Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Гипербарическая оксигенация в лечении гломерулонефрита

СГ) СП

MiHÍcTepcTBO охорони здоров'я У крайни tu Кшвська медична академия пicлядиплoмнoï ocbíth

^ На правах рукопису

РУМ'ЯНЦЕВ Юрш Володимирович

ГШЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦШ В Л1КУВАНН1

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14.01.02 - BHyTpiiimi хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття паукового ступеня кандидата медичних наук

MiHicTepcTBo охорони здоров'я Украши Ктвська медична акаделия тслядипломнсй ocbíth

На правах рукопиеу

РУМ'ЯНЦЕВ Юрш Володимирович

Г1ПЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦШ В Л1КУВАНН1

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14.01.02 - BHyTpiuiHi хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступени кандидата медичних наук

Дисертащею е рукопис

Робота виконана в 1нститут1 урологи та нефрологи АМН Украхни

HayKOBi KepiBHiiKii: академ1к АМН, член-кореспондент HAH Украхни, заслужений д1яч науки i технши доктор медичних наук, професор JI. А. Пир1г

доктор бшлогсчних наук Г. Г. Шкулта

Офщипп опоненти: доктор медичних наук, професор I. М. Ганджа

доктор медичних наук, професор А. П. Пелещук

Проввдна оргашзащя: Харшвський медичний ушверситет

Захист дисертацй в1дбудеться " J9 " Щог^иА р.

о " -ff " год. на зас!дант спещал1зованох вченох ради Д.01.12.02 при Кихвськш медичшй академи шслядипломнох освгги за адресою: 254112, Кихв-112, Дорогожицька, 9, аудитор1я №3.

3 дисертащею можна ознайомитись в б1блютещ Кшвськох медичнох академп тслядипломнох осв1ти /Кихв-112, вул. Дорогожицька, 9/.

Автореферат роз1сланий " // " ^^ wq-zG_ 199j^p.

Вчений секретар спещал1зованох вченох ради,

кандидат медичних наук, доцент

О. I. Романенко

Скорочення слп5

AJIT - аланшамшотрансфераза

АОС - антиоксидантна система

ACT - аспартатамшотрансфераза

ВЖК - в1льн1 жирт кислоти

ВХ - вьльний холестерин

ГБО - гшербарична оксигенащя

ГБ02 - гшербаричний кисень

ГГН - гострий гломерулонефрит

ГК - гематуричний компонент

ГН - гломерулонефрит

ЕУ - еритроцитур1я

ЕХ - еф1ри холестерину

KJIP - кислотно-лужна р1вновага

ЛПНЩ - лшопроте1ди низько! ццльност1

ЛФХ - л1зофосфатидилхол1н

МДА - малоновий д1альдег1д

НАД - ншотинамщаденшдинуклеотид

НС - нефротичний синдром

02 - кисень

р02 - парщальний тиск кисню

ПОЛ - перекисне окисления Л1П1Д1В

ПУ - npoTemypiH

СОД - супероксиддисмутаза

СС - сечовий синдром

СФМ - сфшгом1елш

ТГ - триглщериди

ФГ - фосфатидна кислота

ФЕА - фосфатидилетаноламш

ФЛ - фосфолипди

ФХ - фосфатидилхолш

ХГН - хрон1чний гломерулонефрит

ХНН - хрошчна ниркова недостатшсть

ШОЕ - швидк1сть осщання еритроцитав

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальтеть проблеми. Сощальне значения проблеми гло-мерулонефриту /ГН/ полягае не так в його розповсюдженоста, як в захворюваноста oci6 молодого вшу, раннш швалщизаци та смертноста хворих, матер1ально-техн1чних та оргашзащйних утрудненнях ix лшування в стадп хрошчно! нирково! недостат-носта /ХНН/ i3 застосуванням позаниркових метод1в детокси-каци i пересадки нирки. Складшсть медичних аспектов ГН полягае у невтримному, в бд.лыност1 випадтв, прогресуванш його хрон1чно1 форми /ХГН/ та в непередбаченост1 ефективност1 використання сучасних засоб1в i метод1в лшування, як1 часто-густо викликають небезпечт для життя ускладнення.

У зв'язку з цим дослздження, спрямоват на удосконалення юнуючих та пошук нових метод!в лшування ГН, що базуються на ди на основн1 патогенетичш мехатзми захворювання, не втрачають актуальность Сучасна патогенетична тератя ГН основана на визнант проввдно! рол1 iMymnix мехатзкйв у ви-никнент та прогресуванш захворювання. Низкою дослвдншав доведена безсумшвна роль 1мунних фактор1в у розвитку ХГН (В. В. Серов, В. А. Варшавский, 1987; V. Goldman, 1984; Г. Н. Дран-ник, 1989; И. И. Михайлова, 1989).

В меншш Mipi вивчена роль метабол1чних змш при цьому захворювашп. ХГН взноситься до захворювань, при яких спос-тер!гаеться р1зний ступ in ь порушень б1лково-лппдного складу крови гшопротешеьпя, гшердисл1тдем1я, шдвищення р1вня ф1бриногену, яга шгадливо впливають на реолопчш характеристики KpoBi i стан мшроциркуляци /Г. Н. Карабанов, К. С. Ин-ченко, 1986; А.Я.Ольшанский i ствавтори, 1984; А. М. Чернух i ствавтори, 1984/.

Перспективним науково-практичним напрямком в клипчтй нефрологи е застосування гшербарично! оксигенаци /ГБО/, яка може доповнити арсенал юнуючих методов лшування ГН. Щдста-вою для такого лиркування е можливють впливу i'i на мехатз-ми виникнення i прогресування ГН, а також результати поки що небагаточисельних досл1джень впливу ГБО на nepe6ir ГН.

Таким чином, поглиблене вивчення застосування ГБО в нефрологи може сприяти удосконаленню лшування ГН при скоро-чент призначення медикаментов, а тим самим - зменшенню лшарських ускладнень.

Та все ж питания застосування ГБО в клппчнш нефрологи до цього часу залишаеться дискусшним.

