Автореферат и диссертация по медицине (14.03.05) на тему:Состояние нейронов латерального гипоталамического и вентромедиального ядра при сахарном диабете и его коррекции при помощи интервальных гипоксических тренировок

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ їм. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

К 6 ол

На правах рукопису

ВАСИЛЕНКО Гпіб Володимирович

СТАН НЕЙРОНІВ ЛАТЕРАЛЬНОГО ГІПОТАЛАМІЧНОГО ПОЛЯ І ВЕНТРОМЕДІАЛЬНОГО ЯДРА ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТ!

І ЙОГО КОРЕКЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНТЕРВАЛЬНИХ ГІПОКСИЧНИХ ТРЕНУВАНЬ

Н.03.0Г) — шгтлогі'шп фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата медичних паук

Кнїн, !!>97

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор КОЛЕСІІИК Юрій Михайлович.

Офіційні опоненти:

доктор' медичних наук, професор КОГІОПЕІІКО Владислав Яковлевич,

доктор мєппчшіх наук, професор СЕРЕДЕІІКО Михайло Михайлович.

Провідна установа — Національним медичний університет ім. О. О. Богомольця.

Захист відбудеться « » 1997 р.

о « >> год. на засіданні спеціалізованої вченої ради

(Д.016.15.02) ітри інституті фізіології ім. О. О. Богомольця

ПАН України. (252024, Київ, вул. Богомольця, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту фізіології ім. О. (О. Богомольця.

Автореферат розісланий « » 1997 р

Вчений секретар доктор біологічних наук

3. О. СОРОКТТЇЛ-МЛРШЛ

з

Актуальність проблеми. Неодмінними умовами адекватної терапії захворювань, що пов'язані з патологією залоз внутрішньої секреції, є вивченім механізмів регуляції ендокринної функції організмз. Актуальність цього положенії}! перш за все важлива для цукрового діабету, захворюваність яким, відповідно даних ВООЗ, за темпами зростання міцно посідає 1 місце (Комітет експертів BQ03 по цуїсровому діабету, 1987).

, На сьогодт відомо, що’стан активності p-клітин, окрім концентрації глюкози в крові, визначається й паракринниміг впливами а- і Д-іигітіш (Тепперман Дж.у Тепперман X., 1980), структур гіпоталамусу (Ґольберг Р.С. та ін., 1979; Ашаев-И-Г. та ін., 1992, 1996; Колесшлс .Ю.М. та in., 1992-1996) та стовбуру мозку (Horst G.T., Luiten P.G.IVl.; Knipers F., 1984). Серед структур гіпоталамусу особлиьо виділяються веіпромедіальне ядро'гіпоталамуса (ВМЯГ) і латеральне тіяоталамічне поле (ЛГП}, шо топографічно співпадають з локалізацією центрів насиченняапетиту- (Anand.B.. К., ВгоЬеЬ J.' R., 1961), відносяться до глюкостатичних зон (Oomura Y. е.а., 1967, 1980; Оогаига Y., Yoshimatsu It, 1984; Ckada S. е.а.,' 1990) і чутаїві до змін концентрації вільних жирних кислот в крові (Oomura Y., 1976; Harvard, J.N., 1977). Одержані переконливі дані про наявність рецепторів до інсуліну у ВМЯГ (Corp E.S., Woods S.C е.а.,1986; Shimimi Н., Bray G.A., 1989) та посилення синтетичних процесів у р-клітинах при його зруйнуванні (Гольдберг Р.С. и еоавт., 1979; Lockart-Ewart е.а., 1976; Сох J.E., Sims J.S., 1988; Koh G., Seino Y. е.а., 1990) дозволяють припустити участь цієї структури в регуляції рівню цього гормона. Існують дані про складну організацію ВМЯГ (Van Houten М., 1978; Saper С.В.,1976; Fahrbach S.E. е.а., 19S9; CarstonsE., 1990; Han Wong Sheng e.a., 1S91), його тісні зв'язки з ЛГП (Luiten P.G., Room P., 1980; Le Magnen, 1988). Разом з'тим, реакції цих структур-з врахуванням складної їх будови;' багаточпменних. зв'язків і при патології, наприклад, при цукровому діабеті різного , ступеня тяжкості, практично не вивчалися, особливо в умовах взаємодії спадкової схильності і аутоімунітету в розвитку цього захворювання

(Ефимов А.С. и соавт., 1983; Rossini А.А., 19ВЗ). Виявлена різниця в синаптичиій організації ВМЯГ у самців і самок (Matsumoto T.t Noma М, Saito Н., 1986), щільності рецепторів до статетіх га інших гормонів (Соіііпі е.а.,1989) припускає неоднозначні ного реакції в залежності під стагі. Все вищевказане дозволяє виділити дані структури серед таких ненроеекреторшіх ядер як парапеитрикулярне, супраоптичне, аркуатие, вплив яких на стан ендокринної функції підшлункової залози достатньо детально зараз пишається (Sawchenko Р.Е., Swanson L.W., 1980; Loescli A., Lincoln J., Bunistock G., 1988; Gao Z.-Y., Drews G. e.e.,1990; Widmaier E.P., Shah P.R, Lee G.,1991; Гоуфмаи Е.И., 1985, 1987, 1990; Акмаев И.Г., 1987-1996; Колесник Ю.М. и співавт., J991-1996).

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Метою дослідження було комплексне вивчення стану веитролатеральиого (ВЛ) і дорсомедіальиого (ДМ) суб'ядер ВМЯГ та нейронів ЛГП, ендокринної частини підшлункової залози білих лабораторних щурів лінії Вістар і мишей лінії C57BL/K.SJ, гетеро- та гомозиготних за геном діабета +с!Ь обох статей за умов легкого і тяжкого перебігу експериментального цукрового діабету, який супроводжується формуванням відносної і абсолютної інсулінової недостатності, а також його корекції за допомогою ініервальних гіпоксичпих тренувань.

Завдання лосліл>-~сіп'я:

1. Гіроііести комплексне дослідження стану суб'ядер ВМЯГ і нейронів

ЛІТІ, ендокринної частішії ігід.туккової залози у щурш лінії Вістар при'легкому перебіг)' експерилзеїпальнс-: цу.'.рового діабету, з-модвльованого за допомогою

стретшогоцшіа або букарбаиа, ідо супроводжується формувашші ьідиоспої і і гсуліїюної недоста шості,

2. Віізчіпи те ж саме прл тяжкому перебігу цукрового діабету, що супрооодж}сться формуванням абсолютної іпсуліиоаої недостатності.

3. Вивчити те саме при інтсрвальїшх гіпокснчшіх тренуваннях (1ГТ) інтактних і діабеїичних тварин.

4. Вивчити стаи ВМЯГ і ЛГП, ендокринної частішії підшлункової залози у мишей лінії С57ВЬ/К.5Л, гетерозиготних за геном діабету при моделюванні 1-го типу цукрового діабету і у гомозиготних мишей при ІІ-му топі цукрового діабету.

