Автореферат и диссертация по медицине (14.00.02) на тему:Макроскопическая анатомия парагиппокампальной извилины головного мозга человека

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису УДК 011.813.1.001.57

ШЕВЦОВ Олександр Олександрович

МЛКРОЛ1ІКРОСКОПІЧНА АНАТОМІЯ БІЛЯГІППО-КАМПАЛЬНОЇ ЗАКРУТКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

ЛЮДИНИ

14.00.02 — «Анатомія людини»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ХАРКІВ — 1994

Роботу виконано в Харківському медичному інституті.

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор С. Ю. Масловський.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ІО. П. І\остиленко;доктор медичних наук, професор Г. М. Топоров.

Ведуча організація: Кримський медичний інститут.

Захист відбудеться « ¿1/» ЛИ?//??О 1994 року в // "

годин па засіданні спеціалізованої ради Д.088.23.03 при Харківському медичному інституті (Харків-22, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського медичного інституту (Харків-22, пр. Леніна, 4).

Автореферат розіслано «¿?/» 1994 року

Вчений секретар спеціалізованої Ради

доцент І. В. COPOКІ НА

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Вивчення лімбічної області головного мозку людини складає частину загальної проблеми вивчення структури і динамічної локалізації функції иозку. Техніка оперативних втручань на структурах головного мозку лотребує досконального знання морфометрнчних особливостей різних від-іілів центральної нервової системи, які формуються на етапах онтогенезу організму. Вивченням цих питань займається один із розділів анатомії пюдшш — нейрохірургічна анатомія. Стимулом для інтенсивного розвитку ;ього напрямку стало впровадження в нейрохірургію малотравматичного :тереотаксичного методу, який потребує не тільки даних про точне розташування хірургічної мішені, а також даних про вплив на них таких факторів як: стать, вік, сторона мозку, форма черепа (Абраков Л. В., 19(78. Аннарауд Д. К-, 1976, Автанділов Г. Г., 1990, Анічков О,. Д., 1977, га Інші).

Ряд психічних захворювань, таких як: шизофренія, тяжкі форми іеврозів, наркоманія, фантомні болеві сіндроми, скронева епілепсія, іміна статевої поведінки зв’язані з патологічними процесами в структу-іах лімбічної системи, і потребують для їх еффективного лікування хіи іургічного втручання стереотаксичним методом. Орієнтирами прн роведені даних операцій служать інтрацерабельні точки: передня і адня комісури головного мозку (Кандель Е. І., 1981).

При ознайомленні з роботами вітчизняних та зарубіжних вчених мн е зустріли даних »уіеморфометричні характеристики, білягіппокам-альної закрутки, про варіанти форм її будови, про степінь залежності казаних параметрів від внутрішніх мозкових орієнтирів (довжини між-омісуральної лінії).

Ш

Беручи до уваги все викладене вище, нами була намічена ціль дослідження: комплексом макромікроскопічних методів встановити особливості формування білягіппокампальної закрутки в постнатальному періоді по відношенню до прийнятих внутрішніх мозкових орієнтирів, а також встановити в якій степені морфометричні параметри залежать від статі, віку, форми черепа, сторони мозку.

ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ.

1. Вивчити типову будову білягіппокампальної закрутки на середньо-

му сагітальному зрізі головного мозку людини з вивченням її.морфо-метричних характеристик по відношенню до внутрішніх мозкових орієнтн-рій. , .

2. Встановити залежність форми білягіппокампальної закрутки ВІД

носно прилеглих до неї структур головного мозку і збудувати їх класифікацію. .

3. Вивчити індивідуальну анатомічну мінливість фОірмн та морфомет-ричних показників білягіппокампальної закрутки, визначившії степінь впливу на них статі, віку, форми черепа, сторони мозку.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ.

Вперше в анатомічних дослідженнях комплексом макромікроскопічних методів вивчена індивідуальна і вікова анатомічна мінливість однієї з структур лімбічної системи головного мозку людини — білягіппокампальної закрутки по відношенню до внутрішніх мозкових орієнтирів.

