Автореферат и диссертация по медицине (14.00.05) на тему:Клинико-биохимические и иммунологические особенности хронических форм вирусных гепотитов В и Д различной активности у HBsAg позитивных групп населения

МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ

АЗЕРБАЙДЖАНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ имени Н. НАРИМАНОВА ♦

На правах рукописи

УДК: 616.-002.+616.36.-00407: 616.155.32-097.3-07.

ЭЙВАЗОВ ТЕЙЯР ГАШИМ оглы

КЛИНИКО - БИОХИМИЧЕСКИЕ И ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ХРОНИЧЕСКИХ ФОРМ ВИРУСНЫХ ГИПОТИТОВ ВиД РАЗЛИЧНОЙ АКТИВНОСТИ У НВгАд ПОЗИТИВНЫХ ГРУПП НАСИЛЕНИЯ

14.00.05 - Внутренные болезни

14.00.10 - Инфекционные болезни

АВТОРЕФЕРАТ

диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук

Б А К У - 1 9 9 7

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПЛІСКО ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕРАПІЇ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ У ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

14.01.02 - Внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації іа здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ХАРКІВ 1997

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті терапії АМН України, м. Харків Науковий керівник - доктор медичних наук,

професор Бабак Олег Якович Офіційні опоненти - доктор медичних наук,

професор Дейнеко Ніна Федорівна

- Заслужений діяч науки і техніки України доктор медичних наук, професор Хворостінка Володимир Миколайович

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут гастроентерології, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться ¡997 р 0_____годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.38.02 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (м.Харків, пр. Леніна, 4). Автореферат розісланий /^ »¿^^-¿-4997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук

Овчарснко Л.І.

Актуальність проблеми

Більш ніж по 10 роках після Чорнобильської катастрофи в осіб, які зазнали впливу іонізуючої радіації в малих дозах, серед найбільш поширеніших захворювань виразкова хвороба (ВХ) займає одне з провідних місць. Згідно з сучасними поглядами тонка кишка є найбільш радіоактивно уразливим відділом шлунково-кишкового тракту, що, мабудь, обумовлює великий відсоток розповсюдження виразкової поразки дванадцятипалої кишки (ДК) (В.Г.Передерій та співавт.,1991; В.І.Мальцев таспівавт., 1993; О.Я.Бабактаспівавт.,1993; А.С.Логшов та співавт.,1995).

Стабільне збільшення питомої ваги та рівня первинної інвалідності внаслідок захворювань органів шлунково-кишкового тракту, низькі показники реабілітації інвалідів обумовлюють медичну та соціальну актуальність проблеми індивідуальної реабілітації ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) з ВХДК (ІО.О.Філіпов,1995; З.М.Галенко,1995). Особливу актуальність ця проблема набуває ще в зв'язку з тим, що найчастіше саме ВХ та її ускладнення, які можуть привести до повної інвалідності, спостерігаються у людей найбільш працездатного, творчого віку (Н.М.Біляєва та співавт.,1995; Л.І.Матвієнко та співавт.,1995;

О.І.Авраменко, Т.П.Сиваченко,1993).

Механізм виразкоутворення при радіаційнній дії вивчено не достатньо. Існують різні думки відносно факторів ульцерогенезу. Вважають, що в патогенезі провідну роль можуть грати зміни адаптивно-пристосовних механізмів, що приводять до розвитку так званого неспецифічного радіаційного синдрома,

проявами якого є порушення аналітичної та синтетичної функції імунних та нейроендокрінних регуляторних систем та взаємодії між ними (Н.Ф.Іваницька,1992; С.М.Саранча,1995).

Не виключається виразкоутворення внаслідок місцевої дії продуктів ядерного вибуху шляхом безпосередньої деструктивної взаємодії радіонуклідів на клітинному рівні ( Л.П.Кіндзельський, В. А.Зінченко, 1991).

Нині в етіопатогенезі ВХ на перший план виходить бактеріальний фактор. Helicobacter pylori (Н.р.) признана однією з самих розповсюджених збудників бактеріальної інфекції у людини і продовжується вивчатися ведучими клініками світу (І.І.Деггярьова,1996; П.Я.Григор'єв, 1995; M.J.Weldon,1996; G.Forbes,1996; G.Bianchi Porro,1996).

