Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Клинические и патогенетические аспекты заболеванийгастродуоденобилиарной системы у лиц, находившихся в зоне повышенной радиации

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

#

На правах рукопису

ПЛСІЄШВІЛІ Людмила Михайлівна

КЛІНІЧНІ ТА ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХВОРЮВАНЬ ГАСТРОДУОДЕНОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У ОСІБ, ЯКІ ПРИЙМАЛИ УЧАСТЬ У ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

14.01.02 - Внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Харків - 1997

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті.

Науковий консультант - Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук професор Володимир Миколайович ХВОРОСТІ НКА

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук професор ОПАРІ Н Анатолій Георгійович

- доктор медичних наук професор КОЛОМІЄЦЬ Михайло Юрійович

- доктор медичних наук ГУБЕРГРИЦЬ Наталія Борисівна

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут гастро ентерології, м.Дніпропетровськ

Захист відбудеться " ^ 1997 р. о 13:30 на засідаш

спеціалізованої вченої ради Д 02.38.02 при Харківському державному меди1 ному університеті за адресою:

310022, м.Харків, пр.Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського держа ного медичного університету, м.Харків, пр.Леніна, 4.

Автореферат розісланий " 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мед.наук

Л.І. Овчарен

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в 30-км зоні та територіях, що її оточують, склалася унікальна екологічна обстановка. Протягом тривалого часу в навколишнє середовище потрапляв широкий спектр радіонуклідів, які характеризувалися не тільки різними періодами напіврозпаду та енергіями випромінювання, але й різними формами існування (І.Я. Василенко, 1991, Г.А. Гурінович та співавт., 1991).

Масований аварійний викид продуктів розпаду та ядерного палива став причиною проміневого ураження, а також хронічного опромінювання значних груп населення. Зміна екологічних обставин проживання населення України к зонах радіаційного забруднення, а також поява великої групи професіоналів-лік-відаторів наслідків аварії на ЧАЕС поставили перед експериментальною та клінічною медициною нове завдання: вивчити віддалені наслідки біологічних ефектів, що виникають під впливом малих доз радіації в організмі людини.

З водою, їжею та аерозолями радіактивні речовини постійно потрапляли по організму людини. Таким чином, в медико-біологічному відношенні незвичайність ситуації обумовлювалася тим. шо, крім зовнішнього опромінювання псіб, що знаходилися в зоні радіаційного забруднення, сталося їх додаткове шромінювання у зв’язку з інкорпорацією радіонуклідів (А.К. Гуськова. 1992;

В.Г. Зайцев та співавт., 1995; Л.А. Кононова, 1987; В.В. Константинов та співавт. 1995).

Тиким чином, в короткий час після аварії було відзначено погіршення сга-іу здоров’я населення забруднених територій та осіб, які приймали участь в аварійних роботах в зоні підвищеної радіації. Це проявлялося збільшенням захво-зюваності по багатьох нозологічних формах, особливо патології органів дихання, гравлення, кровообігу та нервової системи (А.П. Антонов, 1991; М.Д. Брілліант га співавт., 1987; В.І. Іванов, 1995).

Основним джерелом надходження радіонуклідів є шлунково-кишковий гракт, куди внаслідок фізіологічних особливостей потрапляє більшість радіонуклі-

дів з водою та їжею. Через нього здшснюїться і їх екскреція.

Згідно з даними статистики хвороби органів травлення знаходяться на другому місці по поширеності серед ліквідаторів наслідків аварії та населення забруднених теріторій і мають тенденцію до зростання: кількість хворих за шість років збільшилася в 2-2,3 рази (В.1. Мальцев, 1996; А.Е. Романенко, 1991; Ю.П.Спі-женко, 1991). Вони займають третє місце з причини інвалідизації: 15,1% від загального числа непрацездатних осіб, що мали контакт з іонізуючим випромінюванням (А.М. Нагорна, А.І1. Картиш та інші, 1993, 1995), що зумовлює підвищену увагу дослідників до даної проблеми.

Незважаючи на проведені експериментальні та клінічні роботи по вивченню окремих сторін патогенезу захворювань травної системи, до останнього часу ще немає загальних положень про виникнення та формування цієї патології.

Найбільше значення у виникненні захворювань травного тракту надається змінам в імунній системі, хоча корекція цих зрушень не завжди і не повною мі рою сприяє досягненню повноцінної клінічної ремісії (Ю.Я. Галинський та співавт., 1995; Я.І. Гонський та співавт., 1994; В.Г. Передерій та співавт., 1991).

Проблематична репрезентативність досліджуваних показників процесам, що відбуваються у слизовій оболонці шлунку, кишок, тканині підшлункової залози та жовчного міхура, може бути зумовлена тим, шо до останнього часу не отримали широкого розвитку дослідження в інших напрямках, не розглядався їх взаємозв’язок з клінічними проявами захворювань. Різноманітність та почасти суперечливість представлених у літературі даних по впливу малих доз радіації на стан травного тракту стало підставою до проведення власного дослідження, а відсутність стрункої патогенетичної концепції виникнення патології, що призводить до неефективності терапії,- підставою до розробки способів лікування.

Мета дослідження: вивчення клінічних особливостей перебігу захворювань травного тракту в осіб, що знаходилися під впливом іонізуючого випромінювання, їх біохімічних, імунологічних та морфологічних проявів з урахуванням різної активності гуморального та клітинного імунітету, а також розробка кори-

- з -

'уючої терапії на основі отриманих результатів.

При виконанні роботи були поставлені такі завдання:

1. Вивчити клінічні прояви виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, фонічного гастродуоденіту, хронічного холециститу та хронічного панкреатиту в зсіб, що перебували в зоні підвищеної радіації, з урахуванням показників активності гуморального та клітинного імунітету.

2. Встановити та описати взаємозв’язки між запалювальними змінами в :лизовій оболонці шлунку та кишок, станом вільноради кального окислення, імунологічним спектром крові та медіаторною системою запалення у хворих ВХДК

ХГД, що постраждали від радіаційного впливу.

3. Виявити особливості вмісту в крові продуктів перекисного окислення тіпідів, маркерів запалення та показників імунологічної системи у хворих ВХДК. ХГД, XX та ХГІ, що знаходилися в зоні впливу малих доз іонізуючого випромінювання з урахуванням стану неспецифічної реактивності організму.

4. Розробити раціональні схеми лікування у хворих з хронічними запальними ураженнями травного каналу, шо знаходилися в 30-км зоні аварії на ЧАЕС.

