Автореферат и диссертация по медицине (14.01.19) на тему:Особенности эпидемиологии, клиники и лечения больных заразными формами сифилиса в условиях крупного промышленного региона

Міністерство охорони здоров’я України Український науково - дослідний інститут дерматології та венерології

На правах рукопису

НАЗІМ Віктор Григорович

Особливості епідеміології, клініки та лікування заразних форм сифілісу в умовах крупного промислового регіону

/£ їй?-//

(14.01.19- шкірні та венеричні хвороби)

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Міністерство охорони здоров’я України Український науково - дослідний інститут дерматології та венерології

На правах рукопису

НАЗІМ Віктор Григорович

Особливості епідеміології, клініки та лікування заразних форм сифілісу в умовах крупного промислового регіону

(14.01.19 - шкірні та венеричні хвороби)

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецькому Державному медичному університеті ім. М. Горького

Наукові керівники:

- доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна Віталіївна

- доктор медичних наук, Прилуцький Олександр Сергійович

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Логунов В.П.

- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Солошенко Е.М.

Провідна організація:

- Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться »/У ” 1996 р. на засіданні спеціалі-

зованої вченої ради Д О2.О0/О~І в Українському науково-дослідному інституті дерматології та венерології (310057, м.Харків, вул. Чернишевського, 7/9) о /1 годині.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту дерматології та венерології (м.Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розіслано 1996р.

Вчений секретар спеціалізованої

ради, кандидат медичних наук, г\

і !

доцент

Л.С.Тацька

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми.---------------- ------------------

Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗГІСШ), в даний час є найбільш розповсюдженими серед усіх інфекційних хвороб у світі. Епідеміологічна сітуація в Україні вкрай тривожна: захворюваність на сифіліс продовжує триматися на високому рівні, більше того - зберігає тенденції до її зростання (Мавров И.И,, 1996;Калюжная Л.Д., Деревянко Л.А., 1996; Коляденко В.Г. и др., 1993).

За останні роки помітні зміни в клінічних та серологічних проявах заразних форм сифілісу, почастішали випадки злоякісного його перебігу, зумовлені зниженням імунної реактивності та неспецифічної резистентності організму, особливо в екологічно несприятливих промислових регіонах (Зудин Б.И., 1996; Ким Э.Г., 1992; Логунов В.П. и др., 1994; Федотов В.П. и др., 1994; Главинская Т.А. и др., 1996; Rosenthal N.G., Dinubile M.J., 1995; Turk J.L., 1995).

Інтенсифікація антибактеріальної терапії сифілісу не виправдала початкових надій (Бухарович М.Н, 1994; Машкиллейсон А.Л. и др., 1993; Скрипкин Ю.К. и др., 1995; Yoon J.A. al., 1994; Sart-in J.S., Perry H.O., 1995). Це пов’язано з наростанням антибіоти-корезистентності блідої трепонеми та розвитком патологіі імунної системи, особливостями розповсюдження блідої трепонеми в системі “кров-тканина-лімфа-кров” та механізмами транспорту антибіотика через гістогематичні та гематоенцефалічний бар’єри (Беднова B.H. и др., 1992; Дунаева Г.А. и др., 1993; Лобанов-ский Г.И. и др., 1993; Green М. et al., 1995; Bollensen Є. et а!., 1993; Burgess A. et al., 1994). ч

Антибіотики здатні спричиняти вторинне пригнічення імунітету і утискувати фагоцитоз та вироблення антитіл (Фриго H.B., 1990; Баткаев Э.А. и др., 1992; Борисенко К.К. й др., 1994; Lewinski М.А. et al., 1995). Особливо подібні ефекти виражені у антибіотиків бе-талактамної структури (бензилпеніцилін, біцилін, екстенцилін, ре-тарпен, цефалоспорини) (Навашин С.М., 1993; Кынина Е.С. и др.,

1991).

Тому однією з актуальних та Імунологічно обгрунтованих проблем сучасної антибактеріальної терапії є підвищення м ефективності шляхом комбінування з засобами імунопотенціючого впливу.

З цією метою під час лікування сифілісу використали препарати тимусу - тактивін, тималін (Астафьев А.В., 1990), метилурацил та декарис (Щепеткова Т.В, 1990), міїлопід (Лимар Л.Е., 1993), ліцо-цим (Щербакова Э.Г. и др;, 1993), антіоксиданти (Ковалева Л.Н.,

1992), спленін (Бахметьева Т.М., 1991), пірогенал (Главинская Т.А. и др., 1991).

В той же час відмічається неухильне збільшення частоти побічних ефектів та ускладнень лікарської терапії, які досягають 105

14%, особливо при поєднанні трьох і більше препаратів, в т.ч. антибіотиків (Солошенко З.Н. и др.., 1992; Коляденко В.Г., Король В.М., 1992; Мавров И.И., и др., 1993)

У зв’язку з цим актуальною для кліничної практики стає проблема пошуку немедикаментозних методів лікування,, які б мали широкий спектр фармакодинамічної та біологічної активності. Це дало б можливість обмежити кількість препаратів, що призначаються паралельно, і підвищити ефекти даної терапії.

Актуальність теми пояснюється також і тим, що поряд з пато-морфозом клініки змінилася структура захворюваності на сифіліс, його епідеміологія, контингент хворих, особливо в умовах крупних промислових регіонів (Бульвахтер Я.А. и др., 1994; Яцуха М.В. и др., 1994)

Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження стало удосконалення лікування хворих на заразні форми сифілісу шляхом застосування квантової гемотерапії (КГТ) на підставі вивчення ролі порушень імунної реактивності та неспецифічної резистентності організму в патогенезі сифілісу.

Щоб досягти сформульованої мети, було поставлено такі завдання:

1. Вивчити особливості патоморфозу заразних форм сифілісу в екологічно несприятливих умовах крупного промислового регіону.

2. Дослідити фактори імунної реактивності та неспецифічної резистентності організму у хворих на заразні форми сифілісу і розкрити іх роль в патогенезі захворювання.

3. Розробити і обгрунтувати метод лікування хворих на заразні форми сифілісу з застосуванням квантової гемотерапії (внутрі-шньосудинного лазерного опромінення крові).

4. Дослідити показники імунної реактивності та неспецифічної резистентності в динаміці комплесного лікування хворих на заразні форми сифілісу з використанням КГТ.