В зв'язку з розширюючимися даними про ульцерогенез, великим вибіром вітчизняних та зарубіжних противиразкових препаратів, в тому числі актисекреторних, широким застосуванням антибактеріальних засобів, в доступній літературі не достатньо освітлені питання ефективності та безпечності їх застосування в терапії ВХДК в осіб, які зазнали радіаційної дії. Практично відсутні дані про клініко-морфологічні зміни, динаміку біохімічних та імунологічних показників, показників систем перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ) при застосуванні різних комбінацій противиразкових препаратів.

Мета і задачі дослідження

Метою роботи є вивчення динаміки клінічних, біохімічних та морфологічних проявів ВХДК у ЛНА на ЧАЕС при застосуванні різних схем противиразкового лікування, і на цій основі розробка найбільш ефективної патогенетично обумовленої терапії.

Для досягнення цієї мети необхідно було розв'язати такі задачі:

- провести порівняльну оцінку клініко-морфологічних і біохімічних проявів ВХДК у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, при різних варіантах противиразкової терапії;

- визначити ефективність та доцільність застосування різних груп антисекреторних препаратів у вигляді монотерапії та в комбінації з антибактеріальними препаратами в лікуванні ВХДК в осіб, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС;

- розробити найбільш оптимальну та безпечну, патогенетично обумовлену терапію ВХДК у ЛНА яа ЧАЕС з вживанням препаратів переважно вітчизняного виробництва.

Наукова новизна

1. Виявлено варіанти клініко-морфологічного перебігу ВХДК у ліквідаторів аварії на ЧАЕС при різних варіантах лікування з застосуванням антисекреторних препаратів у вигляді монотерапії та в поєднанні з антибактеріальними засобами.

2. Описано особливості динаміки секреторної та кислотоутворюючої функцій шлунка при застосуванні антисекреторних препаратів з різним механізмом дії у ліквідаторів аварії на ЧАЕС з ВХДК.

3. Доведено ефективність додаткового до антисекреторних засобів використання антибактеріальних препаратів у лікуванні ВХДК, асоційованої з Н.р., у ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

4. Вивчею динаміку показників клітинного та гуморального імунітету, системи ПОЛ і АОЗ при застосуванні різних варіантів противиразкової терапії в осіб, що зазнали дії радіаційного опромінення.

-5-

5. Доведена ефективність впливу комбінованої терапії, включаючої, крім антисекреторних та антибактеріальних засобів, новий вітчизняний гастропротектнсний препарат Сорбілін, на скорочення строків ендоскопічної ремісії, нормалізацію показників системи ПОЛ та імунного статусу, оіггимізацію перебігу ВХДК у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Практичне значення роботи

1. Показана висока ефективність антисекреторних препаратів з різним механізмом дії в купіруванні основних клінічних синдромів, в загоюванні виразкових дефектів, в пригніченні кислотоутворюючої функції шлунка як одного з факторів

агресії в патогенезі ВХДК у ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

2. Обгрунтована доцільність застосування антибактеріальних препаратів в лікуванні ВХДК, асоційованної з Helicobacter pylori, у ліквідаторів Чорнобильської аварії.

3. Доведено, що застосувати монотерапії антисекреторними препаратами не впливає на гуморальні маркери запаленій у хворих на ВХДК, зазнавших впливу іонізуючого опромінення.

4. Встановлено, що додаткове до антисекреторних засобів використанім протимікробних препаратів і гастропротективного препарату Сорбілін в лікуванні ВХДК у ЛНА на ЧАЕС значно прискорює ліквідацію активного запалення гастродуоденальної слизової та прискорює строки ендоскопічної ремісії.

5. При призначенні антисекреторних препаратів обгрунто вана необхідність враховувати їх можливість посилювати прояви астено-вегетативного синдрому, який спостерігається практично в усіх ліквідаторів з виразковою хворобою.

-6-

6. Розроблена оптимальна схема противиразкового лікування дуоденальних виразок у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що включає МІ-холінолітик, антибактеріальні препарати, гастропротектор Сорбілін.