Наукова новизна. Впериіе проведено комплексне дослідження ендокринної функції підшлункової залози при експериментальному цукровому діабеті різного ступеню тяжкості і його корекції за допомогою ІГТ. Ці дослідження довели, що різний ступень тяжкості цукрового діабету супроводжується неоднозначними змінами синтетичної і секреторної активності ендокринних клітин острівця Лангерганса, залежними також і від типу цукрового діабета. Цукровий діабет 1-го типу характеризується деструкцією Р-клітин і підвищенням синтезу і секреції ппокагона та соматостатнна. Розвиток цукрового діабета 2-го типу характеризується гіпертрофією острівців Лангерганса внаслідок проліферації р- і а-клітин. ІГТ, за рахунок посилення біоеннтеза інсуліну, сприяли нормалізації взаємовідносин між клітинами острівців Лангерганса. Комплексне дослідження ВМЯГ і ЛГП за допомогою морфогістохімічних та електрофізіологічних методів дозволило встановити взаємозв'язок .між активністю гіпоталамічних структур рівнем.глікемії та інсуліну. При відносній інсуліновій недостатності відмічено зниження активності ВМЯГ, що характеризується зменшенням морфометрнчних характеристик Нейронів, розвитком їх дегенерації, виразними змінами електрофізіологічних показників, які були найбільш виражені в ВЛ суб'ядрі ВМЯГ. При тяжкому перебігу' цукрового діабета встановлено підвищення активності ВМЯГ, що виявляється збільшенням морфометрнчних і гістохімічних показників нейронів. При легкому перебігу цукрового діабету активність ЛГП практично не змінювалась, а при тяяскій його формі - підвищувалась. ІГТ інтактних тварин, що стимулювали синтез інсуліну у Р-клітинах, призводили до зниження активності ВМЯГ, без дегенеративних змін його нейронів, що було характерно для цукрового діабету. У ЛГП відзначалася тенденція до підвищення морфометрнчних показників. Корекція патологічних змін за допомогою ІГТ

призводила до нормалізації морфомстричних показників та зменшення кількості дегенеруючих нейронів. Встановлено, що зміни стану вивчаємих структур гіпоталамусу при 1-му типі цукрового діабета у щурів лінії Вістар і гетерозиготних мишей лінії С57ВІ7КзЛ. носять односпрямований характер. При 2-му типі цукрового діабету у гомозиготних мишей на тлі гіперінсуліиемії відзначалося зниження активності ВМЯГ з ознаками дегенерації нейронів, а в ЛГП- збільшення. Встановлена специфіка реакцій гіпоталамічяих структур у залежності від статі.

Теоретичне і практичне значення. Одержані нові дані про зміни стану ВМЯГ і ЛГП, ендокринної частини підшлункової залози за умов легкого та тяжкого перебігу цукрового діабету, які свідчать про важливу роль цих структур у механізмах розвитку інсулінзалежіюго та інсуліннезалежного цукрового діабета. Зниження активності ВМЯГ за умов легкого перебігу цукрового діабету із збереженою залишковою секреніею інсуліну є механізмом компенсації спрямовано на послабшешія симпатичних та посилення парасимпатичних впливів на ендокринну частину підшлункової залози, з метою підвищення сшпезу секреції інсуліна. За умов цукрового діабету порушується взаємозв'язок «іж ВМЯГ та ЛГТІ, що, можливо, лежить в основі розвитку таких проявів патологічного процесу як гіперфагія і охафіняя. .Встановлена залегшість мій стаяом .ВМЯГ і різнем інсуліну дозволяє припустити залгхлгість гпліішіос'гі цього ядра ке тільки від рівня, гормону, але, з урахуванням даних про наявність в цій-структурі рецепторів до глюкози, також і від рівня тю- При цьому більш еаязшну роль у цих процесах відіграє ВЛ суб'ядро ВМЯГ. / '• • . . . .. '

Отримані результати мають сахінкг гха'ятщ для практичної діабетології, оскільки корсіаля' стану гіпотслачічшк сір^кгур, які мають відїізсугг-на до регуляції всіетагоших фуіікиіії ог.гаїгсг.а, а тому числі і гормоаальиих,. с необхідною умовою адекватної терапії захзорюьшшя, а кзїорьстшшя ІГТ - г. комплексному лікуешші цукрового діабет/. Прозздсиі дослїд>»саил демонструють важливу роль в регуляції еидокрп.лої. функції підшлункової залози структур

гіпоталамуса, що tie володіють здатністю до неиросскреції, та суттєво доповнюють існуючі уявлепші про механізми центральної. регуляції ендокринної функції , підшлункової залози.

Основ ні положення, що виносяться па захист:

' 1. Розвиток цукрового діабету 1-го і 2-го типу з формуванням підносної

інсулінової недостатності характеризується зниженням активності ВМЯГ, особливо ВЛ суб'ядра; що спрямовано на посилення синтеза і секреції інсуліна.

' 2. Розвиток цукрового діабету з формуванням абсолютної інсулінової недостатності характеризується підвищенням активності як ВМЯГ, так і ЛГП, спрямованої на перебудову енергетичного балансу оргзітма.

, 3. Розвиток стрегггозотошшового та букарбзнового цукрового діабету у

щурів лінії В і стар із збереженою секрецісю інсуліну і у гетерозиготних мишей лінії C57BL/KSJ після введення стрегггозотоцину (1 -н тип діабету) характеризується односпрямовзшши змінами стану. - внвчаємих структур гіпоталамусу та ендокринної функції підшлункової залози. ■ ■ - .

■ 4. Зміни стану струїстур гіпоталамусу і ендокринної функції підшлункової залози передують проявам патологічного процесу у щурів і мишей.

> 5. Реалій вішчпемих структур • гіпоталамусу при розвитку експериментального цукрового діабету залежать від ступето тяжкості захворювання, його тппу і статі тварин. . • .

- Апробація роботи Основні положенім дисертаційної роботи повідомлені та обговорені на IV Всесоюзній конференції “Эндокринная система организма н вредные факторы окружающей средь? (Ленінград, ,199!), на конференції науково-медичного товариства патофізіологів України "Фундаментальні механізми розвитку патологічних процесів" (Дніпропетровськ, 1992), на Всеукраїнскому науковому сімпозіумі з міжнародного участю "Бнохичия стресса и п>ти повышешм эффективности лечения заболеваний стрессорной природы’’ (Запоріжжя, 1992),. на конференції, присвяченої ІІО-річчю Харківського

з

медупівереитета "Влияние факторов внсшпсґі среды па функциональное состояние эндокринной системы” (Харків, 1905), на 2-му Конгресі патофпіологів України, присвяченого 100-річчю з дня народження М.М.Сіротініна (Київ, 1996), на 1-му Російському конгресі з патофізіолої Гі '‘ІІаіофиііюлопш органов и систем. Типовые патологические процессы” (Москва, 1996), на засідані сектору фізіології вісцеральних систем Інстіпуту фізіології' ім.О.О.Когомольця НАН України (Київ, 24 квітня 1997 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 робіт, отримано авторське свідоцтво на винахід 18002330).

Обсяг і структура роботи Дисертація викладена па 146 сторінках. Ілюстрована 17 таблицями, 9 графіками, 15 мікрсфотої рафіями; складається її виведення, огляду літератури, глави "Матеріали і метоли дослідження", 4 глас власних досліджень, заключения, висновків і списка цитусмої літератури, який містить 347 джерела.

Декларація особистого внеску. Автором самостійно проведено

експериментальне дослідження, обробку, аналіз і викладення результатів.

Фрагмент роботи по вивченню стану біоелектричної активності структур гіпоталамусу при ітервалілшх гіпоксичних тренуваннях і цукровому діабегі проведено спільно з професором Колесником Ю.М.

