Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Применение углеродных энтеросорбентов в комплексной терапии острых отравлений пестицидами и агрохимикатами

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

РГБ ОД

1 7 ОНІ 1996

На правах рукопису

БАБИЧ Володимир Андрійович

ВИКОРИСТАННЯ ВУГЛЕЦЕВИХ ЕНТЕРОСОРБЕНТІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ПЕСТИЦИДАМИ ТА АГРОХІМІКАТАМЙ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1996

Дисертацією е рукопис

Робота виконана в Інституті здоров'я ім. Л.І.Медведя Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник - доктор медичних наук

Г.М. Балан -

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Провідна установа: Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань МОЗ України

зованої Ради Д 01.12.02 при Київській медичній академії післядип ломної освіти (254112 м.Київ, вул. Дорогожицька,9)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці академії (м. Київ, вулиця Дорогожицька,9)

І.І.Дегтярьова;

доктор медичних наук, професор Т.Д. Никула

Захист відбудеться

.1996 року на засіданні спеціалі-

Автореферат розісланий

.1996 року

Вчений секретар спеціалізованої Ради канд.мед.наук, доцент

О.І.Романенко

з

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. Інтенсивне використання пестицидів та агрохімікатів є конче необхідною мірою підвищення рівня сільськогосподарського виробництва, зокрема врожайності, збереження продукції і т.д. Добре відомо, що ці хімічні сполуки мають токсичні властивості не тільки для об'єктів,проти яких застосовуються, але й відносно організму людини. Тому, незважаючи на санітарно-гігієнічні заходи щодо безпеки праці, реєструються групові гострі отруєння цими речовинами. Генез виникнення інтоксикації пов'язаний як з порушенням технології використання пестицидів, так і з утворенням під впливом УФО та високої температури фотооксидантів на полях, де використовувались пестициди та азотні добрива в жарку, тиху погоду, після дощу, коли відбувається підвищене виділення токсичних газів, особливо при рихлінні земляної кірки. Формуванню інтоксикації сприяє вдихання пилу з пестицидами та агрохімікатами при прополюванні. При певних умовах над полями виникає токсичний туман та іп. Збіг кількох факторів призводить до підвищення концентрації високотоксичних сполук над такими полями в 100-400 разів (Л.Г.Александрова і співавт. 1977; Л.А.Алтарьова, 1978; Є.Г.Гоичарук та співавт., 1977,1991).

На жаль лікування гострих отруєнь пестицидами та агрохімікатами і до цього часу недостатньо ефективне, що призводить до хронічного перебігу токсичного процесу із зниженням професійної працездатності, а часто і інвалідизації. В останні роки клінічних фахівців приваблюють вуглецеві ентеросорбенти, що успішно використовуються при екзо- та ендотоксикозах, зокрема пов'язаних з гострими печінковою та нирковою недостатностями, отруєннями сулемою, грибами, токсичними газами (В.Г.Николаєв, 1984; В.С.Данилепко,1988; В.В. Стрелко, 1990; Н.А.Беляков, 1991; ). При цьому ентеросорбенти зменшують інтоксикацію, відновлюють енергетичні процеси, корегують імунологічні показники, прискорюють інволюцію ознак отруєння.

Використання таких розповсюджених методів детоксикації, як гемосорбція та плазмоферез, має суттєві обмеження - досить високий відсоток ускладнень, значну кількість противопоказань (Н.А.Беляков,1991), а також неможливість їх проведення в умовах дільничних та районнх лікарень, де надається перша медична допомога, а часто і лікування сільськогосподарських робітників при гострих отруєннях пестицидами. У свою чергу, ентеросорбція

може використовуватись в будь-яких умовах: вона не викликає виражених

побічних ефектів та ускладнень, легко викопується, є безпечним, неіпвазивним та досить економічним методом ефективної терапії.

Серед ентеросорбептів найбільш широке розповсюдження за останні роки отримали вуглецеві ентеросорбенти (В.В.Стрелко, 1990). Вуглецеві сорбенти СКН (сферичний карбоніт насичений) розроблені в Інституті загальної та неорганічної хімії Національної академії паук України. Мають добре розвинуту мікро- та мезопористість (питома поверхня пор 1260-1600 м2/г). Вони добре сорбують алкалоїди, барбітурати, снотворні, наркотичні засоби, солі важких металів, похідні фенолів, токсини бактеріального походження, сульфаніламіди. Використання ентеросорбентів СКН забезпечує лікувальний ефект, поліпшує біохімічні показники ( А.Д. Вовк , 1988; B.C. Земськов і співавт. 1988; М.А. Андренчин, 1992;).

Таким чином, використання вуглецевого ентеросорбенту СКН у лікуванні хворих з гострими отруєннями пестицидами та агрохімікатами дало позитивні результати, проте, багато питань залишаються науково не обгрунтованими, що стримує подальші лікувально-профілактичні можливості.

МЕТА РОБОТИ: Визначити клініко-патогенетичні особливості механізму дії вуглецевих ентеросорбентів при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатами і на цій основі обгрунтувати використання в комплексній терапії хворих.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ:

- виявити вплив вуглецевої ентеросорбції на динаміку клінічних показників функціонального стану печінки хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами;

- визначити можливість впливу ентеросорбції на вираженість ен-дотоксикозу та мембранопошкоджуючих ефектів;

- дати оцінку імунологічним змінам при комплексній терапії з включенням ентеросорбції;

- дослідити вплив ентеросорбції па динаміку вмісту ксепобіотиків у біологічних середовищах;

- дати обгрунтування диференційній детоксикації при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатами з використанням методу сорбційної терапії.

