Автореферат и диссертация по медицине (14.02.01) на тему:Гигиеническое значение селена как микроэлемента

РГ 6 од

- § 0^ Ш&СТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

На правах рукопису

СУЧКОВ БОРИС ПАВЛОВИЧ

ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЕЛЕНУ ЯК МІКРОЕЛЕМЕНТА

14.02.01 - Гігієна, медичні науки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис '

Робота виконана в Національному медичному університеті

імені О.О. Богомольця

Наукові консультанти - академік Національної Академії наук та Академії Медичних наук України, доктор медичних наук, професор Є.Г. Гончарук

- доктор медичних наук, професор В.Г. Бардов

Офіційні опоненти: - заслужений діяч науки та техніки

України, доктор медичних наук, професор В.Д.Ванханен

- доктор медичних наук, професор М.Ф. Мотузинський

- доктор медичних наук, професор Б.М.Штабський

Провідна установа - Український науковий гігієнічний центр Міністерства охорони здоров’я України

Захист відбудеться ______1996 р. о ^годині

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 01.21.02 “Гігієна, соціальна гігієна та організація охорони здоров’я” при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця /252057, Київ -57, проспект Перемоги,34, гігієнічний корпус, аудиторія № 2/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця /252057, Київ-57, вул. Зоологічна, З/.

Автореферат розіслано “•/?“ __________1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради член-кореспондент АПН України,

доктор медичних наук, професор В.І. Берзінь

з

Актуальність проблеми. Експертами ВООЗ селен віднесено -до життєво важливих мікроелементів для організму людини тільки у 1975 році / Серия технических докладов ВОЗ, 1975. -№ 532/. Його причетність до запобігання множинних некрозів у щурів доведена ще Schwarz К. et al., 1957. Але тільки у 1973 році стало відомо /Rotruck G.T. et al., 1973/, що селен входить до складу антиокислювальних систем організму. Тому селен запобігає накопиченню у тканинах організму надлишків вільних радикалів, канцерогенного малонового альдегіду /Shamberger R.G. et al., 1975/. Крім цього селен стимулює синтез убіхінону /Frost D.V. et al., 1972/, сірковміщуючих амінокислот та білків /Штутман Ц.М. и соавт.,1975/, приймає участь у детоксикації важких металів /Frost D.V., 1966; Diplock A et al. 1971; Ganther H. et al., 1972; Parizek I. et al., 1974; Cerlewski F. et al., 1976; Kim J.H. et al., 1977; Me Dowell L. et al., 1978/, хлорорганічних сполук /Isvoranu Z., 1969; Левшин

В.И., 1972; Даник Л.М., 1976/, зміїної отрути /Кузьмин В.Г. и еоавт., 1970/, інсуліну /Штутман Ц.М. и еоавт., 1972/, тобто селен потрібен організму людини як у повсякденних умовах, так і при підвищеному навантаженні на організм забруднювачів навколишнього середовища, наприклад, екзогенними хімічними речовинами.

Вже після публікації заключения експертів ВООЗ про життєву необхідність селену для організму людини стало відомо, що недостатнє його надходження до організму викликає ендемічну кардіоміопатію, або кешанську хворобу /Gu В., 1983; Yang G. et al., 1983; 1984;. 1985/, сприяє розвитку ендемічної

остеоартропатії, або хвороби Кашина-Бека / Sokoloff L., 1985/, розглядається як постійно діючий фактор ризику виникнення та ррзвитку онкологічних /Shamberger R. et al., 1977; Yu S. et al., 1985; Clark L.C. et al., 1991/ та серцево-судинних /Westermarck N., 1977; Salonen J.T. et al., 1982; Гигиенические критерии состояния окружающей среды:: Селен, 1989; Микроэлементозы

человека: этиология, классификация, органопатология, 1991/ захворювань. • '

Виявлена велика група захворювань, шо пов’язана із спадковими видами розладів у використанні організмом селену /селенодефіцитні ферментопатії, або спадковий дефіцит глутатіонпероксидази еритроцитів та тромбоцитів, кистозний фіброз підшлункової залози, або муковісцидоз, міотонічна дистрофія/, перебіг яких прискорюється при недостатньому надходженні селену до організму /Gustavson К. et а!., 1989/.

В той же час на території селенових геохімічних провінцій, що виявлені у багатьох країнах світу, не виключається можливість виникнення серед місцевих жителів аліментарного хронічного селенового токсикозу. Такі провінції виявлено на території США /Manville J.A.., 1939; Rosenfeld I. et al., 1964/, Канади /Thorvaldson Т., 1949/, Колумбії /Benavides Т., 1965/, Мексіки /Byers H.G., 1937/, Ірландії /Walsh T. et al., 1951; 1952/, Англії /Webb J. et al., 1966/, Австралії /Knott S.G. et al., 1959/, ПАР /Brown J.M., 1967/, Ізраїлю /Ravikovitch S. et al., 1957/, Туви /Ермаков B.B., 1967/, Пуерто-Ріко, на Гавайських островах, Кубі, у Перу, Чілі, Аргентіні, Швеції, Іспанії, Ірані, Саудовській Аравії /Ермаков В.В. и соавт., 1974/.

Таким чином, як дефіцит селену в об’єктах навколишнього середовиша, так і його надлишок можуть сприяти виникненню, розвитку та прискореному перебігу з несприятливими наслідками ряду важких захворювань серед населення.

Однак, не дивлячись на актуальність досліджень фізіологічної ролі селену, на достатньо велику кількість вже проведених досліджень, у даний час існує значне число питань, вирішення яких дозволить здійснити ефективну профілактику захворювань, що пов’язані з порушенням забезпечення організму людини цим , мікроелементом. До числа цих питань слід віднести такі:

1. Які об’єкти навколишнього середовища є джерелами надходження селену до організму?

2. Які існують загальні та регіональні особливості динаміки

вмісту селену в навколишньому середовищі? ;

3. Які фактори і як впливають на обмін селену в організмі людини?

4. Як забезпеченість селеном впливає на динаміку захворюваності та смертності населення різних клімато-ландшафтних регіонів?

5. Які нормативи забезпечення організму людини селеном?

6. Які природні або антропогенні /в тому числі соціальні/

фактори визначають значення та мінливість цих нормативів для різних категорій населення? .

7. Як здійснювати контроль за забезпеченістю організму людини селеном?

8. Як проводити ефективну масову профілактику захворювань населення, що пов’язані з дефіцитом або надлишком забезпечення організму людини селеном?

Вирішенню цих питань і присвячена наша перша в Україні робота з гігієнічного вивчення значення селену в організмі людини.

Вона включає матеріали власних досліджень, що виконувались з 1965 року за темою докторської дисертації, а також фрагменти планових держбюджетних науково-дослідних робіт кафедри загальної гігієни Національного медичного університету імені акад. О.О. Богомольця, шо виконуються з 1989р. /№№ держрегістрації 01880088016 та 01920001515/.

Наше дослідження є складовою частиною одного з традиційних напрямків наукових досліджень кафедри - гігієнічної оцінки мікроелементів та їх використання з метою профілактики найбільш розповсюджених захворювань серед населення /Габович Р.Д.' , 1952, 1957, 1968; Габович Р.Д., Минх А.А.., 1979 та ін./. При цьому нами використані ідеГ академіків Вернадського В.І. /1912, 1922, 1940, 1983/ та Виноградова А.П. /1933, 1938, 1949,

' Висловлюю ширу вдячність моєму вчителю, доктору медичних наук, професору Гябовичу Р.Д. за всебічне сприяння та допомогеу під час виконання наукової роботи.

б

1957/ та їх наукової школи про значну роль особливостей хімічного складу грунту та інших об’єктів навколишнього середовища в еволюції рослинних та тваринних організмів.

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є гігієнічна оцінка значення селену у розвитку селенодефіцитних захворювань серед населення та розробка комплексу профілактичних заходів.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі

завдання:

1/ Виявити в навколишньому середовищі основні джерела селену для організму людини.

2/ Виявити наявність та характер взаємозв’язку між величинами середньодобових доз надходження селену до організму людини і особливостями патології населення, до якої він причетний /смертності при онкологічних та цереброваскулярних захворюваннях, захворюваності на злоякісні новоутворення, інфаркт міокарду, розповсюдженості та ступеня ураженості населення карієсом зубів/.

З/ На фоні стабільного надходження ззовні оцінити динаміку селену в організмі під впливом психогенних факторів.

4/ При стабільному надходженні ззовні оцінити динаміку селену в організмі лабораторних тварин, що вживали воду з різним ступенем її мінералізації.

5/ Обгрунтувати оптимальні середньодобові дози надходження селену до організму людини.

6/ Обгрунтувати методи контролю за надходженням селену до організму людини, його вмісту в органах та тканинах.

7/ Обгрунтувати, апробувати та впровадити у практику охорони здоров’я метод профілактики селенодефіцитних захворювань серед населення.

Наукова новизна роботи. Вперше визначено вміст селену в об’єісгах навколишнього середовища /грунті, мінеральних добривах, атмосферному повітрі, поверхневій, грунтовій,

мінеральній воді, рослинах, органах та тканинах тварин, кормах, основних продуктах харчування населення, готових стравах, добових раціонах /до та після кулінарної обробки/, органах та тканинах людини /в нормі та при деяких видах патології, можлива причетність селену до якої нами передбачалась/ у різних природно-кліматичних зонах України /гірській, передгірській та лісостеповій/.