7. На клінічних прикладах показані гастропротекгивні, імупомодулюючі та антиоксидантні властивості нового вітчізняного препарату Сорбілін у лікуванні ВХДК у ЛНА на ЧАЕС.

Апробація роботи, практичне втілення

Дисертація пройшла апробацію на засіданні вченої Ради Інституту терапії АМН України. Основні положення та результати дисертації були обговорені на науково-практичних конференціях Інституту терапії АМН України (1994-1997 рр.), засіданнях Харківського науково-медичного товариства (1995,1996 рр.), республіканській науково-практичній конференції " Нове в діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення" (Харків, 1994), Першому Українському конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 1995), Першому Російському гастроентерологічному тиждні (Санкт-Петербург, 1995) , симпозіумі "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих" (Чернівці, 1996), Другій республіканській науково-практичній конференції "Нове в клінічній фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів" (Харків, 1996), республіканській науково-практичній конференції молодих вчених " Сучасні фундаментальні та прикладні проблеми клініки внутрішніх хвороб" (Харків, 1997). Результати наукових досліджень впроваджені у практику лікувально-профілактичних закладів м. Харкова та області.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 робіт, з них 4-у центральній періодиці, отримано позитивне рішення на патент України.

Структура та обсяг роботи

Робота викладена на 175 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 44 таблицями, складається з вступу, 10 розділів, що включають огляд літератури, результати власних спостережень, висновки, практичні рекомендації та список літератури, який включає 239 джерел.

Декларація конкретного особистого внеску дисертанта в розробку наукових результатів, що виносяться на захисг

Дисертаційна робота Ю.П.Пліска була виконана під час роботи науковим співробітником Інституту терапії' АМН України та навчання в заочній аспірантурі цього ж закладу. В цей час Ю.П.Пліско проводив інтенсивну наукову та лікувальну роботу в спеціалізованому гастроентерологічному відділенні.

Дисертант здійснював підбір тематичних хворих і в подальшому забезпечував їх всебічне обстеження, підбір диференційованої терапії та контроль за ефективністю лікування. Самостійно Ю.П.Пліско проводив клініко-лабораторні та інструментальні методи обстеження хворих, що включали гастрофібродуоденоскопію, морфологічне та морфометричне дослідження біоптатів слизової оболонки гастродуоденальної зони, визначення ступеня засіву слизової антрального відділу шлунка Н.р., вивчешія кислотопродукуючої функції методом титрування, імунологічне дослідження крові, вивчення динаміки показників ПОЛ в плазмі та лейкоцитах крові.

Використані при виконанні роботи методи обстеження є високоінформативними та відображують сучасний методичний рівень.

Зміст роботи

Матеріали і метода. Об'єктом дослідження було взято 125 ЛНА на ЧАЕС чоловічої статі з ВХДК, що знаходилися на обстеженні та лікуванні у спеціалізованому гастроентерологічному відділенні Інституту терапії АМН України. Середній вік обстежених склав (44 + . 7) років.

Основні групи хворих були в віці від ЗО до 49 років. Доза опромінення не перевищувала 25 бер.

Стан кислотоутворюючої функції шлунка вивчали методом титрування. Ендоскопічне дослідження проводилося за

загальноприйнятими методиками з використанням

фіброгастродуоденоскопа "ГД-Б-ВО-4" фірми "Ломо" з обов'язковою біопсією країв виразкового дефекта для визначення стадії загоєшія по Т. Miyake (1981), периульцерозної зони для визначення активності бульбіта по R.Whithead (1990), антрального відділу шлунка для

визначення активності гастриту по П.Я.Григор'єву (1995) та ступеня засіву Н.р. в м аз ках- в і д битках слизової оболонки, пофарбованих по Гімзе.

Стан Т-системи вивчали за допомогою реакції бластної трансформації лімфоцитів з фітогемаглютнніном. Кількісне визначення Т-лімфоцитів в крові проводили методом спонтанного розеткоутворення з ерітроцитами барана, кількість В-лімфоцитів - методом

компліментарного розеткоутворення. Рівень іммуноглобулінів (Ig) класів A,M,G визначали методом радіальної іммунодифузії по Манчіні, високо-та низькомолекулярні комплекси (Ц1К) методом В. Гашкової в модифікації П. Любченко (1990).