5. Оцінити ефективність та вплив диференційованої терапії на клінічні, 5іохімічні та імунологічні показники у хворих з захворюваннями гастродуоле-нобіліарної системи, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧЛ1С.

Наукова новизна дослідження

Вперше проведена комплексна оцінка впливу іонізуючого випромінювання на клінічні, біохімічні та імунологічні показники, а також стан неспецифічної реактивності організму при захворюваннях травного тракту у ліквідаторів аварійних робіт на ЧАЕС.

Встановлені особливості перебігу процесів ПОЛ та АОС у осіб, шо перебували в зоні підвищенної радіації з патологією травного тракту.

Виявлено ряд особливостей у змінах імунного спектру крові та медіаторної системи запалення, що притаманні тільки данній категорії осіб.

Вивчена ефективність нового вітчизняного препарату полензиму на показ-

ники ПОЛ та АОС, медіаторної системи запалення та ККС у крові хворих на хронічний панкреатит та хронічний холецистит, що знаходилися в 30-км зоні аварії на ЧАЕС.

З урахуванням даних дослідження патогенетичних механізмів формування патології травного каналу у ліквідаторів розроблені методи їх корекції, що лягли в основу способів лікування та вторинної профілактики.

Практична цінність роботи

Виявлено, що у осіб, які перебували в зоні підвищеної радіації на ЧАЕС. одним із основних клінічних проявів захворювання незалежно від виді' нозології є астено-вегетативний синдром, формування якого зумовлено сукупністю несприятливих факторів (дія малих доз радіації, стрес, радіофобія, важка фізична праця тощо).

Виявлені особливості клініко-морфологічного перебігу ВХДК та ХГД у ліквідаторів наслідків аварійних робіт, що зумовлено змінами стану гуморального та клітинного імунітету.

Доведено, що в осіб, які постраждали від дії малих доз іонізуючого випромінювання, з різними захворюваннями травної системи відзначаються зміни в системі ПОЛ та імунного захисту, що в основному і визначає формування патології. Виявлені зміни залежали від стану реактивності організму, корекцій якої необхідна при складанні схем лікування.

Виявлені зміни в медіаторній системі запалення при ВХДК, ХГД, XX і ХП, очевидно, є вторинними і виникають на фоні виснаження АОС та імунних змін.

З урахуванням отриманих даних розроблено схеми раціональної терапії при ВХДК, ХГД, XX і ХП у осіб, які иеребували в зоні підвищенної радіації; використання цих схем дозволяє досягти повноцінної та тривалої ремісії.

Доведено, що однією з обов’язкових умов ефективності лікувальних заходів при виникненні хронічних запалювальних захворювань травної системи є корекція реактивності організму, визначення якої може бути здійснене експрес-методами діагностики.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист

1. Формування захворювань травного тракту у осіб, що перебували в юні підвищеної радіації, виникає на фоні пригнічення антиоксидантного захисту та імунодепресії.

2. Клінічні вияви ВХДК та ХГД підтверджуються даними морфологічного дослідження, мають свою специфіку у даного контингенту осіб.

3. Клініко-морфологічні прояви захворювань травного каналу у осіб, які перебували в 30-км зоні аварії на Чорнобильській А ЕС, мають кореляційну залежність від стану реактивності організму.

4. Зміни в медіаторній системі запалення, що спостерігаються у ліквідаторів аварійних робіт 7іа ЧАЕС, з ВХДК, ХГД, XX і ХП корелюють з типом запального інфільтрату (при ВХДК і ХГД) і реактивністю організму.

5. Механізм реалізації змін у системі шлунково-кишкового тракту в осіб, що знаходилися в 30-км зоні аварії, полягає в активації системи ПОЛ. пригніченні Т-клітинного імунітету, які виникають на фоні зміненої реактивності організму.

6. Лікувальні заходи, що проводяться при ВХДК, ХГД, XX га ХП у осіб, що зазнали радіаційного впливу, спрямовані на корекцію реактивності організму, стану АОС та імунного спектру крові.

Реалізація практичних рекомендацій

Результати досліджень впроваджені в гастроентерологічних відділеннях інституту терапії АН України та ОКЛ м.Харкова, в лікувальних закладах Кримської, Чернівецької, Луганської та Івано-Франківської областей.

Апробація роботи

Відбулась на спільному засіданні кафедри професійних та внутрішніх хвороб, пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 та факультетської терапії ХДМУ.

Основні результати роботи і положення дисертації доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях НЦРМ України “Чернобыль и здоровье населения” (м. Київ, 1993, 1994); конференції міжрегіональної асоціації гастроентерологів Російської АМН “Перспективные проблемы в гастроэнтеро-

- б -

логии” (м.Москва, 1994); Першому конгресі гепатологів Белоруса (м.Гомель, 1995); Першій Подільській науково-практичній конференції гастроентерологів “Нове у діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення” (м.Вінниця, 1993); науково-практичшіх конференціях інституту терапії АМН України (м.Харків, 1994, 1995); Українського НДІ гастроентерологів та міжрегіональній асоціації гастроентерологів “Новое в диагностике и лечении заболеваний органов пищеварения” (м.Харків, 1994); міжнародному конгресі “Первая Российская гастроэнтерологическая неделя” (Санкт-Петербург, 1995); симпозиумі “Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих” (м.Чернівці, 1996); засіданнях Харківського МИТ (1994, 1995); науково-практичних конференціях Харківського ДМУ (1995, 1996) та інших наукових форумах.

Публікації результатів дослідження

За темою дисертації опубліковано 42 роботи, серед яких - 26 самостійні.

Особистий внесок автора в розробку наукових досліджень, що виносяться на захист. Автором самостійно визначена тема роботи, проведено обгрунтування мети і задач дослідження, проаналізована наукова література з проблеми. Організовано та проведено клініко-інструментальне обстеження і лікування хворих з патологією травного тракту, які перебували в зоні підвищеного випромінювання та осіб контрольної групи. Автором проведена первинна обробка результатів біохімічних, імунологічних, морфологічних та інструментальних досліджень; проаналізовані та узагальнені отримані результати, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації. Самостійно впроваджені засоби лікування в медичні заклади України.

Обсяг і структура дисертації

Робота виконана на 390 сторінках машинопису та складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, заключения, висновків, практичних рекомендацій і додатку. Дисертація ілюстрована 146 таблицями та 46 малюнками. Бібліографічний покажчик містить 246 робіт вітчизняних і 127 -іноземних авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено обстеження 466 хворих з різними захворюваннями травного тракту (виразковою хворобою, хронічним гастродуоденітом, хронічним холециститом та хронічним панкреатитом) - чоловіків віком від 20 до 48 років, які перебували на лікуванні в гастроентерологічному відділені інституту терапії АН України в період з 1989 по 1992 роки. 291 хворий були в зоні підвищеного випромінювання на протязі 42±7.6 діб в період 1986-1989 років; сумарна доза радіації не перевищувала 25 сГр.

