Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Изучение эффективности препарата Эрбисол в лечении больных хроническими гепатитами

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

РГ6 од - о ОКТ 1996

ШИПУЛІН ВАДИМ ПЕТРОВИЧ

На прсзвх руїтопису

Вивчення ефективності застосування препарату Ербісол у лікуванні хворих на хронічні гепатити

14. 01. 02 - Внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступені* кандидата иедичмкх наук

Диссартація е рукописом Робота виконана на кафедрі факультетської терапії N«1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ)

Науковий керівник - '

доктор медичних наук, професор В. Г. Передерій ,

Офіційні опоненти -

доктор медичних наук, професор Л.Л. Громашавська доктор медичних наук, професор В.Ю. Кушнір Провідна установа -

Київська медична академія післядипломноїосаіти Захист дисертації відбудеться "¿2." юза р, о &'•&>

год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.01.21.04 при Національному медичному університеті ім. 0.0. Богомольця (252004, .м. Київ, б-р Т. Шевченка, 17, аудиторій терапевтичної клініки). ' •

З дисертацією можно ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. 0.0. Богомольця (м. Київ, вул. Зоологічна, 3). ■ •

Авторефератрозісланий . т& м998р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради,

Еступ

Актуальність тоШі.

За останній час у всьому ссіті спостерігається зростання гшсо-рюванності на гострий та хронічні гапстити. На гссгриЯ вірусний гепатит щорічно захворюй на гленшз мільйона осіб; за оцінками ріеніх дослідників тільки вірусом гепатиту В інфіковано близько 300 мільйонів жителів Землі Мздпагсі єі аі., 1988). Як наслідок цьсгз зростає кількість осіб, що хворіють на хронічний гепатит (ХГ).

Зростєння захворюваності на ХГ зуійоялсиа текож погіршанням екологічного стану иазколишнього середозшца, широким гасгсзсуванкяи різноманітних Омічних речозин, в талу числі й л'кгрсьгік ззсобіз, Зростанням вживання алкогольних напоїз та наркотичних речовин. ЦІ проблеми актуальні також Й для України. Зз даними ?/03 кэшЫ країв» якщо в 1992 р. було зареєстровано 83328 хзорях на ХГ, то в 1993 р. цей показник вже еслодаз 118419, з тему числі осіб із вперіш пссгаэ-леням діагнозом налічувалося 18709 (в 1992 р. аналогічний лєйззнк» складав 14904 таких хворих). Беручи до увага т®, що ХГ неширокий аз род осіб працездатного віку й часто спричиняє на інеєлідіззцію хворих, стає зрозумілою соціальна значимість вивчення проблеми ХГ, необхідність розробки нових методів Його діагностихи та лікуєакия.

Незважаючи на прогрес, досягнутий гзпатологіею за останні десятиріччя, залишаються багато невирішаних проблем патогенезу та лікування ХГ. Звідси суперечки щодо доцільності застосування різних класів лікарських засобів у хворих на різні форми ХГ.

І

Для України проблема лікування таких хворих ускладнюється Щ9 й складним економічним станогищом країни та її населення. Скоро' чення деревних ззіупізйль по імпорту лікарських ьасобіз, що гзего-совуюіься для лікування ХГ, к доро>:<неча, недостатня кількість вітчизняних гепатолротйкторних препаратів спонукають до створення нзейд засобів, вивченню їх ліхуаальних властивостей, показань для застосування. . ' ■

У зв’язку з цим заслуговує на увагу створений у НВЦ «Ербіс» лікарський препарат Ербісол. Він являє собокз комплекс природних оргакічшх спог^к ембріоиапьнз? тканини великої рогатої худоби. До-кяіиічнжи дослідженнями встановлено його вплив на імунну систему, а також виражений гепатопротекторний сфзет. При вивчанні Г.ого епливу на стан печінки у хворих на цукровий діабет виявлена позитивна дія ЕрЖсолу на функцію цього органу, при цьоі-лу відзначалась відсутність 6удь-яких проявів побічних явищ при його заатосу-санні(П. №. Боднер. таспшсзт.. 1995). Препарат проЯиюв стадії до-кпікічних і клінічних апробувань і зареєстрований Оармкомітетом Уфаїк-і в якості лідерського ваообу (протокол N2135 від 17.08.1894 р.).