Вміст продуктів ПОЛ і АОЗ оцінювали в плазмі та в лейкоцитах. Лейкоцитарну масу отримували по методиці М.С.Саїдова і Б.В.Пінегіна (1979). Визначення дієнових кон'югатів ненасичених жирних кислот проводилося на спектрофотометрі СФ-26. Вміст малонового деальдегіда визначали спектрофотометрично по реакції його взаємодії з 2-тіобарбітуровою кислотою по методу Л.Д.Стальної (1984). Інтегральна характеристика інтенсивності вільнорадикальних процесів отримана на основі визначення спонтанної й індукованої хемілюмінісценції на хемілюмінометрі ХЛМ 1Ц-01.

В дослідження включалися хворі з гострою виразкою ДК діаметром не менше 5 мм, наявністю в мазках-відбитках Н.р., зазначенням в анамнезі не менше двох загострень захворювання.

В залежності від проводжуваного лікування ліквідатори з ВХДК були розподілені на 7 рандомізованих груп:

1-а - 15 хворих отримували Фамогідін по 40 мг на добу в 19-20 годин (через 1 годину після вечері) в вигляді монотерапії протягом 4 тижднів;

2-а - 30 хворих, котрі додатково до Фамотідіну по вище вказаній схемі в денний час протягом двох тижднів приймали так звану "потрійну" терапію, включаючу прийом Доксіцикліна гідрохлорида по 0,2 г на добу після їжі, Метронідазола по 0,25 г З рази на добу безпосередньо після їжі та Вікаліна по 1 табл. З рази на добу через 1,5 години після їжі;

3-я - 10 хворих отримували монотерапію Омепразолом по 20 мг на добу перед сніданком;

4-а - 10 хворих, котрі додатково до Омепразолу приймали "потрійну" терапію за схемою другої групи;

5-а - 15 хворих отримували Гастроцепін по 50 мг 3 рази на добу протягом трьох перших днів,потім по 50 мг 2 рази на добу за ЗО хвилин до їжі;

6-а - 15 хворих, котрі додатково до Гастроцепіну приймали "потрійну" терапію за схемою другої групи;

7-а - 30 хворих, які додатково до Гастроцепіну приймали "потрійну" терапію за схемою другої групи та Сорбілін по 1 чайній ложці під час їжі три рази на добу.

В оцінці проводжуваної терапії враховувались:

- строки купірувапня симптомів захворювання (в добах);

- середні строки загоювання виразок (в добах);

- частота рубцювання виразок до закінчення 4-х тиждневого курсу лікування (%);

- частота ліквідації Н.р.- інфекції через 1 місяць після закінчення антибактеріальної терапії (%);

- частота ліквідації активного гастродуоденита через 1 місяць після закінчення антибактеріальної терпії (%);

- частота нормалізації імунних показників в кінці курсу та через 1 місяць по закінченні терапії (%);

- частота нормалізації показників систем ПОЛ і АОЗ в кінці курсу та через 1 місяць після закінчення терапії (%).

Статистична обробка даних проведена за допомогою формалізованої карти обстеження хворих, адаптованої для математичної обробки результатів на ЕВМ IBM PC/AT з використанням пакета прикладних програм для статистичної обробки медичної інформації. В роботі використано кореляційний аналіз з обчислюванням коефіцієнтів кореляції за методом "зет" Фішера (Ю.І. Іванов, О.М. Погорелюк,1990).

Власні спостереження

Абдомінально-больовий синдром реєструвався у 76 % "ліквідаторів" з ВХДК , у 48 % - зустрічався диспепсичний синдром. Практично в усіх хворих мали місце пальпаторна епігастральна болючість та астено-вегетативний синдром.

При ендоскопічному дослідженні у ЛНА на ЧАЕС визначалися переважно поодинокі виразки (97%), значно рідше (у 3 % випадків) мало місце кілька виразкових дефектів. Наявність виразкового дефекта в цибулині ДК поєднувалась з ерозивною, переважно множинною (у 89 % хворих), поразкою слизової шлунка, проявами езофагіту.