Хворі старшого віку в обстеження не включалися, щоби не перешкодити можливим змінам у досліджуваних параметрах. Усі хворі до роботи в 30-км юні аварії на ЧАЕС були практично здорові, на захворювання органів травлення не страждали.

175 хворих склало контрольну групу, яка була порівнювана по основнііі нозології, віку, статі, тривалості захворювання, але не перебувала в зоні підвищеного випромінювання.

Всім пацієнтам проведене повне клінічне обстеження, а також вивчено стан перекислого окислення ліпідів, імунного спектру крові, медіаторної системи запалення та дані морфологічних досліджень, причому їх дослідження проводилося з урахуванням неспецифічної реактивності організму. При вивченні скарг хворих, незалежно від нозологічної форми, був встановлений рад закономірностей в перебігу патології. Так, практично у всіх обстежених осіб основної групи провідним клінічним синдромом був астено-вегетативний, який набагато випереджував або превалював серед клінічних проявів захворювання, а в більшості обстежених ще й тривало зберігався. При цьому було відзначено, що його клінічні прояви мали різну симптоматику. Це дозволило припустити, що основні прояви астено-вегетативного синдрому можуть бути обумовлені типом реактивності організму. Висловлене припущення було підтверджене результатам! клінічного спостереження.

Для виявлення типу реактивності організму була використана внутрішньо-шкірна проба з продігіозаном; при розмірі розеоли менше 50 мм спостерігався гі-поергічний тип відповіді, та у гіперергів вона була більше 70мм.

Неспецифічна реактивність організму також оцінювалась шляхом підра-хування індексу зрушення лейкоцитів крові (ІЗЛК). При гіперергічному типі реактивності організму показник ІЗЛК був менше 1,5, при гіперергії - перевищував 2,5.

Проведене дослідження виявило, шо серед осіб, які мали контакт з іонізуючим випромінюванням, та в різні строки після перебування у вогнищі ураження були встановлені захворювання органів травлення, переважали гіпоерги (30,6% спостережень), на відміну від групи контролю, де даний показник відповідав гіперергії (37,1%). Сукупність хворих з нормоергічним типом відповіді в обох групах, що вивчалися, не мали достовірних відзнак (48,5% и 50,3% відповідно).

При співставленій основних клінічних синдромів захворювання з типом реактивності організму було відзначено, що у гіпоергів астенічний синдром характеризувався: загальною слабкістю, нездужанням, зниженням працездібності. сонливістю, зниженням апетиту та маси тіла, періодичним тривалим (до двох тижнів) підвищенням температури до малих субфебрильних цифр, яка виникала як при загостренні захвюровання, так і в період ремісії, зниженням концентрації уваги.

Больовому синдрому була притаманна одноманітність, торпідність до впровадженої терапії, значна протяжність болю, а також відсутність зв’язку з прийманням їжі.

Досить часто у даній категорії осіб (96 хворих - 32,9%) виявлялись порушення потенції.

У гіперергів астено-вегетативний синдром проявлявся безсонням, емоційною лабільністю, підвищеною пітливістю, головними болями, болями в суглобах та м’язах, короткочасним (до 2-3 днів) підвищенням температури до 38 градусів.

Абдомінально-больовий синдром при гіперергічному типі відповіді мав

локальний характер та відповідав проекції органа на черевну стінку, мав зв’язок з прийняттям їжі та дещо легше купірувався відповідною терапією.

В проявах диспепсичного синдрому якої-небудь закономірності з типом реактивності організму не виявлено.

Клініко-біохімічні показники також не мали кількісних різниць між групами, але у гіпоергів виявлялися якісні зміни еритроїдного ростка, які проявлялись наявністю гіпохромних та мішеневидних еритроцитів; у цих хворих також спостерігалася фрагментація ядер нейтрофілів та лімфоцитів. При гіперергічному типі відповіді частіше діашостиювалася скороминуща еозинофілія та гігантські тромбоцити.

Проведене імунологічне дослідження крові у хворих з патологією травного тракту, які перебували в 30-км зоні аварії на ЧАЕС, виявило зміни в клітинній ланці імунітету, що проявлялося Т-лімфопенією, яка була обумовлена зниженням вмісту “активних” Т-лімфоцитів, Т-хелперів та Т-супресорів. Одночасна спостерігалось зниження розеткоутворення та підвищення вмісту В-лімфошітів. В гуморальній ланці імунітету відзначено достовірне побільшення вмісту імуногло-булінів класів А, О та М. Причому, співставлення показників гуморальної та клітинної ланок імунітету з типом реактивності організму виявило їх залежність: найбільші зміни спостерігалися у гіпоергів, найменші - при гіперергічному типі відповіді.

Так, у хворих на хронічний панкреатит, які мали контакт з випромінюванням, вміст загальних лімфоцитів складав 48,4±1,1% у гіпоергов та 52,7±1.4 % при гіперреактивності; величина Т-хелперів - 10,3±0,5% та 11,9+0,6%, Т-супре сорів - 7,1 ±0,7% та 8,1+0,5% відповідно. Реакція розеткоутворення при даних типах реактивності також мала різницю та відбивалась в 27,2+1,3% при гіпо-реактивному типі відповіді та 31,4+1,2% - при гіперергії. Показники В-лімфоцитів у хворих на ХП у залежності від типу реактивності організму склали 38,2+1,2% і 34,7+1,2%, а величина ЦІК - 5,87±0,2 г/л і 5,1+0,3 г/л відповідно. У вмісті окремих класів імуноглобулінів також відзначена тенденція до їх змін в залежності від

неспецифічної реактивності організму: більш значне підвищення імуноглобуліна А спостерігалося у гіпоергів (5,9±0,1 г/л), ніж у гіперергів (4,4+0,2 г/л).