В умовах експерименту А. М. Поздняков дов!в позитивний вплив ГБО на nepe6ir 1мунокомплексного ГН. За даними лабораториях досладжень (А. Н. Леонов i ствавтори, 1986), ГБО усувае не тшьки rinoKciio, але й стимулюе метабоЛ1чт системи захисту центрально! нервово! системи, серця, печ1нки та нирок в1д токсично! дц ам1аку при розладах кровооб1гу. Ефект ГБО може бути обумовлений адаптацшппм шдвищенням потужпосп. АОС, що контролюе р1вень ПОЛ (Н. Ф. Давыдкин, 1979).

Враховуючи високу потребу тканини нирок в Огдля забезпе-чення життедояльноста нефротв (А. К. Мерзон, 1972), гшерба-ричний кисень з його широким спектром ди може бути ефек-тивним засобом ix захисту вщ патологсчних вшшв1в.

Таким чином, актуальтсть дисертащйного дослвдження обу-мовлена необхадтстю оптим1заци схем Tepani'i ГН, в тому числ1 можлив1стю включения ГБО з метою шдвищення ефективнос-и. лшування та зменшення при цьому медикаментознох arpecii.

Мета дослвдження: Обгрунтування та опрацювання показань до застосування ГБО в лшувант ГН.

Завдання дослщженпя

1. Вивчити д1ю гшербаричного кисню на клшжо-лабораторт прояви гломерулонефриту.

2. Вивчити iMyHOTponm ефекти гшербаричног оксигенацп у хворих на ГН.

3. Оцшити вплив гшербарично! оксигенаци на перекисне окисления лтццв та антиоксидантну систему у хворих на ГН.

4. На основ1 штегращйно1 оцшки ефект1в гшербарично'1 оксигенацп розробити показания та оптимальну методику застосування гшербаричного кисню в лшувант хворих на ГН.

Наукова новизна роботи

1. Вперше на тдстав1 комплексного дослщження активност1 процесу ПОЛ та лшщного i фосфол1пщного складу Kpoei та ceni цитомембран еритроцитав в еволюци ГН показана важлива роль в1льнорадикального окисления та мембранно1 патологи при ГН.

2. Проведет досладження показнитв стану АОС (активноста СОД та вм1ст окислено! форми НАД) при р!зних вар!антах ГН дозволили з'ясувати, що одшею з головних причин дестабЬи-заци ПОЛ та липдно!' структура цитомембран при ГН е недо-статтсть антиоксидантного захисту.

3. Встановлено, що мехашзм терапевтично1 да! ГБО в режим1 р02 = 0,25 МПа при ГН, обумовлений стабШзащею л!тдно1 структура цитомембран.

4. Показано, що позитивна динамжа протешурп та еритро-цитури корелюе з полшшенням спектру основних л1тд!в та шдивадуальних фосфолшдав в мембранах еритрощтв та в сечь

5. ГБОг мае 1муномодулюючий ефект, спрямоватсть якого /приппчення або стимулящя/ залежить вщ режиму ГБО та вихадного стану показнивдв 1мунно1 системи.

6. Шляхом клшшо-лабораторних ствставлень встановлено, що клш1чна ефективншть лшування ГБО хворих на ГН реаль зуеться, головним чином, у вигляд1 зниження гшертензц, ПУ та ГУ.

Практична цшшсть роботи

1. Науково обгрунтована патогенетична доцшьшсть застосу-вання гшербарично! оксигенаци в лшувант хворих на ГН.

2. Визначет оптимальт параметри режиму гшербарично! оксигенаци в лшувант хворих на ГН.

3. Визначет критери контролю та ощнки ефективност за-стосування гшербарично! оксигенаци в лжувант ГН.

4. Дане наукове обгрунтування використання гшербарично-го кисню в терапц ГН за схемою: рО^ = 0,25 МПа, час експо-знци - 55 хв (з них 5 хв - на рекомпресио, та 5 хв - на декомпре-сио) з одно-, дводенною Перервою теля кожних 5 сеанс!в.

Основт положения роботи, що виносяться на захист

1. В процес! прогресування ГН важливу роль в1даграе ура-ження л1шдно! та фосфолш1дно1 структури цитомембран. Бшх1м1чними досладженнями мембран еритроцитав та сеч1 хворих на ГН та шляхом ствставлення 1х з клшжо-лабораторни-ми показниками доведено, що при ГН актив1зуеться процес ПОЛ, внасладок чого в шитинних мембранах знижуеться вм1ст холестерину, загальних фосфолшдав та IX р1зноматтностей, зб1лыпуеться р1вень цитотоксичних л1зоформ ФЛ.

2. При ГН одтею з причин актив1заци ПОЛ е недостаттсть АОС, пов'язана з пригтченням СОД та зниженням швидкоста в1дновлення р1вня НАДН2.

3. Доведено, що порушення контролю за процесом ПОЛ з боку АОС спричиняе порушення лшадно! структури цитомембран, що призводить до хротзацп гострого та прогресування хротчного ГН.

4. Встановлено, що один з мехашзлпв ГБО спрямований на в!дновлення балансу ПОЛ та АОС 1 стабЬпзащю лшвднох струк-тури цитомембран, що корелюе з гтотензивним ефектом, зни-женням ПУ 1 ЕУ.

5. Вперше показаш можливоста 1муномодулюючох дах ГБО при ГН: тдвищення рхвня та ^М, зниження ^А, зниження 1мунорегуляторного шдексу у хворих на ХГН з СС, зниження р!вня загально! популяцц Т-л1мфоцит1в та Т-хелперхв, а також сшввадношення Тх:Тс.

Впровадження наукових розробок

Результата досупдження впроваджет в практику охорони здоров'я: виданий шформавдйний лист "Гшербарична оксиге-нащя в комплексному лшувант гломерулонефриту", подана заявка на винахад (корисну модель) "Барокамера". Розроблет режими ГБО лшування хворих на ГН, використовуються в юйтщ терапевтичнох нефрологи 1нституту урологи та нефрологи АМН Украхни, в головному военному клш1чному госпггал1 МО Украхни, шших гостталях МО Украхни. Oтpимaнi дат включет в програму навчання лшар1в на курсах шформаци та стажування Гнституту урологп та нефрологи АМН Украши, курси кафедри нефрологи Кихвськох медичнох академи пшлядип-ломно! освхти, на кафедр1 ф1зшлогп вшськовох пращ Вшсько-вого медичного шституту Украхнськох вшськовох медичнох академи.