■. ЇЛАТЕРГ 1 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ •

Дослідження просед.322 щурах лінії Вістар обох статей і 23 мишах обох статей лінії С57В1Ж^, гетеро- та гомозиготних за аутосомпо-рецесивним геном діабету У гіпоталамусі щурів вивчали нейрони ЛГП та ВЛ і ДМ суб'ядра ВМЯГ. В гіпоталамусі мишей вивчали ЛГП і ВМЯГ. Легкий перебіг

цукрового діабету моделювали введенням стрептозотоцшіу в дозі 50 мг/кг

одноразово, а тккиїї перебіг - 40 мг/кг 5-разоьо (па протязі 5 днів). Для виявлення закономірностей реакцій них структур при леткому перебігу'

інсуліиіало/кпого цукрового діабету иикористопували букарбанову модель, розроблену в нашій лабораюрії (а.с. № 18002330). Тварини знаходились під наглядом на протязі 5-тн тижнів. Інсудіїгзалежний цукровий діабет у гетерозиготних мишей лінії C57HL./KsJ моделювали введенням стрегпозотпшшу а дозі 50 мг/кг 5-ти разово. Гомозиготним мишам етренгозотоцин не вводили, враховуючі! спонтанний розпиток у них інсуліинезалежного цукрового діабету (2й піп). 1ГТ, що призводили до розвитку адаптації до гіпоксії, здійснювалися таким , чином: тварини щоденно в один і той же час доби вміщувалися до барокамери, в якій рОї в 1-й день відповідало "висоті" І км, па 2-й день - 2 км, на 3-й - 3 км, на 4-й - 4 км, на 5-й - 5 км, на 6-й і далі до 21-го дня - 6 км.

. Вміст інсуліну в fS-клтшах визначали методом непрямої іму но' флуоресценції з використанням моноклопалших антитіл мишей до інсуліну (Amersham, Англія), а глюкагону в сс-клітинах і соматостатину в Д-клітшіах -кролячих антпсироваток до цих гормонів (Amersham, Англія). Вторинні антитіла були коя’гоговані з FITC (Amersham, Англія). Кількісне визначення гормонів у клітинах проводилося на люмінесцентному .мікроскопі ЛІОМАМ-И2 фотометричною насадкою ФМЗЛ-1А (ЛОМО, Росія). В кожній експериментальній групі досліджували в середньому 100-350 клітин. Визначення концентрації інсуліну, глюкагону і соматостатину в плазмі крові проводилося радіошунологі'шии методом з використанням комерційних наборів РИО-ИНС-ПГ-ШІ (Беларусь), . BIODATA (Италія), SOMATOSTATIN BY RADIOIMMUNOASSAY (INC-STAR, СПІД), глюкози - ортотолуїдіновим методом, а тест толерантності! до глюкози - за стандартною методикою (Баранов В.Г. та іп., 1983). Для морфогістохімічиїїх досліджень структур гіпоталамусу готували серійні зрізи товщиною 4 мкм, які для визначення вмісту нуклеїнових кислот (переважно РНК) забарвлювали галоцианін-хромовими галунами за Ейнарсоном (Пірс 3., 1962.). Цнтофотометрію клітин проводили зондом 0,5 з площею ото метр ії 125 мкм2, ядерець - зондом 0,1 з площею фотометрії 5 мкм2

при загальному збільшенні 40x7. Для визначення морфометричиих показників нейронів вимірювали великий та малий діаметри клітини,- ядра, діаметр ядерця і обчислювали об'єми нейронів, їх цитоплазми, ядер і ядерець. В кожній серії досліджували 80-100 нейронів, що мали в площині зрізу ядерце. Забій тварин для отримання- матеріалу проводився на 15 і 36 добу перебігу цукрового діабети після 16-годишюго голодування о 10 годині ранку. Мікрофотографії зрізів структур гіпоталамусу і тканини підшлункової залози проводили за допомогою иідеопрінтєра МІТБиВШІІ СР-100 (Японія). . . . .

Біоелектричну активність (БЕА) суб'ядер ВМЯГ вивчали на протязі 5. тижнів за допомогою імплантуємих ніхромових мікроелектродів діаметром 120 .мкм, які вводили за такими координатами: ДМ суб'ядро А=5,8; Ь-0,6; Н=-8,0, ВЛ субъядро А=-3,0; Ь--1,0; 11 -10,0 (РахіпОБ О.В., 1985). Оцінка БЕА суб'ядер ВМЯГ здійснювалась за допомогою спектрального аналізу (Фрейзер П., 1990). Результати експериментальних досліджень піддавали статистичній обробці. -

- РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ -

Введення стрептозотошпіу у дозі 50 мг/кг викликало наприкінці 2 тюігкя помірну гіпоглікемію, деструкцію р-клітин, найбільш чітко виражену наприкінці 5 тихші дослідження. Виявлено зниження іктсисишосгі флуоресценції у неігошкодлгсіінх іиіташх у самців і самоч, пев'язанз із зменшенням вмісту інсуліна (мал. 1) енсспідо:; пос>> Кого секреції кспощкоділешши р-кпшекши, що носить комяснгаюршШ ::і,-:.;.тер. Концентрація інсуліну в кролі Е;ірогцшо Зі;и;:су:;ал;;сь у тварин обох сіатсіі. Ці зміни хар:;:псрні для легкого перебігу ЦуіфОііОГО діабегу ІЗ зОсрС/іССІЮЮ ЗГЛЦІІІКОІПК) ссісрецією інсуліна. Вміст гл.окаишу п и-клтшах наприкінці 2 тижня у самок збільшуване;;, а у езмкіа ічсніиуваї'.сл, їцо, ну.оырно, і'.ос ь«но або з скрск&зишям ьроаесЬ Бньгденч;, іорчону над його с;шіс.ю.\!, або з інгібуючая слшоам сомагогпинну, різгиь «кого як у Л-клітшіах острівців Лангерганса, так і с пернфзрічпш кропі,

підвищувався. Наприкінці 5 тижня вміст глюкагону в а-клітинах вирогідно збільшувався 1) у тпарші обох статей, їло було більш виражене у самок.

Концентрація гліОк'агома в кропі наприкінці 2 тижня підвищувалась і продовжувала зростати до кінця дослідження. Вміст соматостатину у А-клітинах наприкінці 2 тижня вирогідно підвищувався (мал. 1) у тварин обох статей. Наприкінці 5 тижня при стрсптозотошшовому діабегі вміст соматостатину у Д-1 клітинах зростав тільки у самок. Праотцю аналогічні зміни були шіявлені нами при моделюванні цукрового діабету за допомогою букарбану. •

2 тижні

Мал. І,

50

40

...20 .-10 0 -10 -20 • -30

т

т

112%

1 -Г-

і V

л 1 V

т

II

І II ІИ IV , І Н III IV

Примітка: І - рівень глюкози, II - вміст інсуліну п р-клітинах, Ш - вміст глюкагону - в сс-клітинах, IV - вміст соматостатину в Д-клітннах. . . .

ШЗ- абсолютна інсулінова недостатність (* - вміст інсуліну в р-клітинах не . •визначався) . ' - -

1 І - відносна інсулинова недостатність . .

