Автореферат и диссертация по ветеринарии (16.00.05) на тему:Использование димексида в соединении с некоторыми лекарственными веществами при лечении инфицированных ран и хронических асептических серо-фибринозных бурситов (Экспериментально-клиническое исследование)

МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 1 ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Г Б 0 А НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАШЙЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопис/

ХО'ЙШ НАДІЯ МИХАЙЛІВНА

‘ Ш 619:617:519:613:636.7

ЗАСТОСУВАННЯ ДИМНКСИДУ У ПОЄДНАННІ З ІИШИ ЛІКАРСЬКИМИ РЕЧОВИНАМИ ПШ ЛІКУВАННІ ІНФІКОВАНИХ РАН ТА ХРОНІЧШ

асептичних сЕРО-аівніюзких бурситів

/Експарииентально-клінічгіі доехіджеш/і/

16.00.05 - взтерикарна хірургія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступаня кандидата ветеринарних наук

Київ - 1994

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі хірургії Львівської академії ветеринарної медицини.

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор БОРИСЕВИЧ В.Б.

Офіційні опоненти - доктор ветеринарних наук, професор ПАНЬКО І.С.

- кандидат ветеринарних наук, доцент ДУХНИЦШИЙ З.Б.

Провідна організація - Харківський зооветеринарний інститут.

Захист відбудеться МдС>Х%оуі<аизі994 року

годин в Національному аграрному університеті ¡¡а

засіданні спеціалізованої ради Д-05.0І.03 за адресою: 25204І{ м.Київ-4І, вул. Потєхіна, 16, уч. корп. 12 ауд.4І2.

їіросимо взяти участь в обговоренні дисертації при її захисті або надіслати Бав відгук на автореферат за адресою: 252041, ц. Київ-4І, вул. Героїв Оборони 15, КАУ, сектор • захисту дисертацій.

З дисертацією «огна ознайомилися в бібліотеці Національного аграрного'університету.

Автореферат розіслало -ЗД" *>Ьо?>у^л.ЧчІ 1994 р.

Вчаний секретар спеціалі ооіклої вченої ради, кандидат бс та р и ї; ¿.п '

наук, доцзнт ТДЩуЮІ В.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування хірургічних зах-орювань, в тону числі інфікованих pea та бурситів у собак, однією з провідних і найбільш актуальних у ветеринарній рактиці. Існує багато методів лікування цих захворювань, одах вони не загади даоть бажаний ефект. Тому пошукам нових, ільш ефективних методів лікування з використанням різних лі-арських речовин, надається великого значення.

Вивчення та систематизація виявлених властивостей відо-кх раніше в медицині та ветеринарії лікарських речовин, сучасні погляди на механізм Тх дії, дозволяють розниригк сфе-у клінічного застосування препаратів і поповнити арсенал асобів для боротьби з інфікованими ранами, бурситами та їх складненнямк.

Одним з таких засобів, теоретичне та практичне значення хого переглядається з міру накопичення результатів акспери-гнтальних досліджень, в дикексид /ДОСО/. Еін має добра скажені пвнетруючі властивості, ивидхо проникав крізь тканини рганізму і біологічні мсмбраяи, ка пошкодауоти їх та проводь за собою інпі лікарські засоби Astoughtsn, 1967; .С.Мітрвковський, 1970; В.Г.Підкова, I973j О.Й.Ів&яов і іи., ІЗЗ/. ДМОО використовується при лікуванні різних захзоряваш. ївдяки анттгікребіїжі /Я.В.Дйкиленко, В.В.Девицький, ІЛ.Ко-ааль, 1972; С.М.Навашн, І.Г.Ооміна, 1376/, протизапальним !.З.Даниленко, I9G9; Й.Ф.Камавз, 1982; Є.Л.Панченко, 1907; С.Сємьоноз, В.С.Поноиарьов, А.М.Єфімов, 1989/, енестезую-т /М.В.Даниленко, М.М.Туркєвич, 1976; З.А.Чуйко, 1939/ та шим властивостям. Він також діє антимікробно /В.І.Саевич, І.Зазіроха, 1980/ та зіднозлпе терапевтичну активяісгь ая-

тибіотиків при виникненні резистентності мікрофлори до них /S.W. Jacob, І9б4уЗ.w.Jacob,S.S.НовепЬаишД956; В.Ф.Богояв-леиський, І.Ф.Богоявлзнська, І.О.Закс, 1982; А.І.Потопальсь-кийі Т.М.Сеиєнюк, й.їл. Лазур ак, 1937/. Препарат має низьку токсичність /Й.Р.іїиЬіп, 1933/ і дозування його визначається поставлено» лікувальною матою з врахуванням перебігу захворювання та характеру патологічного процесу.

Тому доцільно вивчити застосування димексиду при лікуванні інфікованих рад та бурситів у поєднанні з іншими лікарськими речовинами.