Одержані ©хеперим^і ггальні те клінічні результати випробування Ерйзолу стали підставо» для вивчення його терапевтичних властивостей у хворих на ХГ, в яких імуномодуляція та цитопротекція мають велике значення в сптиміззціі патогенетичного лікування та профілактики загострзнь.

. ГЛота роОсті:

Удосконалення лікування хворих на різи і форми ХГ шляхом сиз-чення впливу Ербісолу на клінічний порзбіг, біохімічні та імунологічні роказнихи цих хворих, с та;:о:.ч розробка оптимальних гсрйпозтичних схем.

Задачі дослідження:

Для досягнення поставленої мати були поставлені такі завдання:

- визчити клінічну картину перебігу хронічного перемотуючого гепатиту (ХПГ) та хронічного активного гепатиту (ХАТ). їх біохімічні та Імунологічні характеристики;

- з’ясувати ефективність гзстосузення Ербісолу як монопр-зпа-рату на перебіг, динаміку біохімічних та імунологічних пахезмикіз хзо-рихнаХПГ;

- оцінити доцільність та ефективність включення Ербісолу до комплексної терапії хворих на ХАТ;

- порівняти результатизність застосування Ербісолу та сссенцігпз у хворих на ХПГ;

- порівняти ефективність використання Ербісолу з комплекснім терапії ХАГу з результатами традиційної терапії;

- розробити адекватні схеми застосування препарату у хгорих на різні форми ХГ.

Наукова новизна роботи

Вперше застосований при лікуванні хворих на ХГ ноеиЯ вітчизняний препарат Ербісол. Вивчений вплив Ербісолу на основні ланцюги пато-

гекагу ;(Г, що обгрунтувало доцільність його застосування у хворих на ХГ як ефзктивного імуномодулятора та цитопротектора. Вивчзнй і . доаздзна його боспечність для хзсрих.

Практична цінність

1. На достатньому клінічному матеріалі показана лікувальна ефак-

тивнісяь Ербісолу у хворих на ХГ. .

2. Порівняльний аналіз рзіультатіз лікування хгорих на ХПГ Ербі-

солои з альтернативним препаратом сосенціало показав, що Ербі-сол маг псрозаги щодо впливу на астеко-взгетатисний, больовий та дисязпсичкий синдроми та більш виражений вплив на імунну сио тему. .

3. Доеадако, що сключ&ння Ербісолу до комплзкеної терапії хворях на ХАГ з помірним ступенем активності поліпшує результати лікування у порівнянні з результатами традиційної терапії таких хао-

рю$. . '

4. Наукозо обрунтозана схема призначання Ербісолу хзоркм на ХГ.

Основні положення, що виносяться на захист

1. Перебіг ХГ супроводжується , різними клінічними синдромами, змінами біохімічних та імунологічних характеристик таких хворих, ступінь єирах<еності яких відповідає активності запального процесу

В ПЗЧІНЦІ.

2. Ербісол справляє позитивний вплив на клінічний перебіг ХГ,

поліпшує біохімічні та імунологічні ПОКЗЇНИКИ ЦИХ ХЕОрИХ .

3. Порівнюючи результати лікування у хворих на ХПГ при пригна-ченні Ербісолу та ессєнціапо с доцільним використання Ербісолу в якості монстерапії таких хворих.

4. У хворих на ХАГ з помірним ступзном окгивності доцільним в сумісне використання Ербісолу з преднізолоном, а для хзорих на ХАГ з високим ступенем активності, особливо з вираженим копо статичним синдромом, призначення цього преперату трзба проводити з обережністю.

Декларація сссОигтсго вхлзду дисертанта в розробку наукових полохань, що синесзкі до заянсгу

В процесі роботи пошукачзм самостійно виконані клінічні, дЬг-ностічні обстеження всіх хворих, аналіз результатів обстеження І лікування яких покладено в основу даної роботи. '

Імунологічне дослідження здійснювалось у співробітництві з фахівцями лабораторії гєстроімунолсгії НМУ (зав. -с.н.с. Бичкова Н.Г.), а ендоскопічне дослідження - з лікарями Київського міського ендо-схопичного центру (зав. - к.м.н. Шевелюк С.Б.).