, При легкому перебігу стрептозотоцннового діабету у ЛГП у сам- ців

наприкінці 2 тижня зменшувалися об'єми клітин (р<0,01) щпоплазми (р<0,0і), їх

ядер (р<0,01) та ядерець (р<0,0бі). Наприкінці-5 тижня об'єми клітин і ядер

зменшувались (р<0,01), об'єми ядерець збільшувався (р<0,01), а вміст нуклеїнових

кислот у клітинах'і ядерцях зменшувався (р<0,01). У самок наприкінці 2 тижня

ьмеишушілнсь 'об’єми нейроні» (р<0,001), їх ядер' (р<0,01), цитоплазми (р<0,01). Уміст нуклеїнових кислот вирогідно підвищувався лише у клітинах (р<0,01). Наприкінці 5 ти:кня експерименту моргіюгістохімічні покггдшкн нейронів ЛГП змінювались у бік подальшого зменшення. Таким. чнном, морфогістохімічні показники свідчать про зниження морфофункціошшьіюї активності нейронів ЛГ1І при легкому перебігу експериментального цукрового діабету. -

У ВЛ суб'ядрі ВМйГ у самців наприкінці 2-го тижня вирогідно зменшуватись об'єми клітин, їх цитоплазми і ядерець, а вміст у клітинах та ядерцях нуклеїнових кислот підвищувався (мал.2). До кінця 5-го тижня об'єми . клітин, цитоплазми і ядереиь дещо збільшувались, залишаючись менше, пін; у контролі (р<0,05). Разом З тим, об'єми ядерець залишались вирогідно нижче рівня конгролю. Вміст у клітинах і ядерцях нуклеїнових кислот зменшувавсяі практично від посідав рішпо контроля. У сачок наприкінці 2 ткня кирогідіїз змсшпуиаамсь об'єми нш'оплазмн (р<0,01). Наприкінці 5 тижня порівняно з попередні.',: терміном, дсіПО зГ)Ільшус;ілись об'єми клітин (р<0,01), ядер (р<0,01) і вміст пушеїнових кислот в ядерцях (р<0,01), причому об'єм клпИи наближався до контрольних значень. У ДМ суб'ядрі ВМЯГ, на відміну від ВЛ суб’ядра, у самців наприкінці 2 тижня ввропдио збільшувались об'єми нейронів (р<0,01) і їх ядер (р<0,01), вгаіст у них і ядерцях нуклеїнова* кислот. Наприкінці 5 ішія внрогідік-збільшувались об’єми кліікн (р<0,0!), їх цитоплазми (р<0,01), ядерець (рс0,01). Вміст нуклеїнових кислот у і ядерцях зменшувався практично'до рівнг

контролю, причому в ядер:::-,. :/:аіть нижче контрольних значень (р<0,05) . У самок наприкінці 2 ті;;;сн? вирогідно зу.сншусались об'єми нейронів (р<0,001), цитоплазми (р<0.01), ядер (р<0,01) і ядерець (р<0,01), а вміст нуклеінозич- кислот змсшнувпзся вирогідно тільки с ядерцях (р<0,01). Наирикш:і 5 тн„;:і.ч вирогідно збільшуванея вміст нуклеїнових кислот у нейронах (рсО.ОІ) і ядерцях (р<0,01), причому в ядерця:; зн; практично досягав рівня контроля. ' '

- . •» о

і. о

Ііри букарбгШОГ.ІІ'і МОДЕЛІ Ujl.'poi'ofo ДІабСіу Г, ВЛ С>б'я/ірі У Самців І СПМОК відяїачалігсь пр;>:пічпо гі ж зміни, що були описг.иі шипе при сгрептспоюишшвШ '■•атаи. У ДМ суб'ядрі tipn і.'ІГі моделі у самців на нроіязі всього періоду дослідження не відзначалось і*ирогідшіх змін морфомстричішх показників.

Примітка: І - об'єм нейронів ВЛ суб’ядра ВМЯГ, II - вмісг РИК в нейронах,

ПІ - об'єм ядерців, IV - вміст РИК в ядерцях.

ШШ - абсолютна інсулінова недостатність

І ! - відносна інсулішова недостатність .

У той же час вміст нуклеїнових кислот у клітинах зростав, а в ядерцях спочатку вирогідпо знижувався, а потім відновлювався до рівня контролю. У самок вирогідно зменшувались тільки об'єми клітин, щгтоплазми та вміст нуклеїнових кислот в ядерцях.

Найбільш вартим уваги фактом, як нам здається, виявленим при легкому перебігу діабету із збереженною секрецією інсуліна, була наявність при обох моделях цукрового діабету і у щурів обох статей, 'перш за все в зоні ВЛ суб'ядра ВМЯГ, нейронів з ознаками дегенерації.

.Таким чином, морфогістохімічні, показники нейронів вивчасмих структур, свідчать 'про зниження їх активності, більш виражене у вентролатералыюму суб'ядрі ВМЯГ та у самок.-■ : , ■ . ’ • . ” , . ■-- "■’ ■ '

■Дослідження БЕА нейронів суб-'ядер ВМЯГ при діабеті, проведене разом з. Ю.М.Колесииком, довело, що вже через 4 години у ВЛ суб'ядрі відмічався зсув середньої частоти спектру у бік більш низьких частот і підвищення сумарної потужності спектра, що, ймовірно, пов’язано з реакцією цієї структури на зміни концентрації глюкози і інсуліну в перші години після введення препарату. У ДМ суб'ядрі ВМЯГ цієї тенденції не спостерігалось. К початку 3-го тижня сумарна потуж- ність спектру Елрогідно знижувалась б обох структурах (р<0,01). Наприкінці А П1Ж1И у ВЛ суб’ядрі ВМЯГ сумарна потужність'спектру БЕА різко зменшувалась (р<0,01) із збереженням такої тенденції до кінця дослідження. В цей же період була відмічена поява у цій області ВМЯГ нейронів з ознаками дегенерації. У ДМ суб'ядрі ВМЯГ сумарна потужність спектру зростала.

Таким чином, у ДМ суб'ядрі ВМЯГ на виявлено закономірних змін морфогістохімічшіх показників і біоелектричної шстнзності, а у ВЛ суб'ядрі відбувалось значне зниження сумарної потужності спеїлру під кінець дослідження, що у пеєднешгі з дггенератніліилш змінами изВроиів свідчить про зниження активності цієї структури.

Тязапій перебіг цукрового діабету моделювався 5-кратшм введення?.! стрснтоіотошшу у дозі. 40 міми. ІІрн цьому Р-іслггаюі внаслідок тотально; деструкції не ідсіішфі;;увг:' розвивалась тяжка гіг.грглксмЬ (ідал.1), тварини итрачзли у газі до 40 - 50 % .на таі вираженого гшсрфагічного синдрому. Вшокала иракпгшо абсолюта інсулінова недостатність. Вміст глюкагону в а-клііинах иа протязі всіх 5 тючніз еіссиеримеїлу поступово збільшувався (мая.1), що слідчнло про поенлеїшн сшпсзу гормону. Вміст соматостатг.ну спочатку (нанрлкі.іш 2-го тшкпл) зростав, а наприкінці 5 тикни дещо з;ін:куваьсл, можливо, у зв'язку з игсн&лсиилм Д*иштіш у результаті тривалої їх гіперсекреції (мал.1).

При тяжкому перебігу діао'ету п іісґіронзх ЛГГТ наприкінці 2 in.міч рідіїїзчалось ішрогідне.збільшення оо смів клітин (р<0,01), ядер (р<0,01) і ядерець (р<0,01), вміст нуклеїнових кислот як у клітинах (р-~'0,01), так і в ядерцях (р<0,0!), а наирикіїїді 5 ;лл;ля ці показники. зменшувались, причому об’єми клітин і цитоплазми булл нижче рівня коїггролю (р<0,01), а об’єм ядерця - до рівня контролю; вміст нуклеїнових кислот запишався вище контрольних значень. Цс свідчило про підвищення активності цієї структур’! гіпоталамуса на першому етапі перебігу тяжкого цуіфог зго діабету, після чого відбузалось іїзниження. .