Мета т завдання досліджень. Метою нашої роботи було застосування длмгксиду у поєднанні з іншими лікарськими ре-чогашаки при лікуванні інфікованих ран та хронічних асептичних серо-фібршюзних бурситів.

Для досягнення нгміченої мети були поставлені такі . завдання:

- вишити вплив ІО^-ного розчину Д.ІСО при внутрішньовенному введенні иа організм соб&к;

- визначити склад мікрофлори інфікованих ран та чутливість її до днкексиду різної концентрації, антибіотиків т« обох лікарських речолин у поєднанні;

- вивчити лікувальний ефект в першу фазу розвитку за-

пального процесу при лікуванні інфікованих ран у тварин з керм- та гіперергічкнм типом зшалення, а ляхом використання азросиду та антибіотиків, розвадзних на певній концентрації ДЯСО; •

- вивчити дію 5^-ного розчину димексиду, виготовленого на 0,&Д-ному розчині новокаїну у поєднанні з лідазос при вікуванні хронічних асептичних евро-фібринозних бурситів.

Наукова новизна. Вперше застосовано поєднання аеросилу і ДЫС0 при лікуванні інфікованих ран у першу фазу розвитку іалального процесу та 5^-кого ДЛСО з лідазов при лікуванні :ронічних асептичних саро-фібринозних бурситів.

Практиина цінність. Цінність даної роботи в:

- прискоренні очищення інфікованих ран від запального

іксудату та гнійно-некротичного детриту і тим самим скоро-іенні тривалості їх зогоєння; ,

- скороченні терміну лікування асептичних хронічних еа~ ю-фібринозних бурситів при мінімальному травмуванні тзаркн а запобіганні ускладнень.

Впровадження наукових розробок. Результата досліджень икористовуються в учбовому процесі на кафедрах хірургії ьвізської академії ветеринарної медицини га Національного грарного уні верситету.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної ро-оти доповідались на йіжкародаій науково-практичній конфе-екції Харківського зооветеринарного інституту "Современные роблеми ветеринарной хирургии" /Харків, 1994/, на науково-зтодичній конференції професорсько-викладацького складу ам,,янець-Подільського сільськогосподарського інституту іам"янець-Лодільськ, 1994/ та на вченій раді Львівської кацемії ветеринарної медицини /Львів. 1994/.

Публікації. По темі дисертації .опубліковано 5 робіт.

Структура і об"єм роботи. Дисертація складається з ;тупу, огляду літератури, результатів власних досліджень, Зговсрення результатів досліджень, висновків, практичних ¡комендацій, списку літератури та додатків. Робота викладе-і на 149 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 25 ри-

- б -

сунками і ¿5 таблицями. Список літератури включає ¿50 джерел, з яких 100 -іноземних. ■

Декларація особистого внеску. Всі матеріали по дослідах, їх обгрунтування, обговорення та висновки,здобуті особисто пошукачем. .

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ -

2.1. Матеріал і методика досліджень.

По темі дисертаційної роботи.починаючи з 1989 року.про-видили дослідження на еобаках-лацієнтах клініки кафедри хірургії Львівської академії ветеринарної медицини та на Львівському утильзаводі.

Протягом цього часу вивчали деякі властивості №100 та його вплив на організм і застосування Д.ІОО у поєднанні з іншими лікарськими речовинами при лікуванні хірургічних захворювань. Отяе,робота складалася з двох частин: експериментальної та клінічної. .

І. В експериментальній частині роботи вивчали: а/ реакцію організму ка внутрішньовенне введення іонного розчину ДіСО.

Для цього було сформовано групу з 7 собак, яким внутрішньовенно вводили 10%-ний розчин ДЖХ) з розрахунку 0,2 мл на І кг живої маси. У піддослідних тварин брали кров до введення та через 0,5, І, 3 і 24 години після введення зазначеного розчину і визначали кількість еритроцитів та лейкоциті і>-в камері Горяєва, гемоглобіну - на апараті 4?ЕК-М, швидкість осідання еритроцитів /ШОЕ/ - за методом Т.П.Панченкова, а тако* загальний кальцій в крові - колориметричним методом /за Вічевим, Каракашевии/. Поряд з цим визначали загальний

ítbh тварин, характер місцевого процесу, температуру, пульс 'а дихання /ПІД/. .

б/ чутливість патогенної мікрофлори до деяких анткбіо-иків, розведених на димексиді.

