Автореферат и диссертация по медицине (14.01.07) на тему:Рецепторы лектинов поверхностных мембран опухолевых клеток (гемобластозы, первичные новообразования эпителиального происхождения, метастазы) и их роль в диагностике
- Ученая степень
- доктора медицинских наук
- ВАК РФ
- 14.01.07
Автореферат диссертации по медицине на тему Рецепторы лектинов поверхностных мембран опухолевых клеток (гемобластозы, первичные новообразования эпителиального происхождения, метастазы) и их роль в диагностике
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ
І РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.Є.КАВЕЦЬКОГО МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ
1 ! • > п тгг» На ПРАВАХ РУКОПИСУ
!-\ Ьпг «Я:і/
СКЛЯРЕНКО Лілія Михайлівна
РЕЦЕПТОРИ ЛЕКТИНІВ ПОВЕРХНЕВИХ МЕМБРАН ПУХЛИННИХ КЛІТИН (ГЕМОБЛАСТОЗИ.ПЕРВИННІ НОВОУТВОРЕННЯ ЕПІТЕЛІАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ, МЕТАСТАЗИ) І ЇХ РОЛЬ В ДІАГНОСТИЦІ
14.01.07 - онкологія
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України
Науковий консультант - доктор медичних наук, професор
Д.Ф.Глузман
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Н.М.Бережна доктор медичних наук Л.С.Болгова доктор медичних наук В.І.Кпименко
Провідна установа - Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України
Захист відбудеться “Я " /~//9-1997 р. о 13 год. ЗО хв.
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.83.02 по захисту дисертацій в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України (252022, м.Київ, вул. Васильківська, 45).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту.
Автореферат розісланий " Л ігО Т&НА 997 р.
Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат біологічних наук
Ю.В.Яніш
АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. При проведенні фундаментальних досліджень, пов'язаних із вивченням механізмів канцеро- та лейкозогенезу, у якості маркерів для уточнення гістогенезу окремих форм і цитологічних варіантів пухлин різного походження в останній час поряд з традиційними морфологічними методами все ширше застосування знаходять методи імуноцитохімії з використанням широкого спектру тканино-, лінійноспецифічних та пухлинноасоційованих моноклональних антитіл (мкАТ) (Гпузман Д.Ф. і співавт., 1994). До нових гістохімічних маркерів подібного типу потрібно віднести також і пектини (ГІуцик М.Д. і співавт., 1986,1989, 1990). Реагенти цього класу, більш доступні та менш коштовні за ціною ніж мкАТ, на жаль ще не знайшли достатньо широкого використання як у практичній онкогематології, так і при вирішенні питань, пов'язаних з діагностикою лімфопроліферативних захворювань та пухлин інших органів і систем. Лектини являють собою групу білків неімунного походження, що не відносяться до імуноглобулінів, і мають спільну властивість високоспецифічно та зворотньо реагувати з вуглеводами, не викликаючи зміни їх хімічної структури (СаЬіііБ
Н.-и.,1987; 1990).
Інтерес до вивчення пектинів пов'язаний з їх унікальною властивістю специфічно реагувати з окремими вуглеводами. Висока афінність зв'язку з лігандами,, простота та доступність отримання та очистки робить лектини незамінним реагентом для вивчення структури і функції глікокон'югатів. В останні роки накопичуються дані, що взаємодія ендогенних пектинів клітинної поверхні із відповідними вуглеводними детермінантами лежить у основі здійснення міжклітинних взаємодій е процесі ембріо- і органогенезу, розвитку імунних процесів, забезпечує діагностику онкогематологічних захворювань та ранньої діагностики метастазів раку (Накотогі Б-Х, 1990; Каи/акаті Н. еі аі., 1995).
МЕТА РОБОТИ: визначення загальних закономірностей глікозилювання глікокон'югатів поверхневих мембран клітин лімфоїдної тканини і епітеліальних клітин у нормі та при злоякісній трансформації з наступною розробкою підходів для удосконалення різних методів діагностики пімфоїдних форм гострих і хронічних лейкозів, лімфогранулематозу, неходжкінськихлімфом, злоякісних пухлин епітеліального походження та їх метастазів в лімфатичні вузли і серозні порожнини.
з
ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1. Розробка методів цитохімічного визначення рецепторів лек-тинів поверхневих мембран клітин у цитологічних препаратах.
2. Вивчення характеру глікозилювання клітин кровотворної і лімфоїдної системи в процесі диференційовки.
3. Порівняння вуглеводного складу нормальних клітин та їх злоякісно трансформованих клітин-аналогів.
4. Аналіз особливостей глікозилювання антигенів поверхневих мембран первинних пухлин епітеліального походження та їх метастазів у лімфатичні вузли та серозні порожнини.
5. Обгрунтування застосування нових додаткових диференцій-но-діагностичних критеріїв на основі визначення рецепторів пектинів для удосконалення методів діагностики онкогематологічних захворювань.
ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ були лімфоцити периферичної крові та кісткового мозку здорових людей; лімфоїдні клітини ембріональної печінки;клітини периферичної крові та кісткового мозку при різних формах і цитологічних варіантах злоякісних лімфопроліферативних захворювань; пункгати та гістологічні зрізи лімфатичних вузлів при реактивній гіперплазії, різних формах лімфогранулематозу; іморталізовані та злоякісно трансформовані лімфоїдні та епітеліального походження клітинні лінії людини; ексудати із серозних порожнин онкологічних хворих та хворих з неонкологічними захворюваннями.
НАУКОВА НОВИЗНА І ТЕОРЕТИЧНА ЦІННІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ. Вперше охарактеризовано особливості складу і структури вуглеводних антигенів поверхневих мембран лімфоїдних клітин на різних стадіях антигензалежної і антигеннезалежної диференційовки і визначено спектр рецепторів лектинів, типовий для дискретних стадій розвитку Т-лімфоцитів (субкортикальні, кортикальні, медулярні тімоцити, зрілі Т-лімфоцити периферичної крові, активовані Т-лімфоцити лімфатичних вузлів) та В-лімфоцитів (про-В-кпітини, С010+ В-клітини, пре-В-клітини, незрілі В-клітини периферичної крові, експресуючі поверхневі імуноглобуліни ІдМ і ІдО, активовані В-лімфоцити лімфатичних вузлів).
Вперше встановлено, що злоякісно трансформовані лімфоїдні і епітеліальні клітини людини у цілому зберігають фенотипові властивості нормальних клітин-аналогів, у тому
числі і характер глікозилювання вуглеводних антигенів поверхневих мембран.
Вперше проведено порівняння особливостей глікозилювання вуглеводних антигенів поверхневих мембран клітин пухлин епітеліальної природи та їх метастазів та встановлено відмінність клітин метастазів раку від клітин первинних новоутворень і клітин мікрооточення; визначена роль лектин-рецепторних взаємодій у процессі метастазування; запропоновано критерії для проведення ранньої і уточненої діагностики метастатичних уражень.
Визначено нові фенотипові ознаки клітин метастазів ракових пухлин. На підставі результатів експериментальних досліджень запропоновано і реалізовано новий підхід до діагностики метастазів солідних новоутворень в лімфатичні вузли та серозні порожнини. Розроблено нові додаткові критерії диференційної діагностики В- і Т-клітинних лімфопроліферативних захворювань.
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Запропоновані методи (визначення рецепторів пектинів в цитологічних препаратах, спосіб виявлення метастазів раку) і розроблені критерії диференційної діагностики гострих і хронічних лейкемій, неходжкінських злоякісних лімфом, лімфогранулематозу впроваджено в практику роботи гематологічних відділень ЦРЛ Шевченківського району м.Києва, Київських обласних лікарень №1 і №2, 14-й дитячої клінічної лікарні м.Києва, Київського міського пульмонологічного центру. Проведені дослідження свідчать про ефективність їх використання, значну діагностичну цінність, об'єктивність, чутливість, надійність. Під керівництвом автора методами застосування пектинів в онкогематології оволоділи лікарі цитологічних лабораторій і гематологічних відділень 12 областей України, а також декількох наукових центрів Російської Федерації (Онкологічний науковий центр АМН РФ, м.Москва; Гематологічний науковий центр АМН РФ, м.Москва; Науково-дослідний рентген-радіологічний інститут ім.М.М.Петрова, м. Санкт-Петербург та інші). За матеріалами дисертації розроблено раціоналізаторську пропозицію, отримано патент України (№5662 від 28.12.1994 р.). Основний зміст дисертації висвітлено у 78 опублікованих працях, в тому числі З монографіях.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ:
1. При злоякісній трансформації лімфоїдні та епітеліальні клітини у цілому зберігають особливості глікозилювання вуглеводних антигенів поверхневих мембран, характерні для їх нормальних клітин-аналогів.
2.Клітини метастазів ракових пухлин відрізняються від клітин первинних новоутворень по характеру гіпосиалізації глікокон'югатів поверхневих мембран, високої щільності реакційно доступних вуглеводних детермінант, неповному синтезу О-гліканів, що в нормі є криптичними, а також, у окремих випадках, підвищенню змісту глікопротеінів з N1-глікозилпов'язаними вуглеводними ланцюгами.
3. Розроблено критерії ранньої та уточненої діагностики метастазів солідних пухлин та диференційної діагностики різних форм лімфопроліферативних захворювань, які знайшли застосування у клінічній практиці.
АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Результати досліджень доповідалися та обговорювалися на XII, XIII, ХІУ Міжнародних конференціях по лектинології (Таллін, 1989; Каліфорнія, 1990; Берлін, 1991; Каліфорнія, 1992); VII Міжнародній конференції по пухлинним маркерам людини (Київ, 1990); XVIII Міжнародній конференції “Пухлинноасоційовані маркери та їх клінічне використання" (Москва, 1990); II Всесоюзному семінарі “Імуноцитохімічні методи, моноклональні антитіла і пектини в гематології, онкології і клінічній імунологи” (Київ, 1991); Міжнародному симпозіумі по вуглеводам (Париж, 1992); XVI Міжнародному противораковому конгресі (Делі, 1994); Міжнародній конференції по пухлинним маркерам (Бостон, 1994), Міжнародних симпозіумах "Імунодіагностика лейкозів" (Нансі, 1994) та "Гостра лейкемія" (Мюнстер, 1995).
Апробація дисертації проходила 21.11.1996 р. на розширеному засіданні експертної ради Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України.
ЗВ'ЯЗОК ДОСЛІДЖЕННЯ З ПРОБЛЕМНИМ ПЛАНОМ МЕДИЧНИХ НАУК. Дисертація є фрагментом комплексних науково-дослідних робіт, які виконувались за планом НДР ІЕПОР (Номер держреєстрації А01001505Р; 0194У017021).
ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ: дисертаційна робота викладена на 256 сторінках машинопису і складається із вступу,
огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, висновків та переліку літератури, який містить 79 вітчизняних і 249 іноземних авторів.
ДЕКЛАРАЦІЯ ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ АВТОРА. Автором самостійно проведено збирання фактичного матеріалу, характеристика обстежених хворих, дослідження експресії рецепторів лектинів, визначення антигенного спектру поверхневих мембран, цитохімічні дослідження активності ферментів, теоретичне узагальнення отриманих результатів і проведення статистичного аналізу, практичне застосування висунутих положень, побудова висновків роботи і практичних рекомендацій.
Автор складає подяку за виявлену допомогу в ході виконання даної роботи доктору медичних наук М.Д.Луцику та колегам -доктору медичних наук І.В.Абраменко, кандидатам біологічних наук В.О.Надгорній, І.М.Данко, Ґ.Г.Бердовій, Л.Ю.Полудненко.
ЗМІСТ РОБОТИ
Обсяг і методи дослідження. Досліджено кістково-мозкові пунктати та периферичну кров 45 хворих на гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ), 44 хворих на різні форми хронічних лімфопроліферативних захворювань (32 - В-клітинний хронічний лімфолейкоз - В-ХЛЛ; 4 - пролімфоцитарний лейкоз - ПЛЛ; 8 - волосатоклітинний лейкоз - ВКЛ) та 26 хворих з неходжкінськими злоякісними лімфомами (НЗЛ) в стадії лейкемізації.
Досліджені мононуклеари периферичної крові та пунктати і відбитки лімфатичних вузлів 35 хворих лімфогранулематозом (ЛГМ) і 5 хворих на гістіоцитарну НЗЛ.
Проведено вивчення біоптатів первинних пухлин та пунктатів і відбитків лімфатичних вузлів 35 онкологічних хворих (13-рак товстої кишки, 12 - рак шлунка, 10 - рак молочної залози). У 44 онкологічних хворих з метастазами раку у серозні порожнини проведено дослідження ексудативної рідини. У ЗО хворих на неокологічні хвороби проведено дослідження пунктатів і відбитків лімфатичних вузлів, ексудативної рідини, відбитків ураженого органу.
Також досліджені клітини периферийної крові у 15 практично здорових осіб і 21 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; мононуклери, отримані з мигдалин,
вирізаних у 10 дітей, хворих на хронічний тонзиліт у фазі компенсації; лінії імортапізованих і злоякісно трансформованих клітин людини.
В цитологічних препаратах визначали цитохімічними методами активність пероксидази (Lóele, 1936), хлорацетат-естерази (ХАЕ) (Moloney, McPhearson, Fliegelman, 1960), кислої фосфатази (КФ) (Goldberg, Barka, 1962), неспецифічної естерази (НЕ) (Pearse, 1960, Löffler, 1961), кислої неспецифічної естерази (КНЕ) (Kaplow, 1975), лужної фосфатази (ЛФ) (Kaplow, 1975), ß-глюкуронідази (БГ) (Duggan, 1965), проводили PAS-реакцію (McManus, 1946, Hotchkiss, 1948).
Клітини для проведення імуноцитологічних досліджень і визначення експресії рецепторів пектинів отримували в градієнті щільності фікол-верографіну. Визначення рецепторів лектинів в цитологічних препаратах з виділених клітин, у відбитках пухлин та лімфатичних вузлів, в парафінових зрізах проводили за допомогою розробленого прямого пероксидазного метода (патент України №5662 від 28.12.1994 p.). Використовували лектини різної вуглеводної специфічності (табл.1.), люб'язно надані М.ДЛуциком.
Проведення імуноцитохімічного фарбування клітин проводили спільно з д.м.н.І.В.Абраменко і к.б.н. В.О.Надгорною непрямим імунопероксидазним методом (Глузман Д.Ф. і співавт., 1986) з використанням монокпональних антитіл (мкАТ) до білків цитоскелету (цитокератинів і віментину) та пухлинно-асоційованих антигенів: поліморфного епітеліального муцина (ПЕМ), раково-ембріонального антигену (PEA), низькомолекулярного глікопротеіну gp34 (Ber-EP4), X гаптену (CD15 антиген). Також досліджували експресію диференційовочних і лінійноасоційованих антигенів лімфоїдних і кровотворних клітин за допомогою мкАТ до антигенів CD34, CD33, CD 13, CD 10, CD45, CD45RA, CD45RO, CD5, CD7, CD4, CD8, CD16, HLA-DR, CD72, CD19, CD20, CD38, CD95, CD14, CD15, CD64, CD68, CD25, CD71, CD30, легких ланцюгів lg, кератинів, віментина.
Електрономікроскопічне дослідження клітин культивованих ліній проводили спільно з K.6.H. О.В. Юрченко.
Результати досліджень аналізувались з використанням методів математичної статистики. Розрахунки проведено на IBM PC XT з програмним забеспеченням "Статграф".
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Рецептори лектинів на гемопоетичних клітинах в нормі і при злоякісних захворюваннях.
Для вивчення зміни характеру гликозилювання вуглеводних детермінант кровотворних і лімфоїдних клітин в процесі їх диференційовки нами вперше був досліджений розподіл рецепторів лектинів на дискретних стадіях їх розвитку і фізіологічної активації.
Таблиця 1.
Використані в досліджені пектини та їх специфічність
Пектини, що виявляють N-глікозильні ланцюги
КонканавалінА (СопА)
Лектин бобовника аналіголиотного (LAL)
Лектин чечевиці (LCL)
Аглютинин утесника європейського, тип 1 (UEA І) Аглютинін гороху (WA)
Аглютинін кліщовини (RCA)
Аглютинин зав'язі пшениці (WGA)
Пектини, що виявляють О-глікозильиі ланцюги
Аглютинин арахісу (PNA)
Лектин сої (SBA)
Лектин виноградного равлика (HPL)
Лектин софори японської (SJA)
Кровотворні гемопоетичні клітини-попередники ембріональної печінки, досліджені нами, відносяться до найбільш ранніх попередників В-лімфопоезу. При застосуванні широкого спектру мкАТ на поверхні бластних клітин визначені антигени ранніх гемопоетичних клітин - CD34+, CD45RO+, HLA-DR+ при відсутності інших антигенів (CD33, CD13, CD38, CD19, CD10, CD3, CD7, CDS, CD4, CD8). В цитохімічному відношенні ці клітини були інертні: в них не знайдено активності пероксидази, ЛФ, КФ, ХАЕ, КНЕ, глікогену та ліпідів. За експресією рецепторів лектинів вони були PNA-HPl-SBA-К Це свідчить про несфор-
мованість О-глікозильних ланцюгів глікокон'югатів, які представлені переважно продуктом незавершеного синтезу -Тп-антигеном. За ходом диференційовки на поверхневих мембранах лімфоцитоподібних С034-НІ_А-ОН+СОЮ+СО19+ ц-клітин середнього розміру з'являлись рецептори РЫА, НРІ_, ЭВА, що характерно для наявності антигену Томсена-Фриденрейха та його похідних. В пре-В-клітинах, що мають внутрішньоцитоплазматичні ц-ланцюги імуноглобулінів та експресують антигени С019, НииЖ, СОЮ, рецептори пектинів виявлялись тільки після попередньої обробки нейрамінідазою, тобто на цій стадії розвитку відбувається сиалізація поверхневих глікокон'югатів.
Ранні етапи розвитку В-лімфоцитів були також проаналізовані при дослідженні бластних клітин периферичної крові та кісткового мозку дітей, хворих на ГЛЛ В-клітинного походження.
Нами було досліджено бластні клітини 24 хворих на ГЛЛ В-клІтинного походження. У 8 хворих на підставі експресії пан-В-клітинних антигенів С022, СР19 і відсутності антигену СОЮ, поверхневих та цитоплазматичних імуноглобулінів,встановлено діагноз пре-пре-В-ГЛЛ (табл. 2). Активність пероксидази, КФ, КНЕ в бластах була відсутня, кінцеві продукти при проведені РАБ-реакції визначались у вигляді гранул. На 40-60% бластів в незначній кількості знайдені рецептори лектинів РЫА, ЭВА, НРІ.
Таблиця 2.
Імунологічні варіанти ГЛЛ В-клітинного походження
Варіант захворювання НІ-А-ОЯ С019 Досліджені антигени С020 С Р22 СОЮ суц єід
Пре-пре-В-ГЛЛ ГЛЛ “загального + + - + - - -
типу” + + +/ - + + - -
Пре-В-ГЛЛ + + +/ - + + + -
В-ГЛЛ + + + + - - +
У 9 хворих бластні клітини додатково екслресували також антиген СОЮ, однак тяжкі ланцюги імуноглобулінів в цитоплазмі клітин ще були відсутні. Активність пероксидази виявлялась у 2-4% бластів, активність КФ не визначалась або визначалась як слабке дифузне забарвлення цитоплазми. Активність КНЕ була відсутня. РАБ-позитивні речовини розташовувались в цитоплазмі у вигляді блоків чи гранул. Експресія рецепторів лектинів також була слабкою, кількість Р^+, НР1_+, БВА+ клітин варіїрувала від 10-15% (на менш В-ГЛЛ диференційованих бластах у типових випадках ГЛЛ “загального типу” до 30-45% зі слабкою експресією СОЮ антигену).
Бластні клітини у деяких хворих містили в цитоплазмі ц ланцюги Ід, що було підставою для встановлення діагнозу пре-В-ГЛЛ. Активність КФ, КНЕ, пероксидази не визначалась, РАБ-реакція була дрібногранулярна. Бласти при цьому варіанті захворювання були бідні на наявність реакційно доступних вуглеводних детермінант і практично не реагували з використаними пектинами: реакція була знайдена тільки при застосуванні лектина арахісу в 5-7% клітин.
Діагноз В-ГЛЛ був встановлений на підставі експресії на поверхневих мембранах повної молекули імуноглобуліна з одним типом тяжких (ц) і легких (каппа або лямбда) ланцюгів імуноглобулінів. За цитоморфологічними ознаками клітини відносились до 1.3 варіанту франко-американо-британської класификації лейкемій. Активність пероксидази і КНЕ в них не визначалась, КФ виявлена у вигляді дифузного забарвлення цитоплазми, РАБ-реакція була дрібногранулярна. Рецептори лектинів були присутні на значній кількості клітин (50-70%), ступінь експресії була велика. Наші дані підтверджують думку окремих авторів, що мішенню для злоякісної трансформації при даному варіанті захворювання є клітини, що знаходяться на антигензалежній стадії диференційовки.