Вперше були встановлені варіанти форм білягіппокампальної закрутки, встановлені середні величини довжини білягіппокампальної закрутки та її ширини на різних ¡рівнях, а також координати вибраних орієнтирів

білягіппокампальної закрутки та другорядних звивші, розташованих на Тї медіальній поверхні по відношенню до внутрішніх мозкових стерео-такснчних орієнтирів. Показана залежність вказаних параметрів від статі, віку, форми черепа, сторони мозку.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ-

Отримані координати окремих відділів білягіппокампальної закрутки та другорядних закруток на її медіальній поверхні можуть послужити базою для отримання стереотакснчних координат цих структур при проведенні нейрохірургічних операцій стереотакснчним методом.

Закономірності розвитку білягіппокампальної закрутки в післянаталь-ному онтогенезі, більш детальний опис її медіальної поверхні, варіантів форм білягіппокампальної закрутки можуть бути використані в навчальному процесі на кафедрах анатомії людини та неврології при вивченні індивідуальних та вікових особливостей центральної нервової системи, а також при вивченні фізіології та патофізіології лімбічиої системи головного мозку людини.

ПОЛОЖЕННЯ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ.

1. Білягіппокампальна закрутка, як частіша головного мозку людини, піддається сучасному морфомецричному аналізу і потребує подальшого вивчення.

2. Білягіппокампальна закрутка кінцевого мозку людини має виражену індивідуальну мінливість, яка визначається віком та формою черепа.

3. Координати білягіппокампальної закрутки відносно внутрішніх мозкових стереотакснчних орієнтирів не мають вираженої стабільності.

Б

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ.

Головні положення роботи доложені і обговорені на: обласні» науковій конференції присвяченім пам’яті академіка В. П. Воробйова (1990), науковій сесії Харківського медичного інституту по проведенню підсумків наукових досліджень за 1987—1990 роки (1990), засіданні Харківської наукової спілки анатомів, гістологів та ембріологів (1991, 1992, 1993), XI з’їзді анатомів, гістологів та ембріологів (1992), регіонарному науковому симпозіумі «Актуальние'проблеми анатоміш центральной нервной системи» (1991).

ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.

По темі дисертаційної роботи опубліковано 7 друкованих робіт.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ.

Дисертація викладена на /АЗ сторінках машинопису. Складається зі встуцу, огляду літератури, глави, яка висвітлює матеріал та методи дослідження, викладення одержаних результатів (4 глави),, їх обговорення висновків і списку літератури, що нараховує 172 джерела (з них 81 вітчизняних і 91 зарубіжних). Робота включає 8 таблиць, 12 фотографій макроскопічних препаратів. ’

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

- Всього було дослідджено 72 препарати головного мозку людинн в 5 вікових, групах:, з часу народження до 91 року, які проживали в місті Харкові та області (Україна), померлих від причин не зв’язаних з захворюванням центральної нервової системи. ■ ' •'

в

Таблиця 1.

РОЗПОДІЛ МАТЕРІАЛУ ПО СТАТІ ТА ВІКУ.

В с В1 В2 ВЗ В4 В5

ч (44) .3 2 8 . 14 17

Ж (28) 2 1 6 11 8

Всього (72) 5 3 14 25. 25

Всі необхідні дослідження по загальноприйнятій антропометричній методиці з метою виявлення індекса черепа пройодилнеь на трупі до розтину мозкового черепа. Всього було досліджено: 10 доліхоцефалів, 24 мезоцефалії, 38 брахіцефалів.

Нами були досліджені препепаратн позашлуночкової частини гіппокам-пу (білягіппокампальна закрутка) в 5 вікових групах, беручи до уваги анатомо-фізіологічні особливості розвитку гіппекампа. людини: 0—14

років {В 1), 15 — ЗО рок'в (В2), 31—46 років (ВЗ), 47,— 62 роки (В4), від 63 і старші (В5), беручи до уваги рекомендації .

З метою отримання кількості матеріалу, необхідного для отримання статистично дійсних даних у відносно короткий строк, ■ була використана методика приготування анатомічних препаратів головного мозку людини, розроблена асистентом кафедри анатомії людини Харківського меднчно-: го інституту; к.м.н." Наумовою Е. О.