Морфологічні дослідження біоптатів слизової шлунка та дванадцятипалої кишки вказували на активну фазу гастродуоденіта. На фоні набряку власної пластинки в периульцерозній зоні визначалася виразна інфільтрація лімфоцитами, фагоцитами, плазматичними клітинами, невеликою кількістю макрофагів, моноцитів.

У 56 % досліджуваних була знайдена слабка ступінь, у 29 % -середня ступінь, у 15 % хворих - висока ступінь засіву Н.р. слизової оболонки антрального відділу шлунка. Дослідження шлункової секреції у ЛНА показали підвищення об'єму шлункового вмісту в базальну (203 ± 12) мл і стимульовану (209 ± 11) мл фази секреції в порівнянні зі здоровими особами. Відмічено підвищення кислотопродукуючої функції шлунку. Зміни були найбільш виражені у базальну фазу секреції: вільна HCL становила (71 ±9) титр, од., в фазу стимульованої секреції - (76 ± 9) титр. од. при р<0,01.

Дані імунологічного дослідженій у пацієнтів з ВХДК свідчили про зниження кількості Т-лімфоцитів, причому кількість Т-хелперів і Т-супресорів зменшувалась. Спостерігалося вірогідне (р<0,05) підвищення

кількості ЦІК. Особливістю динаміки сироваткових імуноглобулінів було вірогідне (р<0,05) підвищення вмісту О та ^ А.

У "ліквідаторів" з показників різних стадій ПОЛ в плазмі крові відзначено посилення інтенсивності процесів, пов'язаних з утворенням вільних радикалів, котрі, рекомбінуючись, викликали збільшення надслабкого свічіння плазми (збільшення спонтанної хемілюмінісцснції). Аналогічні, але значно більш виразніші, вірогідного (р<0,05) характеру зміни спонтанної й індуцируємої Н202 хемілюмінісценції зареєстровані в лейкоцитах крові. Однак, на відміну від плазми, вони супроводжувалися одночасною активацією усіх стадій ПОЛ.

Аналіз частоти зустрічаємості основних клінічних синдромів у хворих з ВХДК, що перебували у зоні ЧАЕС, на фоні різних схем противиразкової терапії показав, що строки купірування абдомінально-больового та диспепсичного синдромів в усіх досліджуваних групах вірогідно (р>0,05) один від одного не відрізнялися (табл.1).

Застосовані схеми противиразкової терапії не впливали на динаміку астсно-вегетативного синдрому; і він зберігався у хворих до кінця спостереження. Більш того, при застосуванні в лікуванні Фамотідіна та Омепразола майже у половини хворих (49 % і 45 % відповідно) спостерігалося посилення проявів астенії, що ускладнювало перебіг виразкової хвороби вегетативішми пароксизмами і вимагало додаткового застосування нейротропних препаратів. При прийомі Гастроцепіна подібних ефектів не спостерігалося.

Відмічено, що купірування пальпаторної епігастральної болючості значно, практично вдвічі, прискорювалось при додатковому до антисекреторних препаратів застосуванні "потрійної" терапії, а також в групі хворих, які додатково приймали Сорбілін.

Таблиця І Середні строки зникнення основних клінічних проявів ВХДК у ЛНА на ЧАЕС

Препарат і кількість Середні строки зникнення синдромів (в добах)

№ хворих епігастральні болі диспепсич- ний астено- вегетатившій пальпаторна болючість

1 Фамотідін (п=15) 3,1 ± 1,7* ' 3,4 ± 1,5 * 56 43 ±7*

2 Фамотідін+ "потрійна" терапія (п=30) 3,2 ± 1,6 3,2 ± 1,7 56 21 ±5**

3 Омепразол (п=10) 2,9 ± 1,3 3,2 ±1,7 56 37 ± 5*

4 Омепразол+"потрійна" терапія (п=10) 3,1 ± 1,5 3,4 ±1,6 56 19 ± 3**

5 Г астроцепін (п=15) 3,2 ± 1,5 3,4 ± 1,2 56 40 ±6*

6 Гастроцепін +"потрійна" терапія (п=15) 3,0 ± 1,2 3,1 ± 1,4 56 20 ±4**

7 Гастроцепін +''потрійна" терапія + Сорбілін (п=30) 2,8 ± 1,3 3,0 ± 1,5 56 17 ± 3**

Примітки: 1. * р>0,05 - для показників між групами.,

2.** р<0,01 - для показників між групами 1 і 2, 3 і 4, 5 і 6, 5 і 7.