Апробащя роботи та публшащя результатов дослвджень

Результати дослвджень допов1дались на IV Конференци уро-лопв та нефролопв Бйюрусц, Мшськ, 1989; Пленум! правлшня республшанського наукового товариства терапевтов УРСР, Полтава, 1989; III Нащональнш конференци молодих наукових робтгашв, Варна, 1989; науковт конференци "Режимы окси-генобаротерапии в комплексном лечении и реабилитации раненых, больных и пораженных", Санкт-Петербург, 1994; I Ук-рахнськш науково-практичнхй конференци з м!жнародною учас-тю "Акту альт питания експериментального 1 кл1шчного вико-ристання баротерапи", Дншропетровськ, 1995; I науково-прак-тичтй конференци "Актуальт проблеми вшськовох медицини", Кихв, 1995; IV м1жнароднох науково-практичнох конференци урологав та нефрологов, Харшв, 1996; VI конгрега СФУЛТ, Оде-

са, 1996; на наукових конференщях 1нституту урологи та нефрологи АМН Украхни, 1989-1996.

ПублшащГ: По теьи дисертаци опублшовано 11 праць.

Обсяг та структура дисертаци: Дисертащя викладена на 204 сторшках машинописного тексту, ьистить 61 таблицю, 7 ма-люнтв, складаеться 1з вступу, огляду лггератури, викладення методов досл1дження та клш1чно! характеристики хворих, 3 глав власних досладжень, пщсумшв, висновгав, практичних рекомендаций, списку л1тератури, який включае 229 джерел вичизня-них та заруб!жних автор1в.

Декларащя особистого внеску дисертанта: Опрацював клшшо-експериментальну програму дослщження, визначет адекватщ методи досягнення поставлено! мети та вир1шення завдань роботи. Самостайно проводились ввдб1р хворих та тех-н1чне забезпечення лшування ГБО. Проанал1зоваш отримат результати досладжень в еволюци ГН та ефективтсть пперба-рично! оксигенаци в його лжуваннь

Матср1али та методи дослщжень

Обстежений 61 хворий на ГН у вщх 15-65 рок1в в умовах лшування ГБО, як1 були згруповат у вщпов1дност1 з класифь кащею ГН, прийнятш в клшиц терапевтичног нефрологи 1нсти-туту урологи та нефрологи АМН Украши (Л. А. Пир1г, 1977). Кр1м цього, для з'ясування характеру змш ПОЛ, АОС та мем-бранних процес1в у розвитку ГН були ретроспективно проанат-зоваш показники цих процемв у 368 хворих на ГН, ям перебу-вали в кл1шщ в остант10 рок1в. Контрольна група складалася з 22 практично здорових омб.

Обстеження проводили за схемою, яка включала загально-прийнята клшшо-лабораторш дослщження (загальний анал13, протешограма кров1, вм!ст сечовини, креатиншу та загального холестерину в сироватщ кров1, добова ПУ, загальний анал1з сеч1). КЛР оргатзму визначали за допомогою пристрою типу "Аст-руп". Кр1м рН кров1, визначалися показники напруження С02 в шгазм1 (рСОА влпсту справжнього бжарбонату (БВ), сума вмх лугсв кров1 (КВ) та умовний показник дефщиту або надлишку лупв (ВЕ).

В доповнення до загальноклш1чного та лабораторного обстеження для верифшаци даагнозу та отримання шформаци про морфолопчну картину захворювання виконувалась черезштрна пункцшна б1опс!я нирки. Для гастолопчног 1дентифжади ГН

використовували класифшащю В.В.Серова i сшвавт. (1978, 1983), включаючи анал1з стану канальцевого апарату, штер-стищю та су дин штерстищю.

3 метою виявлення порушень, як1 виникають в 1муннш систем! хворих на ГН, визначали шлыисний BMicT Т-л1мфоцит1в, -*елпер1в та -cynpecopiB (A. Shore et al, 1978), кшыасть цирку-люючих Т-л1мфощтв в периферичнш KpoBi (методом спонтанного розеткоутворення в cycneH3ii л1мфоцит1в з еритроцитами барана за R. Н. Kerman, W.P.Geis, 1976), шлыасть 1мунних комплекс1в (заХашковою Ю.В., 1977), концентрахцю основних клас1в 1муноглобулитв (методом рад1альног 1мунодифузп за Mancini V., 1965).

BioxiMi4He обстеження включало визначення ЛПНЩ, показ-ник1в ПОЛ (МДА мембран еритрощтв та ce4i); стан АОС (ак-тившсть СОД, р1вень НАД); структурно-функщональних характеристик юптинних мембран (ВХ, загальш ФЛ, спектр основних лшщв та гадиввдуальних ФЛ), а також вивчався спектр лшдав сеч1. В KpoBi досладження проводили в сироватщ та ерит-родитах. Для анал1зу сеч1 використовували порщю ii добового об'ему.

Екстракщю та очистку лш1д1в проводили сум1шшю хлороформ-метанол (2:1) за методом Фолча. Лпидт фракци виявля-ли у випарах йоду: загальш ФЛ, ВХ, ВЖК, ТГ та ЕХ (Б. Н. Бон-даренко з сшвавт., 1976).

Хроматографда шдиввдуальних ФЛ проводили в сумшп хлороформ-метанол-вода (75:22:3). Виявлеш у випарах йоду пля-ми 1дентиф1кували за допомогою реактив1в Драгендорфа (холшм1стк1 ФЛ) та шнпдринового (ам1ном1стк1 ФЛ), за величиною Rf (М. Н. Маркова., 1969; А. К. Джавадов, 1989), а також на основ1 сшвставлення з даними л1тератури (В. И. Петровский, Т. И. Регеранд i сшвавт., 1986; Л. Н. Величко i сшвавт., 1983; Л. О. Бадалян i сшвавт., 1985; А. К. Джавадов, 1989). На хроматограмах адентифшували ФГ, ЛФХ, СФМ, ФХ, ФЕА та ФС. Розрахунок в1дн. % шдиввдуальних ФЛ проводили вище описании методом. KpiM цього, в лшщному экстракта визначали колориметрично концентращю загальних та шдивздуальних ФЛ за юлькгстю мшерал1зованого фосфору (М. Н. Маркова, 1969) та концентраьщо ВХ за реакщею Жбермана-Бухарда (В. Г. Колб, В. С. Камышков, 1976).