Дослідженнями вперше визначено, що основним джерелом селену для організму людини є харчові продукти - хліб, зерно та зернопродукти, овочі, м’ясо, риба, молоко та молочні продукти, яйця при достатньому їх включенні до складу раціону, а вміст селену у фактичних раціонах дорослого населення визначається особливостями їх складу /набору харчових продуктів/, кулінарної обробки, забезпеченістю грунту рухомими формами селену.

Вперше визначено вміст селену в основних продуктах харчування населення України, у раціонах лікувального /№№ 1, 1а, 4а, 5, 9 та 15/ харчування.

За даними України вперше встановлено залежність ряду показників здоров’я населення від забезпеченості організму селеном.

Вперше розраховано добову потребу організму людини в селені та обгрунтовано необхідність її включення до фізіологічних норм харчування населення, встановлено залежність вмісту селену в основних його депо в організмі від функціонального стану нервової системи та ступеня мінералізації питної води.

В роботі обгрунтовано необхідність регулярного проведення санітарно-гігієнічного контролю за надходженням селену до організму людини, розроблено методику санітарно-гігієнічного контролю за вмістом селену в основних продуктах харчування населення та добових раціонах.

Результати дослідження дозволили вперше обгрунтувати, апробувати та впровадити у практику охорони здоров’я населення метод профілактики селенодефіцитних захворювань.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що за результатами комплексних гігієнічних досліджень, проведених в умовах натурного та лабораторного експериментів:

1. дана гігієнічна характеристика селену як життєво важливому для організму людини мікроелемента;

2. встановлено, що найважливішим джерелом селену є харчові продукти, з якими організм людини одержує не менш 90% добової дози даного мікроелемента;

3. забезпеченість селеном харчових продуктів рослинного та тваринного походження місцевого виробництва визначається, у першу чергу, його вмістом у грунтах;

4. за вмістом селену у грунті Україну можна віднести до геохімічних провінцій з середнім вмістом рухомих форм селену;

5. геохімічні умови на території окремих регіонів України сприяють виникненню селенодефіцитних захворювань серед населення;

6. найбільш доцільною та безпечною для здоров’я людини є корекція середньодобових доз надходження селену за рахунок підбору відповідних продуктів харчування;

7. селен слід розглядати як природний фактор, який можна використовувати /за рахунок корекції його надходження до організму/ для профілактики онкологічних захворювань та хвороб органів системи кровообігу.

Практичне значення роботи полягає в тому, що:

1. Дані дослідження увійшли до офіційного видання IPCS International Program on Chemical Safety: Environmental Health Criteria: Selenium. - Geneva: the United Nations Environment Programme, the International Labour Organisation, the World Health Organization, 1987. - 306 p. Вказане видання використовується на

території країн СНД та всього світу з метою контролю за надходженням селену до організму людини.

2. Вперше на території країн СНД визначено вміст селену в основних продуктах харчування населення.

3. Розроблено нові методи:

а/ санітарно-гігієнічного контролю за вмістом селену в основних продуктах харчування населення і добових раціонах; б/ розрахунковий метод санітарно-гігієнічного контролю за вмістом селену в наборі харчових продуктів добових раціонів та готових стравах /51 вид/;

в/ метод використання показників активності металоферментів /глутатіонпероксидази, мідь-, цинкзалежної

супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну/ крові з метою гігієнічної оцінки негативного впливу на організм людини комплексу шкідливих факторів.

Ці методи викладено у відповідних офіційних документах -методичних рекомендаціях і інформаційних листах МОЗ України /1978, 1980, 1994 рр./.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження мають широке впровадження на усіх рівнях.

1. В практику охорони здоров’я усіх країн світу /IV рівень впровадження/ рекомендовані розроблені нами методи і критерії контролю за надходженням селену до організму людини у вигляді офіційного документу ООН, Міжнародної організації праці та ВООЗ /згаданий вище/.

2. В практику охорони здоров’я СРСР та країн СНД /IV рівень впровадження/ одержані нами результати запропоновані у вигляді аналогічного російськомовного видання /Женева: Программа ООН по окружающей среде, Международная организация труда,

' ВОЗ, 1989. - 270 с./.

3. В практику охорони здоров’я СРСР /IV рівень впровадження/ результата дослідження впроваджені у вигляді офіційного

керівництва МОЗ СРСР: Химический состав пищевых продуктов.

- М.: Пищевая промышленность, 1979. - 248 с. '

4. В практику охорони здоров’я України /III рівень впровадження/ результати дослідження впроваджені у вигляді: а/ Норм харчування для населення України. - К.: МОЗ України, 1992. - 10 с. /розроблені з використанням наших даних НДІ гігієни харчування Українського гігієнічного центру/ /акт впровадження від 21.03.94 р./;

б/ методичних рекомендацій “Методика використання показників активності металоферментів крові з метою гігієнічної оцінки негативного впливу на організм людини комплексу шкідливих факторів”. - К.: МОЗ України, 1994. - 10 с. /акт впровадження від 30.11.95 р./;

в/ інформаційного листа “Санитарно-гигиенический контроль за содержанием селена в основных продуктах питания населения и суточных рационах”. - К.: М3 Украины, 1978. - 4 с. /акти впровадження від 16.03.94 р., 21.03.94 р./;

г/ інформаційного листа “Расчетный метод санитарногигиенического контроля за содержанием селена в наборе пищевых продуктов суточных рационов и готовых блюдах”. - К.: М3 Украины, 1980. - 5 с. /акти впровадження від 20.10.80 р., 2.02.81 р./.

5/ В учбовий процес вищих та середніх навчальних медичних закладів СНД /IV рівень впровадження/ та України /III рівень впровадження/ у вигляді 4-х учбових посібників, в яких викладено теми занять /11 тем/ за результатами проведених досліджень: а) “Методические указания по самоподготовке студентов лечебного и стоматологического факультетов к занятиям по общей гигиене”, Под общей ред. В.Г. Бардова. - К.: КМИ, 1988. - С. 10 - 20, 25 - 33, 38 - 42; б) “Самостоятельная подготовка по общей гигиене /методическое руководство для студентов медико-профилактического факультета медицинских институтов”, Под общей ред. В.Г. Бардова. - К..: КМИ. - Ч. 2. -

и

С. 57 - 71; в) “Керівництво до занять з загальної

/пропедевтичної/ гігієни” - учбовий посібник для студентів медико-профілактичних факультетів медичних вузів України, Під ред. В.Г. Бардова. - К.: УДМУ, 1992. - С. 154 -168; г) “Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни” - для студентів загально-медичного факультету, Під ред. В.Г. Бардова, 1-І. Швайка. - К..: УДМУ, 1993.- Ч. 1. - С. 87 - 100, 104 - 107, 134

- 141, 146 -149; 1994. - 4.2. - С. 108 - 123/,

у вигляді 6-ти методігчних розробок для викладачів до практичних занять: а) “Методика гигиенической оценки

индивидуального питания и питания коллектива. Расчет энерготрат человека и потребности его в пищевых веществах”. -К.: КМИ, 1988. - 20 с.; б) “Методика оценки адекватности питания по меню-раскладке”. - К.: КМИ, 1989. - 14 с.; в) “Методика определения биологической ценности и доброкачественности пищевых продуктов”. - К.: КМИ, 1989. - 15 с.; г) “Методика расследования случаев пищевых отравлений”. -К.: КМИ, 1989. - 13 с.; д) “Итоговое занятие по разделу “Гигиена питания”. - К,: 1989. - 18 с. е) “Гигиенические аспекты профилактики тропических болезней” (методична розробка для викладачів та іноземних студентів) /в соавт. с В.Г. Бардовым/. -К.: КМИ, 1988. - 32 с./.

6. Результати дослідження увійшли з посилками на дисертантЛ/ до монографії та учбового посібника для студентів меднчних вузів України /III рівень впровадження/:

а) Колола Н.А. Микроэлементы в профилактике кариеса зубов. - К.: Здоров’я, 1979. - 160 с.;

б) Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я., Павленко Н.В. Химия биогенных элементов. - К.: Вища школа, 1990. - 207 с.

7. В практику окремих наукових закладів та закладів практичної охорони здоров’я України /II рівень впровадження/ у вигляді раціоналізаторської пропозиції № 34 від 12.09.73 р. щодо методики оцінки забезпеченості організму людини, хворої на

злоякісні новоутворення, селеном та вітаміном Е за показниками МВЛ-тесту /два акти впровадження/ від 4.06.74 р./, а також гігієнічної оцінки вмісту селену у фактичних раціонах харчування населення м.Чернівці та Чернівецької області за даними проведених кількісних лабораторних досліджень /акти впровадження від 24.03.75 р./.

