти ендопро-

тез і опорну функцію кінцівки, у 9 випадках (14 %) отримана ригідність зчленовувальних поверхонь і в 11 випадках (17 %) — дефект проксимального відділу стегна на рівні шийки.

Незадовільні результати отримані у 32 пацієїгтів (51 %) і зумовлені наявністю вираженого больового синдрому не тільки в зоні операції, але і в поперековому відділі хребта, колінному суглобі оперованої кінцівки; скороченням кінцівки за рахунок сегменту стегна понад 5 см (максимальне скорочення 12-15 см); необхідністю користування ортопедичним взуттям; ходою за допомогою милиць або милиці і палички; складністю у самообслуговуванні. Окрім цього, у 22 пацієнтів виявлений хронічний остеомієліт проксимального відділу стегнової кістки, норицева форма, торпідний перебіг, що вимагає повторної санації. Це група пацієнтів, у яких дефект проксимального відділу стегнової кістки - на рівні через- і міжвертлюжної ділянки.

Таким чином, несвоєчасне лікування гнійно-некротичних процесів у кульшовому суглобі веде до тяжких наслідків — розвитку секвестрації проксимального відділу стегнової кістки й інвалідизації пацієнта. Тому запропонована нами система профілактичних заходів у передопераційному періоді спрямована на виявлення осередків хронічної інфекції та їх санацію, профілактичне введення антибактеріальних препаратів, що мають бактерицидну дію, мінімальну токсичність та високу активність до вегетуючої нормальної флори шкіри, шлунково-кишкового тракту й сечостатевої системи; під час виконання оперативних втручань — чітке дотримання технології; у ранньому післяопераційному періоді — відновлення порушень гомеостазу дозволить знизиш число гнійно-некротичних ускладнень.

ВИСНОВКИ

1. Гнійно-некротичні процеси, які розвинулися після реконструктивно-відновних втручань на кульшовому суглобі з приводу травматичних пошкоджень і дистрофічних уражень, являють собою тяжкий патологічний процес, що викликає ураження кістково-хрящових і параартикулярних тканин, сприяють розвиненню ряду ускладнень, у тому числі генералізації інфекції з розвиненням поліорганних порушень.

2. Проведені багатопланові дослідження пацієнтів, які перенесли гнійно-некротичні ускладнення, дозволили виявити можливі фактори ризику, що впливають на виникнення гнійно-некротичних ускладнень і їхнє прогресування:

у передопераційному періоді — супутні захворювання, такі як гепатохолецистит, холецисто-панкреатит, тромбофлебіт, цукровий діабет, хронічний остеомієліт кісток гомілки, а також наявність осередків хронічної інфекції і дистрофічні зміни в кістковій і хрящовій тканинах оперованого суглоба;

~ під час оперативного втручання — тривалість і травматичність оперативного втручання, недостатність гемостазу і неадекватність дренування;

— після оперативного втручання — терміни виникнення, активність і тривалість існування гнійно-некротичного процесу, бактеріальне обсіменіння, а також своєчасність і адекватність заходів, вжитих для ліквідації запального осередку, в тому числі: несвоєчасне відновлення крововтрати, неадекватна медикаментозна корекція виниклих порушень, пізня повторна хірургічна обробка виниклого осередку інфекції.

3. Рання повторна хірургічна обробка осередку гнійної інфекції, який формується, в ранньому післяопераційному періоді після виконання реконструктивно-відновних операцій у ділянці кульшового суглоба на фоні проведення комплексного лікування дозволяє зберегти компоненти суглоба, і по суті є органозберігаючою операцією.

4. Рання повторна хірургічна обробка, виконана у 15 пацієнтів при загрозі розвинення глибокого нагноєння після виконаних реконструктивних оперативних втручань, що полягає в артротомії, раціональному вирізуванні всіх некротизованих і нежиттєздатних або просякнутих гноєм тканин, з адекватним дренуванням для забезпечення повноцінного відтоку ранового відціляного з евакуацією токсинів і продуктів тканинного розпаду на фоні комплексного медикаментозного лікування, дозволила зберегти життєздатність проксимального відділу стегнової кістки у 53,3 % випадків і в 20 % випадків зберегти ендопротез.