У всіх обстежених хворих проведено вивчення показників вільнорадикаль-ного окислення ліпідів в сироватці та лейкоцитах крові. Показники ПОЛ в сироватці крові хворих, які перебували в зоні поразки та у яких не було контакту з випромінюванням, не мали вирогідної різниці між групами, але були підвищені в порівнянні з донорами. Так, у ліквідаторів с ХГД вміст ДК в сироватці крові склав 16,5+0,3 мкмоль/л, у контрольній групі - 17,6+0.6 мкмоль/л при нормі -13,7±0,4 мкмоль/л. Величина МД була відповідно 10,9±0,1 та 11,5±0.2 мкмоль/ л при нормі 9,2±0,4 мкмоль/л. В той же час вивчення вказаних параметрів в лейкоцитах крові виявило їх достовірне підвищення в основнііі групі в порівнянні з контролем та групою донорів: величина Д К склала 7,2+0, ] мкмоль/л в основнііі групі та 5,9 мкмоль/л в групі контролю (при нормі 5,7+0,3 мкмоль/л). Виявлену особливість у змінах показників ПОЛ у осіб, які перебували в зоні підвищеної радіації та мали різну патологію травного тракту, мабуть, можна пояснити як строками проведенного дослідження (не раніше трьох років від моменту перебування у вогнищі поразки), функці’ю даних клітин в організмі, а також місцем проходження даних реакцій (клітинна мембрана).

Одночасно спостерігалось знігження вмісту каталазн, яка відбиває стан АОС, що, мабуть, пов’язано з перенапруженням та виснаженням антиоксидантного захисту при хронічному впливі малих доз радіації.

Співставлення окремих показників ПОЛ і АОС з типом реактивності організму виявило такі закономірності: величина показників ПОЛ була дещо нижчою в осіб з гіпореактивним типом відповіді, а максимальне їх підвищення відзначено при гіперергії, хоча виявлені зміни за рядом параметрів носили характер тенденції.

Наприклад, у хворих на хронічний холецистит з гіпореактивним типом відповіді рівень ДК в лейкоцитах крові становив 6,81±0,1 мкмоль/л, при гіперергії

- 7,2±0,1 мкмоль/л; МД, відбиваючий кінцеві стадії ПОЛ, виражався величина-

ми 5,02±0,2 і 6,82±0,1 мкмоль/л відповідно. Реакція споптанної хемілюміні сиен ції, яка є сумарним значенням ПОЛ, була вищою у гіпоергів, ніж при гіперреактігвному типі відповіді та склала 56,4+1,8 і 48,6±1,4 імп/с відповідно.

Виявлені зміни в системі ПОЛ та імунологічному спектрі крові дозволяють припустити, що основні патогенетичні ланки розвитку хвороб травного тракту у осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією, обумовлені патологією даних систем, що підтверджується особливостями перебігу основних клінічних прояв захворювання, частотою їх рецидивування та відсутністю ефекту від загальноприйнятої терапії.

При вивченні реактивності організму спостерігаються зміни, які вказують на перевагу серед ліквідаторів аварійних робіт з різною патологією травного тракту осіб, що мали гіпореактивний тип відповіді на інфект. Таке становище звичайно характерне для осіб похилого віку. Виявлені зміни можуть свідчити не тільки про порушення захисної системи організму, але й про периорієнтацію його адаптивних реакцій на полегшений пролонгований варіант.

Верифікація діагнозу у хворих на ВХДК та ХГД відбувалась шляхом проведення фіброгастродуоденоскопічного дослідження з оцінкою візуального стану слизової оболонки та забором біопсійного матеріалу із слизової оболонки шлунку та кишки.

Необхідно зазначити, що “нішевий” дефект слизової оболонки дванадцятипалої кишки досить часто (39,2% спостережень) супроводжувався ерозійними змінами в слизовій оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки, а у 18,9% обстежених- стравоходу.

Серед хворих на ХГД переважали пацієнти з дифузною атрофією слизової оболонки (36,9%), рефлюкс-гастритом (20,5%) і рефлюкс-езофагитом (23,3%). У половини хворігх (50,7%) виявлялись геморагії в підслизовому прошарку, а у 23,3% - ерозії, частіше множинні.

В залежності від переважання різних клітинних елементів в біопсійному матеріалі було виділено три типи запальних інфільтратів. Так, для 1 типу було

характерне переважання агранулоцитів, для III - гранулоцитів, а при II тині запального інфільтрату відзначені клітинні елементи знаходилися в рівновазі.

При співставленні типів запальних інфільтратів з неспецифічною реактивністю організму було виявлено, що І тип інфільтрат)' відповідає гіпоергії, II -нормоергії, а III тип характерний для хворих з гіперергічним типом відповіді.

У хворих на ВХДК, ХГД, ХП і XX основної та контрольної груп вивчено стан активності калікреїн-кінінової системи (ККС). Так, у осіб основної групи, незалежно від нозологічної форми, відзначено зниження вмісту прекалікреіну (ПКК), як у відношенні до донорів, так і в осіб контрольної групи.

Наприклад, у хворих на ВХДК величина ПКК становила 239,8± 12,04 КЕ при нормі 399,2±1б,8 КЕ та контролі - 308,7±11,2 КЕ.

Рівень калікреїну (КК) був достовірно підвищений у ліквідаторів наслідків аварії з патологією травного тракту в порівнянні із здоровими особами (89,8±3,6? КЕ і 60,2±3,2 КЕ відповідно), та мав вирогідну відзнаку від групи контролю, де склав 70,2±2,7 КЕ.

Показники ККС мали залежність від типу реактивності організму, однак при цьому відзначалися їх різнонаправлені зміни. Так, у хворих на ВХДК найменший вміст ПКК виявлено при гіпо-та гіперергії (181,7±8,6 КЕ і 231,5±10," КЕ відповідно), а у хворих з нормореактивним типом відповіді величина ПКК була значно вищою та практично відповідала її значенню у осіб контрольно групи (320,4±9,3 КЕ).

В той час рівень КК у гіпо - та гіперергів мав тенденцію до підвищення (до 91,3±2,1 КЕ і 99,2±і,7 КЕ відповідно) порівняно з пацієнтами, яким б у властивий нормоергічний тип відповіді (79,4±1,3 КЕ).

Аналогічні закономірності в показниках ККС були відзначені у хворих н ХГД, XX і ХП.

Виявлене зниження вмісту ПКК у хворих з гіпореактивним типом відповід очевидно, обумовлене тривалим анамнезом і схильністю до торпідного перебії захворювання, а у гіперергів - вираженістю запального процесу. Наявнісі

ідентичних змін у показниках ПКК. у нормоергів та в групі контролю може бути пояснена збалансованістю перебігу фаз запального процесу.

Таким чином, у хворих на хронічні запальні захворювання травного тракту, зокрема виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, хронічному гастродуодешті, хронічному холециститі та хронічному панкреатиті, які перебували в зоні підвищеної радіації, спостерігхіось підвищення вмісту КК та зниження його попередника ПКК, шо може свідчити про виснаження компенсаторних можли востей даної системи під впливом іонізуючого випромінювання. Виявлені зміни в стані ККС можна пояснити закономірностями в процесах репарації при різних типах реактивності організму.