ТЕОРЕТИЧНА ЦІННІСТЬ. Показано, що при гострому інгаляційному отруєнні пестицидами та агрохімікатами поряд з екзогенною інтоксикацією спостерігається розвиток ендотоксикозу та мембранопошкоджуючих ефектів,

для оцінки вираження яких доцільно визначати середпьомолекулярні пептиди при хвилях 254 і 280 нм, р2-мікроглобулін і кислі глікозидази лізосомального походження. У хворих спостерігається ураження печінки з розвитком порушень білковосиптетичної функції, мезенхімальпо-запальпого та цитолітичного синдрому. Наявність екзо- та епдотоксикозу обумовлює необхідність використання сорбційної терапії. Застосування мікросферичного вуглецевого ентеросорбенту СКН-Н у комплексній терапії зменшує прояви ендотоксикозу, що підвищує ефективність лікування.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ. Випробуваний та впроваджений в практику метод комплексної терапії гострих отруєнь пестицидами та агрохімікатами з включенням ептеросорбції. Обгрунтовано диференціоване використання вуглецевої ентеросорбції в залежності від тяжкості стану хворого, вираження цитолітичного синдрому ураження печінки та ендотоксикозу. Запропоновані додаткові критерії оцінки ранніх форм цитолітичного синдрому токсичного ураження печінки по виявленню серин- та треоніндегідратаз у сироватці крові. Обумовлено виявлення середпьомолекулярних пептидів, Р2-мікроглобуліпу та глікозидаз лізосомального походження ( р-галактозидази та Р-глікозидази) у сироватці крові для визначення ступеню важкості патологічного процесу та оцінки детокснкаційної терапії при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатами. Визначені показники та розроблена схема диференційованого використання вуглецевої ентеросорбції та сорбційного лаважу при даній патології.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ. Вперше як лікувальний засіб при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатами використаний ентеросорбент СКН-ІІ, що сприяло підвищенню ефективності комплексної терапії хворих. Установлено, що антитоксігчні ефекти ентеросорбції при гострих отруєннях агрохімікатами пов'язані з відновленням функції гепато-біліарної системи при зниженні активності аланін- та аспарта-тамінотрансфераз, серин- та треоніндегідратаз, із зниженням вмісту ксенобіотиків у біологічних середовищах, із зменшенням вираженності ендотоксикозу, мембаронопошкоджуючих ефектів ксенобіотиків та спричинених ними імупопатологічних зрушень. Вперше обгрунтовані принципи диференційної детоксикації при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатами з використанням методів сорбційної терапії.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. По матеріалах дисертації видано інформаційного листа N 17-95 "Ептеросорбція у комплексному лікуванпі гострих отруєнь агрохімікатами" (1995 рік). Результати досліджень впроваджені у практику лікувально-профілактичних закладів, в учбовий процес кафедри загальної та комунальної гігієни Київської медичної академії післядипломної освіти, Харьківського інституту удосконалення лікарів. •

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Матеріали дисертації доповідались на науково-практичних конференціях вчених Інституту здоров'я ім. Л.І.Медведя (1992,1993), науково-практичній конференції "Проблеми зкології і шляхи їх вирішення", проведеній НАН УРСР і ВА-ПВО-СВ (1991), науково-практичній конференції "Проблеми професійної патології в Сибіру" у вересні 1996 року.

ПУБЛІКАЦІЇ. По темі дисертації опубліковано 4 роботи, з пих З самостійно.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація надрукована на 123 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, аналітичного огляду літературу, розділів використання методів досліджень та власних спостережень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку цитованої літератури (209 першоджерел, з них російською та українською мовами 7 127, іноземною -82). Дисертація включає 19 таблиць,

10 рисунків та 5 виписок з історій хвороб хворих, що були під наглядом.

ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ.

1.Включення в комплексну терапію мікросферичного вуглецевого ентеросорбенгу підвищує ефективність лікування, що проявляється більш вираженим зменшенням клінічних проявів, зниженням концентрації ксенобіотиків в біологічних середовищах та скороченням термінів лікування.

2.Ефективність використання ентеросорбентів визначається терміном початку детоксикації, ступенем вираження основних патогенетичних проявів.

З .Антитоксичні властивості ентеросорбентів пов'язані з відновленням функціонального стану печінки, зниженням проявів ендотокецкозу, мембранопошкоджуючих ефектів, імунопатологічних проявів, зниженням рівня циркулюючих імунних комплексів.

ДЕКЛАРАЦІЯ ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ ДИСЕРТАНТА В РОЗРОБКУ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ ІІА ЗАХИСТ.

Дисертантом особисто проаналізована література з даної проблеми. Патентно-інформаційний пошук виконаний самостійно. Автор сам провів клінічні спостереження, обстеження та лікування хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами, що знаходились в клініці Інституту здоров'я ім. Л.І.Медведя.

Первинна обробка результатів дослідження, групування даних по таблицях, статистична обробка одержаних результатів, написания огляду літератури, розділів персональних досліджень, висновків та практичних рекомендацій викопано автором самостійно.

ЗМІСТ РОБОТИ

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. Основу роботи склали клінічні спостереження за 99 хворими, які перенесли гострі отруєння пестицидами та агрохімікатами, та 36 практично здоровими особами, не зв'язаними з впливом хімічних речовин.

Для встановлення етіології гострих отруєнь та причин, що сприяли їх розвитку, були обстежені біологічні середовища отруєних осіб на вміст ксенобіотиків та проведено виявлення їх залишкової кількості в атмосферному повітрі та об'єктах навколишнього середовища. Для аналізу проб були використанні фотометричні методи, газова та рідніша хроматографія, хроматографія у тонкому шарі, хроматомас-спектроскопія.

Всі обстежені люди - жінки рільничих бригад у віці від 25 до 58 років зі стажем роботи від 2 до 35 років. ,

Діагноз гострого отруєння пестицидами та агрохімікатами установлювали на основі комплексу клініко-гігієнічних та лабораторних досліджень: гострий початок захворювання на полях, оброблених пестицидами та агрохімікатами, груповий характер захворювання, виявлення підвищених концентрацій пестицидів у повітрі робочої зони, в біологічних середовищах уражених, характерні клінічні прояви інтоксикації.

Ефективність використання сорбційної терапії оцінювали за динамікою скарг, показників загальноклінічного обстеження гепатобіліарної системи, вмісту ксенобіотиків у крові. Поряд з цим оцінювали динаміку показників ендотоксикозу, мембранопошкоджуючих ефектів та імунологічних зрушень.

Стан гепатобіліарної системи визначали з використанням об'єктивних загальноклінічних, біохімічних, ренгепологічних та ультразвукових методів

дослідження. Оцінка функціонального стану гепатобіліарної системи базувалась на виявленні чотирьох основних рекомендованих у сучасній гепатології синдромів - циголітичного, гепатодепресивного, або синдрому порушення білковосинтетичної функції, мезенхімально-запального та холєстатичпого синдрому (Д.Вилкенсон, 1981; С.Д.Подимова, 1984; А.Ф.Блюгер, 1984; А.И.Хазаиов, 1988; 11. А.Остаачу к Д 9 89; В.Г. Передерій, Ю.В.Хмелевский, 1993).