5. Вивчити клінічну та серологічну ефективність комплесного методу лікування хворих на сифіліс із застосуванням КГТ.

6. Установити особливості епідеміології сифілісу в умовах крупного промислового регіону, розробити комплексну програму боротьби з розповсюдженням ЗПСШ на підставі виявлених епідеміологічних особливостей і впровадити її в практику охорони здоров’я.

Основні положення, що виносяться на захист.

• 1. Розкрито характерні особливості патоморфозу клінічних проявів заразних форм сифілісу, зумовлені зниженням ефективності механізмів імунного захисту та неспецифічної резистентності

організму, найбільш виражені в екологічно несприятливих крупних промислових регіонах.

2. У хворих на заразні форми сифілісу розвиваються виражений дисбаланс імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, збільшення питомої ваги лімфоцитів з мембранними детермінан тами НІ. А II класу, гіпергамаглобулінемія за трьома основними класами імуноглобулінів Є, М, А, пригнічення активності фагоцитарної системи, які свідчать про недостатню імунну відповідь організму на персистуючий етіологічний агент, все це зумовлює доцільність інтенсіфікації імуностимулюючої терапії при сифілісі.

3. Застосування КГТ в комплексі зі специфічною терапією сприяє формуванню повноцінної імунної відповіді, значно підвищує ефективність лікування, сприяє більш швидкому регресу активних проявів сифілісу та стійкої негативації КСР в більш ранні строки в порівнянні з традиційною терапією.

4. В умовах крупного промислового регіону виявлено характерні особливості епідеміології захворюваності на сифіліс та формування епідосередків ЗПСШ, використані в системі епіднагляду та комплексній програмі боротьби з розпоширенням венеричних захворювань.

Наукова новизна роботи.

Вперше обгрунтовано, розроблено і впроваджено в практику комплексний метод лікування хворих на заразні форми сифілісу із застосуванням квантової гемотерапії (внурішньосудинного лазерного опромінення крові).

Виявлено нові аспекти імунного патогенезу заразних форм сифілісу в екологічно несприятливих промислових регіонах. За результатами дослідження вперше при сифілісі було оцінено роль лімфоцитів з мембранними детермінантами НІ.А II класу у формуванні імунної відповіді.

Показано імунний механізм лікувального впливу КГТ при заразних формах сифілісу.

Вперше вивчено характерні риси епідеміології захворюваності на сифіліс в умовах крупного промислового регіону за 45 років і виявлено особливості формування епідосередків ЗПСШ.

Науково-практичне значення роботи.

На підставі одержаних даних розроблено і впроваджено новий метод лікування хворих на заразні форми сифілісу із застосуванням квантової гемотерапії (внутрішньосудинного лазерного опромінення крові). -

Розроблено диференційований підхід до призначення режиму квантової гемотерапії при різних стадіях сифілісу.

Застосування засобів немедикаментозного впливу дозволяє провести імунокорегуючу терапію хворим за умови неперенесення

ними лікарських препаратів та/чи зменшити обсяг медикаментозного лікування.

Розроблено комплексну програму боротьби з розпоширенням ЗПСШ в умовах крупного промислового регіону.

Розкрито особливості епідеміології захворюваності на сифіліс та формування епідосередків, які використані в процесі розробки комплексної програми боротьби з розпоширенням ЗПСШ в умо-вахкрупного промислового регіону.

Впровадження результатів роботи.

Розроблений метод лікування хворих на заразні форми сифілісу впроваджено в лікувальну практику Донецького, Дніпропетровського, Луганського, Харківського, Запорізького обласних та Донецького, Маріупольского, Макіївського, Краматорського, Горлівсько-го міських шкірно-венерологічних диспансерів, Українського науково-дослідного інституту дерматології та венерології.

Результати дослідження включено до навчальної програми Донецького медичного університету. Розроблену комплексну програму боротьби з розповсюдженням ЗПСШ впроваджено в практику охорони здоровья Донецької області.

Апробація роботи.

Матеріали дисертації викладено й обговорено на: Шостому з’їзді дермато-венерологівУкраїни (Харків, вересень 1992 р.); науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та епідеміологї Донбасу” (Донецьк, травень 1993р.^науково-практичній конференції “Актуальні проблеми кліничної медицини Донбасу” (Донецьк, листопад 1993р.); республіканській науково-практичній конференції “Хвороби, що передаються сексуально, та СНІД: актуальні проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профилактики” (Донецьк, травень 1994р.); нараді-семі-нарі головних лікарів обласних шкірно-венерологічних диспансерів га завідуючих кафедрами шкірних венеричних хвороб (Харків, листопад 1995р.); засіданнях Донецького обласного наукового товариства дермато-венерологів (вересень 1993р.; червень 1994р.; березень 1995р.; лютий 1996р.); на спільному засіданні кафедр шкірних та венеричних хвороб ФУЛ і дерматовенерології ДонДМУ.

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 16 друкованих робіт, в тому числі одну монографію; видано методичні вказівки “Ранній уроджений сифіліс”, інформаційний лист “АЛОУ в комплексному ліку-занні хворих на заразні форми сифілісу”; одержано посвідчення на заціоналізаторські пропозиції. Дослідження є фрагментом планової -іауково-дослідницької роботи кафедри шкірних та венеричних

хвороб факультету удосконалення лікарів Донецького державного медичного університету їм. М.Горького.

Структура та обсяг дисертації: ---------- • •

Дисертація складається із вступу, огляду літератури, описання методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, покажчика літератури, який містить 185 вітчизняних та 51 іноземне джерело і викладена на 133 сторінках друкованого тексту, містить 23 таблиці та 7 малюнків.

Декларація особистого внеску дисертанта.

Дисертантом самостійно виконано планування і програму'досліджень, зроблено аналіз літературних даних, зроблено необхідн висновки та практичні рекомендації. За період з 1991 по 1996 р.р автором проведено клініко-лабораторне обстеження 118 хвори) на сифіліс. Усім хворим надано лікувальної допомоги.

Самостійно проводився забір і підготовка біологічного матеріалу для серологічного та імунологічного дослідження.

Значну частину лабораторних досліджень проведено самостійно автором або ж за його безпосередньою участю. ’

Дисертантом розроблено методику КГТ, самостійно виконувалися процедури. Статистична обробка та наукова інтерпретації усіх одержаних даних проведена виключно автором.