8. В учбовий процес на кафедрах загальної гігієни, гігієни дітей та підлітків НМУ /І рівень впровадження/ /акти впровадження від 21.02.94 р., 22.02.94 р., 22.10.95 р./, на кафедрі гігієни харчування з курсом гігієни дітей та підлітків Київського інституту удосконалення лікарів /II рівень впровадження/ /акт впровадження від 23.02.94 р./, в Українському державному університеті харчових технологій /II рівень впровадження/ /акт впровадження від 16.03.94 р./.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на нараді експертів ВООЗ з визначення гігієнічних критеріїв оцінки вмісту селену в об’єктах навколишнього середовища /Москва, 1980/, І Міжнародному симпозіумі “Гигиена физических факторов окружающей и производственной среды” /Київ, 1993/, Міжнародній науково-практичній конференції “Радиационно-экологические и медицинские аспекты последствий аварии на Чернобыльской АЭС” /Київ, 1993/, VI Загальносоюзній нараді “Биологическая роль микроэлементов и их применение в сельском хозяйстве и медицине” /Ленінград, 1970/, Загальносоюзній конференції “Актуальные проблемы витаминологии” /Москва, 1978/, II Загальносоюзній конференції “Фармакологическая коррекция гипоксических состояний” /Гродно, 1991/, Українських з’їздах гігієністів - IX /Донецьк, 1976/, X /Київ, 1981/, XI /Львів, 1986/, Українських з’їздах - II ендокринологів /Київ, 1977/, III кардіологів /Чернівці, 1988/, республіканському симпозіумі “ Биохимия витамина Е и селена и их применение в медицине и животноводстве” /Київ, 1973/,

республіканських наукових конференціях - “100 - летний юбилей кафедры гигиены Казанского медицинского института” /Казань, 1969/, “Вопросы циркуляции загрязняющих веществ в об’єктах окружающей среды” /Уфа, 1984/, “Гигиена окружающей среды” /Київ, 1993/, регіональному симпозіумі “Медицинский

геофизический прогноз и профилактика метеопатий”

/Новосибірськ, 1991/, республіканських науково-практичних конференціях - лікарів-гастроентерологів /Чернівці, 1970/, “Микроэлементы - металлы и металлоферменты в диагностике и лечении болезней” /Івано-Франківськ, 1973/, “ Итоги оценки медицинских последствий аварии на Чернобыльской АЭС” /Київ, 1991/, “Реабілітація хворих старшого віку з

захворюваннями серцево-судинної, нервової систем та опорно-рухового апарату /Київ, 1993/, “Чернобыль и здоровье людей” /Київ, 1993/, науковій конференції Кам’янець-Подільського сільсько-господарського інституту “Увеличение производства и повышение качества продукции животноводства” /Кам’янець-Подільський, 1970/, наукових конференціях, присвячених підсумкам виконання науково-дослідних робіт - Чернівецького /Чернівці, 1972, 1974/, Київського /Київ, 1979/ медичних

інститутів, Українського інституту соціальної гігієни та управління охороною здоров’я “ Проблеми охорони здоров’я дитячого населення м Києва” /Київ, 1993/, І науково-практичній конференції стоматологів Львівської залізниці /Чернівці, 1969/, науково-практичній конференції стоматологів і зубних лікарів Львівської залізниці та Закарпатської області /Ужгород, 1970/, пленарному засіданні львівського наукового товариства стоматологів /Львів, 1970/, засіданнях Чернівецького обласного відділення Українського наукового товариства гігієністів /Чернівці, 1970 - 1974/, на засіданні кафедри пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни УДМУ ім. акад. О.О. Богомольця під час апробації дисертації /травень 1994/.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 59 наукових робіт, в тому числі 23 самостійно.

Структура і обсяг роботи. Дисертація містить вступ, огляд літератури, 7 розділів власних досліджень, заключення, висновки, рекомендації, розділ впровадження результатів у практику, список літератури та додатки. Робота викладена на 319 сторінках машинопису /із них 245 тексту/, ілюстрована 45 малюнками та 49 таблицями. Список літератури нараховує 349 джерел, із них 209 зарубіжних.

У дисертації викладені результати досліджень, що виконувались автором особисто і як відповідальним виконавцем НДР №№ 001880088016 та 01920001515. Дані про вміст селену та фтору в об’єктах навколишнього середовища доповнені посилками на дані визначень вмісту водорозчинних солей кальцію, магнію, обмінної кислотності грунту, що проводились асистентом кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту Москалюк Л.І., а також на дані санітарно-хімічної лабораторії Чернівецької лінійної санітарно-епідеміологічної станції Львівської залізниці. Поглиблене клінічне обстеження сільського населення на розповсюдження карієсу зубів виконувалося за нашою програмою лікарями-стоматологами Гульгасенко А.І. та Кацапом І.М. /Чернівецька міська стоматологічна поліклініка/. Дані про захворюваність сільського населення злоякісними новоутвореннями надані нам організаційно-методичним відділом Чернівецького обласного онкологічного диспансеру. Копії офіційних статистичних даних надані нам співробітниками кафедри пропедевтии гігієни, військової та радіаційної гігієни НМУ ім. акад. О.О. Богомольця: смертності населення України при онкологічних захворюваннях - с.н.с. Чернявською О.М., при цереброваскулярних захворюваннях - асп. Коломієць О.М., захворюваності населення вперше виявленим інфарктом міокарду

- асп. Ткаченко С.М. ~

Експериментальні досліди по вивченню вмісту селену у ’ печінці та тканині м’язів лабораторних тварин під впливом фармакологічних препаратів та впливу ступеня мінералізації питної води на вміст селену у тканині м’язів проведені під керівництвом професора Габовича Р.Д. Гістологічні та гістохімічні дослідження внутрішніх органів лабораторних тварин виконані у гістохімічній лабораторії Чернівецького медичного інституту /зав. лабораторією - Рушковський Г.П./ та на кафедрі гістології того ж інституту /зав. - проф. Шевчук І.А., ас. Мардарь

А.І./. Висловлюю їм щиру вдячність.

Особистий внесок полягає у проведенні досліджень з визначення вмісту селену в об’єктах навколишнього середовища в умовах натурного експерименту, розробці програм та організації проведення клінічних обстежень населення, яке мешкає у різних умовах забезпечення об’єктів навколишнього середовища даним мікроелементом, статистичній обробці матеріалів, що характеризують розповсюдженість серед населення деяких селенодефіцитних захворювань, у проведенні лабораторного експерименту, з’ясуванні механізму впливу забезпеченості організму селеном на здоров’я, гігієнічному обгрунтуванні оптимального середньодобового надходження селену до організму людини, розробці та впровадженні методів контролю за надходженням селену до організму людини та профілактики селенодефіцитних захворювань серед населення, в опису самої роботи.

Основні подження, шо виносяться на захист:

1. Закономірності просторової та часової динаміки селену в об’єктах навколишнього середовища як джерел мікроелемента для організму людини.

2. Механізм впливу забезпеченості організму селеном на здоров’я населення.

3. Гігієнічне обгрунтування оптимального середньодобового забезпечення організму селеном.

4. Методи контролю за надходженням селену до організму людини.

5. Методи профілактики селенодефіцитних захворювань серед населення.

ЗМІСТ РОБОТИ У главі І “Селен як мікроелемент” на підставі аналізу літератури з’ясовано, що в гігієнічних дослідженнях до недавнього часу селену давали оцінку з традиційних позиций, за якими він тривалий час розглядався як “ отруйний некорисний розсіянний елемент”. Між тим він виявляє усі ознаки життєво важливого для організму людини мікроелемента: входить до складу антиокислювальної системи організму, впливає на обмін сірковміщуючих амінокислот, вітаміну Е, ліпідів біологічних мембран, запобігає накопиченню у тканинах організму канцерогенного малонового діальдегіду, стимулює синтез убіхінону, приймає участь у детоксикації солей важких металів та інших отруйних речовин. Достатнє надходження селену до організму людини попереджує виникнення великої групи селенодефіцитних захворювань, серед яких кешанська хвороба, ендемічна остеоартропатія, а також захворювання, при яких хронічний дефіцит селену відіграє роль постійно діючого ризик-фактора / онкологічні та серцево-судинні захворювання/.

Між тим комплексних гігієнічних досліджень з вивчення вмісту селену в об’єктах навколишнього середовища однієї території ніде не проводили. Не з’ясовано роль різних джерел селену для організму людини, величину його оптимальної дози, вплив різних факторів та умов на його вміст в основних джерелах, величину середньодобової дози та її зв’язок з характерними видами патології населення України, не розроблено методів контролю за надходженням селену до організму, методів корекції добової дози селену з метою зміцнення здоров’я населення. Розв’язанню цих питань і було присвячено нашу роботу.

У главі 2 “Програма, матеріали та методи досліджень” /табл. 1/ викладено програму з трьох основних блоків питань:

A. Натурний експеримент. Б. Визначення взаємозв’язку між деякими видами патології населення та вмістом селену в об’єктах навколишнього середовища та особливостями макро- та мікромінерального складу грунту та води /статистичні матеріали/.

B. Лабораторний експеримент. .

Таблиця 1

Матеріали та методи дослідження

№ І Найменування матеріалу, джерело інформації, кількість

п.п.І спостережень та період спостереження________________________

_Ц______________________________2_________________________________

А. Натурний експеримент

1. Визначення вмісту селену в об’єктах навколишнього середовища України. Дані власних досліджень. 2415 проб. 1965 -1975 рр.

2. Визначення вмісту фтору в об’єктах навколишнього середовища України. Дані власних досліджень. 585 проб. 1965 -1975 рр.

3. Визначення температури, вологості атмосферного повітря, барометричного тиску. Дані власних досліджень. 144 визначення. 1974 р.

4. Дані про вміст водорозчинних солей кальцію, магнію та обмінної кислотності грунту та солей кальцію та магнію у воді. Матеріали кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту. 524 дослідження 97 проб грунту та 146 - води. 1965

- 1968 рр.

5. Дані про реакцію грунтової води, її загальну та карбонатну твердість. 1396 досліджень 465 проб води. Матеріали Чернівецької лінійної СЕС Львівської залізниці. 1961 - 1971 РР-

6. Результати клінічного обстеження населення з метою виявлення карієсу зубів. Дані Чернівецької міської стоматологічної поліклініки. 34182 особи у вікових групах: до 6, 7 -

12, 13 - 15, 16 - 19, 20 - 29 років. 1970 - 1972 рр.

7. Біохімічні дослідження серед населення: а/ Вміст вітаміну Е у плазмі крові у 39, активності глугатіонпероксидази еритроцитів у 102, показників МБЯ-тесту у 63 хворих на онкологічні захворювання. Дані власних досліджень. 1973 р. б/ Активність глутаміко-аспарагінової та глутаміко-аланинової трансаміназ, альдолази, лужної та кислої фосфатаз сироватки крові 22 хворих на онкологічні захворювання. Дані Чернівецького обласного онкологічного диспансеру. 1974 р.