Актившсть процес1в ПОЛ в бюлопчних середовищах вивча-ли на шдстав1 нагромадження кшцевого продукту МДА в ре-акцп з тюбарб1туровою кислотою (И. Д. Стальная, Т. Г. Гари-швили, 1977).

Про стан АОС судили за активтстю СОД в реакщх вщнов-лення нхтросинього тетразол1ю (С. Чевари 1 ствавт., 1985), а також за вм!стом НАД, ям визначали за допомогою алкоголь-дегщрогенази (С. А. Алехина 1 ствавт., 1985) в сироватщ кровь

Отримаш даш фшсували в опрацьованих нами формал1зова-них картах. Статистична обробка матер1алу проводилась на ЕОМ з використанням критерда Стьюдента та метод1в В. С. Генеса (1967).

Шкування хворих стиснутим 02 проводилось в барокамер! типу РКМ (рекомпресшна камера мала) на базх автомоб!ля 31Л-131. Проведено б1льше 1300 сеанс1в гшербаричнох оксигенацц. Р1вень рО? коливався в1д 0Д5 до 0,25 МПа. Курс лшування становив вхд 10 до 20 сеанав тривалштю 55 хв., з них 5 хв. выводилось на рекомпреспо 1 5 хв. - на декомпреспо. Перебування хворих шд робочим тиском тривало 45 хв. Сеанси проводились щоденно протягом 5-6 дтв, пот1м 2-1 день - перерва 1 так до закшчення курсу лшування. Хвор1 переносили лшування добре. Такий метод лшування передбачае зменшення токсичного впливу 02 за рахунок його кумулятивного ефекту.

Нами доведено, що барокамери такох конструкщх мають перевагу пор1вняно з одном1сною лжувальною камерою типу "Ока", "1ртиш".

Нами впроваджена в барокамеру РКМ !зольована 02 система, що сприяе шдвищенню ефективноста лшування завдяки забезпеченню постшносп надходження 0? на вдиху. Система подання 02 та випуску видихальнох сум1шх була !зольована вщ атмосферного пов1тря в барокамер!.

Методика ГБО полягае в наступному. У барокамеру РКМ пом1щуються один або два пащенти, створюеться надлишковий тиск повггрям вх.дпов!дно до режиму роботи. При досягненш заданого режиму в барокамер! пащенти одягають маски й по-чинають дихати 02 шд тиском, який дор1внюе тиску оточуючо-го середовища. Вдих здшснюеться з дихального "м1шка вдиху" та видих - в "м1шок видоху". "Стравлювання" видихальнох га-зово'х сум1гш через клапан регулювання швидкост1 вщбуваеть-ся назовнх, за межами прим1щення, в якому знаходиться барокамера. У зв'язку з тим, що тиск в барокамер! виникае за допомогою стиснутого атмосферного пов1тря, а не кисню, виникае достатньо велика економ1я 02. Обладнання кисневох систе-ми забезпечуе надшну експлуатащю барокамери та тдвищуе ефективтсть подання 02 в заданому режим! в оргатзм хворого. Сама 02 система зносостшка, легко тдлягае дезинфекцп та проста в експлуатацхх.

В процес1 в!дбору хворих враховували протипоказання, ят можна квал1фшувати як абсолютш та вщноснь Питания про лжування за допомогого ГБО вир1шувалося тшьки теля пробного сеансу (р02 = 0,2 МПа, експозицн - 30 хв).

У 61льшост1 хворих на ГН адаптащя до умов ГБО вгдбувала-ся устшно, однак для усунення псих1чнох ди перш1 сеанси проводили в присутност1шетруктора або хворих, ят вже адап-тувалися до умов барокамери.

Результата доелщжень

ГБО суттево не впливала на показники Нв, Л, Е, лише у хворих на ГГН шлыисть Л зменшилась на 14-19% вщ вихщно-го р1вня. Помгтно знижуеться ШОЕ (на 22%). Р1вш сечовини та креатитну залишались в середньому в межах норми. Ак-тившеть ферментав-амхнотрасфераз (АЛТ та АСТ) мшялася тд впливом ГБ02: АСТ дещо знижувалася, залишаючись в межах норми.

ГБО сприяла корекци протехнограми: показник альбумш1в у хворих на ХГН зб1лыдувався, а глобулпйв зменшувався. Особливо достов1рно зменшувався вмйгг р-глобулш1в (р<0,001) у хворих на ХГН з СС (ГК).

Аналхз динамжи кислотно-лужнох р1вноваги у хворих на ГН показав, що ГБО, майже повтетю лжвщуе метабол1чшш ацидоз (р<0,05), а показники рН, р02, рСО,, ВЕ, ЭВ, ВВ, % наси-ченост1 02 статично достов1рно наближалися до меж нормаль-них величин. Позитивний вплив ГБО обумовлений усуненням вЫх форм 02 недостатносй, суттевим тдвищенням дифузп 02 в тканинах, забезпеченням метабол1чних потреб тканин, створен-ням peзepвiв 02 в оргаштап 1, н аре игл, полшшенням газообмшу.

Вщм1чалося достов1рне збшьшення диурезу практично у вс1х категорш хворих на 230-240 мл (р<0,05).

Спостер1галася тенденщя до зниження АТ, як систол!чного, так 1 д1астолхчного, особливо у хворих на ХГН з НС (зниження на 14,8 мм рт.ст., р<0,01 - систол1чного; на 3,5 мм рт. ст., р<0,001 - д!астол1чного). Також в1дм1чалася схильтсть до змен-шення частоти пульсу (в середньому на 4-5 уд./хв.).