Для того, щоб зберегти природні топографо-анатомічні співвідношення головний мозок попередньо готувався до фіксації: мозковим ножем зрізались внеочні долі з обох сторін, подальш мозск зрізаною латеральною поверхнею уклздувазея на добу в ємкість з рівним дном, наповнену формаліном (5% розчин). Потім в шіі .асе .ємко.сті лодох.видержувався

в 10% розчині формаліна ще 6 діб. Після семиденної фіксації мозок використовувався для приготування препаратів білягіппокампальної закрутки, які вивчались за допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-2.

На медіальній поверхні знімається судинна та павутинна оболочки. Для подальшого дослідження виділявся відділ, обмежений зубчатою закруткою, бахрімкою та борозною гіппокампа, включаючий також під-мозолпсту область з передньою та задньою спайками головного мозку.

Для проведення морфометричних вимірювань з готових препаратів білягіппокампальної закрутки проводились її проекційні обводи з визначенням передньої і задньої спайок головного мозку на установці з планіметричною сіткою. Установка визначає собою штатив, на котрому закріплюється прозора пластинка з оргскла з накресленою на ній сіткою (5x5 мм), так названа рішітка £-еелСП)С. Препарат білягіппокампальної закрутки поміщається на площадку штатива, планиметрична лінійка опускається безпосередньо на поверхню мозку і чорнилами наноситься проекційний обвід позашлуночкової частини гіппокампа. Це так названа пряма планиметрія, котра дає більш точні результати, чім непряма, зв’язана з фотографуванням об’єкту (Автанділов Г. Г.).

В подальшому проекційні обводи позашлуночкової частини гіппокампа переносились на міліметровий папір з координатною площиною, котра будувалась по загальноприйнятим стереотаксичнпм координатам, при цьому, вісь абсцис відповідала міжкомісуральній лінії, а вісь ординат проводилась через її середину. Потім отримані зображення наклеювались на статистичні картки а відзначенням даних по кожному випадку. На картці вказувались слідуючі дані: номер протоколу розтину, дата смерті, стать, вік, причина смерті, місце де був взятий матеріал, індекс черепа, довжина міжкомісурзльної лінії, сторона мозку. Найбільш демонстративні препарати фотографувалась.

в

При візуальному визначенні степені диснмстрії білягіппокампальної закрутки в цілому та окремих її відділів, препарати пОзашлуночкової частини гіппокампа з обох півсфер одного мозку фотографувались в міліметровій рамці з попереднім контрастуванням борозн чорним шнуром.

Ми встановлювали слідуючі параметри: координати білягіппокампальної закрутки на межі її з перешийком (борозна перешийка, точка Л), в місці переходу її в гачок гіппокампа (борозна гачка, точка В), в місці межування гачка гіппокампа з основною прилеглою тканиною (нюхова борозна, точка С); координата закруток, які знаходяться на медіальній поверхні гачка гіппокампа, беручи до уваги те, що при проведенні сте-реотаксичних операцій на позашлуночковій частині гіппокампа клініцисти керуються стереотаксичннмн координатами саме цих структур.

Крім того, для якісної і кількісної характеристики білягіппокампальної закрутки в цілому, нами були визначені слідуючі параметри: ширина білягіппокампальної закрутки на рівні переходу її в перешийок, на межі її з гачком гіппокампа, на рівні її межі з основною прилеглого тканиною, а також довжина білягіппокампальної закрутки в трьох відділах та в цілому.

Координати білягіппокампальної закрутки ми визначали на слідуючих рівнях: центри відрізків, визначаючих ширину білягіппокампальної закрутки на вказаних рівнях, а також координати перетину перпендикулярів проведених через середини закруток, які знаходяться на медіальній поверхні гачка гіппокампа.

Ширину білягіппокампальної закрутки на рівні переходу її в перешийок, гачок гіппокампа і на рівлі нюхової борозни ми вимірювали по лініях, що зазначають собою перпендикуляри, опущені на вісь ординат та абсцис з точок А, В, С. . . .