Б. Статистичні матеріали

8. Чисельність хворих на поліетіологічні захворювання /це-реброваскулярні захворювання, гіпертонічна хвороба, атеросклеротичний кардіосклероз, неінфекційні захворювання нирок та сечовивідних шляхів, печінки та жовчних шляхів/. Дані 33 дільнічних лікарень, що обслуговують сільське населення. Число сільських мешканців, що знаходяться на обліку в цих закладах, перевищує 230 тис. осіб. 1964 - 1965 рр.

9. Чисельність хворих на злоякісні новоутворення. Дані Чернівецького обласного онкологічного диспансеру. Чисельність населення більш 827 тис. осіб. 1968 - 1971 рр.

10. Чисельність померлих від онкологічних та цереброваску-лярних захворювань та хворих на інфаркт міокарду, що вперше виявлено в Україні з 1981 по 1990 рр. Дані кафедри пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни НМУ імені акад. О.О. Богомольця. Чисельність населення України у 1990 р. понад 52 млн. осіб. 1992 - 1994 рр.

В. Лабораторний експеримент

11. Результати дослідження реакції організму тварин на гострий дефіцит селену у раціоні. Дані власних досліджень. 32 миші лінії СС 57, тривалість 0,5 місяця. 1973 р.

12. Результати дослідження реакції організму тварин на на-

дходження різних доз селену з раціоном. Дані власних досліджень: .

а/ У підгострому досліді. 29 мишей лінії СС 57, тривалість 2 місяця. 1973 р.

б/ У хронічному досліді. 60 білих безпородних щурів, тривалість 4 місяці. 1974 р.

в/ У досліді з “парним годуванням”. 22 білих безпородних щури, тривалість 2,5 місяці. 1974 - 1975 рр. г/ Вивчення захисної дії селену при гормональному канцерогенезі. 115 мишей лінії СС 57, тривалість 5 місяців. 1973

- 1974 рр.

13. Результати гістологічних та гістохімічних /реакція на цинк/ досліджень органів та тканин піддослідних тварин. Дані кафедри гістології та гістохімічної лабораторії Чернівецького медичного інституту. Гістологічні препарати внутрішніх органів та тканин. 1973 - 1974 рр.

14. Результати вивчення дії фармакологічних препаратів, що змінюють стан нервової системи /мезатон, прозерин, рауседіл, атропін, кофеїн, спазмолітін/, на вміст селену в печінці та м’язовій тканині. Дані власних досліджень. Дослід проведено під керівництвом проф. Габовича Р.Д. 40 щурів лінії Вістар, тривалість 0,5 місяця. 1973 р.

15. Результати вивчення впливу ступеня мінералізації питної води на вміст селену у м’язовій тканині. Дані власних досліджень. Досліди проведено під керівництвом проф. Габовича Р.Д. 63 щури лінії Вістар, тривалість 24 місяці.

Г. Основні методи обробки матеріалів досліджень

16. Картографічний метод індексації рівня здоров’я населення

України за період з 1981 по 1990 pp. з врахуванням щорічних показників смертності при онкологічних та церебро-

васкулярних захворюваннях та захворюваності інфарктом

міокарду, що виявлено вперше.

17. Методи парного кореляційного та багатофакторного ко-реляційно-реіресійного аналізу.

18. Методи варіаційної статистики з визначенням М, ш, t, р, г за

програмами на МК Електроніка - 61._____________________________

Нами відібрано та досліджено на вміст селену 2415 проб об’єктів навколишнього середовища /атмосферного повітря - 36, тютюнових виробів - 18, промислового пилу - 6, мінеральних добрив - 8, грунту - 474, води - 282, кормів для сільськогосподарських тварин - 257, основних продуктів харчування -355, готових страв - 271, крові - 208, зубів від населення - 185, органів та тканин від тварин - 315/. При цьому використано екстракційний фотометричний метод з селективним реактивом на селен 3,3' - діамінобензидином /за прописом Sikorowska С., 1965/, який пізніше покладено у СРСР в основу ДЗСТ 19413-81 “Метод визначення вмісту селену”. Крім цього у 585 пробах води та водної витяжки з грунту екстракційним фотометричним торій-алізаріновим методом /за прописом, наведеним Асатіані B.C., 1965/ нами визначено вміст фтору.

Вміст вітаміну Е у плазмі крові ми визначали за Віегу J.G. et аі., 1964, активність глутатіонпероксидази за Mills G.C. et al., 1957, показники MBR-тесту за Schrauzer G.N. et al., 1971. Одержані дані оброблено нами статистично з використанням загальноприйнятих у гігієнічних дослідженнях методів /Ноткін Е.Л., 1965/.

За другим блоком досліджень нами розраховано розповсюдженість ряду поліетіологічних захворювань -цереброваскулярних, гіпертонічної хвороби, атеросклеротичного кардіосклерозу, неінфекційних захворювань нирок та сечовивідних шляхів, печінки та жовчних шляхів. Розраховано

коефіцієнти кореляції між цими показниками та вмістом водорозчинних солей кальцію, магнію, обмінною кислотністю грунту, вмістом солей кальцію та магнію у грунтовій воді.

На основі результатів поглиблених клінічних обстежень нами розраховано показники розповсюдженості карієсу зубів та його наслідків /КП і КПВ/ по кожній природно-географічній зоні /гірський, передгірський, лісостеповій/ за методикою експертів ВООЗ, /1963/. Загальні показники розповсюдженості карієсу зубів стандартизовані прямим методом. При цьому за стандарт прийнято середній віковий склад обстежених. Статистичний зв’язок розповсюдженості карієсу зубів з вмістом селену у твердих тканинах зубів, фтору у грунті природних угідь, грунтовій воді і воді із поверхневих вододжерел оцінювали за розрахованими нами коефіцієнтами кореляції.

Дані захворюваності сільських жителів злоякісними новоутвореннями згруповані нами відповідно природно-географічним особливостям постійного місця проживання хворих. Нами розраховано коефіцієнти кореляції між ними та вмістом селену у грунті природних угідь та суцільній крові практично здорових осіб.

Нами розраховано також коефіцієнти кореляції між показниками смертності населення України за десять років при онкологічних та цереброваскулярних захворюваннях, захворюваності вперше виявленим інфарктом міокарду та вмістом селену у наборі харчових продуктів добових ізокалорічних /12552 кДж або 3000 ккал/ стандартних раціонів у Південно-Західному, Південному та Донецько-Придніпровському районах.

За третім блоком досліджень нами проведено п’ять серій експериментів з використанням 176 мишей лінії СС 57 та 82 білих безпорідних щурів: 1. в умовах дефіциту селену та 2. в умовах дії різних доз селену: а/ у підгострому та б/ хронічному дослідах, в/ у досліді з “парним кормлінням”, г/ у досліді з вивчення захисної дії селену при гормональному канцерогенезі.

Ці серії досліджень доповнені ще двома з використанням 103 щурів лінії Вістар: 1. з вивчення дії фармакологічних препаратів, що змінюють стан нервової системи, 2. з вивчення впливу мінералізації питної водн відповідно на вміст селену в печінці та у м’язовій тканині.

Дефіцит селену в організмі тварин у першій серії дослідів викликали за рахунок кормління тварин напівсинтетичним амінокислотним кормом /за прописом куогапи X., 1969/ з наступним додаванням частині тварин селену або вітаміну Е , чи обох домішок разом.

У підгострому досліді піддослідні тварини одержували стандартний корм віварію з додаванням різних доз селену.

У хронічному досліді піддослідні тварини одержували напівсинтетичний Торула-корм / за прописом Ьуогапи Ъ., 1969/ з додаванням різних доз селену.

У досліді з “парним кормлінням” піддослідні тварини одержували також напівсинтетичний Торула-корм з додаванням /чи без нього/ селену. ,

У досліді з вивчення захисної дії селену при гормональному канцерогенезі піддослідні тварини одержували напівсинтетичний Торула-корм та синестрол /за схемою Туркевич Н.М. и соавт., 1975/ з додаванням /чи без нього/ селену та вітаміну Е.

Під час проведення дослідів враховували об’єм з’їденої їжі, вжитої води /молока/, особливості поведінки тварин, масу їх тіла, виведення екскрементів. Використовували і такі показники, як м’язова сила тварин, вміст гемоглобіну, еритроцитів та лейкоцитів у крові /Биохимические методы исследования в клинике: Справочник, 1969; Об унификации лабораторных методов исследования: Приказ М3 СССР № 290, 1972/,

фагоцитарна активність нейтрофілів /за методикою Алексеевой О.Г. и соавт., 1966/, активність глутаміко-аспарагінової, глутаміко-аланінової трансаміназ /Инстукция по определению глутамико-аспарагиновой и глугамико-аланиновой трансаминаз в

сыворотке крови человека, 1970/, фруктозодіфосфатальдолази, лужної та кислої фосфатаз у сироватці крові /Биохимические методы исследования в клинике: Справочник, 1969/, активність глутатіонпероксидази еритроцитів /як зазначено вище/.

Внутрішні органи зважували на торзіонних вагах, підраховували їх вагові коефіцієнти. Частину внутрішніх органів тварин піддавали гістохімічним та гістологічним дослідженням /визначення цинку сульфосрібним методом, фарбування гематоксилін-еозином/. Решту органів використовували для визначення вмісту сухої речовини, білка /за К’єльдалем/, жиру /за Сокслетом/, золи, селену /як зазначено вище/.