Матеріали і методи дослідження.

Робота виконана на підставі комплексного клініко-лаборатор ного обстеження 118 хворих на заразні форми сифілісу (чоловіків 74, жінок - 44, віком від 16 до 49 років; із них з сифілісом первин ним серопозитивним - 33, вторинним свіжим - 33 та вторинниі рецидивним - 52), які перебували під наглядом в обласному шкірно венеричному диспансері м.Донецька протягом 1991-1996 р. ,

Усі пацієнти комплексно клініко-лабораторно та клініко-се рологічно обстежувалися, як з метою постановки діагнозу, так і процесі подальшого диспансерного нагляду. Проводили загалы аналізи крові, сечі, калу, досліджували білкові фракції' крові і показники системи згортання, функціональні проби печінки, виз начали концентрацію цукру крові, в тому числі з навантаженняг загальний білірубін та його фракції. Класичні серологічні досліджеь ня крові (КСД) проводили усім хворим до установлення діагнозу, процесі лікування (один раз в 7-10 днів) та диспансерного нагля/ (один раз на місяць до негативації крові, потім один раз в 3 міся впродовж двох років, протягом третього року - один раз в шіс місяців, подалі при вторинному рецидивному - один раз на рік ; п’яти років). .

КСД включали постановки реакцій пов’язування комплементу (РПК) з кардіоліпіновим та трепонемним антигенами, мікрореак-цію преципітації (МРП) з кардіоліпіновим антигеном; реакції імун-о-флюоресценції РІФ 200 та з її модифікацією РІФ абс, реакцік ■мобілізації блідих трепонем (РІБТ). РПК з кардіоліпіновим антигеном проводили за кількісною методикою, розбавляючи сироватку крові 1:5, 1:10, 1:20, 1:40 і т.д. Розбавляючи ставили також МРГ (1:2, 1:4, 1:8, 1:16 і т.д) та РІФ (1:10, 1:200, 1:400, 1:800 і т.д.)

РІБТ вважали позитивною якщо відсоток імобілізації був вищим 51, слабко позитивною - від 31 до 51%, сумнівною - від 21 де 30%, та негативною - нижче 20%.

Під час імунологічних досліджень субпопуляції лімфоцитів СДЗ, СД4, СД8, СД22, константних детермінант молекул HLA II класу визначали за допомогою відповідних моноклональних антитіл фірм “Ortho”, “Препарат”, використовуючи реакції прямої і непрямої імунофлюоресценції. Вміст імуноглобулінів класу A, G, М у сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії за G. Man-сіпі (1965 г.). Фагоцитарна активність нейтрофілів (ФАН) визначалася виходячи з іх здатності відновлювати нітросиній тетразолій в нерозчинні гранули деформазану за методом В.Н. Park (1968 г.). Рівень імунних комплексів визначався за допомогою поліетиленглі-коля MB 6000, розчиненого в боратному буфері (Гриневич Ю.А., Алферов А.Н., 1981 г.). Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою методу варіаційної статистики, використовуючи критерій вірогідності за Стьюдентом - Фішером.

Результати досліджень.

Одним із обгрунтувань вжитого нами дослідження були результати проведеного раніше порівняльного аналізу захворюваності на сифіліс в Донецькій області за 45 років та особливостей формування епідосередків ЗПСШ.

Протягом 45 років (з 1951 по 1995 p.p.) спостерігалася циклічність захворюваності на сифіліс з хвилеподібним її підвищенням у 1951р., 1962р., 1975р., 1978р. і наступним хвилеподібним зниженням аж до 1989р. Останній підйом захворюваності на сифіліс відмічається з 1991 р., при цьому зберігається стійка тенденція її зростання, подібної якій не було за всі попередні роки. Так, за останні п’ять років (1991-1995р.р.) виявлено більше випадків сифілісу, ніж за всі попередні 40 років спостереження (з 1951 по 1990р.p.).

Порівняльний аналіз захворюваності на сифіліс за цей період в Україні, Донецькій області та м. Донецьку виявив, що в цілому по Донецькій області захворюваність на сифіліс протягом останніх 20 років була дещо нижчою середньореспубліканських показників і коливалася у межах 2.6 - 11.8 на 100 000 населення, в той час як в Україні в ці ж роки показники варіювали у межах 3.2 - 19.3 на 100 000 населення. В м.Донецьку, одному з найбільш крупних промис-

лових міст Донецької області, захворюваність на сифіліс впродов) усіх названих років значно перевищувала середньореспубліканськ показники. Так, на висоті захворюваності в 1975 році показникі захворюваності в Україні, Донецькій області та м.Донецьку склалі відповідно 16.3, 13.3 та 27.2.

Ще більш чітко ця тенденція прослідковується нині. Так, 1995р. захворюваність на сифіліс склала в Україні - 117.4 на 101 000 населення, в Донецькій області - 174.0, в м.Донецьку - 205.7 що майже вдвічі перевищує середньореспубліканський показник

З точки зору закономірностей епідемічного процесу станови ть інтерес порівняння показників питомої ваги заразних форг сифілісу в загальній структурі захворюваності на сифіліс та і динаміки в цілому.

В період підйому захворюваності питома вага заразних форг сифілісу досить висока і коливається у межах 73.3% (1976-1980р.р.

- 84.7% (1991-1995р.р.). В той же час при зниженні захворюва ності відмічається зростання питомої ваги прихованих форм сифілі су, що передує черговому спалаху захворюваності.

Напевне, збільшення питомої ваги прихованих форм сифіліс є прогностично несприятливим епідеміологічним фактором.

Порівняльний аналіз захворюваності на сифіліс та гонорею ви явив одинакову тенденцію підвищення на протязі 1975-1978р.р. при цьому їх співвідношення коливалося у межах 1:9 - 1:10— 1:11 в той час у 1989р. при зниженні захворюваності на сифіліс відміче но незначний підйом захворюваності на гонорею і співвідношення указане вище, склало 1:30. В той же час зниження захворюваносі на гонорею у 1992-1994р.р. поєднувалося з різким зростання! сифілісу і їх співвідношення зменшилося до 1:3— 1:1.5, а у 1995р

- захворюваність на сифіліс значно перевищила захворюваніст на гонорею (співвідношення 2.1:1), що є несприятливим прогнос тичним фактором, який відбиває відсутність передумов до стабілі зації захворюваності на сифіліс.