Для діагностики цитолітичного синдрому вивчали рівні аланінамінот-рансферази (AJIT), аспартатаміцотраіісфсрази (ACT), а також L-сериндегідратази (СДГ) /КФ 4.2.1.13/ та L-треоніндегідратази (ТДГ) /КФ 4.2.1.16/ - ферментів, які переважно локалізуються у цитоплазмі гепатоцитів та віддзеркалюють їх деградацію (А.В.Мужиченко та співавт.,1981; Д.Вилкенсон,1981). Гепатодепресивпий синдром або синдром порушення білковосинтетичної функції встановлювали на основі гіпоальбуміпемії, змешеншення активності сироваткової холінестерази, холестерину, фібриногену, протромбінового індексу, церулоплазміну. Мезенхімально-занальний синдром обумовлений гістолімфоплазмоцитарною інфільтрацією портальних трактів та внутридолькової строми так званим імунним запаленням (И.А.Хазанов, 1988; В.Г.Передерій, Ю.В.Хмелевский,1993). Диагностика мезенхімально-запального синдрому базувалась на Е-иявленні підвищених рівнів гама-глобулінів у сироватці крові та осадкових реакцій (тимолової, формолової проб). Холестатичний синдром, віддзеркалюючий стан жовчевивідних шляхів (свідчить про наявність холестазу), діагностували в основному при виявленні гіпербілірубіпемії, підвищеної активності лужної фосфатази у сироватці крові та збільшенні рівня жовчних кислот холестерину та Р-ліпопротеїдів.

Про стан клітинної імунної системи судили по оцінці субпопуляцій імунокомпетентних клітин (Е.Ф..Чернушенко, Л.С.Когосова, Л.С. Резнікова,1967). Рівні гетерогенних аглютинінів та основних класів імуноглобулінів (J. Мапсіпі,1995), а також фракції циркулюючих імунних комплексів дозволили вивчити гуморальний імунітет.

Ступінь ендотоксикозу оцінювали за рівнем креатиніну та сечовини, вивчали кількість середньомолекулярних пептидів (Н.Н.Габриелян,1981), а також визначали рівень одноланцюгового поліпептиду ( р2-мікроглобуліну), досліджуваного радіоімунологічним методом з допомогою комерційних наборів (Phadebas b-micro Test).

. 9

Отримані результати оброблено з використанням персональних компьютерів типу РС з визначенням помилки математичного очікування та достовірності за методом Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Встановлено, що в останні роки для боротьби з бур'янами при вирощуванні цукрових буряків в обстежених господарствах Київської області використовували гекселур, аміпну сіль 2,4-Д, пірамін, поаст, зеллек і натрієву сіль трихлороцтової кислоти ( ТХАН ) . Проби грунту та повітря на бурякових полях відбирали у динаміці при температурі повітря + 17°С ,+19°С та +28°С, температура грунту становила + 20°С,+ 21°С та + 35°С. При цьому відносна вологість повітря була відповідно 86,0 %, 78,0 % та 75,0 % , атмосферний тиск - 756 та 743 мм рт.ст., а швідкісгь руху повітря 3,1; 7,1 та 5 м/с.

Встановлено, що використання при вирощуванні цукрових буряків азотвмістних гербицидів - бурефену, піраміну, зеллеку, поасту, гекселуру, амінної солі 2,4-Д та хлороорганічного ТХАНу при дотримці регламентів у дозах, які значно нижчі бід гранично допустимих, не призводить до появи токсичних речовин у повітрі робочої зони, а якщо вони там і з’являються, то концентрації значно менші від гранично допустимих. При прополюванні цукрових буряків у повітрі робочої зони виявляються такі хімічні речовини, як аміак, ацетон, толуол та хлороформ, рівні деяких у приземному шарі повітря збільщуються після дощу при зниженні барометричного тиску. Наявність толуолу та ацетону в повітрі можна пояснити окисно-відновними реакціями метаболітів пестицидів, що вносились в грунт раніше. Рівні аміаку незначні і не змінювались в залежності від погоднпх умов. Найбільшу загрозу має хлороформ, який утворюється в повітрі робочої зони на полях цукрових буряків при високій вологості і температурі повітря, вищій від + 26°С, переважно після дощу. Вірогідніше за все джерелом його утворення є ТХАН внаслідок декарбоксилювання його солей у вологому грунті. Відомо, що хлороформ під впливом кисню повітря та сонячного опромінювання повільно окислюється до високотоксичної речовини фосгену (при певних метеорологічних умовах - підвищена температура, вологість та низький барометричний тиск (Л.А.Алтарьова, 1978; В.С.Громова, 1985; Л.Г.Александрова та співавт., 1986). Підвищенню концентрації токсичних

речовин у повітрі над сільськогосподарськими полями сприяють низький барометричний тиск, виникнення токсичного туману, а також пилові бурі при сухій вітряній погоді (Л.Г.Александрова та співавг.,1984,1985; Є.Г.Гончарук та співавт.,1987, 1989,1991; ).

Вивчення етіології гострих групових інгаляційних отруєнь обстежених осіб показало, що їх причиною у хворих І групи (56 буряководів Київської області) були продукти взаємодії пестицидів та мінеральних добрив -фотооксиданти, хлористий водень, хлористий ціан, аміак, фосген, окисли азоту та вуглецю, рівні яких у повітрі над буряковими полями навіть через тиждень у 2-5 разів перевищували гранично допустимі концентрації. Концентрації двоокису азоту перевищували у 20 разів максимально разові і в 35 разів середньодобові гранично допустимі концентрації для атмосферного повітря.

Аналіз гігієнічних, хімічних та клініко-лабораторних досліджень по уточненню етіології гострого групового отруєння 43 буряководів II групи показав, що причиною гострого інгаляційного отруєння були продукти взаємодії пестицидів і мінеральних добрив (фотооксидапти) в поєднанні з гербіцидом - амінною сіллю 2,4-Д, який знайдено у листках рослин, у грунті. Його також було ідентифіковано в крові 49 % уражених буряководів.