По загальноприйнятим методикам за допомогою багатофакторного дисперсного аналізу оброблялись, отримані таким чином, дані (АвташЦ-лов Г. Г., 1990; Грачов К. В., 1987). -

Результати статистичного аналізу виносились в таблиці.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.

Нами було виділепо два варіанти форми білягіппокамиальної закрутки: закрутка, у якої в результаті чіткого відділення бахромки від зубчатого краю білягіппокампальної закрутки, з'явилась білувата лінія, яка нагадує про своєму положенню внутрішню лімбічну закрутку (варіант «а»); зглажена білягіппокампальна закрутка, у якої зубчатий кран не має виражених зубців, що надає йому вид сіропатої полоски; відокремленої знизу борозною гіппокампа. Ця полоска, продовжуючи дістально зубчатий край білягіппокампальної закрутки, переходить в видиму частину зубчатої закрутки (варіант «б>).

При проведенні, аналізу впливу вивчених нами факторів на варіабельність форм білягіппокампальної закрутки, нами було відмічено, що варіант «а» визначається формою черепа. Він зустрічається: у доліхоцефалів — в 1% випадків, у мезоцефалів — не зустрічається, у брахіо-цефалів — в 3% випадків.

Варіант «б» білягіппокампальної закрутки зустрічається тільки, у доліхоцефалів, в 2% випадків. , .

Найбільше виражений вплив на морфомстричні дані та координатне положення білягіппокампальної закрутки має форма , черепа та вік. Так, у доліхоцефалів ширина, білягіппокампальної закрутки на рівні її з основною прилеглою тканиною в 7% випадків більша чім у.йезо “ та брахіцефалів. Математичко достовірно встановлено, що _у доліхоцефалів в 21% випадків довжина білягіппокампальної закрутки більша, чім у лезо* та брахіцефалів.

Координата білягіппокампальної закрутки на межі її з перешийком (відносно внутрішніх мозкових сіерсотакснчних орієнтирів (в 25% внпадкіз у доліхоцефалів знаходиться на 2 мм нижча чім у брахіцефалів) для доліхоцефалів — 18±1,6 мм; для брахіцефалів ± 16,34±0,8 мм). Математично достовірний вплив форма черепа мала на координатне положення тотаи, розташованої на межі білягіппокампальної закрутки з основною прилеглою тканиною. Так, у доліхоцефалів вона в 1% випадків (відносно вісі «X» (розташована нижче на і,С мм чім у мезоцефа-лів і на 0,8 мм чім у брахіцефалів.

форма черепа мала вплив на положення закруток, які знаходяться

на медіальній поверхні гачка гіппокампа. Зокрема, матиматнчно достовірним (Р<0,05) з’ясувався вплив форми черепа на положення зубчатої

закрутки відносно внутрішніх мозкових орієнтирів: в 4% випадків вона у доліхоцефалів розташована на 2,8 мм нижче чім мазоцефалів і па 0,8 мм чім у брахіцефалів. З великою мірою достовірності (Р<0,05) форма черепа здійснює вплив на розташування зубчатої закрутки відносно вісі «у»: в 19% випадків вона на 3 мм зміщена Дистально у доліхоцефалів зрівняно з мезоцефалами.

В 8% випадків математично достовірний вплив (Р <0,05) має індекс черепа на положення внутрішньолімбічної закрутки відносно вісі «у».

Певним вплив на вивчені параметри • білягіппокампальної закрутки здійснює вік. Так, в значному відсотці випадків спостерігається збільшення псих вивчених параметрів від періоду народження до юнакового віку. Максимального значення ці параметри набирають до 30 років, після чого, беручи до уваги середні показники, в зрілому, а потім в похилому віці, відмічається деяке зменшення морфо.метрич.них показників білягіппокампальної закрутки. В значній' мірі (51% випадків) зменшується загальна довжина білягіппокампальної закрутки.. . . ' •

. . Нами була , виявлена також певна закономірність впливу сторони мозку на морфометрнчні параметри та координатне положення білягіппокампальної закрутки. Так, у правих, півсферах білягіппркампаль-ца закрутка ширша , на рівні; межі її з. гачком гіппокампа в 10% випадків, а також в 24% випадків довша на. відрізку між перешийком та .гачком гіппокампа. Днссимстрія спостерігалась і в координатному положенні білягіппокампальної закрутки на різних її рівнях, а також в координатному положенні закруток, які знаходяться на медіальній поверхні гачка гіппокампа.