Спостерп'алася динамжа АТ в умовах ГБО залежно вад вихвд-ного р1вня гшертензи. До лжування у 13 хворих встановлено тдвищення систол1чного (бхльше 145 мм рт.ст.) та д1астол1чно-го (бшьше 95 мм рт.ст.), у 17 хворих - тальки систол1чного та у 15 - тальки д1астол1чного АТ. В шщ лжування у хворих з вихад-ним нормальним р1внем АТ спостери-алась тенденщя до незнач-ного зниження систол1чного та даастсшчного тиску (в середньому

на 3-5 мм рт.ст.).У хворих !з систол1чною гшертенз!ею спостерь галось його зниження на 23,2 мм рт. ст.; з д1астол1чною гшер-тензгею - зниження на 14 мм рт. ст. У хворих, у яких вадм1ча-лась систол1чна та д1астол1чна гшертенз1я, теля лшування ГБО вщповщно зниження АТ наступило на 24,6 мм рт.ст. 1 на 14,6 мм рт.ст.

Таким чином, ГБ02 проявляв ппотензивну та незначну бра-дикардичну дш).

У хворих !з СС п!сля курсу ГБО спостершалось зниження протехнури з 1,6+0,14 до 1,22±0,14 г/доб (Р<0,1), з НС - з 11,8+1,15 до 9,6+0,65 г/доб (Р<0,1). Режим ГБО - р02 = 0,25 МПа сприятлив1ше д1е при нефротичному синдром!, при СС суттевих вщмшностей в дхх ГБО залежно вщ и режиму не вста-новлено.

ГБО в б1льшоста випадтв сприяла зменшенню еритроцитури. У б1льшост1 хворих достов1рно зникала еритроцитур!я, особливо при СС з ГК.

Виявлена залежнк:ть ефективност! лшування хворих на ГН в залежноста вщ режиму ГБО, яка дозволяе для лшування хворих на ГН рекомендувати режим ГБО - р02 = 0,25 МПа.

Вивчення впливу ГБО на !мунний статус хворих на ГН показало, що призначення ц з ор1ентуванням на режим = 0,25 МПа справляв 1муномодулюючий ефект залежно вщ вихщного стану показнишв !мунно'х системи.

Статистично достов1рними були так1 змши показнимв !мут-тету теля ГБО: зниження р1вня Т-л1мфоцитав (на 28% в!д вихзд-ного р1вня) та Т-хелпер1в (на 28,4%), а також вщповщно сшввщношення Тх:Тс вщ 2,25+0,82 до 0,93+0,12 (на 59%) у хворих на ХГН з НС. В цш же грут хворих вщм1чено шдви-щення (на 54% вщ вихщного р1вня) та ^М (на 54%). У хворих на ГГН не вщм1чено достов!рних змш показнишв шут-тету, хоч х вщм1чалась тенденщя до зниження вс1х клас1в !му-ноглобулш1в та !мунних комплекив, кшыасть яких була шдви-щена до лшування.

Для з'ясування змш, яю вщбулись в процесах ПОЛ, АОС та лшэдшй структур! цитомембран в еволющх ГН були проаналь зоваш результата б1оххм1чного обстеження 368 хворих на ГН !з СС 1 НС в догшертензивнш та гшертензивнш стадаях.

В сироватщ кров! хворих на ГГН та ХГН встановлено шдви-щення ЛПНЩ в 1,5 - 3 рази пор!вняно з нормою, при НС р!вень ЛПНЩ був у 2 рази вихцим, тж при СС. При ГН вщбуваеться активащя ПОЛ на р1вш цитомембран, що прискорюе прогресу-вання ГН. Встановлено, що абсолютний вм!ст ВХ та загальних

ФЛ в мембранах еритроцгтв зменшений пор1вняно з нормою. Актив1защя деструктивних процеспв у лшопротегдному б1шар1 клггинних бюмембран посилюеться паралельно прогресуванню процесу в нирках, на що вказують дат метабол1чних змш в мембранах еритроцитав. На фон1 виявленого нами зменшення к!лькост1 загальних ФЛ в1дбуваеться змша процентного стввщяошення 1х фракцш. Спостер1гаеться зб1льшення вщиос-ного % токсичних фракщй ЛФХ та ФГ з одночасним зменшен-ням метабол1чно активних фракщй - ФХ та СФМ. Патолопчш змши на р1вш цитомембран вказують на те, що наступав хрош-защя процесу та прогресування стадшноста ХГН.

Бишмгёш дослщження сеч1 також шдтверджують наявтсть мембранно! патологи в нирках. В сеч1 виявляються грубодис-перст сироватков1 ЛПНЩ, як1 у здорових людей вздсутнь При НС екскрещя ЛПНЩ вища, шж при СС, що е одтею з ознак наявност! структурних змхн в базальтй гломеруляртй мембрат та показником порушення и виб1рково! натвпроникливость

За допомогою тонкошарово! хроматографи лшвди се'й були подЬтет на 5 основних фракщй: ФЛ, ВХ, ВЖК, ТГ та ЕХ. Вста-новлено, що в сеч1 здорових людей домшуе фракщя загальних ФЛ, на яку приходиться б1льше 80% ввд суми лшвд1в сечь В сеч1 хворих на ГН знайдено зниження в1дн.% фракцц загальних ФЛ та одночасне тдвищення в1дн.% ВХ, ТГ, ВЖК та ЕХ. За наявност1 НС вщн.% сумарно* фракци ФЛ в сеч1 був ниж-чим, тж при СС.

Анал1з середтх величин МДА в сеч1, як1 характеризують екскрещю продукпв ПОЛ, не встановив суттевих вщмшностей м1ж р1зними клш1чними вар1антами ГН.

У хворих на ГН з СС частше виявляли в сеч1 фракцл СФМ, ФЕА+ФС, як1 е важливими компонентами лшвдного шар у цитомембран, а також част1ше виявляли падвищення екскрецп ЛФХ - токсичного продукту катабол1зму ФХ. Для НС найбшып характерним було виявлення в сеч! ФХ, а також збшьшення ввдн.% ФЕА, ФС та ЛФХ в спектр1 ФЛ пор1вняно з нормою.

Таким чином, при ГН ввдбуваються змши не тхльки в лшщно-му склад1 еритроцитарних мембран, але й в лшвдному спектр1 сеч1, що можна квал1ф1кувати як воображения розвитку процесу дестаб1л1зацп цитомембран в ниркових клггинах.