Зміни вмісту селену у печінці та тканині м’язів піддослідних тварин вивчали на фоні досить тривалої /до двох тижнів/ дії мезатону, прозерину, атропіну, кофеїну, іпразиду, спазмолітіну.

Вплив ступеня мінералізації питної води /малої, середньої, підвищеної, високої/ на вміст селену у тканині м’язів піддослідних тварин вивчали у процесі їх старіння.

Обгрунтування оптимальної добової дози селену для організму дорослої людини, методів контролю за його надходженням та корекції добової дози, за ступенем забезпечення організму селеном проводили на основі аналізу сукупних результатів власних досліджень та світового досвіду.

У главі 3 “Вміст селену в об’єктах навколишнього середовища за даними натурного експерименту” дана гігієнічна характеристика особливостям розподілу селену в основних об’єктах навколишнього середовища у залежності від природно-географічних умов.

Так, за нашими даними, вміст рухомих форм селену у грунті

природних угідь збільшується у напрямку: лісостепова---------> пе-

редгірська-----> гірська зони, і становить відповідно 0,19±0,02;

0,296+0.029 / І = 3,2; р < 0,01/ та 0,417+0,061 / г = 3,7; р < <0,01мг/кг. Ці особливості пов’язані із хімічним складом материнських порід і напрямком процесів грунтоутворення.

У зразках грунтів природних угідь з ряду інших областей України /Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Миколаївської, Сумської/ вміст селену наближається до величин, що виявлені нами на території лісостепової зони Чернівецької області. Проте в інших зразках /Вінницька, Київська, Крим, Луганська, Одеська, Полтавська, Тернопільска, Харківська, Хмельницька, Чернігівська/ він значно нижчий. За цим показником Україну можна віднести до територій із середнім вмістом рухомих форм селену у грунті природних угідь. Проявів підвищеного вмісту селену у ньому на території України ми не виявили. Скоріше навпаки - механічна обробка грунтів сприяє втратам природних запасів селену. Тому на території України імовірність виникнення селенодефіцитних захворювань значно вища, ніж імовірність виникнення селенового токсикозу за рахунок природних джерел даного мікроелемента.

Деякі види мінеральних добрив /фосфоритне борошно, суперфосфат, томасшлак/, за нашими даними, вміщують селен як природний домішок у концентраціях до 3 мг/кг.

Нами встановлено, що селен постійно присутній в атмосферному повітрі району багатоповерхової забудови населеного пункту у середній концентрації 1,26±0,23 - 1,4+0,3 мкг/м куб., після підсихання грунту концентрація селену в атмосферному повітрі збільшується до 1,71+0,23 мкг/м куб., після підмерзання зволоженого грунту - знижується до 0,58+0,2 мкг/м куб. /і = 3,8; р < 0,05/. Тому можна вважати, що основним джерелом селену для атмосферного повітря є поверхневий шар грунту. Але, за нашими даними, промисловий пил /з повітря робочої зони деяких виробничих приміщень/ містить селен у концентраціях, що перевищують його вміст у грунті передгірської зони у 8 - 9 разів. Крім того, атмосферне повітря району багатоповерхової забудови під час проведення досліджень на вміст селену інтенсивно забруднювалось пилом, сажею, чадним газом, вуглеводнями. Тому не можна відкидати й можливість

надходження селену до атмосферного повітря з антропогенних джерел.

Одним з потенційно небезпечних джерел забруднення повітря закритих приміщень є, за нашими даними, тютюнокуріння. Кожна сигарета містить у собі 41,2+1,2 мкг селену. З тютюновим димом надходить до приміщення 93 - 97% цієї кількості селену. І все ж, враховуючи об’єм вентиляції за добу, можна підрахувати, що з атмосферним повітрям до організму людини надійде не більш, ніж 20 мкг селену, а з повітрям закритих приміщень, де палять, трохи більше /біля ЗО мкг/ селену.

З 155 вивчених нами джерел мінеральної води геологічного району Українських Карпат селен виявлено у воді 76 джерел у концентраціях від 1,2 до 54,4 мкг/л. Особливо перспективні такі мінеральні води: трускавецька /свердловина № 24/, моршинська /джерело № 4/, сходницька /джерело № 3/, лужанська /джерело № 2/, “Сонячне Закарпаття” /свердловина № 8/, а також плосківська, вишківська, мало-угільська, селятинська /“Буковинська нафтуся”/, тустлінська, келечинська. Питні мінеральні води не можна розглядати як повсякденне джерело селену для організму людини. Користування ними обмежено медичними призначеннями, як і ліками взагалі.

Вміст селену у воді для масового вживання інший. За нашими даними вміст селену у воді джерел місцевого та централізованого господарсько-питного водопостачання на території гірської /від 0,07+0,01 до 0,09+0,01 мкг/л/ і передгірської /від 0,20+0,04 до 1,10+0,25 мкг/л/ зон відповідає вимогам, що пред’являються до питної води. Вміст селену у воді джерел місцевого господарсько-питного водопостачання лісостепової зони /від 3,00±0,40 до 4,00+0,85 мкг/л/ не перевищує допустимих за санітарно-токсикологічними показниками величин /10,0 мкг/л/. Зараз, згідно з чинним санітарним законодавством, надходження селену до організму

людини з питною водою можливо лише на рівні 2,5 - 3 мкг/добу. Тобто практично не має значення. Тому деякі вчені /Книжников

В.А. и соавт., 1988/ наполягають на тому, що вміст селену у питній воді повинен бути збільшеним на цілий порядок, що допоможе запобігти виникненню великої групи захворювань, у патогенезі яких лежать процеси мутації соматичних та статевих клітин. .

Підвищення вмісту селену у воді відкритих джерел у напрямку від гірської зони до лісостепової ми пояснюємо тим, що це проточні водоймища і вода в них збагачується поетапно у кожній природно-географічній зоні. Річна сума опадів зменшується у напрямку від гірської зони до лісостепової, тобто інтенсивність зтоку зменшується у тому ж напрямку. Збільшення концентрації селену у дощових та талих водах завдяки цьому іде у тому ж напрямку. Збільшення вмісту селену у грунтовій воді у напрямку від гірської зони до лісотепової ми пояснюємо тими ж обставинами та зростанням потужності фільтруючого шару грунту у напрямку від гірської зони до лісостепової.

Концентрації фтору у воді вивчених джерел господарсько-питного водопостачання, за нашими даними, в усіх природно-географічних зонах фізіологічно інертні і сприяють виникненню та розвитку карієсу зубів.

За нашими даними вміст селену у соломі хлібних злаків та соняшниковій макусі з гірсько-передгірської зони достовірно /відповідно І = 1,8; р < 0,1 та і = 13,02; р < 0,01/ вище, ніж у тих же видах кормів з лісостепової зони. Різниці у вмісті селену в інших видах кормів не спостерігається. Ми розглядаємо це як наслідок впливу двох різноспрямованих процесів. З одного боку -винесення селену рослинами з грунту, з іншого - зростання втрат запасів селену у кормах у зв’язку з їх багаторазовим сушінням у гірсько-передгірській зоні, де триває нестійка погода.

Найбільший вміст селену виявлено нами у сухих стеблах та листях кукурудзи /до 0,355+0,042 мг/кг/, кукурудзяному силосі

/0,315+0,04 мг/кг/, соломі хлібних злаків /до 0,322+0,024 мг/кг/, соняшниковій макусі /0,224+0,004 мг/кг/, сіні з конюшини /0,235+0,035 мг/кг/ та луговому сіні /до 0,123+0,053 мг/кг/. У зразках кормів з інших регіонів України найвищий вміст селену виявлено нами у трав’яному борошні /до 0,377+0,08 мг/кг/, соломі хлібних злаків /до 0,292+0,038 мг/кг/, сіні з багаторічних трав /до 0,279+0,062 мг/кг/, кукурудзяному силосі /до 0,234+0,039 мг/кг/, сіні луговому /до 0,198+0,175 мг/кг/. У концентрованих кормах вміст селену досить високий - від 0,193+0,004 мг/кг до 0,326+0,073 мг/кг. У гранулах з багаторічних трав та некондиційному зерні значно нижчий -відповідно 0,049+0,045 та 0,068+0,014 мг/кг. Ми пояснюємо це великими технологічними втратами селену.

За вмістом селену корми з Чернівецької області можна зіставляти з кормами з Дніпропетровської, Миколаївської та Харківської областей.

Наші дані свідчать про те, що основні запаси селену в організмі інтактних тварин зосереджені у печінці, нирках та м’язах. В останніх, на відміну від перших, концентрація селену не така велика, але, враховуючи загальну масу м’язів, можна твердити, що це одне з трьох найважливіших депо селену в організмі. Високий вміст селену відмічено нами у головному мозку, сіменниках, селезінці, шкірі з волоссям. Менш, ніж де-небудь селен концентрується у кістковій тканині, крім твердих тканин зубів.

Нами вперше визначено та проведено гігієнічну оцінку вмісту селену в основних продуктах харчування населення України /табл. 2/.

Вміст селену в основних продуктах харчування населення України /табл. 2/. подібен такому у Канаді / Arthur D., 1972; Thompson J. et al, 1975/ та Швеції / Ермаков В.В. и соавт., 1974/. Населення США та Японії вживає харчові продукта з меншим

вмістом селену тому, що вонн більш рафіновані / Моггіб У.С. еі аі., 1970; Закигаі Н. еі аі., 1975/.