Особисто проведено аналіз результатів дослідження, на підставі чого були підготовлені до друку всі наукові роботи, підготовлона до захисту дана дисертація, а також здійснено впровадження результатів наукових досліджень у роботу терапевтичного і гастроентерологічного відділень.

AnpoQsiÿa il реалізація psSoTii

Основні рзгультати досліджень дисертації обговорені на щорічній конфзрзнції ыоподих счених УДУУ у 1024 p., викладені у.6 публікаціях, у тему числі в 3 самостійних статтях.

Зе матеріалами роботи подана заявка на винахід розроблені ра-кокзндації по використанню препарату Ербіеол у хворих на ХГ.

Матеріали роботи апревзджзкі в практику терапезтачного і гастроентерологічного відділзнь клінічноїлікарні N£22 м.Киева, відділення гепатиті« НДІ епідеміології та інфзкційких хвороб ім. акад. Л.В. Гро-юаакзаського.

Отримані результати використовуються б учбовому процесі на кафадрі фахультзтсьхої терапії №1 Національного аледкчного університету та для читання лекцій слухачам факультету удосконалення викладачів. '

Дпрсбац'їі диссзртації була проведена на засіданні кафедри факультетської терапії tel НМУ 23 квітня 1SS3 p., а також на засіданні taipoSsiÇHHoï Рада «Загальні питання терапії* НМУ13 травня 1988 р.

Стуотура та oScnr дисертації

Дисертація складається зі вступу, стиду літератури, матеріалів і штедіа досліджень, деох глав сласних досліджень, обговорення ре-гультатіа, висноекіз, практичних рекомендацій та списку літератури.

Дисертація викладена на 103 сторінках машинописного тексту. До списку літератури входить 158 джерел, з них вітчизняних 104, іно-$емних 54. Дисертація ілюстрована 24 таблицями, 8 малюнками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та иетодаї дсся?даення Обстежено 114 хворих на ХГ, з них 65 хзср'лх на ХПГ, 43 - на ХАТ, а також 20 практично здорових осіб, які обстежились для уточнення показників норми. '

Підставою для встано&пєния діагнозу ХГ були дані анамнезу, клінічної картини захворювання, лабораторні дані та результати ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (епзрат ’віетепз* вИ). Всім хворим а динаміці захворювання проводилось комплексна імунологічно дослідження згідно І та (і рівнзЯ вимог Меморандуму ВООЗ ( 1981). Лабораторна обстеження включало дослідження вмісту білірубіну за загальноприйнятою мзтодйкою Єндраши*са, активності АсАТ, АлАТ за катодом Райтмпна, Оренкеля; загального білку сироватки крові за колориметричним біурзтовим методом та його фракції методом електрофорезу на папері, визначення тимолової проби за методикою Маклагана та протромбіноаого індексу са загальноприйнятими методиками. У частини хворих визначалась концентрація «середніх молекул» (С?Л) за методом 8. Ніколзйчика та співавторів (1989). За показниками проводилась фібрсгастродуо-деноскопія на апараті вІР-О 20. Хворі відбирались в період розгорнутої клінічної картини загострення з вираженими з койкій фупі клініко-лабораторними показниками. В дослідження не було включено хворих з вираженими явищами портальної гіпертензії та активною прогресією процесз в печінці.

6 залежності бід виду ХГ і застссоБаного мотоду лікування виділили 4 фули хворих на ХГ. •

I фупу (50 осіб) склали хеорі на ХПГ, в ліііуванні котрих застосо-

суз&зся Ербісол як монотерапія; II групу (15 осіб) склали хворі на ХПГ, дз застосозуваЕся як основний засіб лікування препарат ессек-фло; . .

III фула, яка налічувала 28 хворих на ХАТ, отримувала для лікування базисну терапію (преднізолон 20-30 мг на добу) й Ербісол;

IV фуга (21 хворий на ХАТ) отримувала базисну терапію (20-30 мг преднізолону на добу).