Таким чином, В-клітини-попередники при злоякісній трансформації в цілому зберігали загальний зразок гликозилювання антигенів поверхневих мембран з послідовним збільшенням вмісту сиалових кислот, що призвело до практичної ареактивності при зв'язуванні з пектинами на стадії пре-В-клітин.
Аналогічними змінами у складі глікокон‘югатів поверхневих мембран супроводжується і диференційовка Т-
лімфоцитів. Нами були досліджені бластні клітини 21 хворого на ГЛЛ Т-клітинного походження. Загальними цитохімічними ознаками були відсутність активності пероксидази, ХАЕ, дрібногранулярна реакція при визначенні активності НЕ, негативна або гранулярна РАБ-реакція, значна активність КФ з локалізацією кінцевих продуктів у вигляді однієї гранули в одному з участків цитоплазми. У окремих хворих також визначалась активність КНЕ, характер якої був подібний до КФ.
Таблиця 3.
Імунологічні варіанти ГЛЛ Т-клітинного походження
Варіант захворювання CD3 Досліджені антигени CD7 CD5 CD2 CD1 CD4 CD8
Т1-ГЛЛ - + - +/- - - -
Т2-ГЛЛ + + +/- + -/+ + +•
ТЗ-ГЛЛ + + + + + + -
1-І /+/
Нами були виділено 3 варианта ГЛЛ Т-клітинного походження. Варіант Т1-ГЛЛ, при якому аналогом бластних клітин в нормі є субкортикальні тимоцити, був діагностований у 9 хворих на підставі експресії антигена CD7 при відсутності антигенів CD3, CD4, CD8 і значної активності КФ (табл.З). На мембранах бластів у всіх хворих були знайдені рецептори пектинів PNA (70-80%) і HPL (50-60%). Рецептори лектину сої були присутні на бластних клітинах тільки у 3 хворих . Таким чином, вуглеводний спектр глікокон'югатів у хворих з Т1-ГЛЛ був PNA+HPL+SBA+/- чи PNA+HPL+SBA-. Рецептори інших пектинів були відсутні.
Варіант Т2-ГЛЛ був діагностований у 9 хворих на підставі коекспресії антигенів CD4, CD8 або експресії на більшості клітин CD1 антигену. Вказані маркери характерні у нормі для кортикальних тимоцитів. Спектр вуглеводних детермінант значно відрізнявся в залежності від експресії CD1 антигену. При його відсутності бластні клітини були PNA+ (70-80%), HPL+ (6574%), SBA+/- (15-20%), тобто співпадали за фенотипом з типовими кортикальними тимоцитами. CD1+ бласти були PNA-
(4-8%PNA+), HPL-, SBA-. В останні часи експресії CD1 антигену на бластних клітинах при Т-ГЛЛ надається велика увага. Так, Ludwig D.W. і співавт., 1995 показали, що діти з CD1+ бластами краще відповідають на протокольну хіміотерапію і мають більш тривалу ремісію порівняно з CD 1-негативними випадками Т-ГЛЛ. Знайдена нами відсутність рецепторів пектинів на Т-бластах з фенотипом CD1+ кортикальних тимоцитів є додатковою прогностичною ознакою, що потребує подальшого вивчення і порівняння з наслідками запроваджуваної терапії.
Варіант ТЗ-ГЛЛ був діагностований у 3 хворих на підставі присутності на мембрані бластних клітин CD3 антигену і ізольовано CD4 чи CD8 антигену.Експресія цих антигенів в нормі притамана медулярним тимоцитам. Ми вважаємо, що до цієї групи хворих можуть також належати і пацієнти з Т-клітинними НЗЛ в стадії лейкемізацїі. Так, бласти деяких хворих не відрізнялись від охарактеризованого фенотипу медулярних тимоцитів і були переважно PNA-HPL-SBA- (реакція з даними пектинами знайдена лише в 10-12% клітин). Навпаки, бластні клітини в окремих випадках експресували антигени HLA-DR, CD10, що притаманно активованим клітинам, активність КФ і КНЕ в них визначалась у вигляді зливних гранул, характерних для антигенстимульованих лімфоцитів. В 45% вони реагували з пектином арахісу, в 35% - пектином виноградного равлика, 26% - пектином сої. На нашу думку, визначення рецепторів пектинів в комплексі з детальним імунофенотиповим аналізом із застосуванням мкАТ може допомогти у диференціації істинного генезу ТЗ-ГЛЛ, що важливо для вибору адекватної схеми терапії хворих.
Для визначення рецепторів пектинів на зрілих неактивованих лімфоїдних клітинах ми провели дослідження мононуклеарів периферичної крові 15 здорових осіб, постійно проживаючих в м.Києві, що не мали прямого контакту з впливом іонізуючої радіації (контроль).
В отриманій при диференційному центрифугуванні в градієнті щільності фікол-верографіну фракції мононуклеарів 89,6 + 4,3% клітин складали лімфоцити. Серед них переважали Т-клітини (CD3+ - 66,7 + 0,25%; CD5+ - 71,3 +.1,2%) з фенотипом Т-хел перів/індукторі в (CD4+ - 44,3 ± 1,27%). Кількість Т-супресорів (CD8+) складала в середньому 21,5 j^1,22%; натуральних кіперних клітин (CD16+) - 5,1 ^0,11%; В-
лімфоцитів (СР19+)- 11,3 +_2,55%. Глікокон'югати поверхневих мембран були здатні до реакції з лектинами тільки після видалення сиалових кислот. Слабке забарвлення поверхневих мембран при застосуванні лектина арахісу було присутнє на 12,5 + 3,2% клітин, сої- 9,7 + 2,4 % і виноградного равлика - 5,7 +_2,8 % відповідно.
Водночас проводячи дослідження глікокон'югатів клітин периферичної крові 21 ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, ми відмітили несподівано високий рівень зв'язку з лектинами. 7090% лімфоцитів реагували з лектинами арахісу, сої, виноградного равлика, горошка. За фенотиповими ознаками субпопуляційний склад лімфоїдних клітин периферичної крові ліквідаторів не відрізнявся від осіб-донорів: СОЗ+ - 64,3 + 0,32%; С05+ - 69,2 + 2,4%; С04+ - 45,6 + 2,26%; С08+ - 25,4 +.2,34%; СЭ16+ - 3,0 +0,78%; СЭ19+ - 13,7+_3,16%. В мазках у всіх обстежених ліквідаторів нами були знайдені лімфоцити із зміненою структурою ядер клітин: у формі листа, фрагментовані, видавлені. Аномальні лімфоцити виявлялись переважно серед Т-лімфоцитів (10-12% серед С04+) і 15-18% серед С08+клітин) і натуральних кілерів. При проведенні функціональних досліджень, направлених на індукцію апоптозу, за допомогою додавання в короткочасну культуру лімфоцитів дексаметазону (в концентрації 1 і 5 мкг/мл) показано, що клітини ліквідаторів на відміну від клітин донорів були чутливі до дії індукторів апоптозу. Таким чином, серед мононуклеарів периферичної крові ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС ми знайшли якісні зміни: поява морфологічно аномальних лімфоцитів, гіпосиалізація глікокон'югатів поверхневих мембран, підвищена чутливість до індукції програмованої клітинної загибелі.
Особливості антигензалежної диференційовки лімфоїдних клітин були досліджені нами при вивченні пункгатів мигдалин, видалених у дітей, хворих на хронічний тонзілліт в фазі субкомпенсації. Використовуючи метод пенінга, ми дослідили спектр рецепторів лектинів як В-клітин, так і різних (СР4+, СР8+) субпопуляцій Т-лімфоцитів. Нами встановлено, що лімфоїдні клітини органів периферичної лімфоїдної тканини мають на поверхневих мембранах значно більший спектр реакційно доступних вуглеводних детермінант, ніж лімфоцити периферичної крові. За спектром гликозилювання, вони
відносятся до зрілих активованих клітин: РМА+ >5ВА+>НРІ_+ (табл. 4).Частіше РЫА-позитивними були лімфоцити невеликого розміру, що відносяться до Т-клітин або до В-клітин, експресуючих антиген СОЮ. Останні являють собою клітини зародкових центрів лімфоїдних фолікулів, частина з них має характерні морфологічні і цитохімічні ознаки так званих центроцитів - розщеплене ядро і дрібногранулярне розподілення кінцевого продукту при визначенні активності КФ. Це нормальні аналоги клітин при НЗЛ центроцитарного типу. В РЫА+ популяції не знайдено імунобластів /центробластів/, що мають подібний фенотип за експресією антигенів. У зв'язку з цим зауважимо, що в процесі розвитку імунної відповіді в лімфатичних вузлах саме на рівні центроцитів, а не центробластів, відбувається селекція комітованих В-клітин, що приміровані до диференційовки у антигенпродукуючи клітини. Більша частина центроцитів при відсутності костимуляторного сигналу гине через апоптоз. Значно важче реалізується програма загибелі у центробластах. Таким чином, і в даному випадку, простежена залежність між експресією реакційно доступних вуглеводних детермінант і готовностю до реалізації програми апоптозу.
Таблиця 4.
Субпопуляції Т- і В-лімфоцитів в різних фракціях мигдалин до і після специфічної сорбції з пектином арахісу , % позитивно реагуючих клітин
Фракції Досліджені антигени
клітин
СЭ4 С08 НІ_А-ОІ? СОЮ
Вся популяція 36,3+2,0 27,3+2,9 43,8+5,2 31,3+1,0
РЫА+ - фракція 13,0+4,6 25,3+2,3 24,3+2,3 21,1+2,0
РЫА- - фракція 21,6+2,1 6,7+0,2 25,5+2,0 38,2+3,0
При злоякісній трансформації лімфоїдних клітин на антигензалежній стадії розвиваються хронічні лімфопроліферативні захворювання (ЛПЗ). Ми провели дослідження лімфоїдних клітин у 71 хворого на різні варіанти ЛПЗ В-клітинного походження. Головну групу склали 32 хворих
на В-клітинний ХЛЛ. За фенотиповими ознаками субстратні лімфоїдні клітини відносились до лімфоцитів мантійної зони лімфоїдних фолікул, тобто мали слабку експресію поверхневих імуноглобулінів, реагували з мкАТ до антигенів CD19, CD20, CD21, HLA-DR, та не з мкАТ до антигенів CD22 і CD10. У більшості випадків вони були CDS-позитивними. Щільність рецепторів пектинів була низькою. Лише 3-20% клітин реагували з PNA, 15-35% - з пектинами SBA, LCL, HPL. Однак при пролімфоцитарній трансформації, яка відбувається в середньому у 10-15% випадків В-ХЛЛ, та при ПЛЛ як при самостійному захворюванні до 65-70% злоякісно трансформованих клітин мали реакційно доступні вуглеводні детермінанти та реагували з пектинами PNA, HPL, SBA, LCL. При цьому слід зазначити, що імунологічний фенотип клітин був близьким до типових випадків В-ХЛЛ.