Якісний аналіз показників розпоширеності сифілісу дозволи виявити деякі характерні особливості формування епідосередкі ЗПСШ в умовах крупного промислового регіону: це, насамперед чітка тенденція до зростання захворюваності серед підлітків, ви сока питома вага проміскуітетних зв’язків, особливо у вікових гру пах 14-17 та 18-29 років, формування нових груп ризику — т.з. "чов ників”, діяльність яких пов’язана з частими міграціями; різк збільшення в структурі захворюваності пізніх заразних форм сифілі су, особливо у жінок активного дітородного віку - 20-29 років.

Виявлені закономірності було використано в системі епідна гляду за розповсюдженням сифілісу і під час розробки комплекс ної програми боротьби з ЗПСШ в умовах крупного промисловог регіону.

Серед відібраних для дослідження 118 хворих на усі форми іифілісу перевагу мали чоловіки (62.2%), переважно віком 21 - ЗО »ОКІв (53.4%). ,

В результаті аналізу розподілення пацієнтів за стадіями заморювання з’ясувалася перевага хворих на вторинний сифіліс 67%), як у чоловіків, так іужінок (42% та 37% відповідно) у віці 21Ю років, при цьому вторинний свіжий сифіліс виявлено у 27.9%, іецидивний - у 38.9%.

Переважна більшисть хворих — мешканці міста (78.6%), знач-іа частина із них (68.6%) - особи, які тимчасово не працюють, або с працюють у комерційних структурах.

Хворіли раніше на венеричні хвороби 36.9% пацієнтів, витоки араження назвали 31.2% хворих. Самостійно звернулися до ліка-я 68.9%.

Супутню патологію выявлено у 33.3% хворих, із них: хронічний астрит(у 14.2%), холецистит (у 9.6%), гепато-холецистит (у 5.9%), иразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки поза стадією загос-рення (у 3.6%).

г В клінічній картині сифілісу привертає увагу продовження ікубаційного періоду у 61.7% хворих, причому до чотирьох тижнів у 46.4%, до п’яти тижнів - у 15.3%. В анамнезі більшість із цих ворих (44.8%) приймали антибіотики з різних причин. В той же час 8.4% пацієнтів інкубаційний період склав два тижні, в основному ри численних та/чи гігантських шанкерах. Подовження інкубаційн-го періоду відмічають і інші дослідники, пояснюючи це самоліку-анням хворих антибіотиками або нераціональним їх призначен-ям при супутній патології, впливом змішаної інфекції (Борисенко .К. и др., 1988; Мавров И.И., 1996; Спиров Г.И. и др., 1990).

Виразкову форму твердого шанкеру спостерігали у 81.8% хво-их, ерозивну - 18.2%, при цьому численні шанкери були у 15.2%, гантські - у 6.1%, герпетиформні - у 12.1%. Щільний інфільтрат в снові твердого шанкеру був відсутній у 15,2%, слабко виражений у 4 2<:1%. Ускладнення у вигляді баланопоститу констатовано у ?.1% хворих, фімозу-6.1%, парафімозуу 6.1%. Регіонарний скле-аденіт виявлено у 84.8% хворих. Звертають увагу невеликі розмі-и збільшених лімфатичних вузлів (до 0.5 - 1см діаметром).

У 39.5% хворих на первинний сифіліс відмічалося подовження грміну позитивації КСД: до п’яти тижнів після появи твердого шан-зру — у 18.2%, до шести тижнів - у 15.2%, до семи тижнів - у .1%.

В той же час у 12.1% хворих серологічні реакції позитивува-4СЯ через два тижні після появи первинної сифіломи, в основному зи гігантських або численних шанкерах. КСД були позитивними у 00% хворих, при цьому КСД з кардіоліпіновим антигеном були по-ггивними в результаті розбавлення сироватки крові 1:40 - у 15.2% юрих, 1:80 — у 18.2%, 1:160-у54.5%, 1:320 - у 12.1%. Доміную-ім клінічним проявом при вторинному свіжому сифілісі було розе-іезне висипання, яке відмічено у 84.8% пацієнтів. Елевіруюча

юзеола виявлена у 30.3% хворих; подекуди спостерігали злиту (у і.1% пацієнтів), зернисту (у 9.1%) та злущувальну (у 3%) її різно-

ійдності. —• ____ _________ _______________

У 75.7% випадках розеолезні висипання поєднувалися з па~ іульозними, які локалізувалися, в основному, в ділянці статевих >рганів (у 78.7%) та промежині (у 54.5%).

Привертає увагу висока частота долоне-підошевих сифілідів ри вторинному свіжому сифілісі - 60.7% хворих.

Дуже часто (у 81.8%) реєструвалася еритематозна ангіна, ,ещо рідше (у 48.4%) - папули на слизовій ротової порожнини, в сновному, в ділянці зіву, на передніх піднебінних дужках.

Алопеція (крупновогнищева, з кількістю осередків від 1 до 5) иявлена у 9.1% хворих.

Слід відмітити, що як і за первинного періоду сифілісу, у знаної частини хворих реакція лімфатичної системи була відсутня або пабко виражена. Так, поліаденіт виявлено лише у 57.6% хворих. СД були позитивними в усіх 33 хворих, при цьому титр реагінів :320 і вище був у 60.7% хворих, 1:160-у 30.3%, 1:80 - у 9%.

Основним елементом сипу при вторинному рецидивному лфілісі була папула, яка у 55.7% хворих поєднувалася з розео-взним сифілідом. Рецидивуюча розеола як моносимптом вторин-эго рецидивного сифілісу виявлена у 7.6% пацієнтів. Вона часті-е була крупною, згрупованою, схильною до фокусного розміщен-Однак не в усіх хворих удавалося чітко розмежувати прояви :віжої” і “рецидивної” розеоли.

Папули, в основному, були численними і локалізувалися на злоняхта підошвах (у 69.6%), геніталіях (у 84.6%), тулубі (у 40.3%), іизовій ротової порожнини (у 26.1%), волосяній частині голови 25.0%). В наших спостереженнях широкі кондиломи дещо часті-е відмічалися у жінок, в той час як долоне-підошеві сифіліди - у ІЛОВІКІВ.