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ

Скарги хворих першої групи (56 рільників), що перенесли гостре інгаляційне отруєння продуктами взаємодії пестицидів та мінеральних добрив, характеризувались неприємним присмаком у роті, головними болями, головокружінням, нудотою, блюванням, парестезіями в ділянці кінцівок, помірною гіперемією шкіри обличчя, серцебиттям, гіпертермією, загальною слабкістю, дряпанням у горлі, печією відкритих ділянок шкіри. У хворих другої групи (43 рільники) частіше відмічали металевий присмак у роті, спостерігались іптенсивніша головна біль при відсутності гіпертермії, виражена гіперемія шкіри обличчя та відкритих ділянок, рідкі випорожнення.

Об’єктивні клінічні прояви гострого отруєння у хворих І групи характеризувались легкою гіперемією шкіри обличчя, ін'єкцією судин склер, переважно тахікардією, помірною гіпертензією, легким збудженням, невеликим бронхоспазмом, помірними болями у животі - в епігастральній ділянці та у правому підребер'ї. У 40 із 56 хворих відмічали збільшення розмірів печінки на 2-4 см, у 38 хворих - гіпалгезію кистей та ступнів за поліневротичним типом, у 28 випадках відмічено пригнічення сухожильних

рефлексів. За сукупними клінічними проявами та ступенем їх вираження у 25 хворих гостре отруєння характеризувалось як отруєння середнього ступеню, у 31 - легкого.

У 43 хворих II групи, що перенесли гостре отруєння гербіцидом 2,4-Д в поєднанні з продуктами взаємодії пестицидів та мінеральних добрив, спостерігались гипотермія, акроціаноз, гіпергідроз, переважно брадікардія та гіпотонія, сонливість, зниження активності, ниючі болі в правому підребер’ї, збільшення розмірів печінки на 1,5-3 см (в 12 випадках). У 27 випадках були гіпалгезія верхніх та нижніх кінцівок за поліневротичним типом, тремор повік та пальців витягнутих рук, невпевненість при виконуванні координаційних проб, помірні загальномозкові порушення, підвищення сухожильних рефлексів. У всіх хворих II групи була нудота, у 33,3 % - блювання, дві хворі знепритомніл и.

Аналіз скарг та об'єктивних ознак гострого отруєння дозволив виділити такі основні клінічні синдроми в обох групах хворих.

Неврологічні синдроми виявлені у всіх хворих обох груп. Токсична енцефалопатія спостерігалась у 17 хворих І групп (в 21,4 % випадків І ст. і в

8.9 % - II ст.) та у 8 хворих II груші (в 13,9 % випадків І ст. і в 4,7 % - II ст.).

Астено-вегетативний синдром спостерігали у 39 із 56 хворих (69,6 %) І групи та у 39 із 43 - II групи (90,7 %). •

У хворих з гострим отруєнням гербіцидом 2,4-Д (II група) частіше спостерігались підвищена подразливість, порушення сну, пам’яті, підвищення сухожильних рефлексів, зміни на ЕЕГ, в той час як у хворих І групи частіше відмічали порушення сухожильних рефлексів.

Порушення периферичної нервової системи у вигляді вегетативно-. сенсорної поліневропатії виявлено у 38 хворих І групи (67,9 %) та у 26 - II групи (65,0 %). В 46,4 % випадках у хворих І групи та у 18,6 % II групи спостерігалась гіпохромна анемія, яка не була зафіксована в медичній документації до гострого отруєння (зниження рівня гемоглобіну до 90-108 г/л). Інші гематологічні показники були нормальними.

Токсична гепатопатія спостерігалась в 40 із 56 хворих І групи (71,4 %) та у 13 з 43 - II групи (27,9 %). Вона характеризувалась наявністю мезенхімально-запального, та цитолітичного синдромів, а також порушенням білковосинтетичної функції.Підвищення рівня у-глобулінів (в середньому до

22.9 7+ 0,6 %), інтенсивності тимолової та формолової проб спостерігалось у 19 з 40 хворих з токсичною гепатопатією, що дозволило виявити ' мезенхімальпо-запальний синдром в 47,5 % випадків, очевидно, обумовлений

імунопатологічними зрушеннями, так званим імунним запаленням. (табл.1).

Порушення білковосинтетичної функції у хворих І групи спостерігалось у 38 з 40 хворих (95 %) і характеризувалося гіпоальбунемією (в середньому рівень альбумінів знижувався до 42,1 ± 2,3 %), знижувався рівень

протромбінового індексу (в середньому до 66 ± 2,5 %), холестерину (в середньому до 3,4 ± ОД ммоль/г/л), церулоплазміну (в середньому до 1,11 ± ОД пекмоль/л).

Таблиця 1

Динаміка показників стану гєпатобіліарної системи у хворих І групи з гострим отруєнням продуктами взаємодії пестицидів та мінеральних добрив (М ± т)

Показники Основна група (п=36) Контрольна група (п=20)

До лікування після лікування До лікування після лікування

Альбуміни,% 42,1 ± 2,3 60,2 ±2,2х 43,6 ± 3,3 59,1 ±2,2*

у-Глобуліни,% 22,9 ± 0,6 18,4 ±0,9* 21,4 ± 0,9 20,2 ±1,9

Тимолова проба 9,2 ± 0,5 2,6 ±0,3Х 10,1 ± 0,7 7,8 ±0,8

Формолова проба 4,8 ± 0,3 3,6 ±0,3“ 4,2 ± 0,5 4,0 ±0,8

Протромбіновий індекс, % 66,0 ±2,5 88,3 ±1,2* 68,2 ± 3,4 72,3 ±4,8

Холестерин, ммоль/г/л 3,4 ±0,1 4,2 ±0,1 3,5 ± 0,2 3,8 ±0,2

Р-ліпопротеїди, г/л 5,7 ±0,2 4,8 ±0,3 5,6 ± 0,3 4,9 ±0,4

Церулоплазмін, пкмоль/л 1,11 ±0,1 2,01 ±0,1* 1,23 ± 0,2 1,34 ±0,4 j

Примітка: х - при Р<0,05 в порівнянні з групою до лікування.

Цитолітичний синдром оцінювали за допомогою таких функціональних тестів, як активність ферментів АЛТ,АСТ,СДГ та ТДГ. їх рівні були підвищені у всіх 40 хворих з токсичною гепатопатією І групи (особливо підвищувалась активність СДГ і ТДГ). Слід відмітити, що істотне підвищення СДГ та ТДГ спостерігалось у 20 хворих з гепатопатією І ступеню, у яких рівні ACT і AJIT були підвищені, спостерігались також ознаки гепатодепресивного синдрому - болі у правому підребер’ї, невелике збільшення розмірів печінки. Причому у 12 з 20 хворих рівні СДГ і ТДГ були підвищені у перші дні, а рівні

ACT і AJIT підвищувались через 7-8 днів, що свідчить про те, що показники СДГ та ТДГ можпа використовувати для ранньої діагностики цитолітичного синдрому (табл.2).