З цією мето» проводили посіви одержаної мікрофлори від собак із випадковіші інфікованими радами на «"ясс-пвптои-иП агар і наносили диски з І0...60$-к:ми розчинами ffiäCO і ерез І6-І8 годин після витримування в термостаті визначали sличину зои затримки росту даної мікрофлори за долоиогсо зталево І лінійки. Аналогічні дослідження проводили, викорис-звуючи, в одному випадку стандартні диски з охсиватом, кзс-гданом, еритроміцином, левоміцетином та гентаміциксн, а з зугому - ці х антибіотики, розчинені данзксидом такої кон-іктрації, яка даа найбідьзу зону зазимки росту цікрофяори ие викликай ускладнень у вигляді подразнень тканин. Такии іиом виявили найгфехтиглішип антибіотик у поєднанні з ЩіСО і використали їх при лікуванні інфікованих рен /дослідна упь/. З контрольній групі застосовували цзй елтибіотнк, зведений на фізрозчині, для.лікування аналогіі?»ої патоло-ї. Всього для дослідження було підібрано Ш собак /по 10 контролі і досліді/, касоа 30-40 кг, віаом З-б років. Уст аркнаи з проксимальній діишці яівего етогна з латаральяоі зрони наносили, вияористовувчи трафарет, різані раяа пяо-р

9 625 ші та інфікували їх за допокого» тампона, просоче-'0 даною мііфофлороо і фіксованого usmKow sstipa. На про- , ії лікування спостерігали' за оінічним стакси яворин до noray та ка 2, 3, 4, 5 і 7 добу лікування і визначали ВІД. ¡атологічні дослідження, шдкчину концентрації кальцій а >аі та pH середовища ран прозодилн до лі кутим і ка 3, 5,

* - а -

7, 10, 12 добу лікування. Водночас до лікування, а також на

2, 3, 5 і 7 добу лікування проводили цитологічні дослідженні раневих відбитків, фіксованих у парах 10%-ного нейтрального формаліну та фарбованих за Романовським-Гімзом і бактеріологічні - в ті ж самі строки шляхом фарбування за Грамом в модифікації А.Синьова. Гістологічні дослідження проводили до початку лікування та на 3 і 7 добу. Для цього брали м"язеву тканину з різних ділянок ран, фіксували в 10%-ному нейтральному формаліні, заливали парафіном, готували зрізи товщиною 8 мкн, які фарбували за допомогою гематоксилін-еозину.

Матеріалом для дослідження служили кров, м"язева тканина та рана вий ексудат.

Для лікування інфікованих ран у тварин контрольної групи в першу фазу раневого процесу використовували гіпертонічний розчин )?аСІ та антибіотик, розведений иа фізрозчині, ’Чутливість мікрофлори до якого визначали попередньо, а в дослідній групі застосували аєросия, який наносили на рани у вигляді тампону та після нього аналогічний антибіотик, розведений на ДІСО визначеної концентрації. Антибіотики використовували у складі бинтової'пов"язки, якоа покривали рани протягос Іб~ 20 хвилин. Інфіковані рани в собак обох груп у другу фазу загоєння лікували, використовуючи ІО^-ну йодоформну мазь,'а в гроте - І0#-ну цинкову мазь. Плоздг раизвої поверхні визначали за методикою Д.Н.Попової /1942/ до лікування, та на З,

5, 7, 10, 12, 15, 18 та 22 добу.

2. Клінічна частика роботи була продовженням експериментальної і полягала у лікуванні: •

а/ інфікованих ран з різним їйлом запалення.

Для цього було підібрано по 10 собак віко« від 3 до 5

\

-9- ■-

років з нормергічним та гіперергічним тилом запалення,, й.?ад-кові інфіковані рани яокалізвались в різних частинах тіла,, однак підбирали тварин - аналогів за величиною, характером та тривалі сто травматичних пошкоджень з інтервалом 2-3 доби від початку нанесення травми. Інфіковані рани з нормергічким запалення!* лікували, застосовуючи протягом першої доби овро-сил у вигляді тампонів, & на другу добу - антибіотик, розведений димексидом. При гіперергічному типі запалення протягом першої доби застосовували аеросил, протягом другої - ентабіо™ тик, розведений на ДМСО і через декілька годан знову аеросил,. після чиго на третю добу повторно наносили антибіотик з димексидом. Для забезпечення відтоку гнійного ексудату ®а аерації рак проводили розсікання їх країв, а в деяких випадкам контрапертуру з використанням дренажі в. В другу фазу загоєння у собак обох груп застосовувала 10%-ну йодоформну, а в трзтю -ІО^-ну цинкову мазь.

Для поглибленого вивчення ефективності лікування проводили клінічні спостереження за станом тварин і характером місцевого процесу, а також гематологічні, цитологічні, бактеріологічні, гісто-морфологічні дослідження, визначення pH середовища та концентрації кальцію в крові.

б/ хронічних аезптичних серо-фібриносних бурситів.