Плямиста та мережевна форма лейкодерми виявлена у 7.6% орих, у 15.5% - дрібновогнищева алопеція, що поєднувалася з ірідінням або випаданням латеральної частини бровей та вій.

Незважаючи на численність висипання на шкірі та слизових, іліаденіт відмічено лише у 46.1% пацієнтів,, що більшість авторів ізцінює як наслідок зниженої реактивності організму (Баткаев М., 1992; Главинская Т.А. и др., 1995; Мавров И.И. 1996).

КСД були позитивними в усіх 100% хворих, при цьому титр агінів 1:60 і вище виявлено у 2.3% пацієнтів, 1:40 - у 29.2%, 1:20 у 37.2%, слабкопозитивним - у 31.3%.

Ми провели порівняльний аналіз клінічних проявів та перебігу разних форм сифілісу в двох групах хворих: перша (72 особи) -шкала в екологічно несприятливих, промислово забруднених гіонах області, друга (46 осіб) - у порівняно екологічно сприят-вих зонах.

При зіставленні особливостей клінічного перебігу сифілісу в ох групах привертає увагу те, що у осіб, які мешкають у промис-зо забруднених регіонах, дещо частіше відмічаються виразкові ;рді шанкери (у 93.3% хворих першої групи та у 72.2% - другої),

численні шанкери і відсутність регіонарного склераденіту виявле но у 33.3% хворих першої групи і жодного із другої.

За вторинного свіжого сифілісу частіше зустрічалися долоне підошеві сифіліди (81.8% хворих першої групи і лише у 18.1% другої). Гіпертрофічні папули (широкі кондиломи) на геніталіях ви ялено у 86.3% хворих першої групи, в той час як у хворих друге групи частіше зустрічалися мономорфні папульозні висипання ділянці статевих органів та промежини. Усі атипові сифіліди (псо риазіформні, пустульозні, лихеноїдні), випадки плішивості та лей кодерми при вторинному рецидивному сифілісі виявлено лише пацієнтів першої групи (у 17.1%). На усіх стадіях сифілісу мені виражена реакція лімфатичної системи (поліаденіт, регіонарни склераденіт) відмічено у осіб, що мешкають в екологічно неспри ятливих регіонах. КСД при вторинному рецидивному сифілісі бул слабко позитивними у 54.5% хворих першої групи і лише 27.2% другої.

Аналіз клінічних зіставлень підтверджується і результатам імунологічних досліджень. Так, у хворих на заразні форми сифіліс установлено виражене збільшення (Р < 0.01) концентрації у сиро ватці крові трьох основних класів імуноглобулінів (Є, А, М) , цирку люючих імунних комплексів, зниження питомої ваги Т-хелперії індукторів (СД4+), Т-супресорів/цитотоксичних лімфоцитів (СД8-та імунорегуляторного індексу (СД4+/СД8+). Поряд з цим, виявлє но різке збільшення (Р < 0.001) питомої ваги лімфоцитів, що несу7 на поверхневій мембрані детермінанти НІА ІІ класу. В усіх хворі установлено суттєве пригнічення ФАН; низькі значення індек< фагоцитозу ( Р < 0.01) і відсотка фагоцитуючих клітин (Р < 0.0 (мал. 1).

Ступінь змінень показників різних ланок імунітету залежав в стадії сифілісу і був більш виражений у осіб першої групи, що меи кають в екологічно несприятливих регіонах.

Враховуючи викладене, для удосконалення лікування такі хворих необхідно не лише адекватна етіотропна терапія, що підтрі мує трепонемоцидну концентрацію антибіотика у сироватці крої за межами гістогематичних бар’єрів, а й ефективний імуностил улюючий вплив, спрямований на відновлення порушених показник імунітету та неспецифічної резистентності організму. Одним із сп< собів вирішення поставленого завдання може бути використані еферентних методів лікування - квантової гемотерапії.

Обгрунтуванням включення до комплексної терапії хворих і заразні форми сифілісу КГТ був її широкий спектр біологічного вплі ву на рівні цілісного організму: бактеріостатичний та бактеріци; ний ефекти за рахунок здатності підвищувати активність фактор Т-клітинної ланки імунітету і неспецифічної резистентності органі му, підвищення проникнення гістогематичних та гематоенцефалі ного бар’єру для антибіотиків, протизапальний та гіпоеенсибіліз ючий ефекти (Ілларіонов В.Е., 1992; Клепиков Е.Н. и др., 199 Старченко М.Е. и др., 1994).

Мал.1. Показники імунологічної реактивності у хворих на сифіліс, які мешкають в регіонах: екологічно сприятливому - 1, несприятливому - 2, здорові - З

Умовні позначки:

ПЯН - паличкоядерні нейтрофіли;

ФАН - фагоцитарна активність нейтрофілів;

ФАНінд - індекс фагоцитозу;

ФАН% - відсоток фагоцитуючих клітин;

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси;

Ід - імуноглобуліни;

СОЗ - загальна субпопуляція Т-лімфоцитів;

С04 - субпопуляція Т-лімфоцитів хелперів/індукторів;

С08 - субпопуляція Т-лімфоцитів супресорів/цитотоксичних;

С022 - субпопуляції зрілих В-лімфоцитів:

Н1.А - антигени гістосувмісності

Квантову гемотерапію - внутрішньосудинне опромінення крові гелій-неоновим лазером проводили за допомогою вітчизняного апарату АЛОК 2, що генерує монохроматичне випромінення довжино ю хвилі 0.63 мкм, у такому безперервному режимі: потужність випромінення на кінці світловоду 1.5 мвт, експозиція - від 10 до 40 хв. Режим лікування визначався стадією сифілісу, титром реагінів КСД крові, показниками напруження імунітету та відповідною реакцією організму на вплив. Так, при сифілісі первинному серопо-

зитивному та вторинному свіжому, з різко позитивними КСД, висо кими титрами рєагінів КГТ проводили щодня або через день, ь курс 5-7 сеансів. При вторинному рецидивному сифілісі, слабк позитивних КСД, або позитивних в низьких титрах рєагінів, КГТ пре водили один раз на 2-3 дні, на курс 7-10 сеансів. Залежно в методу лікування хворих було розподілено на дві групи: основ» (61 особа) - специфічну протисифілітичну терапію поєднували КГТ; порівняльна (57 осіб) - одержували традиційне протисифіл тичне лікування згідно з наказом МОЗ України N 207 від 30.12.92

Обидві групи були репрезентативні з основних порівняльні показників: стадії сифілісу, стать, тощо.