Наприкінці 2-го тижня у ВЛ суб'ядрі віірсгідно. підвищувались усі морфсгістохімічні показники (мал. 2.). Наприкінці дослідження об'єми клітині ядер впрогідно зменшувалися порівняно з попереднім терміном, але об'єми нейронів, їх ядер і цитоплазми дещо лерегни^газ контрольні значення, а об’єми ядерець булл вирогідпо збільшені. Вмізт нуклеТловга кислот у клітинах зирогідао знилсуззЕся, залишаючись више р'хіїя ;;сіітрол:о, а з ядерцях не зміїлсглгся, заль'ічагочпсь та.*:с:х г.ирогідно підг.лліє.гліїл лорізнлш з >клтролмл мл зчачечлдл.;. У JIM субьядрі лгпрлллпч 2 тлклл доелідлсенчя r.ape'iv.a пиллллупглчсь -ллл:е со’ємп ллєрез?- :;)<и.Яі) і зміст пуетеілс'Ч'л ллеле: у плггллал (г<0,(Н). їірпгл'сііп’л 5 г.;уУл;'рі об'слч ллігли. лчгоч-ли- ч і «лїр тз лчч- li;рзпдло !:■.! тшгала::;:'; > лої. л.чгсо з '.глпрс;г?м, так і лотере';ч;м термллч. леча глл'зт лу^ілеїнслпх глсл-зт у :..Ч";лі підзолу зпгел. Сб’с.м.ч ллл'С'-'. і пміст .у иі:х нуглзїлоілгі кислот чгчиїчгл'хь зчрзгілкл ілнлл л-ллрольи їл :ч (r<‘J,0'i), а ллеп - лллзіе Ср<0.01). Тлчлч чшк.'М, дг:л:\їч:ґ: зміч л л:х';Сг:єі‘п>ч’л rr”' ;згтлчлгіч лзГпол"; суЗ'ддчр ПІМГіТ сгідч.чть дсо підг-чч:: " ::'; г:глл f-зі"’ лл структур,; гіпс ч; лг л за. Псч ллему, та:с лл ; лтлл лплему дл 7: г;-% -л'.лл з

біл лчз зчрзлее'ч зм>чл спсетгрігзлпеь у РЛ суб'ядрі ЕМЯГ.

У гстлрзлллгллх за геном дглзту гл’їпчл ппл 'лздглчі ат;л'лт^п7сл''лп' сп].ллс.:і.';;;ть тесту тслеранглзсгі до гл'олозч мета лечітло г”'ллглл'Лі лі' лгллгл '■ лзрлсгзр па члі лорлел’ілзліі. Прп сгллдргіл лілг^злггі? ':'лз

підшлункової залози в окремих острівцях Лангерганса відмічено ямівда іисуліта з лімфоідною інфільтрацією, що характерно для аутоіммунного генгза діабету, ьідзп.тіалась часткова деструкція Б-клітпіг і зниження вмісту 'гормону в непошкоджешог інсулкюощіта.ч. Відбувалось підвищення шісгу гліокагоігуі сомзтостатнну в а- її Д-клітинах. Таким чином, введення гетерозиготним мішіам стрегошотонину.'. виїшнкало в підшлунковій залозі зміни, характерні для інсуліівіілехліого цукрового діабету - для щурів ’ при букарбановій і сір":гго>отоцинозій моделі цього патологічного процесу.' ■ .• ' -

У і омол!готш:\ мишсії, для яких характерний розвиток інсулін- ксзалси-.ної фор.-.г/ захсог; ;;лані! і (2-й тии дЬ5ету), вирогідно,-підвищувалась концентрація паоко'.и в {.ролі (р<0,01), тест толерантності змінювався за діабегачннч! типом. При оглядовій мікроскопії в підшлунковій залозі гомозиготних мкшей відмічалась поява велетенських острівців Лангерганса, що співпадає з даними Баранова В.Г. та спів. (1983), Рісціегоа С.О., ТаЬегпег Р.У.(1990), які констатували у таких мишей гіпершсулшеміїо, пов'язану з посиленою проліферацією р-кяітшС що призводить до гіпертрофії острівців. Збільшувалась кількість а-клітин, можливо, також за рахунок посиленої їх проліферації. 'Вміст інсуліну в рчштанах зменшувався. В а, клітинах- підвищувався вміст глюкагону, а в Д-клітинах соматостатину. ,

При введенні стрептозотошіну гетерозиготним самцям для нейронів ЛГП було характерно зменшення об’ємів цитоплазми (р<0,05) і збільшення об'ємів ядер, ф<0,01). Вміст нуклеїнових кислот ' в ядерцях вирогідно зменшувався (р<0,01), У гетерозиготных самок вирогідно зменшувались об'єми ядерець, при незмінних інших ..морфометричних показниках.. Вміст нуклеїнових кислот у клітинах зменшувався (р<0,01). Ці зміни-в певній мірі свідчать про зниження активності нейронів ■ ЛГП. У '..гомозиготних мишей відмічалось внрогідне збільшення об'ємів нейронів ЛГП (р <0,01), їх цитоплазми (р<0,01), ядер (р<0,01) і ядерець (р<0,001). Вміст Нуклеїнових кислот у клітинах вирогідно збільшувався (р<0,001), а в ядерцях - зменшувався (р<0,01).

В ведеш п сгрегггозотощшу тчл-.-резнгоічіім самі віч і розшиє;; у іпіх иуі.росої'о діаблу 1-ю тішу шірогЬно зоіііиьуззло оґм-.'з ядер нейронів І2МЯГ (|К0,05) без з.':і:і ренті морфомсірії'ішіх ікжззнмм’в. Вміез нуклеїнових кгслог у клітинах і :іДч'рц;;х ззргнідію -зчешткнвся (;':Г*,0Ї). У гетерозиготних самох г.ідміч^чул еироіі’даа зменшення пчісту нузсяешозих кнсюг у клітинах (р<"0,01) і лдермзх (р<0,01), • ' . . •

' ■' '■ , іМлл. 3. , '

ЛГП | ■ ВМЯГ • . ,

■4.1%

з:г/. ?;>% -кгі -г.%

-і.Зі

Гтг

П'

ПІ

Т1

ЇГ

"1 ^

ОТ і І

1

ГТ

і

Iі

г пі IV , Ш - ізТсм г ’.'.і’..

При: ::г'-1: І - обЧ з ззззззіз, ■! - гзізг "! і .' 1 17 - Гл Гі'і и ядерцчх.

1 І] - гзгеро'нго;, . 'ізш.і (го+Л'Ь) і ~~1 -ГО ііГДТЄГГіІ (оЬз/ііЬ-1-)

- V гочоі’ігоз.гіх «чіііз, і : з.'ззгп'мз тзрззз'з; Г

згз- .■'!.: . з гоз.}гоцзііу, мсрф;::*''гри"3 і:ззз;з!зсз, г мТ:"’о оо'іг

ззгоз.; .-.”3 'р<0.01) і лдзрсиь (р<0.0’\ з.чсизіуз:.*' :сь. ;3\.|’.гз з, /зГ.'.з ;з...

>'зр.лз ...о і'"єіг з-еалсз тільки з яз-.-р:':.:: (р<Су9і). Прі: стзз.зсг! ; з-тз:г<зз: •' Ггіср0->ІІІ01ІШХ, тяк і у ГОМОЗИГОТНИХ 'ЗЗІІЄН, З регіоні Еі.іЯГ .3,3'

дегенеруючих •«•“глг'л. Отг:з, приЛ':.ііо!іп зо учлпі поззу у зчзч: г і;.і з;;;г зч/ізруїззиз уз-іроя'я, ;кякііа зробиш :з:сно:о:с про зззг/зїннз аісіизнссгі чЬ'"; і ;рз ,ім-- іу Гі.змії виражені змін» Сулге ';зс:зл'ерні для гогозиготизх тззрзз з '

ТЗПС'Л Н'зсрз ЗЗГО ДІаОСГу. .