Ми спостерігали 8 хворих на ВКЛ. В мазках периферичної крові виявлялись “волосаті” , маючи цитоплазматичні відростки, клітини. їх характерними цитохімічними ознаками були висока активність КФ, що не пригнічується іонами тартрата; активність КНЕ і НЕ у вигляді чітких гранул, що розташовані півкругом в цитоплазмі, що відрізняє “волосаті” клітини від моноцитів. При проведені PAS-реакції позитивних речовин не знайдено. Злоякісні клітини характеризувались високою щільністю поверхневих імуноглобулінів, експресією антигенів HLA-DR, CD19, CD20, CD22, CD72. CD5, CD10, CD38 антигени не визначались. Діагностичне значення мала експресія активаційних антигенів CD25 і CD54. При дослідженні вуглеводних структур ми знайшли, що значна кількість клітин (70-83%) реагувала з пектином арахісу. Зміст LCL+ - клітин складав в середньому 13-15%, SBA+ - 8-10%, VVA+ - 10-20%, HPL+ - 8-25%. Це свідчить, що на поверхневих мембранах лейкознотрансформованих клітин у великій кількості присутні глікокон'югати з О-глікозильними ланцюгами, що мають у кінцевих фрагментах продукт завершеного синтезу, на відміну від більш ранніх попередників, що реагують з пектинами сої та виноградного равлика.
Ми провели також дослідження мононуклеарів периферичної крові 26 хворих з НЗЛ у стадії лейкемізації. У порівнянні з В-ХЛЛ вони експресували рецептори більшості
використаних нами пектинів (РЫА, НРЦ БВА). Ступінь експресії була переважно невисокою (на відміну від клітин при ВКЛ). Заслуговує уваги виявлена нами закономірність: при В-клітинних ЛПЗ виявлена негативна кореляція між здатністю клітин формувати розетки з еритроцитами мишей і наявністю реакційно доступних вуглеводних детермінант. Так, клітини при лімфоплазмоцитарній НЗЛ зовсім не формували розетки з еритроцитами мишей, і реакція з вищезазначеними пектинами була найбільш вираженою у групі хворих на НЗЛ.
Мієломна хвороба відноситься до найбільш зрілоклітинних В-ЛПЗ. В основі захворювання лежить неопластична трансформація плазматичних клітин, що супроводжується появою багатьох пухлинних осередків в кістках, синтезом моноклонального імуноглобуліну. Ми спостерігали 12 хворих мієломною хворобою. При цитохімічному аналізі визначена висока активність КФ і КНЕ у вигляді зливної гранулярної реакції, РАЄ-речовини дифузно розташовувались в цитоплазмі клітин. Використання мкАТ дозволило виявити в цитоплазмі клітин моноклональні імуноглобуліни, а на поверхні- пан-В-клітинні антигени С019, С020, С022, НІА-ОИ у незначній кількості. Характерною була присутність антигену С038 і поліморфного епітеліального муцину. 50-65% мієломних клітин зв'язувались з пектином арахісу, 30-45% - з пектином виноградного равлика, 18-25% - з пектином сої. Досліджуючи лімфоцити периферичної крові хворих на мієломну хворобу, ми відмітили відносне збільшення у субпопуляційному складі В-клітин (40,28 7,25%), що
експресували переважно {дС. До 20% лімфоцитів мали цитоплазматичні імуноглобуліни. В більшості В-лімфоцитів здорових осіб ми не бачили активності КФ і КНЕ, а також РАБ-позитивних речовин. Навпаки, у хворих мієломною хворобою в 45-50% лімфоцитах була гранулярна РАЄ-реакція, дифузна та зливна реакція при визначенні активності КФ і КНЕ. Дослідження вуглеводних детермінант показало, що від 20 до 40% лімфоцитів реагували з пектинами арахісу та виноградного равлика, що значно перевищує кількість позитивних клітин в нормі. Отримані дані, таким чином, дозволяють припустити, що частина В-клітин периферичної крові у хворих мієломною хворобою знаходиться на антигензалежній стадії диференційовки і має відношення до пухлинного клону.
Експресія рецепторів лектинів на мембранах пухлинних і імунокомпетентних клітин при метастазах раку у лімфатичні вузли та серозні порожнини.
Дослідження фенотипових властивостей клітин метастазів раку у лімфатичні вузли та серозні порожнини проведено у порівнянні з фенотипом клітин первинних пухлин та клітин мікрооточення ураженого органу.
В цитологічних препаратах з відбитків первинних пухлин (диференційована аденокарцинома шлунка, помірно та малодиференційований рак кишок, рак молочної залози) ми спостерігали угрупування пухлинних клітин, що мали залозоподібну структуру і характеризувались безпорядним накопиченням ядер. Здебільшого виявляли декілька гипертрофованих ядерець. Структура хроматина варіювала від ніжної до більш грубої. Розмір та величина клітин були різноманітні: від середніх до величезних розмірів. Цитоплазма клітин мала різний ступінь базофілії.
При цитохімічному дослідженні ми спостерігали різний ступінь активності КФ, КНЕ, НЕ. Активність НЕ і КФ здебільшого не пригнічувалася при додаванні специфічних інгібіторів фториду натрія і йонів тартрату. Зміст глікогену різнився у межах однієї пухлини - від слабкого дифузного до помірного фарбування цитоплазми. В окремих клітинах ми спостерігали гранули PAS-позитивних речовин.Як було досліджено за допомогою мкАТ, пухлинні клітини експресували кератини, PEA, ПЕМ, Вег-ЕР4.
Рецептори лектинів PNA, SBA, HPL визначались лише в 10-20% клітин первинних пухлин тільки після обробки нейрамінідазою. Рецептори інших лектинів не виявлялись. Близьким був стан глікозилювання антигенів епітеліальних клітин у складі тканин, видалених у хворих з неонкологічними захворюваннями.
Пухлинні клітини, метастазуючи в лімфатичні вузли, в цілому зберігали спектр активності ферментів та склад пухлиноасоційованих антигенів, характерний для клітин первинної пухлини того ж пацієнта. Відмінним була поява віментинових філаментів цитоскелету та зміна характеру глікозилювання поверхневих глікокон'югатів. Близько 40% пухлинних клітин метастазу без попередньої обробки нейрамінідазою інтенсивно фарбувались пектинами PNA, HPL,
SBA. Після впливу нейрамінідази кількість пофарбованих клітин, причому переважно по поверхневій мембрані, збільшувалась до 50-65%. Одержані дані свідчать про високу щільність реакційно доступних вуглеводних детермінант, гіпосиалізацію глікокон'югатів поверхневих мембран, появу на мембрані продуктів неповного синтезу О-гліканів з експонуванням вуглеводних детермінант, що в нормі є криптичними (реакція з пектином сої). В окремих випадках пухлинні клітини експресували рецептори пектинів LCL, WA, LAL, що свідчить про збільшення на клітинній поверхні N-глікозилпов'язаних глікокон’югатів підвищеної антенності. В інших клітинних елементах лімфатичних вузлів - лімфоцитах, гістіоцитарних клітинах - рецептори лектинів визначались значно з меншою інтенсивністю і тільки після обробки нейрамінідазою. Рецептори пектинів LCL, WA, LAL не визначались.
При метастазуванні пухлин епітеліального походження в серозні порожнини злоякісні клітини відрізнялись від доброякісних елементів ексудату (мезотелія, гістіоцитів, макрофагів) за експресією пухлинноасоційованих антигенів PEA і Вег-ЕР4 . ПЕМ, кератини і віментин були притамані також і для реактивно трансформованих мезотеліальних клітин. Характеристика клітин системи фагоцитуючих мононуклеарів проводилась за експресією ними антигенів CD14, CD64, CD68. Найбільш бідною глікокон'югатами, що доступні для зв'язування пектинами, виявилась мембрана і цитоплазма мезотеліальних клітин (табл.5). На мезотелії знайдені тільки рецептори лектина RCA, дифузно розподілені у цитоплазмі, що вказує на присутність залишків галактози і N-ацетилгалактозаміну. Гістіоцити та макрофаги, навпаки, відрізнялися дифузним забарвленням цитоплазми при визначенні рецепторів PNA, SBA, HPL, RCA після обробки нейрамінідазою. Рецептори пектинів LCL, WA, LAL не визначались.
На відміну від гістіоцитів/макрофагів і мезотелія, на ракових клітинах основна кількість глікокон'югатів, що реагували з пектинами, була концентрована на поверхневих мембранах. Частіше клітини ракових пухлин експресували рецептори RCA (100%), SBA(88%), HPL (88%), PNA (70%). Рецептори LAL, LCL, WA визначені на пухлинних клітинах у 20-40% випадків. Найбільш важливою особливістю ракових клітин, як і у випадках метастазування у лімфатичні вузли, була гіпосиалізація
глікокон'югатів поверхневих мембран. При виключенні етапу обробки нейрамінідазою і скороченні терміну обробки клітин пектинами, їх рецептори визначались у ексудативній рідині і відбитках лімфатичних вузлів тільки на метастазуючих клітинах. Загальними ознаками клітин метастазіві були також висока щільність реакційно доступних вуглеводних детермінант, неповний синтез О-гліканів з експонуванням криптичних антигенів.
Таблиця 5.
Експресія рецепторів пектинів на клітинах ексудативної рідини при розвитку метастазів раку (су - забарвлення ______________________цитоплазми)_______________________
Рецептори пектинів Мезотелій Тип клітин Ракові клітини Гістіоцити
PNA - +++ +++су
HPL - +++ +++су
SBA - +++ +++су
LAL - + -
LCL - + -
RCA - +++ +++су
WA - + -
Таблиця 6
Експресія рецепторів пектинів на клітинах карциноми Ерліха в різних фазах мітотичного циклу,
% позитивно реагуючих клітин
Фази мітотичного Рецептори пектинів
циклу PNA SBA HPL
Вся популяція 25-30 10-15 25-30
фаза 10-12 7-8 30-35
в фаза 28-35 35-40 20-25
Є2 фаза 22-25 20-25 25-30
Пізня 02 фаза 30-35 35-40 30-35
Аналогічні особливості знайдені нами і при дослідженні злоякісно трансформованих клітинних ліній людини - Raji, Ramos, RPMI-1788, Molt-4, Jurkat, асцитної карциноми Ерліха. В останній нами були досліджені особливості експресії рецепторів пектинів в залежності від фази мітотичного циклу (табл.6).