Б &штхкості бід рівня підвищення аїливності амінотрансфераз, показників титлової проби, вираженосгі дислротеінаміі, клінічної картини, хворі на ХАТ умовно були розділані на осіб з помірним та Еі'солим ступенем активності. У хворих на ХАТ з високим ступенам сетшшості різань АлАТ перевищував п’ятихратний показник у здоро-сих (норми), різань тимолової проби був вище за 12 од, рівень д-глобулініз - вище за 28%, протромбіновий індекс - нижче за 80%.

ВІ групі хворих Ербісол призначався по 2 мл внутришньом’язево щоданно, в середньому на курс лікування 10 ін'єкцій.

II група хсорих отримували Ессенціале фірми «^опе-РоиІепс РЬгег» за схемою: спочатку 10 ін'єкцій по 5 мл внутрішньовенно кожного дня, з наступним переходом на Ессенціале-форте в капсулах у дозі 1 капсула тричі на дань; в середньому курс лікування складав 12 днів.

III група отримувала преднізолон перорально у дозі 20-30 мг на

добу та Ербісол по 2,0 мл щоденно внутрішйьом'язвво. Середній термін застосоеувеної терапії— 21 дань.

IV група отримувала в якості базисної терапії преднізолон у дозі 20-30 мг на добу. Середній термін лікування цієї групи складав 24 дня.

Під час лікування всіх груп хворих були виключені інші лікарські засоби гелатопротокторної, імуномодуліоючоїебо ;?*укосупрзсив«ої дії, вітаміни.

Статистична обробка результатів досліджень виконувалась з використанням критерій Ст'юдента на комп'ютері ІВМ-280.

Результати влзстех досгідхізнь та їх сЗговорсння

Вивчаючи ефективність застосування в терапії хворих на ХПГ Ер-бісолу, можна відзначити, що на фоні його курсового прийому вдається ліквідувати основні клініхо-лабораторні синдроми, які притаманні загостренню цієї форми захворювання. Позитивний клінічний ефект полягав у поліпшенні загального самопочуття, підвищенні фізичної активності, зменшенні або повної ліквідації проявів інших клінічних синдромів. Слід зауважити, що за вгвшой* на основні киК нічні синдроми ХПГ (астено-вегеташвний, больозий, диспепсичний) Ербісол переважав ессенціале. В переважній більшості хзорих на ХПГ (96% в Г групі та 93% у І! групі) вделося досягти клініко-лабо-раторної ремісії, зокрема зменшенню вмісту білірубіну, активності АсАТ, АлАТ, рівня тимолової пробіг, у-глобулінів. При цьому зміни показників активності АлАТ у групі хворих, що лікувалися Ербісолом,

відзначалися статистичною вірогідністю (р<0,05).

Одержані дані свідчать також, що Ербісол сприяє зменшенню клінічних проявів єндотсксикозу, відображенням чого с анижзння вмісту СМ у крові і сечі.

У дії обох препаратів просга'кусться тенденція позитивної о впливу на ліпідний обмін. Отримані дані свідчать про більш відчутний вплив. Ербісолу у порівнянні з єссенціалз на ачоншення рівня р-ліпопро-теідіо у сироватці крові хворих на ХПГ.

‘ Д*нь лікуводня

--------------------—— Показники у хворих на ХПГ

_ і--------------------- Показники у здорових

Малюнок 1. Зміни вмісту р-ліпопротоідів у хворих на ХПГ в процесі лікування Ербісолои

Ербісоп виявляє більш виражені, ніж ессєнціала імуномодулюючи властивості, сприяючи суттєвому зростанню вмісту популяцій Т-клі-тин, відновленню нормального співвідношення Т-хелперів і Т-суп-

ресоріа, зменшенню рівня недиференційованих О-ішфоцигія, покращанню функціональної активності Г-лімфоцитіа. Крім стимулюючого впливу на Т-ланку імунітету, препарат сприяв нормалізації метаболічних процесів в ПЯЛ та зниженню концентрації ЦІК. Рівень впливу ессенціале на імунологічний статус хворих на ХПГ був по мітно нижчим.