Мінімальні строки загоювання виразкових дефектів у ЛНА на ЧАЕС спостерігалися при лікуванні Омепразолом як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з антимікробними препаратами, а також при додатковому застосуванні гастропротективного препарату Сорбілін (табл.2). У цих же хворих спостерігалася найбільш висока частота рубцювання виразок в кінці 4-го тиждня лікування. Додаткове вживання Сорбіліну підвищило частоту рубцювання виразок у порівнянні з

групою ЛНА, приймавших комбіновану терапію Гастроцепін + антибактеріальні засоби, на 12 % і наблизило цей показник до 92 % хворих.

Середні строки загоювання та частота рубцювання дуоденальних виразок при застосуванні інших препаратів були приблизно рівними і коливалися в межах 20-22 днів.

Таблиця 2 Результати терапії ВХДК у ЛНА на ЧАЕС

№ Препарат і кількість хворих Частота рубцювання виразок Середні строки рубцю вання виразок (доба) (М+т) Частота ірадикації Н.р.,% Частота ліквідації активного гастродуоде- ниту,%

1 Фамотідін (п=15) 73,0 21,2 ±0,2* 20 27

2 Фамотідін+ "потрійна" терапія (п=30) 76,0 20,4 ± 0,6 * 86 86

3 Омепразол (п=10) 90,0 17,2 ±0,1 20 20

4 Омепразол+"потрійна" терапія (п=10) 100,0 16,2 ± 0,2 ** 90 90

5 Гастроцепін (п=15) 73,3 22,1 ± 0,6 * 20 27

6 Гастроцепін +"потрійна" терапія (п=15) 80,0 21,6 ±0,4 ♦ 87 93

7 Гастроцепін +"потрійна" терапія + Сорбілін (п=30) 92,0 17,3 ±0,8* 86,8 97

Примітки: 1. * р>0,05 для показників між групами 1,2,3,5,6,7.

2.** р<0,05 для показників між групами 4,5,6.

Вивчення впливу противиразкової терапії на Н. р. показало, що максимальна кількість хворих з повною ірадікацією хелікобактеріозу спостерігалося при застосуванні "потрійної" терапії в комбінації з

антисекреторними препаратами (86-90 %). Цей показник при порівнянні в подібних групах вірогідно не відрізнявся. При монотерапії антисекреторними препаратами визначалася лише тенденція до ліквідації хелікобактерій.

Додаткове до аіггисекреторннх препаратів застосування "потрійної" терапії призводило до вірогідного (р<0,01) підвищення частоти ліквідації активного гастродуоденіту, про що свідчать дані фіброгастродуоденоскопії та морфлогічного дослідження біоптатів гастродуоденальної слизової в кінці та через 1 місяць по завершенню лікування. Найбільшим цей показник був при додатковому застосуванні гастропротективного препарату Сорбілін і спостерігався у 97 % хворих. Причому, найбільш повна ліквідація активного запалення гастродуоденальної слизової була відмічена переважно у хворих з повного ірадікацією хелікобактеріозу.

Слід відзначити, що при застосуванні Гастроцепіну в рубцевій тканині спостерігалися найбільш виразна й розвинута судинна сітка, більші висота ворсинок і глибина крипт, значно менше виражена лімфоцитарна інфільтрація в порівнянні з іншими групами. Це свідчило про більш повноцінну регенерацію слизової оболонки.

Вивчення імунного статусу, стану системи ПОЛ і АОЗ у досліджуваних з 1-ої по 6-у групи показало, що застосовані схеми противиразкової терапії не вплітали на динаміку показників клітинного та гуморального імунітету, а також на показники системи ПОЛ і АОЗ, викликаючи лише тенденцію (р>0,05) до їх нормалізації у незначної кількості хворих.