В сироватці крові хворих основної та контрольної груп з ВХДК, ХГД, XX і ХП був досліджений стан фібронектину (ФН) та продуктів деградації фібріногеяу/ фібріну (ПДФ). Так, величина ФН у осіб основної групи з ВХДК була вищою, ніж у донорів, і склала 494,3+14,2 та 332,1 + 10,7 мкг/мл відповідно, однак показник, який нами вивчався, не досягав рівня контролю, де складав 614,7(11.3 мкг/ мл.

Рівень ФН у хворих основної групи з ВХДК в 4 рази перевищував такий у донорів і в 1,6 рази - в групі контролю, шо складало відповідно 12.24±0,77 мкг/ мл, 3,1±0,2та 7,7±0,8 мкг/мл.

Вивчено вміст ПДФ і ФН при всіх нозологічних формах з урахуванням неспецифічної реактивності організму. При цьому найбільші величини ПДФ зареєстровані у гіпоергів і найменші - при нормоергічному типі відповіді; ліквідатори з гіперергією займали проміжне положення. При дослідженні вмісту ФН в сироватці крові з урахуванням реактивності організму виявлено зворотний зв'язок: найменше значення показника зареєстроване при гіпоергії.

Таким чином, у хворих на ВХДК, ХГД, XX і ХП, які перебували в 30-км зоні аварії на ЧАЕС, спостерігаються зміни метаболізму ФН і ПДФ, шо підтверджує важливу роль цих показників у розвитку запального процесу в ураженному органі. Найбільший вміст ПДФ у хворих з гіперергіїю може бути пов’язаний з

активізацією синтетичних процесів у печінці та зниженням утилізації клітинами системи фагоцитуючих макрофагів ПДФ.

У гіпоергів показники ФН були найбільш низькі, шо, скоріше за все, обумовлено переважанням агранулоцитів і, зокрема, лімфоцитів у клітинних інфільтратах, які наділені цитотоксичними властивостями та здатністю підвищувати активність тканинних макрофагів. Це обумовлює зниження концентрації ФН як за рахунок зменшення кількості синтизуючих його клітин, так і за рахунок підвищення швидкості утилізації глікогену.

Виявлені зміни в медіаторній системі при гіпоергічному типі відповіді підтверджені даними морфологічних досліджень у ліквідаторів з ХГД і ВХДК: так, відзначено підвищення кровоточивості слизової оболонки шлунку та кишок, значна розповсюдженість ерозивних та діапедезних проявів. Даний феномен, найбільш вірогідно, обумовлений пригніченням фібринолітичної активніші плазми внаслідок підвищенного вмісту ПДФ, що, в свою чергу, може спровокувати розвиток місцевого ДВЗ-синдрому.

Вміст ПДФ і ФН у осіб з нормореактивним типом відповіді був таким же. як в групі контролю, що було підкріплено данними клінічного перебігу захворювання і результатами проведеної терапії.

Аналізуючи отримані дані, необхідно відзначити, що у хворих на ВХДК, ХГД, XX і ХП, які перебували в зоні підвищеної радіації, спостерігаються зміни в клітинній та гуморальній ланках імунітету, процесах вільнорадикального окислення та медіаторній системі запалення, які залежать від типу реактивності організму. Виявлені біохімічні та імунологічні зміни підтвержуються особливостями клінічного перебігу захворювань і результатами морфологічних досліджень. Таким чином, одним з основних підходів у лікуванні даного контингенту осіб є використання лікарських засобів, які можуть сприяти корекції реактивності організму, імунної системи та перекисного окислення ліпідів.

З цією метою, незалежно від виду патології травного тракту (ВХДК, ХГД. XX і ХП), у хворих з нормореактивним типом відповіді в комплексній терапії

застосовували адаптогени (пантокрин, жень-шень), тімалін і токоферола ацетат. У гіпоергів комплекс заходів включав продігіозан, унітіол, тімалін; при гіперергії

- унітіол, тімалін і мікрохвильву резонансну терапію в режимі супресії.

З метою об’єктивізації даних, які отримані при використанні запропонованої терапії, в кожній досліджуваній групі була контрольна група хворих, яка отримувала тільки базисну терапію.

Так, наприклад, у хворих на ХГД позитивний клінічний ефект від проведеної загальноприйнятої терапії відзначався в 88,2% пацієнтів, однак тільки у 9 хворих (52,9%) спостерігалась клінічна та ендоскопічна ремісія. В 11.8% спостережень ефекту досягти не вдалося.

При цьому зміни у вивчуваних біохімічних та імунологічних показниках були не достовірні, а мали характер тенденції.

Використання запропонованого методу терапії у гіпоергів з ХГД вело до позитивної динаміки у 95,2% спостережень і тільки у 1 хворого (4,8%) ефект терапії був розцінений як незадовільний.

Дослідження біохімічних складових у динаміці лікування виявило зниження вмісту ДК з 7,3±0,І до 5,89±0,1 мкмоль/л, а МД - з 4.31 ±0,1 до 3,7±0,2 мкмоль/л, величина ФН мала тенденцію до зниження: з 399,3±13,4 до 342,2±9,4 КЕ; вивчені показники КК відрізнялися достовірно (з 82,4±1,2 до 66.3±1,7 КЕ відповідно).

Показники імунологічного спектру характеризувалися: підвищенням загальних Т-лімфоцитів (з 49,4+1,2% до 68,6±1,3%), Т-хелперів - з 11,1 ±0,9% до 23,3+0,8%) і Т-супресорів - з 8,2±0,2% до 12,4±0,2%. Кількість “активних” лейкоцитів після проведеної терапії у гіпоергів становила 42,5+1,2% проти 29,3+1,4%, а величина ЦІК знизилася з 4,37+0,3 до 2,41+0,2 г/л.

Позитивна динамика клінічних, біохімічних, морфологічних (при ВХДК і ХГД) та імунологічних показників відзначалась у хворих на виразкову хворобу, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит і хронічний пакреатит з нормо-ергічним типом відповіді та запропонованою терапією.

Так, у хворих на хронічний панкреатит (18 ліквідаторів), крім розробленої терапії, використотували полетим - препарат, який має ферментативну, жовчогінну та протизапальну дії, а також, містить у собі токоферола ацетат. Проведена терапія у даної групи хворих супроводжувалася позитивною динамікою основних клінічних симптомів і синдромів у 88,9% пацієнтів на відміну від групи контролю, де в 37,5% спостережень клінічного ефекту досягнуто не було.