5. Найближчі результати лікування 90 пацієнтів, оцінені за Маттасом, в терміни від 6 місяців до одного року показали, що тільки у 12 % випадків отримано позитивні результати лікування з ліквідацією гнійно-некротичного процесу після проведеної у ранні терміни — до 15 доби після розвинення ускладнення. Негативні результати отримано у 88 % випадках, і вони були пов’язані з тим, що оперативне лікування було вжито в пізні терміни, що потягло за собою розвинення різноманітного ступеня секвестрації проксимального відділу стегнової кістки.

6. Віддалені результати лікування гнійно-некротичних ускладнень у ділянці кульшового суглоба, що розвилися після реконструктивних операцій з приводу травматичних пошкоджень і дистрофічних захворювань, які вивчено у 63 пацієнтів у терміни від одного року до 10 років, показали, що задовільні результати лікування отримано в 49 % випадків при наявності помірного больового синдрому, скорочення за рахунок сегмента стегна, що не перевищує 5 см, і опорності кінцівки. Незадовільні результати отримано в 51 % випадків з вираженим больовим синдромом, скороченням кінцівки понад 5 см, неопорністью кінцівки, необхідністю користування ортопедичним взуттям, для компенсації скорочення, милицями або паличкою при ході.

7. Запропонована система профілактичних заходів на різних етапах реабілітації пацієнтів дозволила знизити кількість гнійно-некротичних ускладнень.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При плануванні складних реконструктивно-відновних оперативні« втручань необхідно ретельно обстежувати пацієнтів для виявлення осередків хронічної інфекції та, за наявності таких, провести санацію.

2. З метою профілактики інфекційних ускладнень у передопераційному й ранньому післяопераційному періоді необхідно вводити антибактеріальні препарати широкого спектра дії, які мають мінімальну токсичність і високу активність до вегетуючої нормальної флори.

3. Під час виконання операції необхідно чітко дотримуватися технології з мінімальною травматизацією кістково-хрящової тканини суглоба й м’якотканинних структур.

4. У ранньому післяопераційному періоді необхідно проводити адекватну медикаментозну корекцію порушень, що мали місце в доопераційному періоді, і порушень, які виникли в ранньому післяопераційному періоді.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горидова Л.Д., Масандика С.Х. Гнойно-некротические осложнения после оперативных' вмешательств на тазобедренном суставе //Ортопедия, травматология и протезирование. - 1997. - №2. - С.76-79.

2. Горидова Л.Д., Леонтьева Ф.С., Шевцов Б.Н., Масандика С.Х. Особенности метаболических реакций при бактериальных артритах крупных суставов //Ортопедия, травматология и протезирование. - 1997. - №3. - С.60-62.

3. Филиппенко В.А., Танькут В.А., Масандика С.Х. Ошибки и осложнения при эндопротезировании тазобедренного сустава и их профилактика //Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н.Приорова. - 1998. - №3. -С.37-40.

4. Танькут В.А., Масандика С.Х. Особенности эндопротезирования тазобедренного сустава при остеопорозе //Проблемы, достижения и перспективность развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. КГМУ М.И.Георгиевского,— Симферополь: СоНАТ, 1999.— Т. 135, Ч.2.— С.92-93.

5. Патент 17048А (Україна), МКИ А61 В 17/56 Спосіб лікування несправжнього суглобу шийки стегна. /РолікО.В., МасандікаС.Х.— №94033092; Заявлено 09.03.94; Опубл. 31.10.97; Б юл. №5 //Промислова шіасність.— 1997.— №5.— С.3.1.57.

6. Масандика С.Х., Горвдова Л.Д. Лечение гнойных кокситов //Тез. докл. XX науч.-пракг. конф, молодых ученых и специалистов “Актуал. вопр. медицины”.— Харьков, 1992,— С.62-63.

7. Тимошенко О.П., Леонтьева Ф.С., Горидова Л.Д., Масандика С.Х. Влияние различной патогенной микрофлоры на характер метаболических реакций при гнойных артритах крупных суставов //Тез. доп. наук.-практ. конф. “Реконструкт.-відновна хірургія при наслідках травм, специф. і не-специф. загальних захворювань суглобів”. — Київ, 199З,— С.101—102.