Для досліджень було підібрано дві групи собак /по 7 тварин у Локній/ із запальними процесами підекірних слизоаих-су-іок в ділянці ліктьового суглобу. У контрольній групі ліку-зання проводили консервативно-оперативним методом,що полягає з аспірації змістимого слизової сумки та введенні на І, 3 та і доби в порожнину 2,0 мх 5%-ного спиртового розчину Йоду з іаступним її розтином на 7 добу,кюретажеа стінок та лікувая-

ним,як відкритої рани. В першу фазу лікування використовували гіпертонічний розчин УаСХ, в другу - І0$-ну йодоформну, а Б третю - 10%-ну цинкову мазь. .

В дослідній групі після аспірації вмістимого в порожнину слизової сумки вводили 5%-ний розчин ДІСО, виготовлений на

0,5%-ному новокаїні у поєднанні з лідазою /64 у.о./. Для зменшення накопичення ексудату на 3, 5, 7 та 10 добу на бурсу накладали тиснучу пов”язку. Тваринам на І, 3, 5 добу вводили по 2,0'мл, на7, 10 - по 1,0 мл, а на 12 - 0,2-0,5 мл вищезгаданої лікарської речовини та проводили спостереження за тварина^ враховуючи їх загальний ста« і характер місцевого про-цасус Гематологічні дослідження та визначення концентрації кальцію проводили до лікування та на 3, 5, 7, 10, 12, 15 добу після початку лікування у тварин обох груп» цитологічні дослідження - до і на 3, 7. добу після початку лікування за вадевказаними методиками.

Матеріалом для дослідження служили кров та вмістиме слизових сумок.

Отриманий цифровий матеріал обробляли статистично за методикою ІоА.Ойвіна/1960/. • "

2.2*, Реакція організму на внутрішньовенне введення 10%-ного розчину димексиду»

Перед початком досліду загальний стан у собак був задо-вількийс ПІД та дані гематологічних досліджень знаходились в нотах норми.

Бід час внутрішньовенного введення ІО^-ного розчину ДУСО, а таяоа на протязі доби змін з боку клінічного стану тварин їв їх поводікхм не відмічалось, “ШД заливались в межах фізіологічної норми. Не виявлено такоа достовірних змін вмісту

- II -

еритроцитів, лейкоцитів та гемоглобіну, кількість яких знаходилася в межах корми.

Аналіз лейкограми показав незначне зменшення кількості базофілів, паличкоядерних нейтрофілів та моноцитів через годину після введення да СО, відтак на протязі доби спостерігалася тенденція повернення їх до вихідних величин. Заслуговують на увагу далі про зміни еозинофілів. У випадку токсичної дії препарату на початкових стадіях захворювання вони майгсе повністю зникають з крові, а в період видужання тварии їх кількість зростав /А.А.Журавель і ін., 1977/, В деному випадку введення Ю&-Н0Г0 дшіексиду сприяло ПІДЕИЦ8ККВ кількості еозинофілів від 6,0 до 6,9% /Р^О,1/, яка на 24 годину дещо знижувалась. З боку інших клітин білої кроаі суттєвих гмін І процесі експерименту не виявлено. Казначні зміни вяісту кальцій в крові свідчать про відсутність запального процесу в організмі.

2.3. Вивчення чутливості патогенної мікрофлорі! до антибіотиків, розведених на димоксиді.

Як показали дослідження, серед усіх ятамів мікроорганізмів,які знаходились з інфікованих радах піддослідних со-'ак 67,8% займали стрептококи, 23,5 % ~ стафілококи, зскре->а золотистий, 4,в% - кшзкова паличка, 2,6% - синьогніана алкчка, 0,4% - протей та 0,9$ - інза мікрофлора.

Найбільшу зону затримки росту мікроорганізмів, а саме грепгококів та стафілококів відповідно І,й - 0,10 та ,4 І 0,11 см дає левоміцетин. Дещо мешу - 1,5 - 0,С7 та ,7 - 0,09 си - оксиввт.

Дослідженнями виявлено, е&о иайбільку зону за?ркмки

росту мікрофлори дає 50-60$-ний розчин дамекскду. Однак, враховуючи, що дана концентрація в окремих випадках викликає ускладнення у вигляді подразнення тканин, нами було використано 30%-ний розчин дамексиду^який дає зони затримки росту стрептококів та стафілококів по 0,6 см.

Встановлено, що найкраще поєднання 30%-ного розчину ДіІСО з левоміцетином да« зону затримки росту стрептококів та стафілококів відповідно 2,1 - 0,11 та 1,7 - 0,09 см, дещо меншу, а саме: 1,8 - 0,09 та 1,9 - 0,06 см - з оксиветом. .