Дані клінічних спостережень підтверджувались позитивною динамікою біохімічних показників. Наприклад, величина ДК зменшилась із 7,9+0.2 до 6,2+0,1 мкмоль/л, а МД з 6,8±0,1 до 4,4±0,1 мкмоль/л; виявлені зміни в медіаторній системі запалення: рівень ПДФ знизився з 10,5±0,2 до 5,1±0,3 мкг/мл, а ФН - з 517,8±9,2 до 407,4+10,1 мкг/мл. Показники імунологічних складових також зазнали дінамічних змін: підвищився вміст усіх субкласів Т-лімфоцитів, як з урахуванням їх загальнної кількості (з 52,7±1,4 до 63,1±1,1%), так і Т-хелперів (з

11,9+0,6 до 20,1+0,5%) і Т-супресорів (з 8,1+0,5 до 12,4±0,2%). Одночасно відзначено зниження вмісту В-лімфоцитів (з 34,7+1,1 до 22,4±0,9%) і ЦІК (з 5,1 ±0,3 до 3,0±0.1 мг/л). В показниках імуноглобулінів вивчених класів спостерігалась тенденція до їх нормалізації.

Узагальнюючи наведені вище дані результатів проведеного лікування з використанням запропонованих схем, необхідно відзначити, що ефект лікування був позитивним у 94,2% випадків і тільки у 13 ліквідаторів лікувальні заходи виявились неефективними. В той же час у групах ліквідаторів з вищевказаною патологіїю більше ніж у 1/3 хворих проведена загальноприйнята терапія не супроводжувалась клінічною, біохімічною та імунологічною ремісією (табл. 1).

Таким чином, у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит і хронічний панкреатит, які перебували в зоні підвищеної радіації, відзначається своєрідність клінічних і морфологічних (при ВХДК і ХГД) проявів захворювання, які підтверджені змінами стану перекисного окислення ліпідів, імунного спектру крові та медіаторної системи запалення. Дані зміни, незалежно від нозології, мали залежність від типу

реактивності організму.

Таблиця 1. Ефективність терапії ліквідаторів з різноманітною патологією травного тракту в залежності від лікування, що проводилось

і лікувальний ефект Групи хворих

загальноприйнятий терапія запропоноване лікування

! "добрий" 30-44,8% 163-72,8%

"задовільний" 18-26,9% 48-21,4%

"незадовільний” 19-28,3% 13-5,8%

і усього 67-100% 224-100%

Запропоновані схеми лікування, основним положенням яких є корекція еактивності організму, стану ПОЛ, імунологічного спектру крові, приводять до озитивної клінічної та ендоскопічної ремісії, що підтверджується динамічним ослідженням біохімічних та імунологічних показників.

ВИСНОВКИ

1. Найбільш поширеною патологією травного тракту у осіб, які перебувалп зоні аварії ЧАЕС, є виразкова хвороба, хронічний гастродуоденіт, хронічний ілешіститта хронічний панкреатит, які спостерігаються переважно у осіб моло-)го віку та протікають із змінами реактивності організму, прогресуючою хроні-иією запально-атрофічних змін в уражених органах і різним ступенем виразисті порушень їх функціонального стану.

2. У осіб, які перебували в зоні аварії на ЧАЕС, основними клінічним:-, юявами захворювань шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, хронічний стродуоденіт, хронічний холецистит і хронічний панкреатит) є астено-невро-

тичниії та дисметаболічний синдроми, вегетативні нейропатії, ензимопатії з ознаками функціональної недостатності, ступінь виразності яких залежить від тип'1 реактивності організму.

3. Для хронічного гастродуоденіту в осіб, які перебували в зоні підвищенної радіації, найбільш частим є атиповий перебіг захворювання з перевагою астено-невротичного, вегетативно-дистонічного та слабко вираженого больового й дис-пептичного синдромів, наявністю гастро-езофагального (23,3%) і дуодено-гаст-рального (20,5%) рефлюксів, домінуванням дифузних атрофічних процесів (36,9%) і запальної макрофагальної інфільтрації в слизовій оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки (34,2%), а також гіпоергічним типом відповіді на інфект.

4. Характерною особливістю перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у осіб, які зазнали дії радіаційного випромінювання, є безбольовий перебіг патологічного процесу з вираженими “нішовими” дефектами слизової оболонки дванадцятипалої кишки, наявністю супутніх ерозивних змін у слизовій гастродуоденальної зони (у 39,2% випадках) та стравоходу (у 18,9%).

5. Для хронічного холециститу у осіб, які зазнали дії радіації, характерний монотоний перебіг з психо-емоційними порушеннями за типом астенічних та невротичних проявів з переважанням запальних процесів в активній стадії захворювання та диспептичних - у фазі затухаючого загострення, наявністю правосто-ронього реактивного вегетативного синдрому та ознак зниження імунологічне" реактивності організму.

6. Характерною ознакою перебігу хронічного панкреатиту у ліквідаторів наслідків аварійних робіт на ЧАЕС є часте загострення захворювання (більше трьох разів на рік - 92,6%) з тривалим активним періодом (більше двох місяців), переважанням симптомів екзокринної недостатності, вираженими запальними змінами в підшлунковій залозі та з порушенням її функції за гілосекреторшп типом.

7. При патології травного тракту в осіб, які мали контакт з малими дозам і випромінювання, простежується активізація процесів вільнорадикального окис

лення, яка виникає на тлі імунодепресії та коригує з типом реактивності організму.

8. Зміни в медіаторній системі запалення, виявлені в осіб із захворюваннями травного тракту, які зазнали дії радіації, вказують на виснаження пристосувально-адаптаційних механізмів системи захисту організму, а її показник -фібронєктін може слугувати маркером запалення при дії радіації.

9. Показники перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, медіаторної системи запалення, клітинного та гуморального імунітету в осіб, які мали контакт з дією малих доз радіації, знаходяться в кореляційній залежності від типу реактивності організму.

10. Використання комплексної диференційованої медикаментозної терапії з включенням антиоксидантів та імуномодуляторів, а також проведенням корекції реактивності організму при захворюваннях органів травлення (хронічному

« ' гастродуоденігі, виразковій хворобі, хронічному холециститі та хронічному панкреатиті) у ліквідаторів наслідків аварійних робіт на Чорнобильській АЕС сприяє підвищенню лікувального ефекту з відновленням функціонального стану уражених органів, підвищенням іммунної реактивності організму з покращенням клітинно-молекулярних показників.