Хоч і спостерігалось зростання на 87% кількості Т-лімфоциш та популяції Т-хелперів (р<0,05), підвищення вмісту активної субмс-пуляції Еа-РУК, але отримані дані не досягли тих результатів, іцо отримані в групі хворих на ХПГ, що лікувались Ербісолом. (З нижча-приведеному мал.2 наводиться динаміка деяких імуно/юі ічних показників в І та II групах.

ВІ фупа (де лійув^нл)

□І група inJuu» лінусзишл) ВИ група ідо ná«rya2j)>v:«t> дії група iVüymr iiki

Малюнок 2. Вплив застосованої терапії на Імунологічну реактивність хворих на ХПГ.

*

р<0,05

Зауважимо також, що Ербісол має більш прийнятний внутрішнь- ’ ом’язевий спосіб застосування на відміну від внутрішньовенного у ессенціале. У жодного з 50 хворих, що використовували Ербісол, не спостерігалось побічних явищ, тоді як у двох хворих із II групи після внутрішньовенного застосування ессенціале відзначалась помірна нудота. . .

Привабливої здається й вартість застосованої терапії: Ербісол майже е два рази дешевше за ессенціале.

Хворі на ХАГІІІ та IV груп, були умовно розподілені на хворих з помірним та високим ступенем активності запального процесу згідно з зазначеними вище критеріями. Це дало змогу більш ретельно простежити зміни в клінічній картині хвороби та динаміку лабораторних показників. Як і в перших двох групах під впливом Ербісолу значно зменшувались прояви астено-вегетативного, больового та диспепсичного синдромів, які були провідними в клінічній картині ХАГу. У трупі хворих, де застосовувався Ербісол, кількість тих, у яких після лікування залишились ці синдроми, була менша/ніж у хворих на ХАГ, що отримували тільки базисну терапію (32%, 39%, 36% та 57%, 48%, 52% відповідно). Відзначалась також більш жвава динаміка зменшення кгдачних.синдромів хвороби. .

% хворих

12 3 12 3

Базисна терапія Базисна терапія

Ербісол

ео-

70 р С*| •

ео

50

40 ь і? т

30-

20- рч

10 0 ш ш

1 2 3

Базисна терапія +

Ербісол

ш

Г/

І- Ш

'¡■¿ш

1 2 З

Базисна терапія

“До л&узяння 2 — 10-й день лікування 3 — 21 -й день лікування

Малюнок 3. Провідні клінічні синдроми у хворих на ХАГ в процесі лікування

Зміни в клінічній картині співпадали зі змінами лабораторних по-калмиків сироватки крові цих хворих, причому у хворих на ХАГ з помірним ступенем активності відбувались більш значні позитивні зрушення, ніж у хворих на ХАГ з високим ступенем активності (р>0,05).

У всіх хворих на ХАГ під впливом Єрбісолу вдалося зменшити прояви цитолітичного, мезенхімально-запального синдромів та покращати синтетичну функцію печінки, хоча і не вдалося нормалізувати лабораторні показники, що відображають ці процес») (р>0,05).

Відзначимо, що в окремих випадках у хворих з помірним та високим ступенем активності ХАГ лікування Ербісолом призвело до деякого підвищення рівня білірубіну, активності І1Ф та АлАТ; воно супроводжувалось підсиленням свербіння шкіри (при ХАГ з помірною активністю негативних змін не спостерігалося). У зв’язку з цим ми рекомендуємо з обережністю використовувати Ербісол у хворих з вираженим холестатичним синдромом та тяжкими ознаками перебігу процесу. Враховуючи на те, що Ербісол справляє виражений імуно-модулюючий вплив, можно передбачити, що він може сприяти лізісу пошкоджених гепатоцитів за рахунок активації Т-лімфоцитів і макрофагів, що може викликати негативні наслідки (С.Д. Подьімова, 1993;

H. Thomas et ai., 1988).

Аналізуючи динаміку імунологічних показників у групах хворих на ХАГ, було зроблено висновок, що одночасне призначення преднізолону та Ербісолу не тільки зменшує прояви аутоімунних реакцій, які супроводжують перебіг ХАГу, але й сприяє значному поліпшенню імунологічних параметрів: майже в два рази спостерігалося зрос-