Отримані результати мікробіологічних досліджень були покладені в основу лікування експериментальних інфікованих ран у тварин з нормергічним типом запалення. -

Після застосування аеросилу на другу добу лікування загальний стан собак дослідної групи порівн^шо з контрольною, в якій використовували гіпертонічний розчин }?аСІ, покращився, температура знизилась на 0 ,4°С і становила 38,7^0,09 °С. Раш були помірно зволожені, припухлість, болючість та підвищення місцевої температури незначні. Характерною особливість даного періоду лікування є наявність великої кількості гнійного ексудату сірого кольору рідкої консистенції у суміші з некротичними масами на поверхні тампона, тоді як в контрольній групі значна кількість ексудату і некротичного детриту містилась на поверхні ран, навколо яких.зберігався виражений запальний набряк.

Наступна доба лікування тварин дослідної групи характеризувалася значним зменшенням місцевого запального процесу та появою окремих рожево-червоних вузликів грануляційної тканини, тоді як в контрольній групі продовжувався процес очищення ран і зберігалися ознаки гострого запального про-

- ІЗ -

цесу.

На п"ягу добу в дослідній групі рани виповнювались грануляційною тканиною, а також спостерігався активний ріст епідермісу. Отримані гематологічні та біохімічні показники, а також pH середовища знаходилися 'в межах фізіологічної норми.

На сьому добу помітно зменшилися рани д розмірах, ¡до особливо було помітно у-тварин дослідної групи, і становили відповідно 434,и проти 513,1 /Р<0,001/ в контролі.

Лікування продовжувалось до- утвореііня рубця і закінчилося з дослідній групі на 17,8 І 0,і27 добу, що на 3,9 доби /Р< 0,001/ швидае порівняно з контрольною /табл. І/.

Таблиця І.

Доба

2Z

20

1& /б-6і 42

Перебіг лікування інфікованих ран у собак з нормергічним типом запалення, п = 10

г.і

Повне

очищення

ран

Початок

активної

сп.ідзрмі-

з'ації

Повне

загоєння

ран

Стадія

Початок Яйтизної грак^ля-

- контроль, Г^] - дослід,

' Мікробіологічні дослідження на другу добу показали значне зменшення кількості патогенного стрептокока, до особливо виражалось у тварин дослідно? група, а на гретв-позну його

- 14 -

відсутність, поряд із значним зменшенням кількості золотистого стафілокока, кишкової та синьогнійної палички. На п"яту добу значно зменшилася кількість мікроорганізмів в' ранах тза-рин контрольної групи, тоді як в дослідній їх майже не виявлено.

Цитограма у тварин дослідної групи на другу добу набула регенеративного типу з частковим збереженням ознак запального процесу. Кількість некротичного детриту в препаратах була невелика. Мікрофлора у вільному стані виявлялася рідие, в основному відмічалося внутрішньоклітинне розміщення мікробів. Збільшувалась кількість моноцитів, макрофагів та полібластів. На третю добу поряд із збільиенням останніх спостерігалась наївність фібробластів та фіброцитів в препаратах тварин дослідної групи. ІГята та сьома доби характеризувалися активним ростом грануляційної та епітеліальної тканини у тварин дослідної групи, тоді як в контрольній лише з"являлися фіброцити та поодинокі епітеліальні клітини. .

Ці зміни підтверджують також і гістологічні дослідження. На відміну ві’д контрольної в препаратах дослідної групи тварин, на третю добу лікування зменшувався вміст нейтрофілів, а також з”являлися фібробласти. Відсутність фіброзно-нзкротич-ного шару свідчить про повне очищення ран від гнійно-некротичних мас. Сьома доба характеризувалася появою молодої сполучної тканини, яка відрізнялась від аналогічної в контрольній групі на даній стадії вираженим фіброзуванням, а також відсутністю нейтрофілів.

Таким чином, результати мікробіологічних, цитологічних та гістологічних досліджень дшоть підставу стверджувати, що використання азросилу та левоміцетину, розведеного 30%-ним

- 15 -

ЦМСО при лікуванні інфікованих ран у собак з нормергічним типом запалення в першу фазу розвитку запального процесу, прискорює очищення ран від гнійного ексудату, зменшує за -■¡альний процес, що в свою чергу прискорює появу грануляційної тканини і в кінцевому результаті приводить до скорочення терміну загоєніп ран. '

2.4. Лікування інфікованих ран з різним типом запального процесу.

З даному розділі представлено результати лікування інфі-сованих ран у тварин з гіперергічним типом запалення порі віяно з аналогічними захворюваннями у собак з нормергічним сипом. '

До лікування загальний стан тварин з гіперергічним ти*

юм запалення характеризувався більшим пригніченням, підш- _ їенням ПІД, а також великою кількістю гнійного ексудату бруд-ю-сірого кольору рідкої консистенції і наявністю кишень та іатоків. Крім цього, яскравіше були виражені ознаки місцево-’о запального процесу. Клінічна картина підтверджувалась ге-іато логічними-дослідженнями: кількість лейкоцитів була биіцою іа 11,2% і становила 10,9 І 0,14 тис/мкл, еритроцитів нижчою іа 3,0%, гемоглобіну на 8,8% та кальцію на 7,8%, що стачови-;о відповідно 6,6 - 0,10 млн/мкл, 62 - 1,2 од.Салі та 9,4 -,18 мГ%.