Як видно з даних табл.6, більшість О-глікозильних глікокон'югатів клітин карциноми Ерліха мала відносно зрілу структуру, що містила сиаловані антиген Томсена-Фриденрейха (реакція з лектином арахісу) або кінцевий дісахарид N-ацетилгалактозаміну (реакція з пектином виноградного равлика). Кількість клітин з незавершеним синтезом О-гліканів, що визначали за реактівністю з лектином сої, була невелика. Реакція с пектинами відбувалася тільки після обробки клітин нейрамінідазою. В пресинтетичний період (G1 фазу) відмічено накопичення глікокон'югатів з кінцевим дісахаридом N-ацетилгалактозаміном. Протягом S і G2 фаз клітинного циклу суттєво підвищувався рівень клітин з незавершеним синтезом О-гліканів, що може бути пов'язаним з більш високою швидкістю синтезу білків та ліпідів у порівнянні з швидкістю процесів глікозилювання. Таким чином, одним з факторів, що впливає на стан глікокон'югатів мембран метастазуючих клітин, може бути їх висока проліферативна активність.
Знайдені особливості злоякісно трансформованих епітеліальних клітин свідчать про глибокі зміни у складі і композиційній структурі глікокон'югатів поверхневих мембран при метастазуванні. Метастазуючі клітини за станом антигенів поверхневих мембран більш здатні до здійснення міжклітинних взаємодій, яким у інших випадках перешкоджає наявність негативно заряджених сиалових кислот. Це може полегшувати окремі етапи метастазування: взаємодію з білками міжклітинного матриксу, ендотелієм судин, гомо- і гетероагрегацію, процеси хомінга і адгезії до мікрооточення в місцях розвитку метастазів (Hakomori S.-l., Marcus D.M., 1988; Ramos D.M., 1991; Asnavoorian, 1993). Одним із проявів міжклітинних взаємодій можуть бути знайдені нами розетки, сформовані пухлинними клітинами у ексудативній рідині та пунктатах лімфатичних вузлів з оточуючими їх лімфоцитами. Це також свідчить, що метастазуюча клітина не уникає, а, навпаки, взаємодіє з клітинами імунної системи.
В свою чергу, суттєві зміни відбуваються і у популяції клітин імунної системи в органах, де відбувається метастазування. При досліджені уражених лімфатичних вузлів, ми розділили їх на 3 групи: макроскопічно змінені; лімфатичні вузли, у яких метастази знайдені при морфологічному досліджені; лімфатичні вузли, у яких метастази знайдені за
допомогою імуноцитохімічних методів, мкАТ та визначення рецепторів лектинів. Досліджуючи клітини макроскопічно змінених лімфатичних вузлів, ми спостерігали морфологічні ознаки наявності метастазів; кількість лімфоїдних клітин була невелика, серед них визначалося у середньому 43,56 + 4,7% CD3+ Т-лімфоцитів малого розміру, що практично не експресували рецепторів лектинів (5-10% - PNA+, 3-10% - HPL+, 5-23% -SBA+; рецептори лектинів LAL, SJA, LCL не знайдені).
Найбільш суттєві зміни відмічені нами в лімфатичних вузлах, у котрих метастази були знайдені тільки при мікроскопічному та/або імуноцитохімічному дослідженні. У пуністатах та відбитках лімфатичних вузлів знайдена лімфоїдна гіперплазія, що супроводжувалась підвищенням кількості активованих лімфоцитів, появою імунобластів, великою кількістю мононуклеарних фагоцитів. Кількість CD3+ Т-лімфоцитів в середньому складала 63,89 + 4,6%. Значно більша кількість лімфоцитів реагувала з лектинами PNA (72,0 + 3,4%), HPL (43,6 + 2,3%), SBA (51,3 + 3,7%). Слід, однак, відмітити, що на відміну від пухлинних клітин, рецептори лектинів на клітинах мікрооточення виявлялись тільки після обробки нейрамінідазою. Активація імунокомпетентних клітин відбувалася в організмі хворого локально, оскільки водночас взяті для дослідження мононуклеари периферичної крові за спектром рецепторів лектинів та наявністю інших маркерів активації не відрізнялись від мононуклеарів здорових осіб.
При дослідженні ексудатів онкологічних хворих з метастатичним ураженням серозних порожнин, ми знайшли велику кількість активованих лімфоїдних клітин, що переважно належали до Т-лімфоцитів хелперів (CD3+ - 76,6 + 2,5%; CD4+
- 45,5 +.1,4%). Кількість Т-супресорів в середньому складала 23,8 + 4,7%, В-клітин - 13,4 + 2,2%. Більш ніж половина лімфоцитів (54,0 +.2,5%) реагувала з PNA, значна частина - з SBA (32,7 +.1,8%) та HPL (30,4 +.1,6%). Вказані рецептори визначались тільки після попереднього десиалювання. По мірі збільшення кількості ракових клітин в ексудаті ступінь активації лімфоцитів зменшувалась, на частині клітин не визначались диференційовочні антигени і рецептори лектинів.
Отже, при розвитку метастазів, особливо на початкових етапах, в клітинному складі мікрооточення ураженого органа відбуваються активаційні зміни, що сприяють здійсненню
міжклітинних взаємодій. Не виключено, що реакція клітин мікрооточення може у якійсь мірі сприяти розвитку пухлинних клітин завдяки синтезу цитокінів, що є факторами росту для клітин метастазів, які сприяють активації ендотелію і полегшують хомінг ракових комплексів (Miki S., 1989; Barnes R.F., 1990).
Використання лектинів як діагностичних маркерів в онкогематології та клінічній цитології.
Визначені нами унікальні особливості складу і композиції глікокон'югатів поверхневих мембран метастазуючих клітин пухлин епітеліального походження дали змогу використовувати визначення рецепторів лектинів як новий маркер для пошуку метастазів раку в лімфатичні вузли та серозні порожнини. Розроблений нами метод діагностики виявив себе високоспецифічним: при його застосуванні в ексудативній рідині і пунктатах та відбитках лімфатичних вузлів онкологічних хворих {обстежено 79 хворих) позитивне забарвлення відмічено тільки на мембранах ракових клітин, тоді як лімфоцити, гістіоцити, макрофаги, мезотеліальні клітини залишались незабарвленими. В цитологічних препаратах уражених органів, отриманих у ЗО неонкологічних хворих, позитивнореагуючих клітин не знайдено. Метод має безперечні переваги при досліджені ексудатів з великим змістом гістіоцитарних елементів, в яких ракові клітини небагаточисельні та розміщуються поодинці і не формують комплексів та укупчень. Завдяки високій чутливості і простоті виконання розроблений метод визначення рецепторів лектинів значно скорочує термін дослідження цитологічних препаратів і підвищує можливість ідентифікації окремих ракових клітин в ексудатах та відбитках лімфатичних вузлів.
Визначення рецепторів лектинів на поверхневих мембранах злоякісно трансформованих лімфоїдних клітин істотно допомагає в диференційній диагностиці В-клітинних хронічних лімфопроліферативних захворювань. Насамперед, метод дозволяє відрізнити типові випадки В-ХЛЛ (рецептори лектинів практично не представлені на поверхневих мембранах клітин) та ПЛЛ і пролімфоцитарну трансформацію В-ХЛЛ (висока щільність рецепторів більшості лектинів), які майже не відрізняються за антигенною характеристикою з використанням мкАТ. Під нашим спостерженням знаходились 2 хворих, в яких через декілька років після встановлення діагнозу В-ХЛЛ
відбулась трансформація в ПЛГІ. При цьому рецептори лектинів Р№, НРІ_ і 1_СІ_ були визначені в значній кількості на 50-60% лімфоїдних клітин, коли у складі лейкоцитарної формули було лише 8-12% пролімфоцитів, тобто на початку злоякісної трансформації. Подальший перебіг захворювання підтвердив встановлений нами діагноз.
Діагноз іншої форми лімфопроліферативних захворювань - ВКЛ, клінічними ознаками якого є спленомегалія, відсутність або незначне збільшення лімфатичних вузлів, базується на морфологічних особливостях клітин, визначенні їх антигенних та цитохімічних ознак. Важливість уточненої діагностики ВКЛ зумовлена і тим, що застосування типових програм хіміотерапії недостатньо ефективно, а своєчасний і тривалий прийом препаратів інтерферона суттєво підвищує термін життя хворих. Знайдені нами унікальні особливості експресії рецепторів лектинів при ВКЛ (РМА+,ЗВА-,НРІ_-,\Л/А-) ми застосували при діагностиці ВКЛ і показали їх високу специфічність для виявлення “волосатих” клітин у порівнянні з трансформованими клітинами при інших формах ЛПЗ.
Часто проводять диференціацію між В-ХЛЛ і НЗЛ у стадії лейкемізації у зв'язку з присутністю загальних цитоморфологічних і імунофенотипових ознак трансформованих клітин. Ми провели дослідження 26 хворих з лейкемізацією фолікулярної, лімфоплазмоцитарної НЗЛ, НЗЛ з клітин мантійной зони. В усіх випадках 50-60% клітин при НЗЛ експресували рецептори лектинів РМА, НР1_, БВА, хоч і в меншій кількості, ніж клітини при ВКЛ і ПЛЛ. Це суттєво допомагало проведенню диференційного діагнозу В-ХЛЛ. Таким чином, визначення рецепторів лектинів може бути використане при діагностиці різних форм В-клітинних ЛПЗ, закрема В-ХЛЛ і лейкемізації НЗЛ; В-ХПЛ і ПЛЛ; діагностиці ВКЛ.
При дослідженні гострих лейкемій визначення рецепторів лектинів має найбільше значення при діагностиці ІЗ варіанту ГЛЛ (висока реактивність з пектинами), котрий потребує суттєво відмінної схеми терапії від И та І_2 варіантів ГЛЛ (слабка реактивність з лектинами). Аналогічно визначена відмінність в вуглеводному стані глікокон'югатів клітин при ТЗ-варіанті ГЛЛ і Т-клітинній НЗЛ в стадії лейкемізації; при С01 + та С01- Т2-варіанті ГЛЛ.