Таблиця 2

Ензиматичні зрушення в процесі лікування у хворих І групи • з гострим отруєнням продуктами взаємодії пестицидів та

мінеральних добрив (М±т)

Показники Основна група (п=36) Контрольна група (п=20)

до лікування після лікування до лікування після лікування

AJIT,ммоль/г/л 1,4 ± 0,2 0,44 ± 0,1х 1,0 ± 0,3 0,69 ± 0,9

ACT,ммоль/г/л 0,86 ± ОД 0,39 ± 0,1х 0,72 ± 0,8 0,57 ± 0,9

Лужна фосфатаза, ммоль/г/л 0,81 ± 0,4 0,72 ± 0,5 0,76 ± 0,3 0,80 ± 0,4

СДГ, мкмоль/л/ч 398,9 ± 19,9 136,7 ± 14,7х 362,7 ± 16,8 252,3± 24,8

ТДГ, мкмоль/л/ч 272,7 ± 17,4 112,3 ± 10,2х 256,7 ± 18,9 199,8 ± 38,9

Примітка: х - Р<0,05 в порівнянні з групою до лікування.

Синдром холестазу, що характеризувався помітним підвищенням рівня білірубіну (до 23 мкмоль/л), помітним збільшенням рівня лужної фосфатази до 1,48 ммоль/г/л (при інтервалах її рівня 0,48 - 1,32 ммоль /г/л і середьому рівні 0,74 ± 0,30 ммоль /г/л у 30 практично здорових осіб).

Аналіз частоти основних синдромів ураження печінки в 12 випадках токсичної гепатопатії у хворих II групи, що перенесли гостре отруєння гербицидом 2,4-Д, свідчить про значно менше ураження гепато-біліарної системи у хворих цієї групи. Так, не було виявлено ознаків мезенхімально-запального процесу, помірна гепатодепресія спостерігалась тільки у 5 з 12 хворих, ознаки цітолітичного синдрому з вираженою гіперферментацією - у 5 (41 %) та з легкою - у 5 (41 %). Активність СДГ та ТДГ у цій групі хворих була помітно півищеиою, а підвищений рівень цих ферментів перевершував активацію ACT та AJIT.

Таким чином, у клініці гострих отруєнь пестицидами та агрохімікатамн токсична гепатопатія є одним з провідних синдромів, і спостерігалась вона у 40 з 56 (71,4 %) хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатамн (І група) та у 12 з 43 (27,9%) з гострим отруєнням гербицидом 2,4-Д в

поєднанні з продуктами взаємодії пестицидів та мінеральних добрив (II група хворих). Токсична гепатопатія у хворих І групи у 50 % випадків була II ст. проявлення і характеризувалась наявністю мезенхімально-запального та цітолітичного синдромів, а також порушень білковосиптетичної функції. Висока частота токсичного ураження обумовлює необхідність використання засобів, що мають детоксикаційні властивості.

З метою підвищення детоксикації при гострих отруєннях пестицидами та агрохімікатамн вивчена еффективність вуглецевого ентеросорбенту при лікуванні 56 хворих І групи та 43 - II групи.

Перевагу надали вуглецевому сорбенту СКН-ІІ у зв'яку з тим, що він має високі сорбційні властивості при екзогених хімічних інтоксикаціях, рідко спричинює ускладнення, що поєднується з великим обсягом його виробництва в Україні та відносно низькою вартістю (Николаев В.Г. 1984; Лужніков Є.А.,1985; Стрелко В.В., 1988; Спас В.В., 1993).

Всім хворим ' призначали неспецифічну детоксикаційну терапію (промивання шлунку, кишок, послаблюючі, спазмолітики, жовчогінні та сечогінні засоби). Крім того, 36 хворим І групи та 25 хворим II групи разом з проведенням дезінтоксикаційної терапії призначали мікросферичний вуглецевий ентеросорбент СКН-ІІ по 20,0 г 3 рази па добу за 1,5 год. до їжі протягом 10-14 днів. Контрольну групу склали 20 хворих І групи та 18 - II групи з аналогічними клінічними проявами та віком, які отримували весь комплекс лікування без включення ептеросорбції.

Необхідно звернути увагу на те, що у групі хворих, яка лікувалась з включенням ентеросорбенту, уже на 2-3-й день проходило блювання,зникали відчуття гіркоти у роті, металевий смак, значно зменьшувались головні болі, головокружіння, нудота, парестезії в руках та ногах, болі в верхній половині живота. У хворих І групи раніше (в середньому на 6,8 ± 2,9 доби) нормалізувалась температура.

Якщо в І групі до лікування головний біль був у 36 хворих, то після лікування з включенням ентеросорбенту він зберігався (але значно слабіше) тільки у 16,6 %, тоді як у хворих, які не приймали сорбенту - у 30,0 % випадків. Головокружіння у хворих цієї групи відмічалось у 91,7 % випадків, у лікованих ентеросорбептом воно зберігалось тільки у 8,3 %, тоді як у хворих, що не приймали сорбент - 25,0 %. У хворих контрольної групи після лікування у 2 рази частіше спостерігались парестезії в кінцівках, нудота, болі у правому підребер'ї, загальна слабкість.

Аналогічну закономірність динаміки скарг спостерігали у 43 хворих з гострим отруєнням гербіцидом 2,4-Д в поєднанні з продуктами взаємодії пестицидів та мінеральних добрив (II група). Так, неприємний присмак у роті відмічали майже всі хворі (41 особа), у лікованих з включенням ентеросорбепту він зберігся тільки у однієї хворої (4 %), тоді як у контрольній групі - у 22,2 %. Варто відмітити, що серед скарг у хворих II групи частіше відмічались головний біль (100 %), головокружіння (100 %), парестезії в кінцівках ( 86 %), неурівноваженість ходи (46,5 %), що свідчить про більшу вираженість неврологічних порушень. Після лікування з включенням ентеросорбепту ці скарги скоротились у двічі, порівняно з хворими, що не одержували ентеросорбент. У лікованих ептеросорбептом у 2 рази рідше зберігалися болі в правому підребер'ї , ніж у хворих без включення сорбційної терапії (в 33 % та 12 %), тоді як в контрольній групі - відповідно в 50 % і

22,2 % . Динаміка неврологічних порушень в процесі лікування відбувалась в обох групах, але більш вираженою вона була у хворих, що приймали ентеросорбент. Якщо в І групі хворих після лікування з включенням ентеросрбенту головні болі відмічались лише в 16,6 % випадків, то в контрольній групі - в ЗО %, у II групі - в 24 % та 38,9 %.