тання популяції Т-лімфоцитів, вмісту Т-хелперіз і Т-супресоріз іі нормалізацією имукорегуляторного індексу, покращапась функціональна ахтивність Т- і В-лімфоцитів, виявилась тенденція до нормалізації метаболізму ПЯЛ та їх фагоцитарної активності, що сприяло елімінації циркулюючих імунних комплексів. Використання тільки преднізолону в терапії хворих на ХАГ призвело до зменшення а крооі популяції Т-хлітин, активних та теофілін-резистентних Е-РУК (р<0,05); це приводило до зниження імунорегуляторного індексу та зменшенню проявів аутоімунних порушень. На відміну від хворих на ХАГ, у яких застосовувався Ербісол, у пацієнтів, що отримували базисну терапію, не змінився вміст Т-супресорів (р>0,05).

Підсумовуючи отримані результати, можна зазначити, що Ербісоп виявився корисним при застосуванні у хворих на ХАГ. особливо з помірним ступенем активності. Про це свідчить той факт, що термін лікування хворих на ХАГ, що отримували в додаток до традиційної терапії Ербісоп, був на три дні менший, ніжу хворих, в лікуванні яких застосовувалася тільки базисна терапія.

З цієї точки зору Ербісол можна розглядати як здсіб з .імуномоду-' люючими та гепатолротекторними властивостями, якіій,яапяє реальну альтернативу існуючим на сьогодні лікарським засобам, що використовуються при лікуванні ХГ. .Клінічне застосування Ербісолу показало, що він перевищує гз терапевтичною ефективністю ессенціалв, нешкідливий для хворих, його застосування більш економічна, ніж імпортних аналогів.

Висновки

1. У обстежених хворих на ХГ спостерігається варіабельність клінічних синдромів та змін лабораторних показників (біохімічних, імунологічних), що співпадає з важкістю перебігу хвороби й е більш високою у хворих на ХАТ.

2. Застосування Ербісолу в лікуванні хворих на ХГ сприяє покращанню клінічного перебігу захворювання, позитивно впливає на біохімічні показники, що відображають процес цитолізу, інтоксикаційний та мезенхімапьно-запальний синдроми, поліпшує синтетичну функцію печінки.

3. Вплив препарату на імунологічний статус хворих на ХГ полягає в покращанні показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, поліпшує функціональну активність імунокомпетентних клітин; це свідчить про його імуномодулюючі властивості. .

4. Застосування Ербісолу як монопрепарату в лікуванні ХПГ■ по клінічним і лабораторним результатам не поступається результатам лікування таких хворих препаратом есоенціале, а за впливом на аствнсь вегетативний, больовий, диспепсичний синдроми, імунологічні показники результати лікування Ербісолом перевищують ессенціале.

5. Результати використання Ербісолу в комплексній терапії ХАГу були краще у хворих з помірним ступенем активності. Включення Ербісолу до терапії таких хворих сприяє більш швидкій ремісії клінічних синдромів захворювання. У хворих на ХАТ з високим ступенем активності, особливо з вираженим холестатичним синдромом, застосуван-

ня Ербюолу може сприяти підсиленню синдрому холосто зу, цр робить використання цього препарату у таких хворих недоцільним.

6. Препарат на має токсичних та інших небажаних ефектів, добра переноситься хворими, а тому може розглядатися як безпечний лікарський засіб.

7. Вивчені властивості Ербісолу на перебіг ХГ обфуитовують біслю-чзння його а терапію цього захворювання: як монопрепарату при ХПГ, та як допоміжного засобу в лікуванні ХАТ з помірним ступенем активності.

■ і ПразтпчнІ рекомендації

1. Враховуючи виражений гепатолротективний та імунохоригуючкй ефзкти Ербісолу, його доцільно призначати хворим на ХПГ, як в пз-ріод загострення, так і з профілактичною ціллю по 2 мл щодзнио внутрішьом’язвво. Середній курс лікування -10 ін'єкцій.

2,. В лікуванні хворих на ХАТ Ербісол слід застосовувати в комплексній терапії. При цьому доцільно поєднувати призначення Ербісолу по 2 мл щоденно внутрішньом'язево з пероральним прийомом глюкокортико'ідів у середніх терапевтичних дозах. Приблизний термін застосованої терапії -15-20 днів.