Стан АОС при ГН оцшювали за даними активности основного шг1б1тора ПОЛ-СОД в сироватщ кров1 та за вм1стом окисле-них форм НАД. При СС та НС знайдено достов1рне пвдвищення НАД в кров1 в1дповвдно до 40±2,4 та 42+1,4 ммоль/л, проти 31,6+1,7 ммоль/л в норм1 (р<0,05), що вказувало, з нашо! точ-

ки зору, на зниження швидкоста вздновлення НАД в НАДН2 -в речовину, яка запоб1гае утворенню активних форм кисню в умовах недостатноет1 утил1заци 02 в аеробному метабол1зм1 та енергетичних процесах, уражених при ГН. Актившсть СОД зростала при СС до 220±40 тис. у. о./л за 10 хв. та при НС до 543+85 тис.у.о./л проти 130+7,8 в норм1 (р<0,001). Можливо, ця компенсаторна реакщя СОД е вщповщь на активащю ПОЛ та на зменшення шшого фактора А0С-НАДН2. Однак, незважаю-чи на перебудову, в щлому АОС була не здатна повшстю ком-пенсувати гшерактиващю ПОЛ 1 вщновити баланс в систрм1 ПОЛ-АОС.

Отже, при ГН одтею з причин порушення активноста ПОЛ е недостатюсть контролю з боку АОС.

Нами були проанал1зоваш змши показнитв метабол1чних процеыв при ГБО хворих на ХГН з СС. У 69±12% хвор их в1дм1чалось полшшення показниздв концентрацц НАД: до лшу-вання ГБО цёй показник був в 1,6 рази вище норми, а шсля лшування вш знизився в 2 рази, повшстю нормал1зувавшись. Актившсть СОД повн1стю нормал1зувалась у 44+14% хворих, саме у тих, у яких до лшування була гшерактивнклъ СОД (вона перевищила норму). Шсля л!кування ГБО в середньому в груш хворих на ХГН з СС встановлено деяке зниження рхвня МДА, однак вш все ще залишався вище норми. В результата лжуван-ня повшстю нормал1зувалася середня величина концентради загальних ФЛ в мембранах еритроцитав, в1дм1чено зменшення середньо1 величини концентради ВХ пор1вняно з вихздним р1внем.

Таким чином, в результата ГБО у хворих ХГН з СС в значно-му процента випадгав був досягнутий позитивний ефект щодо вмкггу ВХ, загальних ФЛ та МДА в мембранах еритроцитав, отже досягнуто корекщ1 гшерлшопротехдемп та концентращ! НАД г активноста СОД в сироватщ кров1.

Ще бьльше 1нформативним для з'ясування ефекту ГБО став шдивщуальний анал1з динамши спектру ФЛ в мембранах еритро-цитав у хворих на ХГН з СС до та шсля лисування ГБО (табл. 1).

Внаслщок ГБО у значшй шлькоста хворих на ХГН з СС спо-стерагалось полшшення з боку ПОЛ та у склада 1ндивщуальних ФЛ в мембранах еритроцитав. 1.

При досладженш сеч! шсля курсу ГБО у хворих ХГН з СС по-ряд 1з зменшенням ПУ спостер1гали зниження середнього показ-ника екскреци ЛПНЩ. 1ндив1дуальний анал1з показав, що у 83+11% хворих на ХГН з СС пад впливом ГБО вм1ст ЛПНЩ в сеч! знижувався майже в 2,5 рази - з 1,46±0,2 до 0,62+0,1 г/доб /р<0,02/.

Таблиця 1.

Частота й внражен1сть позитивного впливу ГБО на спектр шдивщуальних ФЛ в мембранах еритроципв при ХГН 1з СС.

Статистнчш В1дн.% гадвв1дуалитх ФЛ

показники ФГ ЛФХ СФМ ФХ ФЕА+ФС

Частота в % 40±16 66,7+17 70+15 30+15 50+15

М+т 17,3+1 13,4+1,5 16,5+3 20,6+0,5 19,3+0,9

М1+т1 13,3+1 8,2+1 25+3 22,7+0,3 24,4±0,7

PI <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,02

Р2 >0,5 >0,5 >0,5 >0,5 >0,5

Норма 12,2+0,7 8,45+0,9 30,5+1,2 25,7+0,7 23+0,9

Прим1тка: М+m - показники до лзкування;

М1+т1 - показники теля ткування;

PI - статистично достов1рпа р!зпидя М1Ж показниками до та nie ля лукування;

Р2 - статистично достоверна рхзниця показника теля л1кування по-ргвняно з нормою.

У хворих на ХГН з НС в 56+13% випадк1в зменшувався вмют ЛПНЩ в кров1 (до лшування вище в1д норми в 2,5 рази), у 54+14% хворих знизилась гшерактивтеть СОД (до лшування -в 4,5 рази вище норми, теля лшування в 3,3 рази).

ГБО при ХГН з НС виявилася менш ефективною щодо корейца спектру лшдов i ПОЛ в мембранах еритроцитав, тж при ХГН з СС.

В1дм1чався терапевтичний ефект й у дп ГБО на динамшу лшвдного спектру ce4i. У 29+10% хворих на ХГН з НС до лшу-вання концентращя загальних ФЛ в еритроцитах була в 2 рази нижче норми; в результат! лшування вона достов1рно падвищи-лася (р<0,01) й стала лише в 1,4 рази нижче cBoei норми. У 53+12% теля ГБО спостер1галось зниження р1вня МДА та його повна нормал1защя в мембранах еритрощтв.

Шсля ГБО у 58+15% хворих на ХГН з НС вм1ст ЛПНЩ в ce4i знизився на 31% в пор1внянт з вихщним р1внем. В такому ж % хворих зменшилась екскрещя МДА. В cneKTpi основ-них лппдов сеч! у б1льшоста хворих вадм1чались позитивт зру-шення: у 71±13% шдвищився вщн.% загальних ФЛ, у 50+14% знизився вадн.% ВХ, ВЖК та TT, у 86+10% нормал1зувався в1дн.% ЕХ в сечь

При СС ГБО викликае б!лын часто, тж при НС, позитивш змши показнитв АОС в сироватщ кров1 (НАД, СОД), а також зниження активност1 процесу ПОЛ в мембранах еритрощтв. При СС часташе, шж при НС, ГБО корегуе вщн.% СФМ та зни-жуе р!вень токсичних ФГ та ЛФХ, шдвищуе загальний вм1ст ФЛ в мембранах еритрощтв, а також бшьш часто викликае зниження р!вня ЛПНЩ в сеч1. При НС частота позитивних змш вка-заних показниюв шд впливом ГБО пометно нижча, н1ж при СС.