Вивчення динаміки показників стану гепатобіліарної системи в процесі лікування з використанням ентеросорбепту у хворих І групи показало, що до лікування у більшості хворих дослідної та контрольної груп спостерігався гепатодепресившш синдром, який характеризувався зниженням рівня альбумінів, протромбіну, білірубіну, холестерину та, особливо,

церулоплазміну.

Лікування з включенням ептеросорбції сприяло достовірному підвищенню рівня альбуміну як в дослідній, так і в контрольній групах (Р<0,05). Разом з тим достовірне зниження рівня у-глобуліну, показників тимолової і формолової проб, підвіщення рівня протромбіну, білірубіну та церулоплазміну помічено лише у хворих, лікованих ентеросорбептом (Р<0,05). Одночасно відмічено достовірне зниження рівпя цитолітичпих ферментів АЛТ, АСТ тільки у хворих, лікованих ентеросорбептом. При цьому це зниження спостерігалось уже через 7 днів лікування, тоді як у хворих контрольної групи відмічалась тенденція до зниження рівня даних ферментів лише в кінці терміну лікування, і навіть тоді він пе був достовірним. Рівні холестерину, р-ліпопротеїдів,лужної фосфатази у хворих як дослідної, так і контрольної груп змінювались несуттєво (Р>0,05).

Враховуючи високу чутливість L-серин- та L-треопіндегідратаз при зах-ворюванях печінки, вивчали динаміку цих ферментів у хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами в процесі ентеросорбції. Виявлено підвищення рівнів L-серин- та L-треоніндегідратаз у хворих з токсичними гепатонатіями, особливо у осіб І групи. Лікування ептеросорбентом приводило до достовірного зниження рівня цих ферментів у крові осіб обох груп хворих (Р<0,05), у той час як у хворих контрольних груп зниження активності цих ферментів було меньш суттєвим (Р>0,05).

Вивчення динаміки показників гспатобіліарпої системи у хворих з гострим отруєнням гербіцидом 2,4-Д (II група) показало, що вираженої гіпоальбумінемії та гіпергамаглобулінемії серед цих хворих до лікування пе виявлено, у зв’язку з чим після проведенпої терапії суттєвої динаміки цих показників не спостерігалось (Р>0,05). У той же час відмічені ознаки порушення білковосинтетичної функції - зниження рівнів холестерину та церулоплазміну. Достовірне підвішення їх рівнів спостерігалось у групі хворих, лікованих з включенням ентеросорбції. Якщо у хворих дослідної групи, лікованих з включенням ептєросорбціі, рівень білірубіну підвищився в процесі терапії в середньому з 6,1 ± 0,06 до 11,8 ± 0,04 мкмоль/л (Р<0,05), то в контрольній групі - з 6,2 ± 0,65 до 8,0 ± 0,89 (Р>0,05). Рівень церулоплазміну в дослідній групі у середньому підвищівся з 1,0 ± 0,04 до 2,2 ± 0,02 пкмоль/л (Р<0,05), тоді як в контрольній - з 1,2 ± 0,09 до 1,5 ± 0,62 (Р>0,05).

Підвищення рівнів таких цитолітнчпих ферментів, як АЛТ та ACT у хворих II групи було менш вираженим, ніж у хворих І групи, і все ж незначне їх підвищення більш суттєво знизилось у хворих, що лікувались ептеросорбентом. Так, рівень АЛТ у хворих, лікованих з включенням ептеросорбентом, знизився в середньому з 0,6 ± 0,03 до 0,32 ± 0,02 мкмоль/г/л (Р<0,05), у той час як у контрольній групі зниження рівнів як АЛТ, так і ACT було несуттєвим (Р>0,05).

Явища гіпохромної анемії, що спостерігали у 26 хворих І групи та у 8 -

II групи, дещо зменшились як у хворих, лікованих з включениям ентеросорбенту, так і у хворих контрольної групи, але середній рівень гемоглобіну підвищився несуттєво (Р>0,05).

Таким чином, в процесі лікування у хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами, лікованих з включенням вуглецевого энтеросорбенту СКН-ІІ, відмічаються більш суттєві і в значно раніші сроки зменшення клінічних проявів інтоксикації: знижується частота та

вираженість неврологічних порушень, відновлюються показники

функціонального етапу гепатобіліарної системи. Достовірно меншим було вираження як порушень білковосинтетичної функції, так і цитолітичного синдрому. Після лікування значно знизився рівень ферментів, нормалізувався рівень альбуміну, протромбіну, холестерину, нормалізувались розміри почіпки, пройшов головний біль, зменшились болі в правому підребер'ї.

Вивчення динаміки екзогенної хімічної інтоксикації показало, що у хворих І групи, госпіталізованих в клініку через 7 днів після гострого отруєння, підвищених рівнів пестицидів та мінеральних добрив у біологічних середовищах не було виявлено. Незважаючи па це, враховуючи широко розповсюджене носійство стійких хлорорганічних пестицидів в організмі людини, особливо серед сільських трудівників, цікавим було вивчити динаміку їх основних метаболітів у процесі лікування ептеросорбентом. При газорідинному хроматографічному дослідженні в крові хворих виявлені фонові рівні хлорорганічних пестицидів 2,4-ДДТ; 2,4-ДДД;

4,4-ДДТ, кількість яких після курсу ентеросорбції значно зменшилась, у той же час як у осіб контрольної групи при повторному дослідженні крові суттєвих змін не виявлено. Встановлене зменшення концентрації у крові ряду хлорорганічних пестицидів свідчить про те, що вуглецевий ентеросорбеит може бути використаний для лікування як гострих, так і хронічних отруєнь даними ксенобіотнками, а також для профілактики у вигляді попереднього дозованого прийому вуглецевого ентеросорбенту робітниками, що контактують з хлорорганічними сполуками.