8. Масандика С.Х. Причины, влияющие на развитие и исходы гнойнонекротических осложнений, заболеваний и травм тазобедренного сустава //Сб. тез. докл. науч. конф. “Новое в медицине: теория и практика”. — Харьков, 1994.— С.44.

9. Доля Г.Л., Масандика С.Х. Хірургічне лікування дітей та підлітків з патологічним звихом стегна та короткою куксою шийки //Тез. доп. “75 років Укр. наук>досл. ін-ту травматології та ортопедії (1919—1994) ”. — Київ, 1994,— С.173.

10. Масандика С.Х., Вырва O.E. Ранняя активная хирургическая тактика в лечении развивающихся воспалительных процессов в тазобедренном суставе //Мат. науч. конф. молодых ученых, посвящ. 50-летию ин-та хирургии им. А.В.Вишневского “Актуал. пробл. хирургии”, РАМН.— М., 1995,— С.89-90.

11. Горвдова Л.Д., Ролік О.В., Масандика С.Х. Тактичні і діагностичні помилки в лікуванні переломів шийки стегнової кістки //Тез. доп. Міжобл. наук.-практ. конф. сумісного засідання Полтавського і Харківського відділень Всеукраїнського товариства ортопедів-травматологів “Діагностичні, тактичні та лікувальні помилки потерпілим з пошкодженням опорно-рухового апарату”,— Полтава, 1996,— С.6.

12. Горидова Л.Д., Леонтьева Ф.С., Масандика С.Х. Технология диагностики и лечения бактериальных артритов различного генеза //Мат. докл. Респ. науч.-практ. конф. травматологов-ортопедов Крыма “Крымские вечера”, посвящ. памяти А.И.Блискунова “Новое в ортопедии, травматологии и комбустиологии”. — Ялта, 1997,— С.41—42.

13. Горидова Л.Д., Масандика С.Х. Основні принципи діагностики та лікування бактеріальних кокситів // Мат. ювілейноїнаук.-практ. конф., при-свяч. 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої допомоги “Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги”— Львів, 1997.— Книга II, С.155.

14. Танькут В.О., Масандика С.Х., Мезенцева P.M. Профілактика та лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового суглоба ,//Гез. доп. міжобл. наук.-практ. конф. сумісного засідання Київського і Дніпропетровського відділень Всеукраїнського наукового товариства ортопедів-травматологів “Ендопротезування суглобів - показанім, техніка, помилки''.— Дніпропетровськ, 1997.— С.75-77.

АНОТАЦІЯ

Масандіка Хриспін Самсон. Гнійно-некротичні ускладнення після оперативних втручань па кульшовому суглобі. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.21 — травматологія та ортопедія. — Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім. проф. М.І.Ситенка. — Харків, 1999 р.

Дисертацію присвячено факторам ризику, які впливають на виникнення, перебіг та наслідки гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба після виконання реконструктивно-відновних операцій на ньому з приводу травматичних пошкоджень та їх наслідків, а також захворювань різноманітного генезу, діагностиці та лікуванню ранніх та пізніх глибоких гнійно-некротичних процесів з деталізацією помилок, які зустрічаються та призводять до ускладнень або посилюють їх перебіг. У роботі обгрунтовано доцільність проведення ранньої повторної хірургічної обробки оперованого суглоба та параартикулярних тканин при наявності ознак запалення і загрозі розвинення глибокого нагноєння, що сприяє збереженню компонентів суглоба або ендопротеза.

Наведено особливості рентгенологічних та метаболічних проявів гнійао-некротичних процесів. Показано посилюючу дію захворювань печінки, підшлункової залози, нирок та шлунка на перебіг гнійно-некротичних процесів і тривалість реабілітації. Дано пропозиції з профілактики розвинення ускладнень гнійно-некротичного характеру у різні періоди лікування пацієнта.

Ключові слова: кульшовий суглоб, гнійно-некротичні ускладнення, фактори ризику, метаболічні порушення, лікувашш, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Масандика Хриспин Самсон. Гнойно-некротические осложнения после оперативных вмешательств на тазобедренном суставе. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 —травматология и ортопедия. — Харьковский научно-исследовательский институт ортопедии и травматологии им. проф. М.И.Ситенко. — Харьков, 1999 г.