г

■ Дослідьссшшми Колесни;са ІО.М. і співавт. (1991-1996.) встановлено, то . ІГТ у інтактних тварин викликали помірну гіпоглікемію, активацію біосинтсза інсуліну ь Р-клітанах, а також ковоутсзреїшя іясуліноцитІБ в гцинзрлій тканині. У тварин з цукрозг.м /гаЗ-лом ІГТ па протязі 3-х тижнів, крім вказаних. ьищз ефектів, призвод.чл!і до зниження рігіїю глікемії, нормалізації тесту толерантності ло глюкоза, гідаоккоазвца в спроглтці ігрові концентрації інсуліну і зшіжсшія спнтсгу і секреції коптрікгулгрких гораіоігш, гальмування процеси деструкції р-КЛІТИН. ' ' . V. -. -

У ЛІТІ, у інтактних самок пр.’і ІГТ відмічалось вирогідае зменшення 'об'єміс т.л-г.'- (р<;Л01) і збільп.лш;, вмісту нуглеїцових кислот в клітинах (р<0,0і) і ядерцях (р--0,0іРсшга пок£і.-їи!Сік гирогідио'не змінювались.. У самців відбувалось'-яирогідке- зменшення об'ємів клітин (р<0,01) і цитоплазм;! (р<0,01) . без змій решн; показників, ' . ' 1'... V '

За цих. умов у самців в ВЛ суб'ядрі -ВМЯГ мдмічатось .шірогідне, зменшенняоб'ємів ядерець (р<0,01) і збільшений об'ємів ядер клітин (р<0,01) без ьирогіднкх змій з сбоху об'ємів нейронів і їх .цятоплазимії. Вміст нуклеїнових іоіслот віфогідію збільшувався ■ в. клітинах (р<0,01) і ядерцях (р<0,01).'.У самок відмічалось вирогідне зменшення об'ємів цитоплазми (р<0,01) -і ядерець (р<0,01) з тенденцією до зменшення.об'ємів. клтш (р<0,05). -Вміст нуклеїнових' кислот Бкрогідно зростав с ядерцях (р<0,01), а в клітинах не змінювався. ІІі дані свідчать про'зниження''- актив-шеті ВЛ, суб'ядра ВМЯГ, що виражено в різній мірі у . самців та самок.,1; - ' '. . :

, В.изчення БЕА.ВЛ і ДМ суб'ядер ВМЯГ довело, що в обох суб'ядрах в цілому' відбувалось зшадашя' еумарйої потужності спектра і зсуп максимальної •складової спестра в бік низьких частот. Більш виражені зміни відмічались в ВЛ суб'ядрі ВМЯГ, особливо наприкінці 2 тнхеия. В цей же термін морфогістохімічні пюсазнюш свідчили про зниження активності нейронів цього суб'ядра. ’ -

Таким чином, проведене нами вивчення БЕЛ ВЛ і ДМ счб'.чдер ВМЯГ свідчить про к участь в механізмах адаптації до гіпокенчної гіпоксії і достатньо добре корелгос з даним» морфогістохімічннх досліджень нейронів, що складають ні струїлури. . . . '

ІГТ, яким тварин з цукровим діабетом піддавали на протязі 3- тігкнів, починаючи з 2-го тижня перебігу патологічного процесу, прнзеод.чли до вярогідігого збільшення об'ємів нейронів ЛГП (р<0,00і), їх ядер (р<0,01) і ядерець (р<0,01), причому всі ці гхказники запишались шекпг контрольных значень. Вміст нуклеїнових кислот пирогідно сбшьшуглвся тільки в ядерцях (р<0,01), ипігшкточись до рівня початкових даних. Опте, у ЛГП відмічалось деяке підтоплення початкового рівня морфсгістохімічнмх показників. . ,

ІГТ тварин з иукревим діабетом викликали у ВЛ суб'ядрі ВМЯГ вкрсгідіїе збільшення об'ємів пгГгроіпв (р<0,01), їх цитоплазми (р<0,01) і ядерець (р<9,01), причому ш показники стйвалн паніть ілі;ц-з різня :;онтрсльш»х значень, особливо ой‘сг.я кейрккз і їх "дзрсї!>. Вміст кпсяся ппрогіяно лмг,хчу;,ат'ея

(р<0,0П порівняно навіть з коїпролія.і.'-д' знз,,£-ші.т.;ч. От.кг, у дізбета-ткнх

ТСЛГ'іП ПІД РПЛДР.ОМ ІГТ ЕІдбЗ'Г.аЛС-СЬ ПрГ.ДГ.ЛДіО "ЇДЗЮД'ДОЛДШЯ ТЛСр:І''0:.5ЄТ’:-:-'’ЯХ ге;-д:'дліг, ггк; булл :-',іе:т:псш гдд ]т.:г::■ ::.у лглолпгі'ігого лг;:л;е',\ У" ЛМ с;.:>д;.'Г.і Г^‘.Ь'ТГ ІГТ телрли з діддлг-,; ч- ггрзгілгсч'о -Дилл; /ги1'

•;гг ’-апстсхі'ц’чіглх гс::лд;:;:гіз, гл Г'ллігд'’ 'сі л тддінл об'ємі1; чде^пи, іід-О.д) і ’г::'т:г£ плету тг/:'-,к:г:Ог,ц'і п-сло? у ;:г:т;■ тл: (п^ОАН) 'я ’їдоїд;

Г': ’іх-"ИО і дптлддлми те™::"";'1!, аідидг'леїь гіл:'., д ддчдчд- 'з

(”<0,01) і :Ч 'дддлитсд”! (оОлН), зи'Иддд-пїгг вмісту :гу-..г є;::;.-"-'; : пл „т : і'рсО.О;) і :д:срд-д (р<0,01). Тгл т.ідо'.», з идсг;' т;л'д“;л І/Д.ДГ. г доле яд і .і ; лгтрлд::те-;д"п:о;д' сул'ддрі, "’ддлллссь де де; ;':д;лд;"л'”ллг: :—л;:-- аго глллу Пїл.г.енІ".. !И дії слідлтгь гро ллрдлдллі ллг:,!з ГГТ да стг.л "Д -г :-:гс дп - г;дсідл"'іуса у іл-отп з дудгслд'! дігСггс'-і. Мотелі’,

нормалізація рівня інсулінз і глюкози б лсриферічнін кроці сприяє також нормалізації стану активності суб'ядер ВМЯГ і ЛГГІ.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про участь структур нгендокринного гшотала«усу, ВМЯГ і ЛГП, у регуляції ендокринної функції підшлункової залози. Зміни стану активності даних структур при діабеті різного типу і ступопо тяжкості носять компенсаторний характер.'зниження активності ВМЯГ при легкому його перебігу сприяє посиленню вагусиих вплнзіб, слр.г.;о:'..тшк ш сшмуляціїо синтезу і секреції інсуліна, а підвищеній! активності цієї с%і!'.тгурк при його тяжкому перебіг з абсолютною інсуліновою недостатністю С!ір::л-.^ьз;:ц, ймопірш, кп використання в якості енергетичного матеріалу жирів, ое;.иьіа: ш:гарпсглї!-~ глюкоза інсуліизалежними тканинами у цій-ситуації ьеможліте, незважаючи на високий рівень глікемії. Прк т ому більш виражена реакція ВЛ суб'ядра ВМЯГ, мабуть, пов'язана з його більш важливою роллю в регуляції вуглеводного обміну і стану ендокринної функції підшлункової залози. Доведена важлива роль зниження активності ВМЯГ і підвищення активності ЛГП в розвитку шсуліішезалєжіюго цукрового діабету 2-го типу, а також таких його синдромів як ожиріння і гіперфагія. Крім того, проведені дослідження показали, що стан активності ВМЯГ Г і механізми його впливу на ендокринну функцію підшлункової залози визначаються не-тільки рівнем глюкози, але й рівнем інсуліну. . ' • ■ - ■

ВИСНОВКИ: ■ ' V '

• 1. Розвиток еідносної інсулінової недостатності, що моделюється за

допомогою стрептозотоцнну або букарбану, викликає зниження активності вентромедіального. ядра, дегенерацію ного нейронів, більш виражену в гентролатеральному суб'ядрі без суттєвих змін в латеральному гіпоталамічному полі.' Визначена залежність зміни стану цих структур від статі тварин.