При додатковому застосуванні Сорбіліну нормалізація показників імунного статусу відзначалася у третини хворих як в кінці, так і через місяць після закінчення терапії. Сорбілін сприяв нормалізації показників систем ПОЛ і АОЗ у 90 % і у 80 % хворих у відповідні контрольні строки.

Враховуючи вище сказане, найбільш оптимальною схемою лікування ВХДК у ЛНА на ЧАЕС була визнана комбінація антисекреторного препарату Гастроцепіна з антибактеріальними засобами та гастропротектором Сорбіліном. Вибір базувався на абсолютній відсутності побічних ефектів, високій протизапальній та виразкозагоювальній дії даної комбінації в порівнянні з іншими.

ВИСНОВКИ

1. У хворих ВХДК, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС, у порівнянні з тими, хто не зазнав дії іонізуючого опромінення, на перший план виходили астсно-вегетативний синдром, поєднання виразкового дефекту цибулини ДК з множинними ерозіями слизової шлунка, переважно слабкий та середній ступені засіву Н.р., зниження кількості загального пулу Т-лімфоцитів, зростання вмісту ^ А і в, одночасна активація усіх стадій ПОЛ в плазмі та лейкоцитах крові.

2. У хворих ВХДК, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС, саме антисекреторні препарати - блокатори Н2-гістамінових рецепторів (Фамотідін), інгібітори протонної помпи (Омепразол), селективний М1-холінолітик (Гастроцепін) - грали ведучу роль в купіруванні больового та диспепсичного синдромів і суттєво не впливали на прояви та вираженість пальпаторної болючості.

3. У хворих ВХДК, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС, антисекреторні препарати з різним механізмом дії, а саме блокатори Н2-гістаминових рецепторів (Фамотідін), інгібітори протонної помпи (Омепразол), селективний МІ-холінолітик (Гастроцепін) грали ведучу роль в скороченні строків рубцювання виразкових дефектів (16-22 днів) і викликали в кінці 4-го тиждня терапії рубцювання у 73-90% хворих.

-17-

4. У хворих ВХДК, зазнавших радіаційної дії, додаткове до антисекреторних засобів призначення антибактеріальних препаратів вітчизняного виробництва в порівнянні з монотерапією значно скорочувало тривалість пальпаторної болючості в зпігастральній області, збільшувало частоту ірадикації Н.р., підвищувало протизапальний ефект і частоту пригнічення активності гастродуодениту.

5. У хворих ВХДК, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС, антисекреторні препарати у поєднанні з антибактеріальними лікарськими засобами, спрямованими на ірадикацію Н.р., не чинили суттєвого впливу на динаміку показників клітинного та гуморального імунітету, а також на стан системи ПОЛ і АОЗ, викликаючи лише тенденцію до їх нормалізації.

6. У хворих ВХДК, що знаходилися в зоні аварії на ЧАЕС, застосування МІ-холінолітика Гастроцепіна не впливало на астено-вегетативний синдром і не посилювало його проявів на відміну від Н2-гістамінових блокаторів (Фамотідіна) та інгібіторів протонної помпи (Омепразола)

7. У ЛНА на ЧАЕС вітчизняний препарат Сорбілін при додатковому застосуванні в комбінованій терапії сприяв прискоренню купірування пальпаторної епігастральної болючості, активізації репаративних процесів у гастродуоденальній слизовій, підвищував антиоксидантний захист слизової оболонки гастродуоденальної зони і сприяв нормалізації показників імунної та системи ПОЛ.

8. Проведені дослідження показали найбільш високу ефективність

комбінованого застосування МІ-холінолітака Гастроцепіна,

антибактеріальних препаратів вітчизняного виробництва (Доксіцикліна гідрохлорида, Метронідазола, Вікаліна), нового вітчизняного препарату Сорбіліна, що має репаративні, антиоксидантні й імуномодулюючі властивості, в терапії ВХДК у осіб, які зазнали дії іонізуючої радіації.

-18-

ПРАКТИЧШ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстеженні пацієнтів з ВХДК, що перебували в зоні ЧАЕС, з метою призначення адекватної патогенетичної терапії поряд з іншими дослідженнями необхідно враховувати стан системи ПОЛ, імунний статус, ступінь засіву слизової оболонки шлунку Н.р.