Таблиця 2

Вміст селену в основних продуктах харчування населення України._________________________________________________________

Харчові продукти Розподіл проб за концентрацією селену, мг/кг

Число проб Менш 0,03 0,03- 0.09 0,1-1 Більш 1 Всього

Зерно, зерно-продукти та хліб, % 162 4,31 35,84 57,66 2,19 100

Овочі та фрукти, % 103 16,13 22,59 61,28 0 100

М’ясо, проб 18 1 2 15 0 18

Молоко та молочні

продукти, проб 32 4 6 22 0 32

Вміст селену в окремих продуктах харчування в Україні наведено у таблиці 3.

Таблиця З

Вміст селену в окремих продуктах харчування в Україні, мг/кг

Продукт харчування Число проб М+т

Хліб: - пшеничний - житній 18 16 0,280±0,100 0,275+0.097

Пшениця 33 0.304+0,058

Жито 6 0,300±0,090

Ячмінь 23 0,257±0,050

Овес 18 0,275±0,047

Кукурудза, молочно-воскова 23 0,008±0.003

Горох 25 0,281 ±0,059

Картопля 25 0.142±0.021

Капуста качанна 14 0.064+0.039

Цибуля ріпчаста 19 0,096±0.013

Буряк червоний 24 0,139±0.021

Морква 21 0.093±0.019

Огірки 10 0,058+0.035

Яблука 11 0,004±0.001

Молоко цільне 16 0.100±0.013

Сир жирний 16 0,298+0.039

М’ясо нежирне 18 0.292±р,027

Яйця /цілі/ 21 0,022+0,004

- білок 0.008±0.003

- жовток 0.052+0.015

За нашими даними мають місце регіональні розбіжності у вмісті селену в основних продуктах харчування населення України. Вміст селену у наборі харчових продуктів до їх кулінарної обробки в ізокалорічних стандартних раціонах /12552 кДж або 3000 ккал/ складає: у Південно-Західному районі 0,553+0,039, у Південному - 0,590+0,045, у Донецько-

Придніпровському - 0,492+0,042 мг/раціон. Враховуючи

чисельність населення, що мешкає на території відповідних районів, можна стверджувати, що різниця у вмісті селену в ізокалорічних стандартних раціонах у Донецько-Придніпровському та Південному районах знаходиться у межах слабкої тенденції /і — 1,59; р < 0,25/. Між Південно-Західним та іншими районами статистично значущої різниці нами не виявлено.

І все ж не можна не враховувати індивідуальних реакцій організму навіть на несуттєву різницю у забезпеченні раціонів селеном, маючи на увазі тривалість дії цього фактора на велику кількість людей.

Середній вміст селену у наборі харчових продуктів ізокалорічного стандартного раціону жителів Чернівецької області складає 0,397+0,040 мг/раціон. Він нижчий від такого на території Південно-Західного району Д = 2,13; р < 0,05/. Фактичний раціон дорослого населення області відрізняється від стандартного як за калорійністю /11715 кДж або 2800 ккал/, так і за якісним складом. Відповідно традиціям хліб на Буковині частково замінюють мамалигою, баношем, які готують з кукурудзяного борошна. Раціон включає місцеві м’які сири та бринзу, а в гірській та передгірській зонах - значну кількість грибів. І не тільки у сезон їх збирання, але і протягом року у вигляді домашніх заготовок. У лісостеповій зоні області у тій же мірі популярні на протязі року овочеві страви, фрукти, горіхи, виноград, як і у сусідніх районах Молдови та Румунії. Тому середній вміст селену у наборі харчових продуктів фактичного

раціону дорослого населення Чернівецької області складає 0,273+0,026 у гірсько-передгірській та 0,233+0,023 мг/раціон у лісостеповій зонах. У цьому випадку можна казати про наявність тенденції у різниці Д = 1,153; р < 0,253/ вмісту селену.

Нами визначено вміст селену у готових стравах /табл. 4/.

Таблиця 4

Середній / з 5 проб/ вміст селену у готових стравах, мкг/ порцію

Страва Вихід, г М±ш

1 2 3

Борщ український 500 13,6±1,5

Бульон м’ясний 35,0±3,9

Суп буряковий »» 25,3±2,8

Відвар рисовий »» 6,9±0,8

Суп вермишельовий не визначається

Суп гороховий » не визначається

Суп овочевий 10,5+1,2

Розсольнік >» 3,5±0,4

Суп рисовий з м’ясом »» 0,3+0,4

Суп рисовий молочний »» не визначається

Біфштекс з яловичини 75 5Л+0.6

Яловичина тушкована 50 3,6±0,4

Ковбаса варена 100 не визначається

Котлети з яловичини » 6,1±0,7

Котлети із свинини >» 6,5±0,7

Пиріг з м’ясом >» 5,7+0,6

Плов 275 16,6+1,8

Птиця відварна 50 0,3±0,03

Рулет з яловичини 150 0,8±0.09

Сардельки шкільні 100 0,6±0,07 •

Свинина відварна 50 0,7+0,08

Суфле з яловичини 110 4,1+0,5

Тюфтельки 115 5,4±0,5

Шніцель 3 яловичини 100 12.0±1,3

Шніцель із свинини »» не визначається

Шпроти в олії 80 11,1 ±1,2

Риба смажена 150 3.2±0,4

Риба відварна не визначається

Омлет 110 7,7+0,9

Сир голандський 50 не визначається

Сирники із сметаною 170 5,0±0,6

Сир з цукром та сметаною 150 11.3±1,3

Яйця варені, 2 шт. 120 2,2+0,2

Вінегрет 100 8,4+0,9

Гриби смажені 50 9,0±1,0

зо

1 2 3

Пюре картопляне лет 15,2±1,7 ^

Овочі тушковані 15,3+1,7

Пюре горохове 16,3+1,8

Каша гречана м 11

Каша манна з молоком »» 16,0+1,8

Каша пшенична її 16,7+1,9

Каша рисова 19 14,3+1,6

Макарони відварні »» 16,3±1,8

Чай з цукром 200 0,2±0,02

Кава натуральна з молоком » не визначається

Молоко з-під корови 11 16,2±1,8

Молоко кип’ячене н 1,7±0,2

Кефір >1 5,4±0,6

Кисіль плодо-ягідний 2,8±0,3

Компот з сухофруктів м 6,9+0,8

Булка французька 100 6,7±0,7

Якщо зіставити дані таблиць 2, 3 та 4, то можна оцінити кулінарні втрати селену як досить значні. Набір харчових продуктів ізокалорічного стандартного раціону /12552 кДж або 3000 ккал/ з вихідним вмістом селену 389,2±53,0 мкг після стандартної кулінарної обробки містить тільки 206,8±22,8 мкг селену. При цьому на борошняні страви та хліб припадає 75% залишкової кількості селену, на овочеві - біля 12%, на м’ясні та рибні - біля 6,5%, на інші - решта кількість селену. З їжі, призначеної для безпосереднього вживання, практично не втрачають селен хліб, молоко з-під корови, сирі овочі та фрукти. Під час кулінарної обробки менш за все втрачають селен борошняні та круп’яні страви /біля 10%/. А ось втрати селену овочевими, м’ясними, молочними стравами, стравами з використанням яєць та фруктів досягають, за нашими даними, 78+6%. Якщо врахувати кулінарні втрати селену під час стандартної кулінарної обробки харчових продуктів, то вміст селену в готовій для вживання їжі складатиме: 289±22 мкг у середньому по Україні, 294+21 мкг у Південно-Західному, 313+24 мкг у Південному, 261+22 мкг у Донецько-Придніпровському районах. Забезпечення селеном фактичних раціонів жителів

гірсько-передгірської зони з врахуванням втрат мікроелемента під час стандартної кулінарної обробки харчових продуктів падатиме до 145+14 мкг, лісостепової - до 124±12 мкг. І все ж, враховуючи усі можливі джерела селену для організму людини, можна стверджувати, що його основним джерелом є їжа, а серед окремих продуктів харчування - хліб, зерно та зернопродукти, також овочі, м’ясо, риба, молоко і молочні продукти, яйця при їх достатньому включенні до складу раціону.

Вміст селену у фактичних раціонах дорослого населення, за нашими даними, визначається зональними особливостями вмісту рухомих форм селену у грунті природних угідь.

Враховуючи високу термолабільність селену, корекцію його вмісту в раціоні слід проводити не тільки за рахунок підбору харчових продуктів, але і максимально можливого їх використання у природному вигляді, тобто без термічної обробки /молоко з-під корови, сир, свіжі овочі та фрукти/, на протязі всього року. Додержання цих рекомендацій вимагає впровадження у відповідні виробництва сучасних технологій та значного підвищення санітарної культури виробників.

За нашими даними середній вміст селену у суцільній крові практично здорових жителів складає: у лісостеповій зоні у чоловіків 0,437+0,075, у жінок 0,379+0,116, у гірсько-передгірській зоні дещо вище - відповідно 0,475+0,053 та

0,411+0,065 мг/кг. Знайдені нами показники вмісту селену у суцільній крові населення співпадають з такими у жителів Великобританії /Bowen H.J. et al., 1963/, США /Allaway W.H. et al., 1968/ та вільних від селенозалежних захворювань районів Китаю /Yang G.Q. et al., 1983/.

За нашими даними середня концентрація селену у суцільній крові практично здорових осіб підліткового та юнацького віку досить висока /0,453+0,143 мг/кг/, у дорослих молодого віку - 20

- 29 років - вона мінімальна /0,382+0,098 мг/кг/, після 39 років починає зростати і досягає максимальних показників після 50

років /0,584±0,089 мг/кг/. Розрахований нами коефіцієнт кореляції підтверджує цю закономірність /г =0,42; р < 0,01/.