■ 2-ІнтерБаяьні гіпоксичш тренування, що чинять стимулюючий ефект на

синтез: і секрецію інсуліну і призводять до розвитку помірної гіпоглікемії.

і

викликають зниження активності пешромедільного ядра, в основному у вені ролагерл.'п,йому суб'ядрі осі спиш; дегенерації його невронів.

3. Зниження атиглюсті веіпромедіат іші о ядра і, насамперед, його всігфолтч-|Ш!-шН' суб'илра при леггому перебігу цукровою діабету, що пропп;;/г~;,ся ішглсшіням морфогістохімічнііх показників, дегснераці'по нейронів нісї структури, зменшенням сумарної потужності спектру при електрофізіологіччнх дослідженнях носить компенсаторний характер, спрт.-спании на поенлепя парасимпатичних впливів, що чннигь стимулюючий ефект на сните? та секрецію інсулша.

І. Тяжкий перебіг цукрового діабету з абсолютною інсуліновою нсдостапііепо викликає спочатку підвищенії'! активності вентромедіального ядра і лагернлмюго п’поталамічноіо поля, а потім іГ відновлення. При цьому стан аі.іипкосіі дгііич структур корено? з такими проявами патологічної о пронесу, гк гінерфпгія і зміна ваги тіла. . "

’ 5. Одним із важливих механізмів резшг, 'су цукрового діабета 2-го ткну у

гомозиготних мишей лінії С57ііЬ/К‘>і, • харгетгризупься пчерфлі кзо,

ожиріння1.!, гіпертрофією острівцін Ланіург.'тГ’перінсулінсмігю, с ЗРИ;«::Ж;!'; аетивносгі неГірспіи венгрочед'злт на; о гдр» і ірдгіпненая актппї-леті лагералыюго гіпоіапячінного поля.

Су. штервалмгі гіпоксичні тренувг.- т?пр:чі з цуг-грозим діабетам

позитивно впливають ка ного пер.біг. що с/прассд кустм::* ічт-чалізаціеіо ст.-пу активності вдечаепж структур мозку.

7. Участь вептрочедіальпого здрз, мого і^тгаолап:”’"'' его :;чТ',г г. репліка ^мдечр.’н :ої функції підшлункової заноси, і, аг-г:'Л'ср;*;:, ■■.■н.'.г-г і ссжреції ічсуліііу Р-:;літ:тігам!ї, здійснюється, як аитікпс з :іг;:;дг т- ;г'^а

••дрсг.етрлмл: лочцеатраиії ^ кразі і люкозн і '-«сулінз, то обумоилотт* :джгпіс; л й і:іГі структурі рецепторів до цих речовин. ' ' ■ ' '

8. Проведені комплексні дослідження суб'ядер вснтрохіедіальнсго ядра і латерального гіпоталамічкого поля у щурів лінії Вістар при легкому і тяжкому перебігу експериментального цукрового' діабету, івтерсальшіх гіпоксичних тренуваннях і його корекції за допомогою цього фактора, а також мишей лінії C57BL/KsJ с 1-м і 2-м типом дійЗсіу, свідчать про участі, даних структур у регуляції ендокринної функції підшлункової залози. Це відноситься насамперед до. ьеіггролатсрального суб'ядра. • • ; ' ■ ' ' - • •' \

' ■ штлік ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ' \V ' '

!. Состолііиг oeTpotKosoro аппарата поджелудочной . железыпри

экспериментальном сахарном диабете различной степени .такестн // Архив патологи;:.-!992,- 54,3612.' - е.24-27.( соавт. Колесник Ю.Л'., Абрамов А.В). :

2. Способ моделирования сахарного диабета If. Авт. ссид. Ла 18002330. - 1993.

(соавт. Колесиш: Ю.М., Абрамов А.В.). \ -' - V' ; - :

3. , Возможные механизмы пшотаяамичесхой .регуляции зідаифнипол функции:

поджелудочной ;;:елезы у мышей, диабетической лшаш C57BL/KsJ // Архив патологии. -1994. - 56,>М. -е.56-60. (соавт. Колесник Ю.М., Абрамов А.В)... '

4. Участие различных отделое пшешшамуез в патогенезе экспериментального

. сахарного дшбета у і:рие //.Проблемы эндокртюлопш.- 1995. - Т.40,№5./«

. с.34-37. (соаш-.Ічолеснш: Ю.М., Абрамов А.В,, Жулішсккй В.А.).•' і

5. , Изменения.эндокринной части поджелудочной железы белых лабораторнії?;''' . -'крыс ' при сахарком'-- диабете, ■_ адштадва • к '.-гипоксий ,и кх. сочстапш

- (нммуноціггохїшическоо исследование),// Морфолоїш. - 1596. - тЛ09>К>1. -. ’ С.91-95. (соавт.КоягсішкІО.М, Абрамоз АД).: ’ \’■

' 'Переліктез, сзіу6дікозеїії;г зз темою дисертації: ; - у '.

!. Эндокринный статус и состояние ядер гипоталамуса яра экспериментальном

. сахарной диабете // Мат.конф.моаученых и спец.- Донецк. - 1990. - с.25.

(соавт. Колесник Ю.М., Абрамов А.В.). . . . .

2. Автоматизированный анализ биопотенциалов мозга с помощью 8-разряднон

ЭВМ // Применение доспі:к.радиозлен~гроникп в медшсо-бнол.исследог.. Мат.Укр.респ.научн.конф. - Запорожье.-!991. - с.5. (соавт.Лбрзмов А.В., Колесник Ю.М., ОрестелкоЮ.Н ). •

3. Состояние а- и Р-ютеток поджелудочной железы при сахарном диабете, адаптации к гипоксии и их сочетании // Актуальные вопросы современной

, эндокринологии и химии гормонов. Мат.конф.мол.ученых и специалистов. -Харьков, - 1991. - с.31. (соавт. Колесник Ю.М., Абрамов А.В.).

4. Коррекция нарушений гомеостаза при экспериментальном сахарном диабете

и их особенности при многодневных гипоксических воздействиях II Молекул, н клеточн. основы кислотно-основного и температурного гомеостаза. Мат.Всесоюзн.конф.-Сыктывкар.- 1991. - с.54. (соавт. Колесник Ю.М., Абрамов А.В.). ' . .. ' . -

5. Гипоталамичесхне и гормональные аспеюгы патогенеза сахарного диабета и цхособенности при многодневных піпоксіічєсхих воздействиях.// Зияокр.

■ . система оргашй.,и вргдныз фактор;-! о:Ь. среды; Маг. IV Вггакозн.конф. -

. Леїпппрад. -1591. -с.Ш-112. (есггзт. ІСасега;"сЮ.М.). .

6. НеПроепдскрипэт мсхішізгли /'сргую'-'ого гилаву гдгптпцн дгі гіпо:х» на

' перебіг експер’лмеггпільпого і;у;.-р~гиго дс.і’лу II Фупг.г-.гагт, тлсхаїїіг'рс-зя.