Слід зазначити і високу діагностичну цінність
визначення рецепторів пектинів при проведенні дослідження лімфатичних вузлів. Проводячи комплексне вивчення цитохімічних, імунологічних ознак клітин лімфатичних вузлів 35 хворих на ЛГМ ми показали, що використання лектину арахісу дає змогу виявити поодинокі діагностичні клітини Березовського-Штернберга. За цитохімічними ознаками ці клітини дещо нагадували макрофаги та гістіоцити. Використані мкАТ (CD30, CD15, РЕМ, Кі-67), окрім клітин Березовського-Штернберга, не були строго специфічні та реагували також з частиною активованих лімфоцитів та імунобластів. Серед зазначених мкАТ тільки мкАТ до CD30 антигену реагували лише з поодинокими лімфоїдними клітинами. Інші мкАТ виявляли значну кількість реактивних клітин. Водночас рецептори лектину арахісу визначались переважно на поверхневих мембранах клітин Ходжкіна та Березовського-Штернберга, тоді як гістіоцити та макрофаги мали слабке дифузне забарвлення цитоплазми, а ступінь реакції з пектином лімфоцитів була слабкою. Тому ми вважаємо необхідним використовувати визначення лектину арахісу в комплексі з мкАТ до антигену CD30 при діагностиці ЛГМ.
Дифузне цитоплазматичне забарвлення гістіоцитарних клітин при використовуванні лектину арахісу дало нам змогу провести диференційний діагноз між НЗЛ лімфоцитарного типу та гістіоцитарними НЗЛ. У випадках перших розподіл рецепторів лектину арахісу спостерігався лише по краю поверхневих мембран клітин і ступінь реакції була значно слабкішою.
ВИСНОВКИ
1. Глікокон’югати поверхневих мембран лімфоцитів периферичної крові в нормі високосиалізовані, що маскує кінцеві вуглеводні детермінанти і перешкоджає процесу взаємодії з пектинами різної вуглеводної специфічності.
2. При антигенній і мітогенній стимуляції та індукції апоптозу відбувається гіпосиалізація поверхневих антигенів лімфоїдних клітин периферичної крові.
3. Клітини лімфоїдних органів (лімфатичних вузлів, мигдалін), які є місцем розвитку імунної відповіді, мають на поверхні широкий спектр реакційно доступних вуглеводних детермінант.
4. Визначена взаємозалежність між експресією рецепторів
лектинів на клітинах і їх здатністью до здійснення міжклітинних взаємодій.
5. Вперше за допомогою метода пенінга вивчений широкий спектр рецепторів лектинів (PNA, HPL, SJA, WA, LAL.LCL) на фенотипічно відмінних субпопуляціях лімфоцитів.
6. Ідентифіковано дві основні субпопуляції клітин зародкових центрів лімфоїдних фолікулів: центробластів і центроцитів. Останні мають підвищену спорідненість до лектинів, що корелює з їх здатністю, на відміну для PNA-негативних центробластів, реалізувати програму апоптозу.
7. Підвищена чутливість мононуклеарів периферичної крові до індукції апоптозу, яка поєднується з появою у крові морфологічно атипових лімфоцитів та зниженням ступеня сиалізації поверхневих мембран клітин виявлена у учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС .
8. При злоякісній трансформації кровотворних і епітеліальних клітин людини зберігаються особливості гпікозилювання глікокон’югатів поверхневих мембран, що притаманні їх нормальним клітинам-аналогам.
9. Характерними ознаками метастазуючих клітин епітеліальних пухлин, на відміну від їхніх нормальних клітин-аналогів і клітин первинних пухлин, є гіпосиалізація глікокон’югатів поверхневих мембран, висока щільність реакційно доступних вуглеводних детермінант, неповний синтез О-гліканів з експонуванням вуглеводних детермінант, що в нормі є криптичними, а також, у ряді випадків, підвищення вмісту глікопротеінів з N-глікозильованими вуглеводними ланцюгами.
10. На основі визначення рецепторів лектинів поверхневих мембран злоякісно трансформованих клітин розроблено новий метод виявлення метастазів раку в серозні порожнини (патент України N 5662 від 28.12.1994 р.).
11. Визначення рецепторів лектинів є новим диференційно-діагностичним маркером в онкогематології, що дозволяє проводити уточнену діагностику метастазів раку в лімфатичні вузли, виявляти патогномонічні клітини Березовського-Штернберга і Ходжкіна при лімфогранулематозі.
12. Взаємодія клітин з пектинами (PNA, HPL, SBA.SJA та інші) дозволяє виділити цитологічні форми В-клітинних хронічних лімфопроліферативних захворювань (хронічний лімфолейкоз, пролімфоцитарний лейкоз, волосатоклітинний лейкоз, злоякісні
лімфоми у стадії лейкемізації).
13. Спектр реакційно спроможних вуглеводних детермінант на поверхневих мембранах бласних клітин при ГГ1Л Т-клітинного походження відповідає цитологічному варіанту захворювання (Т1-ГЛЛ;Т2-ГЛЛ;ТЗ-ГЛЛ).Важливою прогностичною ознакою є
відсутність рецепторів пектинів на бласних клітинах при ГЛЛ Т-клітинного походження з С01+ фенотипом.
14. Визначено найбільш характерний тип експресії рецепторів лектинів, що має прогностичне значення,при основних варіантах ГЛЛ В-клітинного походження:РЫА+/-НР!_+/-5ВА+/- при лре-пре-В-ГЛЛ;Р^-НРІ--ЗВА- при ГЛЛ "загального типу” і пре-В-ГЛЛ; РЫА+НР1-+ЗВА+ у хворих В-ГЛЛ.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ
1. Глузман Д.Ф., Бебешко В.Г., Надгорная В.А.,Скляренко Л.М., Дроздова В.Д.Эмбриональное кроветворение и гемобластозы у детей // Монография. Киев, Наукова думка, 1988.— 200 с.
2. Пинчук В.Г., Глузман Д.Ф., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Абраменко И.З. Иммуноцитохимия и моноклональные антитела в онкогематологии //Монография. Киев, Наукова думка, 1990.
— 232 с.
3. Глузман Д.Ф., Абраменко И.В., Скляренко Л.М., Писнячевская Г.В. Иммуноцитохимическая диагностика злокачественных экссудатов // Монография. Киев, Наукова думка, 1993. - 170 с.
4. Глузман Д.Ф., Сидоренко С.П., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Полудненко Л.Ю., Бебешко В.Г. Иммунологические и цитохимические критерии в диагностике лимфоидных форм острого лейкоза и неходжкинских злокачественных лимфом // Метод, рекомендации,- Киев, Наукова думка, 1984,- 23 с.
5. Скляренко Л.М. Лектины как гистохимические маркеры в изучении злокачественно трансформированных лимфоидных клеток// В кн.: “Изучение и применение лектинов”—Тарту, 1989.
— С.165-170.
6. Глузман Д.Ф., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Полудненко Л.Ю., Гайдукова С.Н. ФАБ-классификация острых лейкозов и иммунологические маркеры бластных клеток И В кн.: “Диагностика острых лейкозов и миелодиспластических синдромов. — Київ, 1996. — С. 1-13.
7. Глузман Д.Ф., Сидоренко С.П., Скляренко Л.М., Надгорная
В.А. Цитоэнзимологическое и иммуноцитологическое изучение субпопуляций лимфоцитов и клеток Березовского-Штернберга при лимфогранулематозе // Экспериментальная онкология. -1982. - №6. - С.43-49.
8. Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Визир О.Н. Некоторые
иммунологические и цитохимические особенности М-розеткообразующих клеток при злокачественных
лимфопролиферативных заболеваниях II Экспериментальная онкология. - 1983. - №1. - С.38-45.
9. Надгорная В.А.,Скляренко Л.М., Абраменко И.В., Полудненко Л.Ю. Цитохимическая и иммунологическая характеристика лимфоцитов периферической крови у больных миеломной болезнью// Врачебное дело.— 1983 — N9. — С.79-81.
10. Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Визир О.Н. Некоторые
иммунологические и цитохимические особенности М-розеткообразующих клеток при злокачественных
лимфопролиферативных заболеваниях” //J.Soviet Oncology — 1984. —N2. — Р.144-150.
11.Скляренко Л.М., Надгорная В.А. Цитохимическая характеристика иммунокомпетентных клеток // Цитология — 1984, — N9. — С.1075.
12. Науменко О.И.,Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Бебешко В.Г., Глузман Д.Ф. Электронно-микроскопическое и иммуноцитохимическое исследование клеток крови в детей с различными подвариантами острого лимфобластного лейкоза // Гематология и трансфузиология. — 1985. — N3. — С.32-35.
13. Глузман Д.Ф., Сидоренко С.П., Надгорная В.А., Скляренко Л.М. Цитохимические исследования субпопуляций Т- и В-лимфоцитов в норме и при злокачественных лимфопролиферативных заболеваниях II Экспериментальная онкология. — 1985,- N7. — С.8-18.
14.Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Бебешко В.Г. Цитохимическая характеристика бластных клеток, образующих аутологичные розетки, при остром лимфобластном лейкозе у детей II Экспериментальная онкология. - 1987.- N2. - С.24-28.
15. Скляренко Л.М., Юрченко О.В., Абраменко И.В., Надгорная В.А.,Ветрова Е.П. Иммунологическая и электронномикроскопическая характеристика лимфоцитов периферической крови при миеломной болезни // Экспериментальная онкология.
— 1987. — N1.—С.46-49.
16. Глузман Д.Ф., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Полудненко Л.Ю., Сидоренко С.П. Рецепторы поверхностных мембран, дифференцировочные антигены и цитохимические признаки клеток крови при остром лимфобластном лейкозе у детей II Экспериментальная онкология. — 1987. — N3. — С.36-39.
17. Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Винницкая Е.П., Бебешко В.Г. Клетки типа “ручного зеркала" при остром лимфобластном лейкозе у детей II Экспериментальная онкология — 1988. — N1. — С.46-49.
18. Sklyarenko L.M. Lectins as the selective cytochemical markers in the study of lymphoproliferative diseases II In: “Lectins: Biology, Biochemistry, Clinical Biochemistry” — 1989. — P.78 — 82.