Середній вміст селену у твердих тканинах зубів складає, за нашими даними, при змінному прикусі у гірській зоні 2,920+0,448, передгірській - 0,582+0,026, лісостеповій -

0,197+0,006 мг/кг, при постійному прикусі відповідно 4,572±0,544, 1,262±0,140 та 0,348±0,019 мг/кг. Наші дані свідчать про те, шо у межах відповідної природньо-географічної зони середній вміст селену у твердих тканинах зубів дорослого населення достовірно вищий, ніж у дітей / відповідно для гірської, передгірської та лісостепової зон І = 2,33; р < 0,05; І = 4,77; р < 0,01; І = 7,53; р < 0,01/. В обох вікових групах збільшення середнього вмісту селену відбувається у напрямку:

лісостепова-----> передгірська------> гірська зони, що відбиває

зональні особливості розподілу селену у грунті природних угідь, деяких видах кормів, середньому вмісті селену у наборі харчових продуктів фактичного раціону дорослого населення. Визначені нами показники вмісту селену у твердих тканинах зубів погоджуються з такими, що наведені у літературних джерелах / Нафітагкоз Б. еі аі., 1959; Мамедова Ф.М., 1965; Семенов Н.В., 1971/. їх, на нашу думку, можна використовувати для оцінки ступеня забезпечення організму селеном.

У главі 4 “Вивчення взаємозв’язку між деякими видами патології населення, вмістом селену в об’єктах навколишнього середовища та особливостями макро- і мікромінерального складу грунту та води” йдеться про те, що вміст водорозчинних солей кальцію та магнію, як такий, практично не впливає на розповсюдженість серед сільского населення цереброваскулярних захворювань, атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, захворювань нирок та сечовивідних шляхів. Проте їх вміст визначає рівень обмінної кислотності грунту, а той у свою чергу - рухомість і вміст багатьох макро- і мікроелементів. У межах територій з кислою реакцією грунту нами виявлена пряма

помітна кореляція між значенням pH та розповсюдженістю гіпертонічної хвороби, захворювань нирок та сечовивідних шляхів /відповідно г = + 0,59; р < 0,05 та г = + 0,52; р < 0,1/. У межах територій з нейтральним середовищем грунту нами виявлений прямий помітний зв’язок між значенням pH та розповсюдженістю цереброваскулярних захворювань /г = + 0,52; р < 0,02/ та зворотний високий зв’язок між значенням pH та розповсюдженістю захворювань печінки та жовчновивідних шляхів /г = - 0,89; р < 0,01/. Цей факт став нагодою для вивчення нами гігієнічного значення селену як мікроелемента, оскільки геологічний район Карпат у межах України та поза них править місцем видобутку сірки, а селен є її природним супутником.

Нам вдалося виявити прямий помітний статистичний зв’язок між вмістом селену у твердих тканинах зубів та показниками розповсюдженості карієсу зубів /г = + 0,603; р <

0, 01/. Розраховані нами коефіцієнти кореляції між середнім вмістом рухомих форм фтору у грунті природних угідь, грунтовій воді і воді з поверхневих джерел, з одного боку, та розповсюдженістю карієсу зубів, з іншого боку, виявили зворотний високий статистичний зв’язок між ними /г = - 0,92; р < 0,01; г = - 0,86; р < 0,05; г = - 0,85; р < 0,05/. Тобто на фоні природного дефіциту солей твердості та фтору у грунті та воді несбалансоване з фтором надходження до організму людини селену, головним чином у складі добового раціону, може сприяти враженності населення карієсом зубів. ■

Розраховані нами коефіцієнти кореляції між вмістом рухомих форм селену у грунті природних угідь, середнім вмістом селену у суцільній крові практично здорових осіб та захворюваністю сільського населення на злоякісні новоутворення виявили відповідно зворотний слабкий /г = - 0,43; р < 0,01/ та зворотний високий /г = - 0,83; р < 0,05/ статистичний зв’язок

між ними, що вказує на захисну дію селену від виникнення злоякісних новоутворень.

За нашими даними середній вміст селену у суцільній крові хворих на злоякісні новоутворення у вікових групах старших від 40 років достовірно нижчий, ніж у практично здорових осіб відповідного віку. У більш молодих хворих ця різниця не достовірна. Під час розвитку злоякісних новоутворень певної локалізації вміст селену у суцільній крові хворих достовірно знижується /або має таку тенденцію/: шлунку - І = 4,34; р <

0,001; кишок - І = 1,34; р < 0,25; легенів - І = 1,56; р < 0,25.

Вміст вітаміну Е у плазмі крові має слабку тенденцію до зниження лише при певній локалізації злоякісних пухлин: шлунку, кишок, молочної залози. Показники МВЯ-тесту у хворих на злоякісні новоутворення, за нашими даними, виявились достовірно вищими, ниж у практично здорових осіб. За нашими даними у хворих на злоякісні новоутворення достовірно знижується активність глутатіонпероксидази еритроцитів. Поряд з нею визначення вмісту селену у суцільній крові та МВГІ-тесту може мати допоміжне діагностичне та прогностичне значення.

З ферментологічних досліджень, за нашими даними, має практичне значення визначення активності лужної та кислої фосфатаз сироватки крові.

Одержані нами дані /табл. 5/ свідчать про достовірність зворотного зв’язку між показниками смертності населення України при онкологічних та цереброваскулярних захворюваннях і вмістом селену у наборі харчових продуктів добового ізокалорічного стандартного раціону. В той же час між показниками захворюваності населення України вперше виявленим інфарктом міокарду та вмістом селену у наборі харчових продуктів того ж раціону достовірний зв’язок виявляється лише у 1987, 1988 та 1989 рр., що, скоріше за все, відбиває наслідки стресогенного впливу самого факту аварії на ЧАЕС / 1986 р./. Підвищені витрати селену організмом під час

фармакологічного стресу ми виявили у лабораторному експерименті на тваринах /глава 6/.

Таблиця 5

Коефіцієнти кореляції / г, р / між показниками смертності населення України при онкологічних та цереброваскулярних захворюваннях та захворюваності населення вперше виявленим інфарктом міокарду з 1981 по 1990 рр.

Рік Смертність населення Захворюваність населення на вперше виявлений інфаркт міокарду

при онкологічних захворюваннях при цереброваскулярних захворюваннях

г Р г Р г Р

1981 -0,35 <0,1 -0,400 <0,05 -0,160 >0,1

1982 -0,36 <0,1 -0,420 <0,05 -0,304 >0,1

1983 -0.30 <0,1 -0.484 <0,02 -0,170 >0,1

1984 -0,36 <0,1 -0,330 <0,10 -0,282 >0,1

1985 -0,41 <0,05 -0,670 <0,01 -0,281 >0,1

1986 -0,41 <0,05 -0,520 <0.01 -0,314 >0,1

1987 -0,40 <0,05 -0.510 <0.01 -0,351 <0.1

1988 -0,37 <0,1 -0,540 <0,01 -0,473 <0,02

1989 -0,38 <0,05 -0,590 <0,01 -0,365 <0.1

1990 -0,34 <0,1 -0,570 <0,01 -0,164 >0,1

У главі 5"Біологічна дія селену на організм тварин за даними лабораторного експерименту” нами наводяться дані про те, що лабораторні тварини - миші та щури - адекватно реагують на мікродобавки селену у вигляді селеніту натрію до складових частин звичайного раціону та спеціального напівсинтетичного Торула-корму з низьким вихідним вмістом селену у ньому. Це дозволило нам обгрунтувати оптимальний вміст селену у добовому раціоні дорослої людини. Він, за нашими даними, виявився близьким 160 мкг/добу. Тринадцятиразове зниження цього показника /12,3 мкг/добу/ призводить до виникнення селенодефіцитного стану, найбільш спеціфічною ознакою якого, на нашу думку, є значне зменшення вмісту селену у екскрементах та зниження інтенсивності фарбування на цинк у клітинних структурах підшлункової залози, нирок, сіменників.

З іншого боку, семиразове перебільшення вказаного показника /1120 мкг/добу/, не говорячи про 14, 21 та 28 разове,

за нашими даними, призводить до розвитку аліментарного селенового токсикозу. Наші дані підтверджуються думкою експертів ВООЗ /1987, 1989/ про те, що токсичні дози селену у раціоні на два порядка вищі, ніж дефіцитні.

У дослідах з ініціюванням пухлин синестролом нами встановлено, що незначне перевищування /всього лише на 7 -8 %/ рівня розрахованого нами оптимального добового надходження селену не викликало падіжу піддослідних тварин /мишей лінії СС 57/ до завї5яення експерименту і у повній мірі захистило їх від виникнення пухлин, що ініціюються естрогенами /100 мкг естрогенів/ голову/ добу/.

За нашими даними вміст селену у ізокалорічних стандартних раціонах з урахуванням стандартних кулінарних витрат перебільшує оптимальний рівень: в Україні в цілому на 79,5±13%, в Південно-Західному районі - на 82,6±14%, в Південному - на 94,4+15%, в Донецько-Придніпровському - на 62,1±14%. Це означає, що при створенні умов, за якими все населення зможе додержуватись принципів раціонального харчування, проблема дефіциту селену була б в значній мірі знята. На жаль в останні роки фактичне харчування населення все далі відхиляється від раціонального /Харчування та здоров’я населення України: Прес-реліз. - К.: МОЗ України, 1992/. В цих умовах значення хліба, зерна та зернопродуктів, як надійних джерел селену для організму людини, ще більше зростає.