2. Базисну терапію ВХДК у ліквідаторів аварії на ЧАЕС бажано будувати на комбінації МІ-холінолітика Гастроцепіна, не впливаючого на супутню неврологічну симптоматику через відсутність центральної дії, з антибактеріальними препаратами (антибіотиками, метронідазолом, вісмутвмісшнми).

3. В терапію ВХДК у осіб, які зазнали радіаційного впливу, додатково до базисної терапії необхідно включати препарат Сорбілін, що має гастропротеетнвні, антиоксидантні, імуномодулюючі властивості, у дозі 1 чайна ложка під час їжі, що буде сприяти корекції показників імунного статусу, систем ПОЛ і АОЗ, скороченню строків і підвищенню частоти рубцювання.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Квамател в терапии язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у лиц, подвергшихся ионизирующему облучению. //Вестник проблем биологии и медицины. - 1997 - N 2. -С. 4-11. Співавт.: О.Я.Бабак.

2. Влияние антисекреторных препаратов на желудочную секрецию у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС, страдающих язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, //Вестник проблем биологии и медицины. - 1997 - N 2. -С. 20-28. Співавт. не мае.

3. Особенности геликобактериоза у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, находившихся в зоне аварии на

Чернобыльской АЭС. Проблемы и перспективы развития клиники внутренних болезней. Сб. научн.трудов ИТ АМН Украины. - Харьков. -1996. - С. 172-175. Співавт. не має.

4. Морфологические особенности слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, находившихся в зоне аварии на Чернобыльской АЭС. Проблемы и перспективы развития клиники внутренних болезней. Сб. начн. трудов ИТ АМН Украины - Харьков. -1996. - С. 175-178. Співавт. не має.

5. Биохимические и морфологические особенности язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС. //Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. Прил. N 1 Материалы I Российской гастроэнтерологической недели, 27 ноября-2 декабря 1995 г. Санкт-Петербург.- N 3, Т.5,1995, -С.132. Співавт.: Кушнір И.Э., Чернова В.М.

6. Особливості клінічного складу запального інфільтрату слизової оболонки у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, які знаходилися в зоні аварії на Чорнобильській АЕС. //Перший Український конгрес гастроентерологів. Тези доп. 19-21 вересня 1995 р. м. Дніпропетровськ, - С. ЗЗ.Співавт. не має.

7. Система оздоровлення і реабілітації хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, які знаходились в зоні аварії на ЧАЕС. //Тез. доп. Симпозіум "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих" - Чернівці, 17-18 квітня 1996 року. - С. 23. Співавт.: Бабак О.Я.

Плиско Ю.П. Патогенетическое обоснование терапии язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1997.

Защищается диссертационная работа, в которой проанализировано влияние различных вариантов противоязвенной терапии на динамику клинико-эндоскопических, морфологических проявлений заболевания, показатели иммунной системы, перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки.

Разработана патегенетически обусловленная терапия язвенной болезни у подвергшихся ионизирующему излучению с применением антисекреторных препаратов (М1-холинолитик), антибактериальных средств и нового отечественного препарата Сорбилин, обладающего гастропротективными, иммуномодулирующими и антиоксидантными свойствами.

Plisko J.P. Pathogenetic basis of therapy of ulcer disease in individuals - participants of eliminator of Chemobil NS.

Thesis for the competition of candidate degree of medical sciences on speciality 14.01.02 - internal deseases. Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 1997.

In the present thesis the influence of different variants of antiulceral therapy on the clinical, endoscopic, morphological indices was analysed. Immunological investigation was carried out, lipid peroxidation and system of antioxidant defence were studies during treatment in persons who had been exposed to radiation, suffering from ulcer disease of duodenum.

The pathogenetic therapy of ulcer disease in patients, who who had been exposed to radiation was elaborated. The therapy included antisecretory remedies (Ml cholinolitics), antibacterial drugs and new home drug Sorbilin (having gastroprotective, immunomodulatory and antioxidant properties).

Ключові слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки,

ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантний захист, антиоксидантна терапія, Helicobacter pylori, Сорбілін, противиразкова терапія.