гптат.процеси. ■' •М»гл;о;-.ф.:1пу”.*':!,;л';,|я.тс”яр.пзто'^Ысл.У?фзТ!:и. -

■ , Л’тіпрспетратськ. - 1992. <• с.?4. (спіпавт. Срестеако ІО.Г'.і, Кояссішк Ю.М.,

• . АРрч’гов'А.В., Скгсрцогз ІС.В.» Жуліпсь:піі В.О.). '

7. ' Ссггсяштс сидо-фвіглсй фуїі:ад:іл' под^елуло^іго'; ;::сгг::-і и стр.,-.тур ■ ":п'ггслг.:-уса у ?';лп:сП-г^тагп53 г.'пг:тг С5ТВУК"3 іі ~:*г:г"ия ст:;:с.,/ "

кута подї'ііі.сффе::п;з,' ;тє’гєіії;гї • • ;^боле«.сгр ісссртсі! "глгр.

Мст.Псі:у:срл!аутс!:.-п.о г:г;;слу::зр.уп. ?г:псро;гао. - 5 992. - о.Ш-ШЛс:івт. лелесппх Ю.ічі, ЛСрсмоз Л.В.).-. '■ '

8. Распределение регуляторных нейропептидов в ядрах гипоталамуса крыс в

норме и при адаптации к пшоксической гипоксии // Морфофунк.статус . млекопит. и птиц. - Симферополь. - 1995. - с.52. (соазт. Абрамов А.В., колесник Ю.М., Жулинскйй В. А.). .

9. Распределение регуляторных пейропептидов в ядрах гипоталамуса крыс в .норме к при сахарном диабете // Влиян.фактор.внеш.среды на функ. сост. зидокр. спет. Мат.коиф., посвящ. 110-летию Харьк. медунивер. - Харьков. -

1995.-с.67.(соазт. Абрамов А.В., Колесник Ю.М.). .

10. Дорі?нядьнш? аналіз вентромедіального ядра гипоталамусу у щурів лінії

Вістар та мишей пінії С57В[./Кк.1 з цукровиїМ діабетом // Сб.научн.трудов к ЮО'Лсти. каф.физиол. - Львов. -1995. ■. ,

11. Механізми центральної регуляції ендокринної функції підшлункової залози в нормі та патології 11 Мат.2-го Нац.Конгр.патофизиол.Украниы; Физнол.ж-л. -

1996. - т.42ДаЗ-4. - сЛ 19 (співавт. Колесник Ю.М., Абрамов А.В., Мельнікова

О.В., Тржецинсъкий С.Д., ЖулінськийВ.О.). /

12. Порівняльний аналіз вентромедіального ядра гипоталамусу у щурів лінії

‘ Вістар,та мишей лінії С57ВІЖбі з цукровим діабетом // "Аіпуал.вопр.мед. и -биолог." - Днепропетровск. - 1996. г с.127 (соавт. Мельникова О.В., Юсупов \ В.С).;: '■.

13. Роль пептидергической системы гипоталамуса в регуляции эндокринной функции поджелудочной ягелезы // Мат. 1-го российск.конгр. по патофизиол.

. • с -междулар! участием - Москва. - 1996. .- с.169 (соавт. Абрамов А.В., КолесникЮ.М., Мельникова О.В., Жулинський В.А., Тржещшский С.Д.).

' ANNOTATION

Vasilenko G.V, Stnte neurons of Literal hypothalamic nrea and subnuclei o) ventromedial nucleus in diabetes mellitus and it's correction with the help of inteival hypoxic trainings. The dissertation (manuscript) is presented in accordance with regiiireinem for the deyce of candidate of medical sciences hi (he speeialaity 14.03.05. -Patho'ogicai Physioloey, Bogomoletz’ Institute of National Acad. Sci. of Ufaaine, Kiev,

1997. ''

it. 1m been established moderate course of the 1-st type of diabetes mellitus (DM) will) relative insulin insufficiency and 2-nd type of disease in homozygot in diabete-gene mices with insulin hypersecretion the decreasing of activity of VMH and degeneration of its neurons took place. The ihcreasing of VMH activity was observed at the severe coiuse of DM with absolute insulin insufficiency. The more expressed changes v.ere observed in ventromedia! subnucleus of VMH on both courses of the disease, that apparently emphasize its more important role in endocrine pancreas regulation. The ШТ of intact animals stimulating insulin synthesis led to decreasing of VMH activity that was less expressed then in diabetes and was not accompany ed by the development of neurons degenerative changes. It was maiked the tendency to increasing of LHA activity. The correction of the diabetes with the help of ШТ resulted in normalization of morphometiical parametres and reduction amont of degenerating neurons. The participation of VMH in endocrine pancreas regulation is determined by its sensitivity to insulin and glucose level. .

Key words: diabetes mellitus, hypoxia, ventromedial nucleus, lateral

hypothalamic area, neurons. .

' '' ' РГ.ЮМЕ '

Касилелко Г.В. Сосголн:<г не;:репоз гаттного iнлотзламчческого лкп п кеетрсысдпЕлыгого ядра при сахарном я его коррекции при по?;,л им

интервальных гппокеччееких тренировок.

Диссертация (рукопись) па сегг ?;:г:е ученой степспп ranaavrs мелтешеим. паук по епецлалълост; 1'?'.С5 - '.'1тс::сг:г,.ес,с.':' '■ г^аиал-тла. Шстшутфизводл «« :<?«. А.Д. Бопг.-олыг МЛН Угу?л:пл, Кпеа, '997. ,

СахарныII .тозбет (СД) 1-го типа хп:- -.кгтвуе.сч деструкцией р-клетсх п лорыекнгш елптега и сскрецил птелголл л сог.:атостатч1.'а. Рззг.птле СД 2-го пап >л.-ра‘:тертуетсл гяпергрефкеа е-прг?.:а-'о Яг.игер.'анса за счет ярод.т.фсрг,--Л1 р-к.!01 oicк з меньше:! степени ы-клеток, Ует'лхллело, что г;рл .'егхом тс-:еш:и СД 1-го ггпп с отяоептаяыадй инсутгоеой i !е.чосгатсчпостгдо и 2-м тсне СД у rcvxuroTiiux по гену диабета мкшей с пшерсекреца*'» и'-аулэта ет меего с аЕГг;шюстл ВМЯГ :г рлдглгг'па дегег'ераг'г'л.. •; ;.ау.е> с-т.-к лго л\

При тохелом течечип СД с абсолютной ;iiicy.a:,,-o?fi 'jvociancwoej: :о происходит ас лишении актизнсстл :иЯроиоч ВМЯГ п ЛГП. Прд легло'* я тллелом 2 '.(’элевзк'.ю белее кыралаллиле члме'леч'К г?.'.:.■адлл'ле- л

ген-; ролатсрзлыяхм субъялрз ВМЯГ, что, по-видпмому, подлер^игл-т г го солее p.iiiitmo рель я регулгашн эндокринной функции кодйелулстеоЗ : .елеач. :ТТ ягсшагчкх •::-'>;сл!;ь!х, которые стимулируют синтез яясулпка л <3-Ч':сг:«г^ лр,геодили :с сгачл-гел.чю ллтлелосди ВМЯГ, пепге вырхленнсму, чек л а-: СД, а :а сопрокогапкзщечус:’ раззитном дегегератпаиых изменен!!» нейронов. Керргкичз 'зГК'Лсяшигя при почеши ИГТ лрпаодила к нормализации морфо.четриче-'•-•.•х ноч^агелей, уменьшению количества дегенерирующих нейроиоз.

K.’i'е->е«ые слова: сахарный диабет, гипоксия, яентромедиэльпое ладе, латеральное гнпотялачпческое поле, нейроны.