19. Скляренко Л.М., Абраменко И.В. Иммуноцитохимические методы и моноклональные антитела практическому здравоохранению // Экспериментальная онкология. — 1989. -N5. — С.78-79
20. Глузман Д.Ф., Сидоренко С.П., Бердова Г.Г., Абраменко И.В., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Полудненко Л.Ю., Дроздова
В.Д. Иммуноцитохимические методы с использованием моноклональных антител и пектинов в диагностике лимфобластного лейкоза у детей II Гематология и трансфузиология. — 1989. — N9. — С.20-23.
21.Скляренко Л.М., Глузман Д.Ф.,Луцик М.Д. Определение рецепторов лектинов на поверхностных мембранах лимфоидных клеток//Лэбораторное дело,- 1990,- N2.- С.18-20.
22. Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Глузман Д.Ф., Казмина Е.В. Использование моноклональных антител и лектинов для изучения субпопуляция лимфоидных клеток в норме и при лейкозах// Экспериментальная онкология,-1990.- N4.-C.51-53.
23. Скляренко Л.М.,Надгорная В.А., Гпузман Д.Ф., Казмина Е.В. Изучение субпопуляций лимфоцитов с использованием лектинов арахиса, сои и виноградной улитки // Гематология и трансфузиология. — 1990. — N8. — С.26-27.
24. Gluzman D.F., Abramenko I.V., Sklyarenko L.M., Pisnyachevskaya G.V. Immunocytochemical staining of cells in 153 pleural effusions with a panel of monoclonal antibodies and lectins II Anticancer Research. — 1991. — N2. — P.629-634.
25. Глузман Д.Ф.,Скляренко Л.М., Абраменко И.В. Лектины как гистохимические маркеры для выявления раковых клеток в экссудатах из серозных полостей II Экспериментальная
онкология. — 1991. — N5. — С.57-60.
26.Глузман Д.Ф., Бовин Н.В., Абраменко И.В, Скляренко Л.М. Эндогенные пектины клеток иммунной системы и лимфоидных новообразований // Экспериментальная онкология. —1992. — N2.— С. 13-23.
27. Глузман Д.Ф., Бовин Н.В., Абраменко И.В, Скляренко Л.М. Эндогенные пектины клеток опухолей и некоторые аспекты метастазирования // Экспериментальная онкология. — 1992.
— N1. — С.3-10.
28. Абраменко И.В..Скляренко Л.М., Евсевьева А.И. Характеристика иммунокомпетентных и опухолевых клеток в плевральных экссудатах больных раком легкого при развитии метастазов // Экспериментальная онкология. — 1992. — N4.
— С.56-60.
29. Gluzman D.F., Abramenko I.V., Sklyarenko L.M. Application of immunocytochemistry and different classes of reagents for cancer cells detection in serous effusion // The Histochemistry J. — 1992. — N8. — P.537-539.
30. Глузман Д.Ф..Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Казьмина Е.В., Бердова Г.Г., Луцик М.Д. Применение пектинов для типирования цитохимическим методом поверхности трансформированных лимфоидных клеток при лимфопролиферативных заболеваниях II Экспериментальная онкология. — 1992. — N4. — С.44-47.
31.Глузман Д.Ф., Надгорная В.А., Скляренко Л.М. Иммуноферментные цитохимические методы, моноклональные антитела и пектины в диагностике опухолевых заболеваний лимфоидной ткани у детей II Педиатрия.- 1992. - N11,- С.18-22.
32. Глузман Д.Ф., Мутэ А., Пинчук В.Г.,Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Казмина Е.В. Изменение структуры ядер лимфоцитов у детей, находившихся в момент аварии на ЧАЭС // Экспериментальная онкология. — 1992. — N6. — С.41-49.
33. Глузман Д.Ф., Надгорная В.А.,Скляренко Л.М., Абраменко И.В., Романова А.Ф., Дроздова В.Д., Донская С.Б., Лифшиц Е.О., Уманский В.Ю. Эволюция представлений о клеточной природе и принципах современной классификации острых лейкозов // Экспериментальная онкология.-1993.- N1. - С.3-12.
34. Глузман Д.Ф., Мутэ А.,Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Пинчук В.Г., Казмина Е.В. Аберрантные лимфоциты в крови детей, эвакуированных из г.Припяти после аварии на
Чернобыльской AEC II ДАН Украины. - 1993. - N3. - С.176-179.
35. Sklyarenko L.M., Gluzman D.F., Lutsik M.D. Malignant lymphoid cell subpopulations detected by lectin binding // Экспериментальная онкология. — 1993. — N5. — C.38-41.
36. Донская С.Б., Глузман Д.Ф., Скляренко Л.М., Дроздова В.Д., Надгорная В.А., Киреева С.С., Лифшиц Е.А. Эффективность проведения стандартизированной протокольной химиотерапии у детей с острым лимфобластным лейкозом при Т- и В-клеточной природе заболевания // Экспериментальная онкология. — 1994. — N1. — С.57-60.
37. Белоус Н.И., Абраменко И.В., Скляренко Л.М., Надгорная
B.А., Рыжак O.A., Романова А.Ф., Глузман Д.Ф. Иммунофенотипическая гетерогенность CD7+CD4-CD8- острый лейкозов //Гематология и трансфузиология. — 1995. — N4. —
C.10-13.
38. Скляренко Л.М. Способ определение мембранных и цитоплазматических антигенов и рецепторов пектинов клеток в мазках-отпечатках //Рац. предложение N 687 — 1990.
39. Скляренко Л.М., Абраменко Л.М., Глузман Д.Ф. Cnociö визначення ракових штин в ексудативнм рщин! серозних порожнин //Патент УкраТни № 5662 вщ 28.12.1994 р.
40. Глузман Д.Ф., Гольдшмид Б.Я., Юдин В.М., Скляренко Л.М., Сидоренко С.П. Теоретические подходы к цитохимической дифференциальной диагностике гемобластозов// В кн. “Современные методы морфологического исследования в теоретической и практической онкологии” — Тбилиси, 1978 р.
— С.74 — 75.
41.Надгорная В.О..Скляренко Л.М.,Визир О.Н..Юдин В.М. Цитохимическое изучение М-розеткообразующих клеток при неходжкинских злокачественных лимфомах и хроническом лимфолейкозе II В кн. “Диагностика и лечение лимфом” — Москва, 1981 р. — С. 53-54.
42. Науменко О.И.,Скляренко Л.М., Бебешко В.Г., Карпова Т.Е. Электронно —микроскопическое и электронно-цитохимическое изучение клеток крови при различных вариантах острого лейкоза и неходжкинских лимфомах// В кн. “Распространение и меры борьбы с лейкозами человека и животных” — Москва, Медицина, 1982 р. — С.46.
43. Скляренко Л.М., Полудненко Л.Ю., Надгорная В.А., Глузман Д.Ф. Цитохимические и иммунологические маркеры в
диагностике неходжкинских злокачественных лимфом// Материалы Республ. конференции врачей-лаборантов — Харков, 1982 р. — С.ЗО.
44. Глузман Д.Ф., Надгорная В.А., Скляренко Л.М. Применение некоторых цитохимических и иммунологических методов в диагностике острых лейкозов и лимфом у детей II Материалы
II съезда гематологов и трансфузиологов Узбекистана — Ташкент, 1983. — С. 104-106.
45. Надгорная В.А., Бебешко В.Г., Скляренко Л.М. Иммунологическая и цитохимическая характеристика вариантов острого лимфобластного лейкоза у детей //Материалы III съезда республиканского научного общества врачей-лаборантов — Ужгорож, 1983. — С.342.
46. Науменко О.И..Скляренко Л.М., Бебешко В,Г., Карпова Т.Е. Электронно-микроскопическое исследование клеток крови при остром лимфобластном лейкозе у детей// Материалы симпозиума “Актуальные вопросы диагностики и лечения злокачественных новообразований кроветворной и лимфоидной ткани у детей” — Москва. 1983. — С.38-40.
47. Глузман Д.Ф., Бебешко В.Г., Дроздова В.Д., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Сидоренко С.П., Гольдшмид Б.Я., Полудненко Л.Ю. Гисто- и цитохимические исследования лимфатических узлов при лимфогранулематозе у детей// В кн.: “Современные методы морфологического исследования в теоретической и практической онкологии” — Тбилиси, 1983. — С.83—84.
48. Глузман Д.Ф. Бебешко В.Г., Надгорная В.А., Скляренко Л.М., Гольдшмид Б.Я., Дроздова В.Д. Гисто- и цитохимические исследования в диагностике опухолевых поражений лимфатических узлов у детей// Материалы симпозиума “Актуальные вопросы диагностики и лечения злокачественных новообразований кроветворной и лимфоидной ткани у детей”
— Москва, 1983. — С. 10-12.
49. Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Евсевьева А.И„ Глузман Д.Ф. Фенотипические и функциональные особенности пораженных лимфатических узлов при лимфогранулематозе у детей // Материалы конференции “Роль иммунной системы в патогенезе лимфопролиферативных заболеваний” — Новосибирск, 1984. — С. 13-15.
50. Науменко О.И., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Глузман Д.Ф., Бебешко В.Г. Иммуноцитохимическая и электронно-
микроскопическая идентификация клеток-предшественников при ОЛЛ у детей // В кн.: “Стволовые клетки и опухолевый рост”
— Киев, Наукова думка, 1985. — С.151-156.
51. Скляренко Л.М., Глузман Д.Ф., Бебешко В.Г., Надгорная
B.А., Дроздова В.Д.Цитологические варианты острого лимфобластного лейкоза и злокачественных лимфом у детей //Материалы II съезда гематологов — Львов, 1985. — С.269.
52. Скляренко Л.М., Евсевьева А.И., Надгорная В.А. Поверхностный фенотип и некоторые функциональные свойства лимфоцитов крови у больных миеломной болезнью / / Материалы II съезда гематологов и трансфузиологов — Москва, 1985. — С. 272.
53. ПинчукВ.Г., Глузман Д.Ф.,СидоренкоС.П., СкляренкоЛ.М., Надгорная В.А. Иммуноцитохимические и ультраструктурные критерии выделения отдельных форм и вариантов опухолей лимфоидной ткани II Материалы симпозиума “Первично-локализованные опухоли кроветворной ткани приматов и пути их генерализации” — Сухуми, 1986. — С.25-27.
54. Глузман Д.Ф., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Полудненко Л.Ю., Бердова Г.Г.Цитохимические и иммуноцитологические маркеры дифференциации различных вариантов острого лимфобластного лейкоза И Материалы II съезда гематологов и трансфузиологов Украины — Киев, 1986. — С.203-204.