Для оцінки ступеню ендотоксикозу у хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами визначали рівень середньомолекулярних пептидів при довжині хвилі 254 та 280 нм (В.А.Бєлов ,1985; Н.А.Біляков і співавт.,1989; ). У хворих І групи їх рівень досягав 0,42 на хвилі 254 нм і 0,34

- на хвилі 280 нм. В середньому вміст середньомолекулярних пептидів складав 0,34 ± 0,04 ум.од. при хвилі 254 лм і 0,30 ± 0,08 ум.од. - при хвилі 280 нм. їх рівень співпадав з важкотою перебігу захворювання (з інтенсивністю головного болю, нудоти, блювання, загальною слабістю), з гіпоальбумінемією та вираженістю цитолітичного синдрому. Вивчення рівня середньомолекулярних пептидів у хворих II групи показало, що вони були підвищені у 14 хворих з енцефалопатією І і II ступеня, з токсичною гепатопатією. Вміст їх досягав 0,35 ум.од. при хвилі 254 нм і 0,32 - при хвилі 280 нм. Середній рівень середньомолекулярних пептидів у хворих II групи склав 0,30 ± 0,02 ум.од. при хвилі 254 нм (Р<0,05) та 0,29 +0 ,09 ум.од. -при хвилі 280 нм. Використання комплексної терапії з включенням

ентеросорбентів знизило рівень середньомолекулярних пептидів, особливо при хвилі 254 нм (Р<0,05).

Проведене дослідження свідчить про те, що у хворих з гострим отруєнням пестицидами та агрохімікатами спостерігаються явища ендо-токсикозу. Рівень ендотоксикозу корелює з важкотою етапу хворих, з гіпоальбумінемією та з вираженням цитолітичпого синдрому ураження печінки.

Одним з механізмів формування ендотоксикозу є дестабілізація клітинних мембран ( Є.В. Лужніков і співавт.,1989;В.В. Спас і співавт.,1993). З метою оцінки мембранопожкоджуючих ефектів при гострих отруєннях агрохімікатами вивчено вміст таких маркерів дестабілізації лізосомальшіх мембран, як Р-галоктозидаза і Р-глюкозидаза. У хворих І групи рівень р-галоктозидази збільшувався до 498,94 ммоль/ч/л, особливо у хворих з важким та середнім ступенем важкоти отруєння (енцефалопатія II ст., токсична гепатопатія, гіпохромна анемія) і складав в середньому 472,91 ±12,02 ммоль/ч/л. Аналогічні зміни спостерігались при оцінці вмісту Р-глюкозидази в сироватці крові (Р<0,05). В процесі використання вуглецевого ентеросорбенту відбувалось суттєве зниження їх у порівнянні з початковим рівнем. У осіб контрольної групи з підвищеним середнім рівнем даних маркерів мембранопожкоджуючих ефектів суттєвої динаміки в процесі лікування не одержували (Р>0,05).

При вивченні активності цих ферментів у хворих II групи з гострим отруєнням гербіцидом 2,4-Д в поєднанні з продуктами взаємодії пестицидів і мінеральних добрив суттєвого підвищення цих ферментів не спостерігали. Після лікування рівень їх змінився несуттєво (Р>0,05).

Стан клітинного імунітету оцінювали за кількісним складом основних популяцій імунокомпетентних клітин (Т- і В- лімфоцитів).Додатково вивчали активну фракцію Т-клітин, імунорегулятори, які виявляли по чутливості до теофіліну. Активність В- клітин оцінювали по основних класах іму-поглобулінів С,А,М. Поряд з цим досліджували можливість розвитку циркулюючих імунних комплексів. Виявлено, що у хворих, які перенесли гостре отруєння пестицидами та агрохімікатами, має місце зниження кількості Т-клітнн, на фоні активізації акцепторної функції мембранних Р - рецепторів, активної субпопуляції Т-клітин (Р<0,05). Паралельно спостерігалась тенденція до збільшення В- клітин. Вміст імуноглобуліпів основного класу суттєво не відрізнявся від їх рівня у осіб контрольної групи, але спостерігались достовірне зниження рівня імуноглобуліпів класу А і тенденція до зниження вмісту імуноглобуліпів класу М. Використання ентеросорбенту сприяло

достовірному підвищенню загальної кількості Т-лімфоцитів, зниженню рівня активних Т-клітіш,підвищенню рівня Т-хєлперів та імуноглобуліну класу А. Фагоцитарна активність нейтрофілів суттєво не змінювалась в обох групах.

Вивчення динаміки та структури циркулюючих імуппих комплексів показало їх зменшення в обох групах хворих, але в хворих, лікованих з включенням ептеросорбепту, їх кількість достовірно знизилась з 1,81 ± 0,02 до 1,32 ± 0,04 (Р<0,05), у той час як в осіб контрольної групи їх рівень знизився тільки до 1,62 ± 0,38 г/л (Р>0,05). Використання ентеросорбенту сприяло зниженню рівня мілких, найбільш патогенних циркулюючих імунних комплексів - з 25 % до 18,75 %. В осіб контрольної групи їх рівень суттєво не змінювався.

Таким чином, використання ентеросорбенту СКН-ІІ сприяє підвищенню ефективності лікування хворих а гострими отруєннями пестицидами і агрохімікатами, що проявляється більш ранньою та позитивною динамікою основних клінічних проявів, більш вираженою тенденцією до нормалізації клініко-лабораторних показників: зменшенням вираженності мезенхімально-запальпого і цитолітичного синдромів, а також порушень білковосинтетичної функції печінки, зменшенням проявів екзо- та ендотоксикозу.мембранонош-коджуючих ефектів, більш помітним відновленням імунних зрушень.

Наведені дані обгрунтовують доцільність включення в комплексну терапію хворих з гострими отруєннями пестицидами та агрохімікатами вуглецевого ентеросорбенту СКН-ІІ, який чинить не лише дезінтоксикаційну дію, а й дає імунокорегуючий ефект.

ВИСНОВКИ

1-У рільників з гострими професійними отруєннями поряд з екзогенною інтоксикацією спостерігається розвиток ендотоксикозу та мембранопош-коджуючих ефектів, для оцінки ступеню вираження яких доцільно визначати середньомолекулярні пептиди при хвилях 254 і 280 нм, р2-мікроглобуліну і кислі глікозидази лізосомального походження - р-галактозндазу і Р-глюкозидазу у крові. Наявність екзо- і ендотоксикозу обумовлює необхідність використання сорбційної терапії.