3. Не рекомендується використовувати Ербісол у хворих на ХАГ з високим ступенем аетивності, й особливо з холастатичним синдромом, у зв'язку з ризиком підсилення цього синдрому.

Список робіт, надрукованих за теьзокз дисертації

1. Опыт применения Эрбисола в клинике внутренних болезней, (соазт. Б. К. Рейнгардт, А. А. Фомина) (Новый украинский препарат Эрбисол: Программы и тезисы докладов). - Киев. -1994. - С. 9-12.

2. Оценка эффективности нового отечественного препарата Эрби-

сол у больных хроническим гепатитом, (соавт. А. Н. Николаенко, А.

А. Фомина, Б. К. Рейнгардт, Н. Г. Бычкова) // Врач. дело. -1995. - № 1-2.-С. 55-59. -

3. Клинико-иммунологическая эффективность нового лекарствен-

ного препарата Эрбисол у больных хроническим гепатитом, (соавт. Н. Г. Бычкова, А. А. Фомина, С. А. Бычкова) // Врач. дело. -1995. -№3-4.-0.65-67. ;

4. Гепатопротекторный и иммуномодулирующий эффекты препарата Эрбисол у больных хроническими гепатитами. // Вестник проблем биологии и медицины. -1996. -№б. -С.145-149.

5. Кпініко-імунологічна ефективність застосування Ербісолу у хворих на хронічні гепатити. // «Актуальні проблеми медичного обслуговування працюючих на залізничному транспорті»: Мат. конф. -Ужгород, 1996. -С. 167-169,

6. Клинико-иммунологическая эффективность применения Эрби-

сола у больных хроническим активным гепатитом. // Новые направления в гепатологии (симпозиум фирмы “Falk" N292: Тез. докл. -Санкт-Петербург. -1996. - С. 446. .

V. P. Shypulln, «Tha study of the effectiveness of Erbisol for tho treatment of hepatitis» О. O. Bohomolsts National P^edleal University, Kyiv, 1SB3.

114 paiisnta with chronic hepatite - 85 with chronic persistent hepatitis end 49 with chronic active hepatitis - were treated. The effectiveness of cpplying Erbisol for the treatment of chronic persistent hepatitis was compared with essentsiaia; basic treatment (prednizolon) and one complex treatment (prednizolon and Erbisol) for tha treatment of chronic active hepatitis. The results show the hepatoprctective and immunomodulatory properties of Erbisol, whose effectiveness is not Isss than that of essentsiale and in soma respects Is superior. The use of Erbisol in tha treatment of mildly active cases of chronic active hepatitis permits reduced terms of hospitalization. Erbisol should be use with caution in tho treatment of very active cases of chronic adivo hepatitis, especially in cases with cholestatic syndrome.

В. П. Шипулин “Изучение эффективности препарата Эрбиоол в лочэ-нии. больных хронически гепатитами”. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.

02. - «Внутренние болезни». Национальный медицинский университет им. А. А. Богомольца, г. Киев, 1993 г.

Обследовано 114 больных ХГ, из них 65 больных ХПГ, 49 - больных ХАГ. Проводилась сравнительная оценка эффективности применения в лечении ХПГ Эрбисолом и эссэнциала; базисной терапии (преднизолона) и комплексной терапии (преднизолона и Эрбисола)

'

в лечении ХАГ. Полученные результаты свидетельствуют о гепато-

протекторном и иммуномодулирующем свойствах Эрбисола, который по своей эффективности не уступает эссенциапе, а по ряду параметров превосходит его. Применение Эрбисола у больных ХАГ, особенно с умеренной степенью активности, позволило снизить сроки пребывания таких больных в стационаре. У больных ХАГ с высокой степенью активности, особенно с холесгатическим синдромом, Эрбисол должен применяться с осторожностью.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

Хронічний гепатит, хронічний персистуючий гепатит, хронічний активний гепатит, Ербісол, ессенціале, преднізолон, гепатопротекторна, імуномодулююча властивость, біохімічні та імунологічні дослідження..