ГБО у хворих з СС бшьш ефективно, тж у хворих з НС, нормал1зуе показники вмшту ЛПНЩ, НАД та активтеть СОД в сироватщ кров1, а також р1вень ВХ та ФХ в еритроцитах та вщн.% загальних ФЛ в сечь

При лшуванщ за допомогою ГБО у хворих з НС частше, шж при СС, корегують показники як гшерлшопротещеми, вм1сту ВХ, ФЛ та СФМ в еритроцитах, а також р1вень екскреци з сечею МДА й % спектру основних лш1дав в сеч! (ФЛ, ВХ, ТГ, ВЖК, ЕХ). ГБО, таким чином, при НС бшьше впливае на т! показники лшщного обмшу, якг в найбшышй м1р1 потерпають змш в пор1внянш з нормою.

В цшому, можна сказати, що ГБО при СС чаепше справляе позитивний вплив на показники АОС та ПОЛ на р1вт бшмем-бран. При НС ГБО менш ефективно впливае на дисбаланс АОС та ПОЛ, але бьлып ефективно - на його наслщки: порушення лшщного обмшу, а саме, на показники екскреци лшццв у сеч1 та р1вень гшерлшопротещеми.

В напрямку полшшення решти показник1в лшщв в еритроцитах 1 сеч1 ГБО приблизно була однаково ефективна при СС та НС.

В щлому, можна зробити висновок про бшьшу ефектившеть ГБО по вщношенню до метабол1чних показ никхв при СС ХГН, шж при НС ХГН.

Вивчаючи вплив ГБО на метабол1чш показники у хворих на ХГН з СС в залежноеп. вщ наявноеи або водсутноста ГК, ми дшшли думки, що бшьш висока метабол1чна ефектившеть ГБО у хворих на ХГН з СС була при наявноста ГК, тж без ГК.

Анал1зуючи змши б1ох1м1чних показнитв в залежноста вщ режиму ГБО при ГН, ми дшшли висновку про бшьшу ефектившеть режиму р02 = 0,25 МПа, тж р02 = 0,15-0,2 МПа, що збшаеться з положениям, яке було висловлене на основ1 аналь зу клшшо-лабораторних та 1мунних показник1в.

висновки

1. Клш1чна ефективтсть оксигенобаротерапи хворих на гло-мерулонефрит виражаеться у зменшент протешурп, еритроци-турп, швидкост1 осщання еритрощтв, активности амшотрансфе-раз, метабол1чного ацидозу, збхлыпент д!урезу, у хворих з гшер-тенз1ею - у знижент систол!чного та д1асталичного тиску.

2. Ппербаричний кисень справляе 1муномодулюючий ефект, спрямоватсть якого залежить вщ вих1дного стану !мунних по-казнишв: у хворих на хротчний гломерулонефрит з нефротич-ним синдромом тдвищуеться р1вень та ^М, знижуеться р1вень вм1ст Т-л1мфоцит!в та !мунорегуляторний шдекс; у хворих на гострий гломерулонефрит та хротчний гломерулонефрит з сечовим синдромом суттевих змш в систем! Т- та В-л1мфоцит1в не спостер1галось.

3. Показники гшерлшопротехдемц та перекисного окисления лцщцв вщображають стадштсть перебегу гломерулонефри-ту, що проявляеться зниженням компенсаторно'! здатноста анти-оксидант1в /супероксиддисмутази, ткотинамщадетндинукле-отиду/, яке супроводжуеться пошкодженням лшвдно! структу-ри цитомембран, що доведено порушенням спектру лшдав та фосфолшдав у мембранах еритроцитав та в сеч1, зниженням вм1сту вьчьного холестерину, загальних фосфолшццв, збмынен-ням процентного вм1сту токсичних л1зофосфатидилхолшу та фосфатидно! кислоти.

4. Ппербаричний кисень позитивно впливае на процеси перекисного окисления лшдав 1 стан антиоксидантнох системи у хворих на гломерулонефрит, що виражаеться у зменшент вмклу малонового диальдегаду в кров1 та сеч1 (зниження активност1 перекисного окисления лш1дав) та норматизацй показник1в шко-тинамщаденшдинуклеотиду та супероксиддисмутази (нормал1за-щя антиоксидантнох системи).

5. Позитивш зрушення в систем! "перекисне окисления лшдав - антиоксидантна система" часташе спостер!гаються у хворих на гломерулонефрит з сечовим синдромом, особливо з гематуричним компонентом, шж у хворих з нефротичним синдромом.

6. Динамжа показник1в системи "перекисне окисления лшдав - антиоксидантна система" ввдповздае позитивнш динам1щ клшшо-лабораторних показншив гломерулонефриту.

ПРАКТИЧН1 РЕКОМЕНДАЦН

Враховуючи високу потребу тканини нирок у кисш для за-безпечення життед1яльност1 нефрощв, гшербаричний кисень з його широким спектром дп оцшюеться як ефективний 3aci6 лшування хворих на гломерулонефрит. Для клш1чно1 практики можуть бути рекомендован! режими р02 = 0,25 МПа, час експозицй 55 хв.: з них 5 хв. - на рекомпрес1к> та 5 хв. - на декомпремю. Сеанси проводять щоденно протягом 5-6 дшв, потам 2-1 день - перерва. Лшування XBopi переносять добре. Шкувальш сеанси переслвдують мету максимально! нормал!зацй ф!з!олопч-них функцш при мш!мальних проявах токсично! дй кисню. Особливо! обережноста вимагають nepini сеанси. Вони повинн! бути нетривалими та мають проводитись з враховуванням адап-тацп хворих до перебування в атмосфер! з шдвищеним тиском кисню. Першими клжчними проявами киснево! !нтоксикацп можуть бути блвдсть обличчя, штлив1сть, запаморочення, не-спокш, аритм!я дихання, наростання TaxiKapflii.

Рекомендуеться впровадити гшербаричну оксигенащю в лшу-ванн! хворих на гломерулонефрит незалежно в1д вшу, стат! i варианту захворювання в дог!пертензивн!й та ппертензившй стад!ях.