11. Проведення профілактичних курсів лікування з використанням унітіолу, тімаліну та коректорів реактивності організму' (один раз на рік) у осіб, які знаходилися в зоні підвищеного випромінювання з захворюваннями органів травлення, сприяє більш стійкій ремісії та попередженню рецидивування патологічного процесу в уражених органах.

Практичні рекомендації

1. В комплексне обстеження осіб з патологією травного тракту, які знаходились в 30-км зоні аварії на ЧАЕС, необхідно включати визначення неспецифічної реактивності організму з використанням експрес-методу - біологічної проби з продігіозаном або визначення індексу зсуву лейкоцитів крові.

2. При проведенні клінічного обстеження хворих із захворюваннями трав-

ного каналу, шо зазнали впливу радіації, необхідне дослідження стану ПОЛ. АОС та імунологічного спектру крові, патологія яких визначає виникнення, формування та перебіг запального процесу.

3. Комплекс діагностичних тестів у осіб, які перебували в зоні підвищеної радіації та мали патологію шлунково-кишкового тракту, повинен включати вивчення стану медіаторної системи запалення і, зокрема, фібронектіну, який служить маркером запалення при дії радіації.

4. Раціональне диференційоване лікування хворих ВХДК, ХГД, XX і XII, які мали контакт з малими дозами іонізуючого, опромінення, повинно проводитися з урахуванням корекції реактивності організму, зміни в яких обумовлюють специфіку клінічних, ендоскопічних, біохімічних та імунологічних параметрів.

5. Для корекції реактивності організму при гіпоергії, незалежно від нозологічної форми захворювання шлунково-кишкового тракту, необхідно використовувати продігіозан, у хворих з нормоергіїю - адаптогени (пантокрин, женьшень), а при гіперергії - магнітно-резонансну терапію в режимі супресії.

6. Комплекс лікувальних заходів у ліквідаторів з виразковою хворобою, хронічним гастродуоденітом, хронічним холециститом і хронічним панкреатитом повинен включати призначення антиоксидантних засобів та імуностимуляторів. шо забезпечує скорочення фази загострення, зменшення терміну перебування в стаціонарі, а також подовження фази ремісії.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Особливості перебігу захворювань травного тракту у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання / Український радіологічний журнал, 1994.

- N1. - с. 20-21.

2.Влияіше облучения на кнннновую систему крови и клинические проявления заболевания у больных хроническим панкреатитом / Архив клинической и экспериментальной медицины, 1995. - том 4. - N2. - с. 155-156.

3.Отдельные патогенетические механизмы формирования хронического гастродуоденита у лиц, находившихся в 30-км зоне аварии на ЧАЭС / Харьковский медицинский журнал, 1995. - N2. - с. 54-55.

4.Антиоксиданшая обеспеченность организма и перекисное окисление липидов у больных язвенной болезнью, имевших контакт с ионизирующим излучением / Вестник проблем современной медицины, 1995. - N8. - с. 65-68.

5.Вторичная профилактика хронических воспалительных заболеваний кишечника у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС / Вестник проблем современной медицины, 1995. - N11. - с. 46-49.

6.Коррекция свободнорадикальных процессов окисления у больных хроническим холециститом подвергшихся воздействию ионизирующего излучения. / Врач, дело, 1995, №7-8, с. 54-56.

7.Иммунный спектр крови и свободнорадикалыше процессы окисления у больных хроническим панкреатитом, находившихся в зоне повышенной радиации / Вестник проблем современной медицины, 1996. - N2. - с, 112-115.

8. Морфологічні зміни у хворих на виразкову хворобу дванадцяти палої кишки. які підлягли впливу радіації / Вісник фармації, 1997. - N1-2. - с. 46-47.

9.Використання препаратів квіткового пилку при захворюваннях травною гракту у осіб, які підлягли впливу іонізуючого випромінювання / Клінічна фармація, 1997. - N1. - с. 38-40.

10.Стан активності калікреін-кінінової системи при виразковії! хворобі у >сіб, які знаходились в зоні аварії на ЧАЕС / Вісник фармації, 1997. -N1-2. -

42-43. ’

11.Реактивность организма и перекисное окисление липидов у больных роническим гастродуоденитом, находившихся в зоне повышенного ионизирующего излучения / Врач, дело, 1994. - N9-12. - с. 40-43. (співавт.: О.Я. Б.збак, l.H. Черняк).

12.Состояние перкисного окисления липидов и антиоксидантной систем!-’ ри хроническом холецистите у лиц, находившихся в зоне повышенной радиа-

ціш /Тер. архив, 1995. - т. 67. - N2. - с. 43-44. (співавт.: О.Я. Бабак, А.Н. Черняк).

13.Корекція антиоксидантної системи у хворих на хронічний гастродуо-деніт, які перебували в зоні підвищеного випромінювання / Укр. радіологічний журнал, 1994. - N3. - с. 166-168’. (співавт. О.Я. Бабак, А.М. Черняк).

14.Деякі особливості системи перекісного окислення ліпідів і антиоксидантна терапія виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у осіб, які перебували в зоні аварії на Чорнобильській АЕС / Український радіологічний журнал, 1994.

- N2. - с. 84-85 (співавт.: О.Я. Бабак, А.М. Черняк, Л.І. Гончарова).

15.Варианты течения и способы лечения заболеваний печени улиц, находившихся в зоне повышенной радиации / Вестник проблем современной медицины, 1994. - N5. - с. 114-118. (Співавт.: В.Н. Хворостинка, О.А. Ефремова).

16.Морфофункциональная характеристика заболеваний желудка у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС / Российский журнал гастроэнтерологи!-!, гепатологии, проктологии, 1995, г. V. - N3. - с. 180.

П.Діагностична значущість перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у хворих на хронічний холецистит і внутрішньому опромінюванні / Первинна та вторинна профілактика захворювань травного тракту. 36. наук, праць, X., 1994. - с. 15-17.

18.Коррекция процессов пищеварения применением полензима у больных хроническим панкреатитом при инкорпорации радионуклидов / Клиническая фармакология и терапия. Сб. науч. тр. Украинского НИИ терапии, 1994. - с. 8688 (Співавт.: В.Н. Хворостинка, О.Я. Бабак, А.Н. Черняк).

19.Клиническая эффективность препарата “Полензим” при хроническом гастрите улиц, находившихся в зоне повышенной радиации / Материалы Первого Международного научного конгресса “Традиционная медицина и питание: теоретические и практические аспекты”. Москва, 1994. - с. 193-194 (Співавт.: Т.М. Тихонова).