2.Для ранньої діагностики цитолітичного синдрому при гострих токсичних гепатопатіях та оцінки ефективності здійснюваної терапії доцільпне виявлення Іі-серин- і Ь-треоніндегідратаз.

3.Гостре професійне отруєння у рільників супроводжується розвитком імунопатологічних зрушень - зменшенням кількості Т-лімфоцитів при

одночасному збільшенні рівня Т-активних і зменшенні Т-супресорпих клітин, зменшенням рівня імуноглобуліну А, пригніченням факторів неспецифічної резистенції та формування циркулюючих імунних комплексів.

4.Застосування мікросферкчного вуглецевого ентеросорбенту СКН-ІІ у комплексній терапії гострих отруєнь пестицидами та агрохімікатами підвищує ефективність лікування, що проявляється швидким регресом клінічних проявів, суттєвим зменшенням проявів порушення білковосинтетичної функції, мезенхімально-запального і цитолітичного синдромів ураження печінки, зменшенням проявів екзо- і ендотоксикозу, мембраноношкодясуючих ефектів та імунологічних зрушень, а також скорочує термін госпіталізації хворих. .•

5-У клініці гострих отруєнь робітниць рільничих бригад продуктами взаємодії пестицидів та агрохімікатів частота токсичних уражень печінки досягає 72 % з розвитком порушення білковосинтетичної функції, мезенхімально-запального і цитолітичного синдромів.При гострому отруєнні гербіцидом аміпною сіллю 2,4-Д в поєднанні з пестицидами та мінеральними добривами частота уражень печінки вдвічі рідша, з розвитком переважно порушення білковосинтетичної функції та цитолітичного синдрому при вираженні неврологічних порушень.

6.Для підвищення ефективності лікування хворих з гострими отруєннями пестицидами та агрохімікатами доцільно використовувати у комплексній терапії мікросферичньш вуглецевий ентеросорбент СКН-ІІ по 20,0 г три рази па день за 1,5 години до їди протягом 10-14 днів в залежності від функціонального стану печінки та вираження інтоксикації хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою оптимізації лікування гострих отруєнь пестицидами та агрохімікатами може бути рекомендований високопористий вуглецевий сорбент СКН-ІІ в дозі 60,0 г на добу. Добова доза розподіляється на три рівні частини і назначається за 1,5-2,0 години до прийому їжі та медикаментів. Курс лікування становить 10-14 днів в залежності від функціонального стану печінки та вираження ендотоксикозу.

2. Для оцінки вираження ранніх ознак цитолітичного синдрому, токсичного ураження гепатобіліарної системи доцільно виявляти Ь-серин- та Ь-треоніндегідратази в сироватці крові.

3. Для оцінки ступепю пажкотп патологічного процесу при гострих інотоксикаціях пестицидами та агрохімікатами, а також для контролю ефективності терапії пропонується оцінка етапу ендотоксикозу за рівнем середньомолекулярних пептидів при хвилях 254 та 280 пм та мембранопошкоджуючих ефектів за вмістом Р-галактозидази та Р-глюкозидази у сироватці крові.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Энтеросорбция в комплексной терапии острых отравлений агрохимикатами // Бизнес Форм-Пресс,- 1994.- Выпуск 2.- С.33-34.

2.Застосування вуглецевих ентеросорбеятів у лікувально-профілактичних цілях //Натуралізм.- 1995,- N 1-2. С.- 19-20.

3.Застосування вуглецевих ентеросорбентів у лікувально-профілактичних цілях // Экспрес-новини: науково-технічне виробництво.-1996.-N1-2.-C.- 20-21.

4.Энтеросорбция в клинике и профилактике интоксикаций пестицидами (соавт. Иванова С.И., Балан Г.М., Демченко В.Ф., Давидюк Е.И, Демченко П.И., Шевченко В.А.) // Проблемы экологии и пути их решения: Материалы научно-практической конференции, 23-24 апреля 1991 г. АН УССР и ВА ПВО СВ - Киев, 1991.-С. 39-40.

ANNOTATION

Babich Vladimir Andreevich Application of Carbon Enterosorbents in Complex Therapy of Acute Intoxication with Pesticides and Agrochemicals. Thesis to apply for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences on the specialty 14.01.02 Internal Diseases. Ministry of Public Health of Ukraine Kiev Medical Academy for Inservice Advanced Training of Physicians. Kiev-1996. The investigation is performed in 99 agricultural workers experienced acute intoxicatin with pesticides and agrochemicals. Toxic liver injury with decrease of synthetic function, mesenchymal inflammatory and cytolytic syndromes have been established as well as the development of endotoxicosis and membrane-damaging effects and immunological shifts. Suggested way to attack these distrurbances with CKN-II enterosorbent permitted to improve ifficacy of treatment which was demonstrated by faster regress of clinical signs, significant decrease of expressiveness of cytological, mesenchymal inflammatory syndromes of the liver, less expressed exo- and endotoxicosis of

membrane-damaging effects and immune shifts as well as cut of the period of hospitalization.

АННОТАЦИЯ

диссертационной работы B.A. Бабича "Применение углеродных энтеросорбентов в комплексной терапии острых отравлений пестицидами и агрохимикатами". Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Киевская медицинская академия последипломного образования, Киев-1996. Исследование выполнено у 99 полеводов, перенесших острое отравление пестицидами и агрохимикатами. Установлено наличие токсических поражений печени с развитием мезенхимально-воспалительного и цитолитического синдромов, а также нарушений белковосинтетической функции; развитие эндотоксикоза и мембраноповреждающих эффектов; развитие иммунологических сдвигов. Предложенный способ ликвидации этих нарушений с помощью энте-росорбенга CKH-II позволил повысить эффективность лечения, что проявляется более быстрым регрессом клинических проявлений, существенным уменьшением выраженности цитолитического, мезенхимально-воспалительного синдромов и нарушений белковосинтетической функции печени, уменьшением выраженности экзо- и эндотоксикоза, мембраноповреждающих эффектов и иммунологических сдвигов, а также сокращением сроков госпитализации больных.

Ключові слова:

гострі отруєння пестицидами та агрохімікатами, ентеросорбент СКН-И, лікування.