Сприйняття організмом лікування в обох групах було заде вільним, побічних реакцій на КГТ не помічено.

Реакцію загострення відмічено у 76.4% хворих, в тому числі 84.8% хворих на сифіліс первинний серопозитивний, в усіх хворі на сифіліс вторинний свіжий та у 55.7% хворих на вторинний реці дивний сифіліс.

При порівнянні середніх строків регресу активних прояЕ сифілісу виявилося, що при використанні КГТ вони регресували 2-4 дні швидше, ніж за традиційної терапії. Так, рубцювання ві разкового твердого шанкеру наставало в середньому через 9.Е

0.14 днів у хворих основної групи та через 14.0 ± 0.31 днів -порівняльній. Розеола регресувала в середньому через 5.3 ± 0. днів у хворих, що одержували КГТ та через 6.4 ±0.11 днів за тр диційного лікування. Долоне-підошеві сифіліди розрішалися в с редньому через 14.0 ±0.14 днів у хворих основної групи та чер 18.4 ± 0.21 днів порівняльної; лентикулярні папули на тулубі - ч рез 7.8 ± 0.07 днів та 8.3 ± 0.11 днів відповідно; папули на геніт ліях - через 10.8 ± 0.12 днів та 14.2 ± 0.09 відповідно.

Одним з показників ефективності лікування сифілісу є шви кість негативації КСД. Більш виражена тенденція до негатива КСД наставала у хворих основної групи, що одержували КГТ. Т повну негативацію КСД в кінці курсу лікування констатовано у 53,: хворих на сифіліс первинний серопозитивний основної групи і ли у 22.2% - порівняльної.

Позитивні КСД (3+, 4+) після лікування збереглися при сифй первинному серопозитивному у 6,7% хворих основної групи т 33.3% - порівняльної; при сифілісі вторинному свіжому — у 52. хворих основної групи та у 93.8% - порівняльної; при вторинне рецидивному - 79.3% та 95.7% хворих відповідно.

Слабкопозитивні (2+) КСД після лікування були при сифі первинному серопозитивному - у 40% хворих основної групи 1 44.5% - порівняльної; при вторинному свіжому - у 41.2% та 6. хворих відповідно і при сифілісі вторинному рецидивному - у 20, та 4.3% хворих відповідно.

Таким чином, на усіх стадіях сифілісу комплексне лікувані використанням КГТ сприяє більш швидкому регресу сифілідії вираженій тенденції негативації серологічних реакцій крові.

Найбільш переконлива ефективність квантової гемотерапії при аналізі терміну негативації КСД спостерігається впродовж року іісля завершення лікування.

Так, повна негативація КСД через один місяць після запер лення лікування настала в усіх хворих на сифіліс первинний серо юзитивний, які отримували КГТ, і лише у 72.2% хворих порівняльної групи.

Через три місяці після лікування стійку негативацію КСД констатовано при сифілісі вторинному свіжому у 88.2% хворих основної групи і лише у 12.6% - порівняльної; при вторинному рецидивному — у 55.2% хворих основної групи і ні у жодного із 23 хворих юрівняльної групи.

Через п’ять місяців після лікування КСД стали стійко негатив-іими в усіх хворих на вторинний свіжий сифіліс основної групи та іише у 56.3% - порівняльної; при вторинному рецидивному - у 12.8% хворих основної групи і тільки у 13.1% - в порівняльній.

Через дев’ть місяців стійка негативація КСД настала в усіх хво-іих основної групи, в той час як у порівняльній - у 93.7% хворих на :торинний свіжий та 56.6% - вторинним рецидивним сифілісом.

Через 12 місяців слабко позитивні КСД збереглися у 17.3% хво-іих порівняльної групи і повна їх негативація настала через 15-17 гісяців після завершення лікування.

Тенденцію до негативації РІФ та РІБТ прослідковано в усіх ворих, однак більш вираженою була у пацієнтів основної групи, кі одержували КГТ. Так, повну негативацію РІФ через шість місяців ісля лікування виявлено в усіх хворих на сифіліс первинний серо-озитивний основної групи і лише у 83.3% - порівняльної; при вто-инному свіжому - у 75.3% хворих основної групи і тільки у 35.7% -орівняльної; при вторинному рецидивному - у 50.0% та 15.0% ворих відповідно.

Через рік після завершення лікування негативація РІФ наста-а при вторинному свіжому сифілісі - у 87.5% хворих основної гру-и та у 57.1 % - порівняльної; при вторинному рецидивному у 69.2% з 25% хворих відповідно.

РІБТ через шість місяців стала негативною у всіх хворих на ервинний серопозитивний сифіліс основної групи та лише у 67.7% порівняльної, при вторинному свіжому у 59.3% та 14.2% хворих дповідно; при вторинному рецидивному - у 43.2% та 10% хворих дповідно.

Через рік після лікування РІБТ була негативною в усіх хворих з сифіліс первинний серопозитивний обох груп, при вторинному зіжому - у 81.2% хворих основної групи та у 57.1% - порівняльні; при вторинному рецидивному - у 53.7% та 20% хворих дповідно.

В решті спостережень РІБТ була слабко позитивною або спос-‘рігалася явна тенденція до зниження відсотку імобілізації блідих >епонем.

На протязі усього періоду диспансерного нагляду та клініко -ірологічного контролю клінічного й серологічного рецидивів не цмічено в жодному випадку.

Клініко - імунологічні зіставлення після лікування підтвердил високу терапевтичну^ ефективність розробленого комплексног методу лікування хворих на заразні форми сифілісу із застосуван ням КГТ. Так, після лікування, в основній групі вірогідно значно зни жувалися початково збільшені концентрації у сироватці крові імуно глобулінів класів Є, А, М, циркулюючих імунних комплексів, тоді я у групі порівняння відмічено зниження рівнів лише імуноглобулінів, при тенденції до зменшення середнього значення.Ід Ся (мал.2).