55. Глузман Д.Ф.,Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Абраменко И.В., Евсевьева А.И., Полудненко Л.Ю.Иммуноферментные гистохимические маркеры в онкогематологии // Материалы конференции “Современные направления создания медицинских диагностикумов” — Москва, 1988. — С.27.
56. Скляренко Л.М. Иммуноцитохимические исследования раковых клеток, мезотелия, субпопуляций лимфоцитов в плевральных экссудатах // Материалы конференции “Актуальные вопросы в биохимической и иммунологической диагностике злокачественных новообразований” — Москва,
1989. — С.129-130.
57.Скляренко Л.М. Иммуноцитохимические методы в диагностических цитологических исследованиях // Материалы конференции “Генная и клеточная инженерия в решении фундаментальных задач биотехнологии” —Тарту, 1989. —
C. 186-189.
58. Sklyarenko L.M. Lectins as the selective cytochemical mark-
ers in the study of lymphoproiiferative diseases II In: Interkec 1. Book of Abstr. 19th Int Lectin Conference — Tartu, 1989. — P.66.
59. Абраменко И.В., Скляренко Л.М., Евсевьева А.И., Писнячевская Г.В., Глузман Д.Ф.Антигены и рецепторы поверхностных мембран раковых клеток // Материалы конференции "Механизмы канцеро- и лейкозогенеза” — Киев,
1990. — С.53-54.
60. Глузман Д.Ф.,Скляренко Л.М., Евсевьева А.И., Абраменко И.В., Писнячевская Г.В Иммуноферментные цитохимические методы, моноклональные антитела и лектины в изучении клеточного состав экссудатов // Материалы симпозиума “Гематологические и цитологические исследования в клинической лабораторной диагностике” — Москва, 1990. —
С.55-56.
61. Sklyarenko L.M. Immunoperoxidase study of lectin receptors as marker for the detection of cancer cells in serous effusions 11J. Tumor Oncology — 1990. — N3. — P.244.
62. Gluzman D.F., Abramenko I.V., Sklyarenko L.M., Evsev’eva A.I., Pisnjachevskaya G.V. Immunocytochemiacal detection of cancer and mesothelial cells in pleural effusions //Abstr. book XVIIIth Meeting of ISOBM, Moskow, 1990 . — P.8.
63. Глузман Д.Ф.,Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Абраменко И.В., Юрченко О.В., Сидоренко С.П., Дроздова В.Д., Казмина Е.В., Гололобов САИммуноферментные иммуноферментные методы, моноклональные антитела и лектины в диагностике опухолевых заболеваний лимфоидной ткани у детей // Материалы симпозиума “Совершенствование диагностики и программ лечения онкогематологических заболеваний у детей”
— Москва, 1990. — С.6-8.
64. Sklyarenko L.M. Detection of cancer cells and lymphocyte’s subpopulation in pleural effusion using lectins and monoclonal antobodies//Xllth Int Lectin Conferenhce - California, 1990. — P.67.
65. Глузман Д.Ф. Сидоренко С.П., Скляренко Л.М., Абраменко И.В.Иммуноцитохимические методы, моноклональные антитела и лектины в диагностике лейкозов, лимфом и метастазов II В кн.: “Современные направления создания медицинских диагностикумов” — Москва, 1990. — С. 16.
66. Абраменко И.В.,Скляренко Л.М., Глузман Д.Ф., Евсевьева
А.И. Реакция микроокружения при развитии метастазов рака в экссудатах из серозных полостей // В кн.: “Метастазирование
злокачественных опухолей" — Киев, 1991. — С.4-5.
67. Глузман Д.Ф., Абраменко И.В.,Скляренко Л.М., Бердова
A.Г.Антигены поверхностных мембран и эндогенные лектины злокачественых лимфом // В кн. : “Современные методы диагностики и лечения злокачественных лимфом. — Псков. — 1992. — С. 133.
68. Юрченко О.В., Гольдшмид Б.Я., Скляренко Л.М. Иммунологические исследования с использованием моноклональных антител в дифференциальной диагностике злокачественных лимфом и метастазов низкодифференцированного рака // В кн.: “Современные методы диагностики и лечения злокачественных лимфом. — Псков, 1992. — С.111.
69.Глузман Д.Ф., Муте А., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Абрамова М.Г., Пинчук Л.Б. Иммуноцитохимия аберрантных лимфоцитов, обнаруживаемых в крови у детей спустя 5-6 лет после аварии на Чернобыльской АЭС И Материалы радиобиологического съезда. — Киев, 1993. — С.253.
70. Gluzman D.F., Moutet A., Sklyarenko L.M., Nadgornaya V.A., Kazmina E.V., Abramenko I.V., Abramova M.A., Vasilenko O.S. Immunophenotyping of blood lymphocytes with nuclei structure changes in children-survivors of Chernobyl nuclear power plant accident //Abstr. book Int. symposium “Immunology of Reproduction”, — Kyiv, 1993. — P. 100.
71. Гайдукова C.H., Глузман Д.Ф.,Скляренко Л.М., Надгорная
B.О. Імунофенотипічні та клініко-гематологічні особливості волосатоклітинного лейкозу // Матеріали V конгресу українського лікарського товариства. —Дніпропетровськ. 1994. — С.108.
72. Gluzman D.F., Sklyarenko L.M., Abramenko I.V., Nadgornaya V.A., Poludnenko L.Yu.Cell surface immunophenotype, lectin receptors and oligosaccharide-binding molecules of malignant lymphoid cells // Leukemia a. Lymphoma. - 1994,- suppl.1. — P.L-06.
73. Gluzman D.F., Abramenko I.V., Sklyarenko L.M., Evsev’eva A.I., Bilouz N.I. Phenotypical characterization of metastatic lung adenocarcinoma's cells II Abstr. XVI Cancer Congress. — New Deli, 1994. — P1.
74. Глузман Д.Ф., Мутэ А., Симоне М.-Л., Скляренко Л.М., Надгорная В.А., Донская С.Б., Пинчук Л.Б. Онкогематологические аспекты воздействия ионизирующей радиации на эмбрион и плод человека // Экспериментальная
онкология. — 1994. — N4-6. — С.279-287.
75. Gluzman D.F., Abramenko I.V.,Sklyarenko L.M., Evsev’eva A.I., Bilous N.I. Phenotypical characterization of metastatic lung adenocarcinoma’s cells // Cancer Detection a. Prevention. —1995.
— N1. —P.86-87.
76. Гайдукова C.M., Скляренко Л.М., Надгорна В.О., Глузман Д.Ф. Клінічні та імунологічні особливості неходжкінських злоякісних лімфом // Тези доповідей III Українського з’їзду гематологів і трансфузіологів — Суми, 1995. — С.38-39.
77. Полудненко Л.Ю., Надгорна В.О.,Скляренко Л.М., Глузман Д.Ф., Білоус Н.І., Дроздова С.Б.Двшиць Е.О. Діагностичні імуноферментні цитохімічні дослідження при гострих лейкеміях у дітей // Тези доповідей III Українського з’їзду гематологів і трансфузіологів —Суми, 1995. — С.75.
78. Донська С.Б.,Надгорна В.О., Скляренко Л.М., Глузман Д.Ф. Ефективність лікування дітей на гострий лімфобласний лейкоз в залежності від імунофенотипу бласних клітин //Тези доповідей НІ Українського з’їзду гематологів і трансфузіологів — Суми, 1995. — С.76-77.
79.Donskaya S., Andreeva S., Sklyarenko L.M., Derbenyova N. Unusual karuotype 46,XX, inv(8) (p21, q24), del(20)(q11;q13) in children’s acute leukemia M6 II Ann. Hematol. — 1995. — suppl.ll to vol.70. — P.80.
80. Donskaya S., Andreeva S., Sklyarenko L.M., Ryzhak O.A. Cytogenetic fgindings of acute leukemias in Ukraine // Ann. Hematol.
— 1995. — suppl.ll to vol.70. — P.85.
АННОТАЦИЯ
Скляренко Л. М. Рецепторы пектинов поверхностных мембран опухолевых клеток (гемобластозы, первичные новообразования эпителиального происхождения, метастазы)и их роль в диагностике (рукопись).
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология, Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им.Р.Е.Кавецкого НАН Украины, Киев, 1997.
Защищается рукопись диссертации, по материалам которой опубликовано 78 научных работ, в которых отражены результаты исследования структуры гликоконьюгатов поверхностных мембран лимфоидных кроветворных и
эпителиальных клеток человека и их изменения в процессе дифференцировки и злокачественной трансформации.
Показано, что лекгины являются ценным реагентом для изучения структуры и функции гликоконьюгатов. Изучены углеводные антигены, характерные для лимфоидных клеток на различных этапах антигеннезависимой и антигензависимой дифференцировки. Установлено, что злокачественно трансформированные лимфоидные и эпителиальные клетки в целом сохраняют фенотипические свойства нормальных клеток. В то же время сравнение гликозилирования антигенов клеток эпителиальных опухолей и их метастазов выявило специфические особенности последних. На этом основании определена роль лектин-рецепторных взаимодействий в процессе
метастазирования.
Разработан новый подход к диагностике метастазов солидных новообразований в лимфатические узлы и серозные полости, а также дополнительные критерии дифференциальной диагностики ряда гематологических заболеваний.
SUMMARY
Sklyarenko L.M. Lectin's receptors on surface membrane of tumor cells (hemoblastoses, epithelial tumors, métastasés) and its role in diagnosis (manuscript).
Dissertation to activement of scientific degree the doctor of medical science on a speciality 14.01.07 - oncology, R.E.Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology, Academy of Science of the Ukraine, Kyiv, 1997.
Is protected the manuscript and 78 scientific works which containe the results of research of surface membrane glycoconjugates of lymphoid hematopoietic and epithelial human cells and its changes during differentiation and malignant transformation. It is showed that lectins are valuable reagents for study of structure and function of glycoconjugates. Carbohydrate antigens typical for lymphoid cells of discrete stages of antigenindependent and antigendependent differentiation was studied. It was determinated that in general malignant transformed lymphoid and epithelial cells kept phenotypical properties of normal cells. At that time the comparison of glycosylation of carbohydrate antigens malignant epithelial cells from primary tumors and its métastasés revealed specific features of the last. On this basis the role of lectin-receptor's interactions in metastatic process was deter-
mined. New approach to diagnosis of tumor metastasis in lymph nodes and serous effusions and additional criterias of differential diagnosis of several hematological diseases were worked out.
Ключові слова: пектини; вуглеводні антигени, гемобластози; метастази раку.