На другу добу від початку лікування загальний стан тва-ин з гіперергічним типом запалення децо покращився, -гсмпера-ура часткозо знизилась і становила 29,7 -0,І7°С. Крім цього ало місце збереження яскравіше виражених ознак гострого за-ального процесу при'иаявності значної кількості гнійного ек~ удагу на поверхні ран.

Третя доба характеризувалася покращенням загального стану собак, поверненням до норми ВІД та гематологічних показників, а також значним зменшенням ознак гострого запального процесу та гні йно-некротичних мас на поверхні ран, тоді як у тварин з нормергічним типом спостерігалася відсутність ознак місцевого запального процесу та поява грануляційної тканини, цо свідчило про очищення ран /табл. 2/.

Таблиця 2

Доба

Перебіг лікування інфікованих ран у собак,

- п = 10

- тварини з нормергічним типом запалення, і§§ - тварини з гіиерєргічшш типом запалення. ■

На п"яту добу в ранах спостерігався ріст грануляційної ткан їзди яри відсутності місцевого запального процесу, в той «ас як рани у тварин з нормергічним типом запалення були вкриті добре розвиненсз грануляційною тканиною, по периферії яких йшов ріст епідермісу. Незважаючи на характер місцевого процесу та додаткове травмування ран у тварин з гіперергіч-

- 17 - '

лш типом запалення, яке полягало у розсіканні кишень та проведенні контрапертур, за клінічними ознаками но спостерігалось значної різниці у процесі їх загоєння.

На сьому добу грануляція та епідермізація інтенсивніше проходили в ранах тварин.з нормергічним типом запаленню і процес загоєння по вторинному натягу з. утворенням рубця завершився у тварин з гіперергічним типом запалення на 23,2£ 3,33 доби, а з нормергічним типом - на 19,8 - 0,30 доби.

Триваліший період лікування інфікованих ран у собак з . гіперергічним типом запалення, на нашу думку, поз"язаний з характером місцевого запального процесу та величиною ран,

о 2

які на 34 мм були більшими і становили в середньому 7І9м;.і.

Мікрофлора ран у тварин з гіперергічним типом запалення до початку лікування представлена значно більшою кількістю стрептококів, золотистого стафілококу, а такой кишковою і синьогнійною паличкою, зокрема в монокультурі, відповідно на 56,1, 43,3 , 75,0 та 100,0$; Третя доба характеризувалася різким зменшенням кількості мікрофлори в ранах тварин обох груп. Однак, у собак з гіперергічним типом запалення її. кількість була дещо більшою, в результаті чого на п"яту добу зустрічалися поодинокі мікроорганізми.

Раневі відбитки до початку лікування характеризувалися значно більшою кількістю некротичного детриту та деструктивно- змінених нейтрофілів порівняно з нормергічним типом. В процесі лікування на другу добу спостерігалося зменшення . їх кількості. На трега добу із зменшенням десгруктивно-змі-нених нейтрофілів та мікрофлори відмічається тенденція до збільшення кількості лімфоцитів та макрофагів, тоді як з ранах тварин з нормергічним типом поряд з цим з'явилися фіб-

- ІЗ -

роцити та поодинокі епітеліальні клітини. П"ята доба відзначалася наявністю епітеліальних клітин.

■ Гістологічні дослідження повністю підтвердили клінічну картину та цитологічні зміни з ранах тварин обох груп.

Як показали дослідження, і у тварин з гіперергічким типом запалення даний метод лікування ран прискорював очищення їх від мікрофлори та гнійно-некротичних мас, що з свою чергу скорочувало період загоєння раневого дефекту.

2.5. Дікувашч хронічних асептичних серо-фібринозних бурситів.

У піддослідних тварин до початку лікування загальний стач був задовільний, ПІД в межах норми. Ь ділянці ліктьового горба знаходилась обмежена неболюча припухлість діаметром 6-6 см, пружної консистенції з проявами в окремих випадках флуктуації. Бмісгимз слизової сумки слизистої консистенції солом"яно-гговгого яольору з наявними частками фібрину. Гематологічні показники в межах фізіологічної норми. Результати мікробіологічних досліджень даять підставу твердити про асептичний характер даного захворювання.

З контрольній групі тварин, яких лікували шляхом введення в порожнину слизової сумки на І, 3 і 5 добу ¿2,0 мл Ьї-ного спиртового розчину йоду, останній викликав прояви гострого запального процесу, що характеризувалося клінічними С'.',іна-л;, які проявлялися у вигляді підвищення болючості, місцевої температури та незначним збільшенням припухлості. Клінічна картина підтверджувалась гематологічними показниками, серед яких кількість лейкоцитів знаходилася в межах верхньої границі норми. З боку інших показників крові особливих змін не спостерігалося.