Мал. 2. Прказники імунологічної реактивності у хворих на сиф 'і. пролікованих різними методами: загальноприйнятими - 1; із застосув ням квантової гемртерапії - 2; здорові — 3.

Умовні позначки:

ПЯН - паличкоядерні нейтрофіли; ■ • ”

ФАН - фагоцитарна активність нейтрофілів; .. ... >-

ФАНінд-Лндеі^фагОЦитозу; ' . '.

ФАН%' - відсоток фагоцитуючих клітин;

Ц1К - циркулюючі імунні комплекси;

Ід - імуноглобуліни;

СйЗ -загальна субпопуляція Т-лімфоцитів;

С04 - субпопуляція Т-лімфоцитів хелперівГіндукторів;

С08 - субпопуляція Т-лімфоцитів с^упресорів/цитотоксичних;

С022 - субпопуляції зрілих В-лімфоцитів; '

. ' •• с' .

НІ.А - антигени гістосувмісності

В обох групах, які піддали аналізу, після проведеного лікування залишалися значно збільшеними значення питомої ваги в лейкоцитарній формулі крові палйчкбядернйх нейтрофілів та еозинофілів. При цьому необхідно відмітити, що у пацієнтів, які одержували КГТ, в динаміці спостережень початкові значення двох вищеназваних показників дещо знизилися (тенденція Р < 0.1). Це зумовило статистично значиму різницю між результатами дослідження відсотку паличкоядерних нейтрофілів (Р < 0.05) у осіб основної та порівняльної груп. Аналогічної спрямованості тенденція (Р < 0.1) була характерна і для питомої ваги еозинофілів.

Найбільш вираженим був вплив КГТ на фактори неспецифічної резистентності організму. Так, під впливом КГТ у хворих основної групи установлено суттєве наростання фагоцитарної активності нейтрофілів (індексу фагоцитозу - Р < 0.01; відсотку фа-гоцитуючих клітин - Р < 0.05) до значень, які суттєво (Р < 0.05 - Р < 0.01) перевищують відповідні показники пацієнтів порівняльної групи. Під впливом комплексного лікування, яке включає КГТ, у хворих за рахунок динаміки наростання (Р < 0.1 - Р < 0.05) досягали рівня здорових осіб початково знижені показники експресії моно-нуклеарами диференційованих антигенів СДЗ+, СД4+, СД8+, знижувалася питома вага лімфоцитів з мембранними детермінантами НІ_А II класу. При цьому в порівняльній групі було відмічено лише нормалізацію питомої ваги Т супресорів/цитотоксичних клітин (СД8+), внаслідок чого середній рівень індексу СД4+ / СД8+ у них після лікування набув більш низького значеня, ніж у донорів та пацієнтів основної групи (Р < 0.05).

Таким чином, порівняльний аналіз динаміки імунологічних співставлень у двох групах лікування показав, що використання КГТ у більшій мірі, ніж решта стимуляторів (порівняльна група), впливає на фактори неспецифічної резистентності організму та імунного захисту. Відтворення фагоцитарних функцій, напевне, вторинне і відбувається як в результаті впливу КГТ, так і завдяки регулюючих субстанцій відновлених Т-клітин. Це сприяє формуванню повноцінної імунної відповіді на персистуючий етіологічний агент та ефективній його елімінації протягом етіотропної терапії. Аналогічний механізм впливу описано і при КГТ інших інфекційних захворювань (Дуткевич И.Г. и др., 1995; Заливанский Е.Б., 1992; Ким З.Г., 1992).

Таким чином, аналіз найближчих та віддалених результатів лікування хворих на заразні форми сифілісу з використанням КГТ, проведені в динаміці клініко-імунологічні співставлення показують високу ефективність розробленого методу, який добре переноситься хворими, простий у технічному виконанні і може широко використовуватися як в умовах стаціонарного лікування, так і амбулаторного.

Висновки

1. Розроблено комплексний метод лікування хворих на заразні форми сифілісу із застосуванням квантової гемотерапії (внутрішньосудинного лазерного опромінення крові). Метод лікування забезпечує кращі найближчі й віддалені результати, стійку негативацію КСД при сифілісі первинному серопозитивному та вторинному свіжому в перші три місяці після лікування у 93.8% хворих

(в порівнянні з 55.9% хворих, яких лікували без КГТ) і в перші шість місяців після лікування у 89.6% хворих (в порівняльній групі — у 26.1% хворих) на вторинний рецидивний сифілісі

2. У хворих на зара£ні'форми сифілісу установлено зниження питомої ваги Т-хелперів/індукторїв (СД4+), Т-супресорів/циток-сичних клітин (СД84-), імуномодулйторного індексу СД4 +/ СД8+, виражене збільшення питомої ваги лімфоцитів з мембранними детермінантами НІ.А II класу та імуноглобулінів класу Є, М, А, інгібіція механізмів фагоцитозу, найбільш виражені у осіб, які мешкають в екологічно несприятливих регіонах, що обгрунтовує доцільність застосування КГТ в комплексному лікуванні на сифіліс.

3. Виявлено, що КГТ, проведена хворим на заразні форми сифілісу, імуностимулююче впливає на інтенсіфікацію механізмів фагоцитозу, зростання рівня експресії мононуклеарами диференційованих антигенів, нормалізацію питомої ваги імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів та виражене зниження концентрації усіх класів імуноглобулінів (А, М, Є).

4. Показано патоморфоз заразних форм сифілісу в екологічно несприятливих регіонах крупного промислового комплексу: зміни терміну інкубаційного періоду; при первинному сифілісі - більш часті випадки численних, виразкових та ускладнених шанкерів, відсутність спеціфічного інфільтрату в основі шанкеру, зменшення ступеня вираженості регіонарного склераденіту; при вторинному свіжому - збільшене число хворих з долоне-підошевими сифілідами, ураженням слизової ротової порожнини, нетиповість вторинних сифілідів; при вторинному рецидивному - рання поява сифілітичної плішивості, лейкодерми, частішання злоякісних форм захворювання.