СПИСОК РОБ1Т, ОПУБЛ1КОВАНИХ ПО TEMI ДИСЕРТАЦН

1. Оксигенобаротерапия при болезнях почек. //Врачебное дело.-1991.-М10.-С.26-31.

2. Экстракорпоральные методы лечения в нефрологии.// 4 конференция урологов и нефрологов Белоруссии. (Минск, 1518 сентября 1989г.): Тез. докладов.-Минск, 1989.- С. 149. /Со-авт. JI.A. Пыриг, H.A. Колесник./

3. Гипербарическая оксигенация при лечении больных гло-мерулонефритом //Пленум правления республиканского научного общества терапевтов УССР. (г.Полтава, 28-29 сентября 1989г.): Тез. докладов. -Полтава, 1989.- С. 123-124. /Соавт. H.A.Колесник./

4. Гипербарическая оксигенация при лечении больных гло-мерулонефритом. //Трета национална конференция на млоди-те научни работници с международно участие. (Варна, 2425 ноября 1989г.): Материалы конференции. Варна, 1989.-С.42-43. /Соавт. Н. А. Колесник./

5. Влияние гипербарической оксигенации на перекисное

окисление липидов и антиоксидантную систему у больных гло-мерулонефритом. //Режимы оксигенобаротерапии в комплексном лечении и реабилитации раненых, больных и пораженных. (Санкт-Петербург, 31 мая - 1 июня 1994г.): Тез. докладов.-Санкт-Петербург: ВМедА им.С.М.Кирова, 1994.-С.22. /Соавт. Л. А. Пыриг, Г. Г. Никулина./

6. Изменения иммунного статуса больных гломерулонефритом на фоне лечения гипербарической оксигенацией. //Актуальт питания експериментального 1 клппчного використання баро-терапи. /1 Украшська науково-практична конференщя з м1жна-родною участю. (Дтпропетровськ, 7-8 червня 1995р.) -Дтпро-петровськ, 1995.-С.32. /Ствавт. Л.А.ПирЬг, Г.Н.Драник, В. Е. Др1янсъка./

7. Динамика клинико-лабораторных показателей у больных гломерулонефритом в условиях ГБО-терапии. //Актуальт питания експериментального 1 юптчного використання бароте-рапп. /1 Украшська науково-практична конференщя з мшсна-родною участю.(Дншропетровськ, 7-8 червня 1995р.^Дтпропетровськ, 1995.-С.93. /Ствавт. Г. Г. Шкулта, Л. А. Пир1г./

8. Метаболические эффекты разных режимов гипербарической оксигенации при гломерулонефрите. //Актуальт питания експериментального 1 кл1тчного використання баротерапп. /1 Украшська науково-практична конференщя з м1жнародною участю.(Дтпропетровськ, 7-8 червня 1995р.)-Дншропетровськ, 1995.-С.82./Ствавт. Г. Г. Ншулта, Л. А. Пиры./

9. Гшербаричний кисень як фармаколог1чний фактор у комплексному лшуванш гломерулонефриту. //Актуальт проблеми вшськово1 медицини. Матер1али Першох науково-практичног конференцп. (Ки1В, 20 жовтня 1995 р.)- Кшв, 1995. -С.119. //Ствавт. Г. Г. Шкулта, Л. А. Пиргг./

10. Фармаколопчний вплив гшербаричного кисню на арте-р1альний тиск 1 гшерлш1дем1ю у хворих на гломерулонефрит. //Нефрогенная гипертензия/ IV Международная научно-практическая конференция урологов и нефрологов. (Харьков, 1213 сентября 1996г.) - Харьков, 1996. - С.109-110 / Ствавт. Л. А. ПирЬг, Г. Г. Шкулта./

11. Гшербарична оксигенащя як метод екстракорпорально-го лшування хворих на гломерулонефрит (ГН). //VI конгрес Св].тово1 федерацп украшських лшарських товариств. (Одеса, 914 вересня 1996р.): Тези доповвдей.- Одеса, 1996.- С.207-208. /Ствавт. Л. А. Пиры, Г. Г. Шкулта./

Annotation

Rumiantsev U.V. Hyperbarical oxygination (HBO) in glomerulonephritis (GN) treatment.

Dissertation for competition of scientific degree - candidate of medicine, specialisation 14.01.02 - internal diseases. Kyiv Medical Academy of Post-Graduate education, Kyiv, 1996.

Manuscript to be defend, in which pathogenetic expediency of implementation of HBO in GN patients cure (treatment) well-grounded.

It has been established, that hyperbarical oxygen helps rapid (quick) attack of clinical-laboratory remission of GN patients. It also possesses immunomodulating effect.

The data received proves that affections of citimembran's lipid structure and POL activation, connected with the lack of AOS, takes an important part in GN progress. Therapeutic influence GBO caused by stabilisation of lipid structure of citomembranes. Implementation of HBO in the practice of Ministry of Health Care has been effected.

Аннотация

Румянцев Ю. В. Гипербарическая оксигенация в лечении гломерулонефрита.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Киевская медицинская академия последипломного образования, Киев, 1996.

Защищается рукопись диссертационной работы, в которой обоснована патогенетическая целесообразность применения ГБО в лечении больных ГН.

Установлено, что гипербарический кислород способствует быстрому наступлению клинико-лабораторной ремиссии больных ГН, обладает иммуномодулирующим эффектом.

Получены данные, что в процессе прогрессирования ГН важную роль играет поражение липидной структуры цитомембран, активизация ПОЛ, связанная с недостаточностью АОС, при этом терапевтическое воздействие ГБО обусловлено стабилизацией липидной структуры цитомембран. Осуществлено внедрение ГБО в практику здравоохранения.

Ключов1 слова: гломерулонефрит, гшербарична оксигенащя, гшербаричний кисень, барокамера, метаболi3M, лшэди, перекис-не окисления лшщ1в, 1мунний статус.

Подписано до друку 19.12.96 р.Формат 60x84/16. Друк офсетний. Умовя.-друк. арк. 1,16. Тир. 100 прим. Зам. 6-273. Друкарня НаУКМА. 254070, Ки1в-070, вул. Сковороди, 2.