Математично достовірним (Р<0,05) також виявився вплив сторони мозку на координатне положення білягіппокампальної закрутки на межі її з перешийком: в 6% випадків вона мала значення в лівій півсфері — 12,55±0,69 мм; в правій півсфері — I0.5dh0.65 мм. В 4% випадків біла закрутка, відносно вісі (X), мала координату: в лівій півсфері — 10,11 ±0.7 мм; в правій півсфері.— 8,22±0,77 мм (Р<0,05). Значній

дисснметрії підпало координатне положення півмісяцевої закрутки,' яка в 31% випадків, відносно вісі «X», мала координату — в лівій півсфері

— 9,13+0,67 мм; в правій півсфері — 4,8±0,79 мм (Р<0,05). В 2% випадків відзначалась днссимстрія півмісяцевої закрутки відносно вісі «у»; в лівій півсфері — 12,29±1,08; в правій півсфері — 15,77±0,93 мм .. (Р<0,05). . . ' ... .. .. • • . ...... •

. .. В 2% випадків відмічена диссиметрія. в координатному положенні 1 відносно вісі «X», внутрішньої лімбічної закрутки; в лівій півсфері- — •9,61±0,72 мм; вправні :—-7,44±0,96 мм (Р<0,05). ■■■

Менш значний вплив на’ морфометричні показники- білягіппокампаль-

ноі закрутки здійснює стать іиднвідума. У чоловіків білягіппокампальна закрутка в і% випадків на межі її з перешийком ширша, ніж у жінок.

Індивідуальна анатомічна змінність білягіппокампальної закрутки кінцевого мозку людніш формується під впливом антропометричних показників черепа, віку, сторони мозху, статі і піддається систематизації.

ІЗ

Морфометричні дані та координати білягіппокампальної закрутки го.тов-ного мозку людини

А (х) 1 А (у) 1 В (х) \ В (у) 1. С (х)

м± . 17,0,8±0,6 11,25±0,49 5,65±0,65 23,23±0,68 6,194±0,4

іп + ах 4+28 . 6+26 2+16 СО •І- О Н+16

С (32) ■ (36) (103) (25) (68)

1 С (у) 1 Бз (х) і Вз (у) і Пм (х) Пм (у)

М± ■ 20,05±0,84 : 9,15+0,53 18,28±0,77 6,66±0,01 14,03 ±0,75

іп + ах 6+34 2+18 6+30 3+17 4+20

С (37) (49) (35) (70) (39)

Зз (х) 1 Зз (у) (Вл (х) Вл (у) : ШБЗ (а)

М+ ' 7,0+0,58 . ] 14,95±0,79 8,55±0,67 12,86±0,68 3,48±0,14

іп + ах 2+22 О со •І- ю 6+27 4+22 1+5

С (68) : (43) (67) (45) (25)

І ШБЗ (В) і ЩБЗ (ас) 1 ДБЗ (ав) 1 ДБЗ (вс) / ДБЗ (ас)

м± 5,83±0,15 7,95±0,18 23,2±0,77 15,59±0,58 26,66+0,72

іп + ах 2+8 ' . 3+10 19+31 9+20 18+35

С (23) (20) (37) (32) (23) ,

висновки.

1. Форма білягілпокампальної закрутки, визначена положенням прилеглих до неї структур головного мозку, має виражену стабільність,

2. Виділено два варіанти крайньої змінності форми білягіппокампаль-ної закрутки: (а) білягіппокампальна закрутка, у якої бахромка чітко відділена від зубчатого крага і відділена під нього вираженою борозною; (б) білягіппокампальна закрутка зі зрівняним краєм.