20.0тдельные механизмы формирования хронического холецистита при радиационном воздействии / Российский журнал гастроэнтерологии, гепатоло-

гии, копрологии. Приложение N1. Материалы Первой Российской гастроэнтерологической недели. Санкт-Петербург, 1995. - Т. V. - N3. - с. 180.

21.Стан калікреін-кінінової системи при хронічному гастродуоденіті у осіб, які знаходилися в зоні підвищеного випромінювання / Новое в профилактике, диагностике и лечении основных заболеваний внутренних органов: Материалы республ. науч. - практич.конф., X., 1994. - с. 127-129. (співавт. : А.М. Черняк).

22.Сравнительная эффективность антиоксидантов, применяемых в терапии хронического панкреатита при инкорпорации радионуклидов / Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов: Материалы республ. науч. конф., X., 1993. - с. 65.

23.Стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантна система при іронічному гастродуоденіті у осіб, приймавших участь в ліквідації наслідків аварії із Чорнобильській АЕС / Новое в профилактике, диагностике и лечении осноп-іьіх заболеваний внутренних органов: Материалы республ. научно-практич. конф.,

С.. 1994. - с. 125-127.

24.Оценка иммунного статуса и перекисного окисления липидов у боль-ых хроническим гастродуоденитом, подвергшихся действию ионизирующей рл-иации / Проблемы и перспективы развития клиники внутренних болезнен: Іатерихтьі Республ. науч. - практич. конф. X., 1996, с. 169-171.

25.Роль иммунной системы в формировании хронического гепатита у лип. эдвергшихся действию ионизирующей радиации / Актуальные вопросы гепато-)гии: Тез. докладов Первого Белорусского симпозиума гепатологов. Гродно. >94, с. 137-138.

26.Корекція реактивності організму при хронічному гастродуоденіті у осіб, і перебували в зоні підвищеного випромінювання / Нове в діагностиці та куванні захворювань органів травлення: Тези доповідей Першої Подільської уково-практич. конф. гастроентерологів. Вінниця, 1993. - с. 161-162.

27.Использование радиопротекторов при хроническом активном гепатите іиквидаторов аварии Чернобыльской АЭС / Актуальные вопросы гепатологии:

Тез. докладов Первого Белорусского симпозиума гепатологов. Гродно, 1994, с. 156-157. (Співавт. , Хворостинка В.Н.).

28.Застосування нового препарату “Полетим” у хворих на хронічний гепатит, які підлягли впливу випромінювання / Актуальні проблеми клінічної фармакології: Матеріали 1-ї Української наукової конференції за участю країн СНД. Вінниця, 1993. - с. 297.

29.Особливості вільнорадикальних процесів при хронічному панкреатиті під впливом підвищеного випромінювання / Нове у діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення: Тези доповідей Першої Подільської науково-практич.конф.гастроентерологів. Вінниця, 1993, с. 161-162. (Співавт.: А.М. Черняк).

ЗО.Состояние желудочной секреции у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки - ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС /Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, копрологии. Приложение N1. Материалы 2-й Российской гастроэнтерологической недели. Москва, 1996, с. 18 (Співавт.: Бобро Л.Н., Ефремова О.А. та інші).

31 .Сравнительная оценка функционального состояния печени при инкорпорации радионуклидов у лиц, находившихся в 30-км зоне ЧАЭС / Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, копрологии. Приложение N1. Материалы 2-й Российской гастроэнтерологической недели. Москва, 1996. - с. 174 (Співавт.: О.А. Ефремова, Л.Н. Бобро та інші).

32.Комплексное лечение больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС /Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, копрологии. Приложение N1. Материалы 2-й Российской гастроэнтеролопгческой недели. Москва, 1996. - с. 64. (Співавт.: Л.Н. Бобро, О.А. Ефремова та інші).

33.Эффективность применения полензима при хроническом панкреатите у лиц, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / Лекарственные средства Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация: Тез. докл. республ. научно- практич. конф. X., 1992, с. 226.

АННОТАЦИЯ

Пасиешвкпи Л.М. Клинические и патогенетические аспекты заболеваний гастродуоденобилиарной системы у лиц, находившихся в зоне повышенной радиации.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни, Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1997.

Защищается диссертационная работа, содержащая данные комплексного исследования перекисного окисления липидов, иммунологических, морфологических показателей, а также показателей результатов медиаторной системы воспаления у 466 больных с язвенной болезнью, хроническим гастродуоденитом. хроническим холециститом и хроническим панкреатитом, 291 изкоторых находились в зоне повышенной радиации. Установлена зависимость исследуемых параметров от типа реактивности организма. На основании полученных данных разработаны патогенетически обоснованные методические подходы к лечению и вторичной профилактике заболеваний пищеварительного тракта у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. Изучена клиническая эффективность полензима.

ANNOTATION

L.M.Pasieshvili. Clinical and patogenical aspects of gastroduodenobiliarnal system diseases of people exposed to excessive radiation.

Dissertation for the degree of doctor of medical sciences on the specialty

14.01.02 - Internal Diseases. Kharkov state medical universitety. Kharkov 1997.

Defending Dessertational works, containing results of complex tests on peroxidal oxidation of lipids, immunologic and morfologic readings, also the indexes of the results of the amboceptoric inflamimtional system of 466 patienis with gastric ulcer, chronic gastroduodenitis, cronic cholecystitis and cyronic pancreatis. 291 of which were concluded that the individual body reactivity.

On the basis of the results obteined a metodical approach has been worked out to the treatment and secondary profilactic care of diseases of the digestive trat of the liqvidators of the Chernobul nuclear power station explosion.

The clinical efTectivieness of polensima has been established.

Ключові слова: хвороби органів травлення, іонізуюче випромінювання. імунна система, перекисне окислення ліпідів, медіаторна система запалювання, морфологія, реактивність організму, лікування.

Перелік скорочень:

ДК - дієновий кон'югат

ВХДК - виразкова хвороба дванадцятипалої кишки КК - калікреін

ККС - калікреін-кінінова система МД - малоновий діальдегід

ПДФ - продукти деградації фібриногену/фібрину

ПКК - прекалікреін

ФН - фібронектін

ХГД - хронічний гастродуоденіт

ХП - хронічний панкреатит

XX - хронічний холецистит

Підп. до друку 26.05.97 р. Формат 60x84 1/16. Папір друк. № 2 Умови, друк. арк. 2. Облік.-вид. арк. 2. Тираж 100. Зам. № 21.

Друкарня ХДМУ. Харків, 310022, пр. Леніна, 4