. - 19 -

На сьому добу після припинення виділення ВМІСТИМОГО Б юрожнину слизової сумки, проведено розтин останньої та її сюретая. Лікування відкритої рани завершилося на .23-30 добу іід початку лікування з утворенням широкого рубця.

В дослідній групі тварин аналогічне захворювання ліку-зали шляхом застосування 5%-ного розчину ДЛСО, виготовленого ¡а 0,5'Х-ному новокаїні у поєднанні з лідазога, шляхом введен-и в порожнину слизової сумки після аспірації вмістимого. їлід відмітити, що дане лікування не викликає ознак запально-’0 процесу, про що свідчать клінічні та гематологічні дос-= іідаення. Під час лікування спостерігалась тенденція до змен-зення кількості ексудату та величини слизової сумки /табл.З/. Гак, на третю добу припухлість зменшилась з діаметрі на 24,7$, а кількість вмістимого на 35,0^ порівняно з вихідними величинами.

ІГ'ята доба лікування характеризувалася подальшим змєн-пенням величини слизової сумки та кількості аслірованого вмістимого, а також відсутністю згустків фібрину.

За період лікування від 7 до 10 доби процес зменшення величини слизової сумки та кількості вмістимого не припинявся і на десяту добу вони становили відповідно 2,5^0,18 см та 2,2^0,15 мл.

Припинення секреції та зменшення величини бурси до такої, що не піддавалась точному вимірюванню, відмічалося на п'ятнадцяту добу лікування.

Отже, застосування даного методу дає можливість скоротити курс лікування на 13-15 діб порівняно із використанням Загальновідомого консервативно-оперативного методу. При цьому, завдяки мінімальному травмували» тканин повністю впили-

аз - •

Таблиця 3.

Перебіг лікування хронічних асептичних серо-фібринознях бурситів у собак, п = 7

Зміни величини слизової сумки в діаметрі

Зміни КІЛЬКОСТІ ВМІСТИМОГО СЛИЗОВИХ СУМОК

чається виникнення ускладнень у вигляді гнійних бурситів, запальних процесів у ліктьовому суглобі та навколишніх тканинах.

ВИСНОВКИ

1. При застосуванні 10%-ного розчину дамексиду, введеного внутрішньовенно собакам а розрахунку 0,2 мл/кг гсивої маси, не відмічається особливих змін з боку клінічного стану тварин та гематологічних показників.

2. Чутливість мікрофлори, яка складається в основному з стрептококів та стафілококів, зростає відповідно до збільшення концентрації даС0 в межах від Ю до 50%.

3. Поєднання 30%-ного розчину дамексиду. який не викликає ускладнень у вигляді подразнення тканин, з антибіотиками, підвиіцуе чутливість до них мікрофлори, ічо особливо помітна при застосуванні левоміцетину.

4. Застосування при лікуванні інфікованих ран в перзу фазу розвитку запального процесу у собак з кормергічним типом запалення аеросилу, порівняно з гіпертонічним розчином ЇВаСІ, викликає на другу добу від початку лікування покращення загального стану тварин та значне зменшення ознак місцевого запального процесу.

5. Використання на другу добу лікування левоміцетину, розведеного на 30%-ному розчині Д1С0. у порівнянні із застосування!* даного антибіотика, розведеного фізрозчиноц, прискорює швидкість оишцення ран ка 1,4 доби.

6. Прискорення очищення інфікованих ран від запального ексудату та гнійно-некротичного детриту в першу фазу розвитку запального процесу за допомогою аеросилу та левоміцетину, розведеного на 30%-нону розчині Д£С0, зменаує термін

- 22 -

загоєная ран на 3,9 доби,

7. ііайзсе такий самий ефект має місце при лікуванні інфікованих ран у тварин з гіперергічним типом запалення. Незначні- відхилення щодо швидкості очищення та загоєння ран пов"язаш з певними особливостями запального процесу та збільшенням величини дефекту за рахунок розсікання кишень • та затоків.

3. Лікування хронічних асептичних серо-фібринозних бурситі з влахом використання 5%-ного розчину димексиду, виготовленого на 0.Зй-ному новокаїні у поєднанні з лідазою /64 у.о./, введених в порожнину слизової сумки після аспірації е.міетико го, порІЕНЯка із стандартним методом, дає можливість запобігти оперативному втручанню.

9. Під дією димексиду та лідази відбувається лізіс тка-ЯЙИ, які формують слизову сумку, що приводить до її зменшення та зникнення в кінцевому результаті без прояву ознак місцевого запального процесу.