З- Середні показники лініііннх розмірів білягіппокампальної закрутки, не залежно від статі, віку, форми черепа та сторони мозку встановили: ширина на рівні перешийка — 3,48±0,14 мм; на рівні гачка гіппокампа

— 5,83+0,15 мм; на рівні межі з основною прилеглою тканиною — 7,95±0,18 мм. Довжина білягіппокампальної закрутки мала значення: на відрізку від перешийка до гачка гіппокампа — 23,2±0,77 мм; крючка і основної прилеглої тканини — 15,59±0,58 мм; перешийка і основної прилеглої тканини — 26,66±0,72 мм.

4. Середні показники координатного положення білягіппокампальної

закрутки, відносно внутрішніх мозкових орієнтирів, по в'сі «X» встановили: на рівні перешийка — 17,08+0,6 мм; на рівні гачка гіппокампа — 5,65±0,65 мм; на ріпні основної прилеглої тканини — 6,19±0,49 мм. По вісі «У» на рівні перешийка — 11,25±0,49 мм; на рівні гачка гіппокампа — 23,23±0,68 мм; на рівні межі з основною прилеглою тканиною ____________

20,05±0,84 мм.

5. Координати закруток, розташованих на медіальній поверхні гачка гіппокампа (відносно внутрішніх мозкових орієнтирів) по вісі «X» абсцис встановили: біла закрутка — 9,15±0,53 мм; півмісяцевої — 6,66±0,61 мм, зубчатої 7,0±0,58 мм; внутрішньої лімбічної — 8,55±0,67 мм. По

вісі «У»: біла закрутка — 18,28±0,77 мм; півмісяцева — І4,03±0,75 мм; зубчата — 14,95±0,79 мм; внутрішня лімбічна — 12.86zfc0.68 мм.

6. Вік має дійсний вплив на морфометрнчні показники білягіппокам-пальної закрутки: максимальних значень вони набирають до віку полової зрілості, після того в зрілому і потім в схнлому віці Відмічається деяке їх зменшення. В 54% випадків зменшується загальна довжина білягіппокампальної закрутки.

7. На лінійні розміри та координатне положення закруток має вплив форма черепа: у доліхоцефалів білягіппокампальна закрутка на межі П з основною прилеглою тканиною ширша ніж у мезо- та брахіцефзлів. Координата білягіппокампальної закрутки на рівні межі її з перешийком у доліхоцефалів в 25% випадків знаходиться значно нижче.

8. Відмічаються деякі статеві особливості морфометричннх параметрів білягіппокампальної закрутки. У чоловіків вона в 1% випадків на рівні межі з перешийком ширша чім у жінок.

Ів

список

робіт, надрукованих за темою дисертації

1. К вопроосу морфометрии некоторых структур лимбической системы головного мозга человека //Тезисы доклада обласної! научной конференции посвященной памяти академика В. П. Воробьева — Харьков, 1990

— С. 51.

2. О возрастных особенностях отдельных структур лимбической системы головного мозга человека //Тез. Новости спортивной и медицинской антропологии (ежекварт. паучно-информациошшй сборник — Москва, 1991, выпуск 3 (7) — с. 82 (в соавт.).

3. Макромпкроскопическая анатомия отдельных структур головного мозга человека по отношению к стереотаксическим координатам //Тез. научной сессии Харьковского мед. института по проведенню итогов научных исследований за 1987—1990 годы. — Харьков, 1990. —=■ сгз (в соавт.).

4. О возрастных особенностях отдельных структур лимбической системы головного мозга человека //Тез. научи, общества анатомов и эмбриологов. — Харьков, 1991. — с. 37 (в соавт.).

5. Диссиметрня парагиппокампальной извилины и гиппокампа головного мозга человека //Тез. сборника науч. работ Харьковского медицинского института. — Харьков, 1991 — с. 82.

6. Макромикроскопическая анатомия отдельных структур головно-

го мозга человека по отношению к стереотаксическим координатам IIТез. доклада на XI съезде анатомов, гистологов и эмбриологов. —

Смоленск, 1992. — с. 160 (в соавт.).

7. Дисиметрія білягіппокампальиої закрутки та гіппокампу головного мозку людини //В збірнику наук. пр. /Редк: В. В. Бобін /від. ред./ та ін.; МОЗ України, Харк. мед. ін-т Харків, 1993. — с. 11—13.