Защищается 14 научньгх работ и один патент, в которых отражены клинико-лабораторные методы исследования больных с гнойно-некротическими осложнениями в области тазобедренного сустава после оперативных вмешательств на нем по поводу травматических повреждений и их послед-

ствий, а также заболеваний различного генеза; факторы риска, особенности метаболических нарушений, лечение ранних, а также длительно текущих и поздних гнойно-некротических процессов. Дана детализация ошибок и представлены осложнения, приводящие к тяжелым последствиям. Представлен анализ ближайших и отдаленных результатов лечения и даны рекомендации по профилактике осложнений.

Диссертация посвящена факторам риска, вопросам этиологии, диагностики и лечения ранних и поздних послеоперационных нагноений и их последствий, а также анализу ошибок и осложнений, имевших место при оперативных вмешательствах, направленных на ликвидацию гнойно-некротических процессов. Установлено, что факторами риска в развитии таких осложнении могут быть имеющиеся очаги гнойной инфекции, расположенные в других органах и системах — глубокий кариес зубов, хронические заболевания мочеполовой сферы, тромбофлебит глубоких вен голени и бедра с наличием и без трофических язв, остеомиелит и т.д., а также сопутствующие заболевания печени, желудка, поджелудочной железы и почек, которые при формирующихся воспалительных процессах могут отягощать возникшее заболевание. Кроме этого, ведущими факторами в развитии осложнений являются длительность и травматичность оперативного вмешательства, несоответствие металлического фиксатора состоянию костной ткани проксимального отдела бедренной кости, что приводит к нарушению стабильности в системе кость-имплантат, недостаточный гемостаз и дренирование образующихся полостей, несвоевременное восстановление кровопотери и неадекватная медикаментозная терапия возникающих нарушений гомеостаза, отсутствие профилактического введения антибактериальных средств. Доказано, что проведение ранней повторной хирургической обработки при развитии глубокого нагноения самого сустава и параар-тикулярных тканей позволяет сохранить имеющиеся структурные компоненты сустава либо эндопротез. Недоучет факторов риска, вида возбудителей, особенностей и длительности течения процесса, степени дистрофических нарушений, имеющихся в проксимальном отделе бедренной кости, предшествующих первичному оперативному вмешательству, особенностей реконструкций проксимального отдела и вида остеотомии, несвоевременность повторного хирургического вмешательства и неполноценная комплексная терапия возникших осложнений гнойно-некротического характера могут привести к секвестрации проксимального отдела бедренной кости на различном уровне, значительным поражениям параартикулярных тканей и инвалидизации больного.

Предложенный комплекс профилактических мероприятии в различные периоды лечения пациента с повреждениями и заболеваниями суставов (пре-

доперационном, во время выполнения реконструктивно-восстановительного оперативного вмешательства и после него) снижает вероятность возникновения гнойно-некротических осложнений и повышает эффективность лечения этого контингента больных.

Ключевые слова: тазобедренный сустав, гнойно-некротические осложнения, факторы риска, метаболические нарушения, лечение, профилактика.

SUMMARY

Masandika Chrispin Samson. Postoperative suppurative-necrotic infections on the hip joint. Manuscript.

Thesis of the Candidate of Mcdical Sciences degree by speciality 14/01/21 — traumatology and orthopaedics. The Kharkov Scientific Research Institute of Orthopaedics and Traumatlogy named after Prof. M.I.Sitenko, Kharkov, 1999.

Dissertation is based on the predisposing risk factors to the infections, incidence and the treatment results of the postoperative suppurative-necrotic infections on the hip joint due to traumatic inflammation and their results, nevertheless hip diseases with different genesis. It also based on diagnostic and treatment, especially on the early and late deep suppurative-necrotic processes with details on mismanagement which complicates the treatment and its incidence. It is advisable to perform early secondary surgical toilet (debridement) of the affected hip joint and its paraarticular, tissues and deep infections of which, by doing so, it eradicates the infection and living the internal fixation advises (implants) in place. Given special x-ray and mctabolic changes due to suppurative-necrotic infections. Shown how the liver, kidney, pancreas and intestines being affected by the postoperative hip infection and their long-term rehabilitation.Given principal clauses (proposals) on the prophylactic of the postoperative suppurative-necrotic infections in different treatment period of the patients.

Keywords: hip joint, suppurative-necrotic infection, risk-factors, metabolic impairment, treatment, prophylactic.