5. Виявлено особливості формування осередків ЗПСШ в умовах крупного промислового регіону: явна тенденція до збільшення захворюваності підлітків, висока питома вага проміскуїтетних статевих зв’язків, особливо у вікОвих групах 14-17 років та 18 - 19 років, формування груп ризику, зумовлених частими міграціями населення, різке збільшення в структурі захворюваності пізніх заразних форм сифілісу, особливо у жінок дітородного віку - 20 - 29 років. На підставі отриманих даних розроблено й впроваджено в практику комплексну програму боротьби з розповсюдженням

зпсш. € ••••'

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. ВИЧ инфекция: Актуальные вопросы клиники, диагностики,

эпидемиологии и профилактики. Руководство для врачей. - Донецк: Донеччина, 1994.- 108 с. (співавт. Бондарев Л.С., Гражданов Н.П., Донский Г.И., Евтушенко С.К., Мавров И.И., Проценко Т.В., Романенко,,В.НО- . ...

2. Ранний врождённый сифилис (особенности клиники,> диагностики, врачебной тактики). Методические указания для врачец, дерматовенерологов, акушеров-гинекологов, педиатров. - Донецк, 1995.- 11с.(співавт. Мавров И.И., Проценко Т.В.).

3. Анализ ошибок в диагностике сифилиса по Донецкой области за период 1985-1987 г.г. - Донецк, 1988.- 7с.(Депониро~

вано в НПО “Союзмединформ” 8.9.88. N 16167 - МРЖ. Разд. Н,-1989.- N3(3/3) (співавт. Романенко В.Н., Проценко Т.В.).

4. Социально—эпидемиологические аспекты сифилиса в условиях крупного промышленного региона Донбасса // Информационный бюлетень. - Харьков, 1996. -N1.- с.9-10.

5. Эпидемиология сифилиса в Донецкой области //Тез. докл. научн,- практ. конф. Актуальные вопросы гигиены и эпидемиологии Добасса.- Донецк, 1993.- с.202 (співавт. Романенко В.Н., Бухарович М.Н., Третьякова З.Ф.).

6. Обоснование использования квантовой гемотерапии в комплексном лечении больных сифилисом // Материал, научн.-практ. конф. Актуальные проблемы клинической медицины Донбасса. -Донецк, 1993.- с.243 (співавт. Проценко Т.В., Корчак И.В., Коваленко А.В.).

7. Принципы современной терапии сифилиса // Матер, научн.-практ. конф. Актуальные проблемы клинической медицины Донбасса.- Донецк, 1993.- с.244 (співавт. Романенко В.Н., Проценко Т.В., Бухарович М.Н.).

8. Эффективность внутривенной лазеротерапии в комплексном лечении некоторых хронических дерматозов и сифилиса // Актуальные проблемы научной и практической дерматологии и венерологии: Респ. межвед. сборник,- Днепропетровск, 1994.-Вып.5. - с.73-74 (співавт. Проценко Т.В., Корчак И.В., Руденко Ж.Г.).

9. Клинико-эпидемиологические особенности ранних форм сифилиса в услових промышленного региона // Матер, научн.-практ. конф. Актуальные проблемы профпатологии и радиационной медицины.- Донецк, 1994. - 324 с. (співавт. Проценко Т.В., Филатова В.А.).

10. Современные аспекты пропаганды здорового образа жизни в практике дерматовенеролога // Тез. докл. Всесоюзн. конф. Дерматокурортология.-Пятигорск. 1990,- с.197-198 (співавт. Романенко В.Н., Бухарович М.Н., Проценко Т.В.).

11. Эффективность амбулаторного лечения больных сифилисом дюрантными препаратами пенициллина // Актуальные вопросы дерматовенерологии. Научн.-практ. сборник.-Днепропет-ровск-Хмельницкий, 1996.- с.63 (співавт. Романенко В.Н., Бухарович М.Н., Кузнецова В.Г., Корчак И.В., Гупало Л.А., Тихая С.К., Кнерцер А.Ю., Центило С.В., Тахташов И.Р.).

12. Эндоваскулярное лазерное облучение крови в лечении инфекционно-воспалительных заболеваний кожи и заразных форм сифилиса // Актуальные вопросы дерматовенерологии. Научн,— практ. сборник.-Днепропетровск-Хмельницкий, 1996.- с.84 (співавт. Руденко Ж.Г.. Корчак И,В.).

13. Социально-эпидемиологические особенности сифилиса в условиях крупного промышленного региона Донбасса // Актуальные вопросы дермато-венерологии. Научн.-практ. сборник,-Днепропетровск-Хмельницкий, 1996,- с.85.

14. Частота реєстрації серорезистентних форм сифілісу в умовах крупного промислового регіону // Тез. допов. Шостого з’їзду дермато-венерологів України.-Харків, 1992.- с.90-91 (Співавт. Кузнецова В.Г., Гупало Л.А., Кириенко Л.В., Тиха С.К., Тритенко Л.Ф.).

15. Внутривенное лазерное облучение крови в комплексной терапии заразных форм сифилиса. Информационное письмо.-Донецк,1996,- 2с.(Співавт. Проценко Т.ВТ, Руденко Ж.Г.).

16. АЛОУ в комплексном лечении больных заразными формами сифилиса (свидетельство на рационализаторское предложение N 5707 от 25.05.95)

Аннотация

Назим В.Г. Особенности эпидемиологии, клиники и лечек больных заразными формами сифилиса в условиях крупного пр мышленного региона. Диссертация на соискание ученой степе кандидата медицинских наук'по специальности 14.01.19 - ко ные и венерические болезни. Харьков, 1996.

Представлены особенности эпидемиологии, клиники и г томорфоза сифилиса в ^экологически неблагополучных промьи ленно загрязненных регионах. На основании изучения имунной р активности и неспецифической резистентности организма разр ботан новый эффективный способ комплексного лечения больн сифилисом с применением квантовой гемотерапии.

Abstract

Nazim V.G. The peculiarities of epidemiology, clinic and tres ment of syphilis in a large industrial centre.

Thesis for the Candidate of Medical Science Degree in specia 14.01.19. - Skin and Veneral Diseases. Ukrainian Research Institi for Dermatology and Venerology. Kharkov, 1996.

The peculiarity of epidemiologic, clinic and pathomorphosis syphilis in ecologically unfavourable industrial regions has been stu ied. .

A new method of complex treatment has been developed with 1 regard of immunology reaction and non-specifical resistence of < tjanism by using quantum hemotherapy. ,

Ключові слова: сифіліс, імунна реактивність, н зистентність, квантова гемотерапія.

ецифічна р