10, Даний метод лікування бурситів забезпечує повне ли-дасания тварин та скорочує тривалість лікування майже в 2 рази при мінімальному їх травмуванні.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ї. Використання прк лікуванні інфікованих ран в першу фазу розвитку запального процесу у тварин з нормергічним типом запалення свросилу у вигляді тампона та відповідного антибіотика, розведеного 30^-ним розчином ЩСО, шляхом аплікації на раневий дефект тривалістю 15-20 хв,прискорює очищення ран на 1,4 доби, початок активного росту грануляційної тканини на 2,9 доби, ¡до в кінцевому результаті скорочує термін

- 23 - ■

загоєння ран на 3,9 доби.

Z. При лікуванні інфікованих ран у тварин з гіперергіч-іим типом запалення, почергове використання аеросилу та від-ювідного антибіотика, розведеного на 30/£-ному розчині димек-:иду, також дає можливість скоротити тривалість очищення та іагоєння ран.

3. Застосування при лікуванні хронічних асептичних се-)о-фібринозних бурситів 5%-ного розчину ДМСО, виготовленого іа0,5%-ному новокаїні у поєднанні з лідазо» /64 у.о./, які зводяться в порожнину слизової сумки після попередньої аспі-!ОЦІЇ вмістимого, веде до повного припинення секреції та зсунення дефекту на протязі 12-15 діб; це дає можливість ско-»отити тривалість лікування майже вдвічі при мінімальному •равмуванні тварин, нй викликаючи при цьому ускладнень у ¡игляді гнійних бурситів та запальних процесів навколишніх ■канин.

ШИООК 0І11БЛІК02АШХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДгІОЗРТАЩІ

1. Хоиин Н.М. Використання димексиду при лікуванні хі-іургічної патології //Гез.доп. науково-иетод. конф. профе-:орсько-викладацького складу Кам"янець-Подільського с,-г. нституту. - Кам"янець-11одільськ, 1994. - Т. І. - С. 134.

2. і^аєвич З.І., Гамота A.A., Хомин Н.М. Кістозні сіа-оаденіти у собак //Современные проблемы ветеринарной хи-ургии. Тез.докл. Международной научно-практич. конф. -арьков, 1994. - С. 60.

3. Саєвич В.І., Гамота А..А., Хомин H.U. Порівняльна цінка процесу загоєння ран а залежності зід способу стери-інації кетгуту //Современные проблеми Бетер;інарноЯ хнрур-ии. Тез. докл. Международной научно-практич.конф. - Харьков,

1994. - С. 61.

4. Хомин Н.М. Застосування димексиду при лікуванні ін-

фікованих рая у собак //Інформаційний листок. - Львів, 1994.3 с. '

5. Хомин Н.М. Застосування димексиду при лікуванні хронічних асептичних серо-фібринозних бурситів у собак //Інформаційний листок. - Львів, 1994. - 3 с.

АНОТАЦІЯ ломик Н.М. Применение димексида в сочетании с другими лекарственными веществами при лечении инфицированных ран и хронических асептических серо-фибринозных бурситов /рукопись/. Диссертация ка соискаше ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная медицина, Национальный аграрный университет, Киев, 1994.

Учитывая свойства дамексида, необходимо использовать его в сочетании с другими лекарственными веществами при лечении хирургических заболеваний. Установлено, что применение при лечения инфицированных ран в первой фазе развития воспалительного процесса у собак аэросила и антибиотиков, разведенных на 30?»-иом Д»СО, ускоряет очищение ран,.активизирует росг грануляционной ткани, что в конечном результате сокращает период заживления ран.

Использование 5%-ного раствора дамексида, изготовленного на 0,55&-ном растворе новокаина в сочетании с лидазой /64 у. е./, да®г возможность избежать хирургического вмешательства, ускорить период лечения почти вдвое при минимальное, травмировании собак, не вызывая при этом осложнений.

- 25 -

Chomyn К.M. The use of Dimexido in conbination with other medicines during fcreatnent of infected vioundo and .

chronic aseptic sero-fibrine bursitis / manuscript /.

The thesis submited for the degree of a candidate of Veterinary Science /proffeasion Hunter 16.00.03/ - veterinary Medicine, Kational Agrarian University, Ki?v, 1994.

Taking into consideration characteristics of the Diaexide is песезеагу to use it in conbination with ither nediciaee during a treatment of surgical pathologies. According to the studies there was established that the use of aeroail and antibiotics diluted in JOfi. Dimexide at the first phaza of inflammation in dogs accelerate the cleanness process of wounds, activate growth of granulation tianue which as a result accelerate wound healing proceoo.

The use of 5% Eimexide solution prepared on 0,5# novocains solution in conbination with Lidaza / 64 i.u./ makes the surgical interference unnecessary, accelerate the healing process almost in two tines with minimal traumatizing of dogs without any' complications during the treatment manipulations. '

Димексид, лідаза, антибіотик, азросид, новокаїн, інфікована рана, запальний процес, бурсит.