У главі 6 “ Змінення вмісту селену у печінці та тканині м’язів лабораторних тварин під впливом дії фармакологічних препаратів, що змінюють функціональний стан нервової системи” нами показано, що деякі фармакологічні препарати можуть стимулювати накопичення селену у тканині м’язів /прозерин, рауседіл, атропін, іпразід, спазмолітін, кофеїн/. Але їх не можна розглядати як засіб корегування вмісту селену в організмі.

У главі 7 “Вплив ступеня мінералізації питної води на вміст селену у тканині м’язів лабораторних тварин” говориться

про те, що нами встановлено: вода помірної та підвищеної мінералізації спріїяє накопиченню селену у тканині м’язів лабораторних тварин усіх вікових груп. Вода підвищеної мінералізації у цьому розумінні не має переваг перед водою помірної мінералізації.

У главі 8 “Контроль за надходженням селену до організму людини та його корекції з метою профілактики селенодефіцитних захворювань та підвищення опірності організму” на підставі використання теоретичних основ гігієни, розроблених акад. Гончаруком Є.Г. /1989, 1991, 1995/, сформульований основний його зміст: 1. Розрахунок вмісту селену у наборі харчових продуктів добового раціону. 2. Врахування можливих кулінарних втрат. 3. Зіставлення одержаних даних з “ Нормами фізіологічних потреб у харчових речовинах та енергії для різних груп населення України” /МОЗ України, 1993/. 4. Корекція вмісту селену за рахунок підбору відповідних харчових продуктів /в першу чергу доступних для основних верств населення/. За наявністю умов доцільно проводити лабораторний контроль щодо визначення вмісту селену у готових стравах, у першу чергу у дитячих та лікувально-профілактичних закладах. Для контролю за ступенем забезпечення організму селеном більш за все підходять: 1. Кількісне визначення селену у суцільній крові. 2. Визначення активності глутатіонпероксидази еритроцитів.

У “Заключенні” розглянуті перспективи подальших досліджень з проблеми з використанням сучасних теоретичних основ гігієни.

ВИСНОВКИ

1. Гігієнічна оцінка вмісту та динаміки селену в об’єктах навколишнього середовища в Україні вперше дозволила науково обгрунтувати у вигляді карти закономірності розповсюдження на території держави природних передумов виникнення у населення патології, що пов’язана з недостатнім надходженням селену до організму, тобто хвороб системи кровообігу та онкологічних

захворювань. Ступінь ураженості ними населення відбиває вміст селену в об’єктах навколишнього середовища і поступово зростає у напрямку Захід - Схід. Тому заходи, що спрямовані на збільшення вмісту селену в його джерелах для організму людини, спрямовані й на профілактику вказаних видів патології. Передумов виникнення селенозів не виявлено.

2. Науково доведено, що основним джерелом селену для води та харчових продуктів, як поставників цього мікроелемента для організму людини, є грунт сільськогосподарських угідь, де пріоритетне значення має вміст рухомих форм селену. За даними медико-географічного дослідження території України, як свідчить розроблена нами карта, вміст рухомих форм селену складає 0,4 мг/кг грунту у гірській, 0,3 мг/кг у передгірській та 0,2 мг/кг у лісостеповій зонах.

3. Наукове дослідження господарської діяльності на території України за останні 10 років довело, що вагомий внесок у підвищення вмісту селену у грунті обумовлює широке використання фосфорних мінеральних добрив, які містять цей мікроелемент у вигляді природних домішок, що демонструє створена нами карта агрохімічного навантаження території України селеном.

4. Користуючись першим законом гігієни про три рушійні сили впливу чинників навколишнього середовища, ми вперше науково обгрунтували, що найбільш простим, ефективним і екологічно вигідним є розробка профілактичних заходів, спрямованих на третю рушійну силу епідеміологічного процесу виникнення неінфекційних захворювань, тобто на забезпечення достатнього надходження селену до організму людини. З цією метою нами розроблені, апробовані та впроваджені методи контролю вмісту даного мікроелемента у добовому раціоні шляхом підбору харчових продуктів.

5. Натурні та експериментальні дослідження дозволили вперше науково обгрунтувати оптимальну дозу селену для

організму стандартної людини, яка дорівнює 160 мкг на добу. Експертами ВООЗ прийнято розроблений діапазон добового надходження селену до організму стандартної людини у межах мінімальної добової потреби в 50 мкг та максимальної в 200 мкг.

6. Науково доведено, що головним джерелом селену для організму людини є основні продукти харчування, збалансований набір яких у складі стандартного раціону в Україні містить 500 - 600 мкг даного мікроелемента. Втрати селену під час кулінарної обробки перевищують 50%. Додержання загальних принципів раціонального харчування населення дозволить зняти проблему дефіциту селену у раціоні.

7. Наукове дослідження стану харчування дорослого населення України дозволило встановити, що забезпечення селеном фактичних раціонів у півтора рази, а лікувальних у 2 - 3 рази нижче забезпеченості цим мікроелементом стандартного раціону, що і визначає більшу ймовірність виникнення селено-дефіцитних захворювань, ніж селенового токсикозу.

8. Вміст селену у воді джерел місцевого та централізованого господарсько-питного водопостачання у гірській зоні складає від 0,07 до 0,09 мкг/л, у передгірській від 0,2 до 1,1 мкг/л, тобто відповідає вимогам до питної води, а у лісостеповій зоні складає від 3 до 4 мкг/л, тобто не перевищує 10 мкг/л, допустимих за санітарно-токсикологічними показниками.

9. У лабораторному експерименті науково доведено, що ступінь мінералізації питної води визначає вміст селену у його депо в організмі. Вода помірної мінералізації сприяє накопиченню селену. Вперше доведено, що концентрація селену у суцільній крові та твердих тканинах зубів сільського населення відбиває зональні особливості вмісту даного мікроелемента у грунті та харчових продуктах місцевого виробництва.

10. Науково доведено, що відносний надлишок селену в об’єктах навколишнього середовища є одним з ризик-факторів розвитку карієсу зубів. На фоні природного дефіциту солей тве-

рдості та фтору у грунті та питній воді між показниками розпов-сюдженості карієсу зубів сільського населення та вмістом селену у твердих тканинах зубів виявляється прямий помітний статистичний зв’язок, г = + 0,603; р < 0,01.

11. У лабораторному експерименті доведено, що селен є одним з антипромоутерів процесу канцерогенезу, бо механізм його дії пов’язаний з активацією антиокислювальних систем. Між вмістом селену у суцільній крові та захворюваністю сільського населення злоякісними новоутворюваннями нами встановлено високий зворотний статистичний зв’язок, г = - 0,83; р < 0,05.

12. Розроблені нами методи профілактики дефіциту селену в організмі людини шляхом підбіру харчових продуктів спрямовані на зниження ураженості населення злоякісними новоутвореннями та хворобами системи кровообігу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На загальнодержавному та міжгалузевому рівнях: розробити та реалізувати державну продовольчу програму, модернізувати виробництво з переробки продуктів харчування, в першу чергу молока та молочних продуктів, овочів та фруктів, ввести в число показників хімічного складу харчових продуктів вміст у них селену. 2. Міністерству сільського господарства: організувати та проводити контроль за вмістом рухомих форм селену у грунті, вмістом селену у кормах для сільськогосподарських тварин, використовувати позитивний досвід ряду країн світу /Фінляндії -з використання селенових мікродобрив, Німеччини - з використання селенового преміксу у годівлі сільськогосподарських тварин/. 3. Міністерству вищої та спеціальної середньої освіти ввести у програму підготовки фахівців вивчення біологічних властивостей селену з метою профілактики селенодефіцитних захворювань тварин та людини.

4. Міністерству охорони здоров’я: забезпечити контроль за надходженням селену до організму людини згідно з чинним

санітарним законодавством та його корекцію з врахуванням вмісту селену у харчових продуктах, розглянути питання щодо доцільності перегляду гігієнічного нормативу на вміст селену у питній воді у бік його підвищення, розробки вітчизняних лікувально-профілактичних препаратів типу “Селена” /Фінляндія/, складання скрізної програми викладання в медичних вузах питань профілактики селенодефіцитних захворювань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Связь распространенности заболеваний сельского населения Северной Буковины с концентрацией водорастворимых солей кальция, магния и обменной кислотностью почв// Проблемы гигиены: Труды Казанского медицинского института им. Курашова С.В. - Казань, 1969. - С. 105 - 107 /в співавторстві/.

2. Содержание селена в минеральных водах Украинских Карпат// Вопросы профилактики, диагностики и лечения заболеваний органов пищеварения: Тезисы докладов Республиканской научнопрактической конференции врачей гастроэнтерогов. - Черновцы, 1970. - С. 322 - 323 /в співавторстві/.

3. Содержание фтор-иона в минеральных водах Украинских Карпат// Биологическая роль микроэлементов в сельском хозяйстве и медицине: Тезисы докладов Всесоюзного совещения.

- Л., 1970. - Т. 2. - С. 33 - 34 / в співавторстві/.

4. Содержание подвижных форм селена и фтора в почвах Черновицой области и некоторых видах минеральных удобрений// Увеличение производства и повышение качества продуктивности животноводства: Труды Каменец-Подольского сельскохозяйственного института. - Каменец-Подольский, 1970. -Т. 16. - С. 23 - 27.

5. Кариес зубов населения Черновицкой области в связи с влиянием микроэлементов// Гигиена и санитария. - 1971. - № 3.

- С. 91 - 93 /в співавторстві/.

6. Содержание селена в основных продуктах питания населения Украинской ССР// Вопросы питания. - 1971. - № 6. - С. 75 - 77.

7. Пораженность населения Черновицкой области кариесом в связи с содержанием селена в зубах// Стоматология. - 1973. - №

2. - С. 33 - 35 / в співавторстві/.

8. Изменение содержания селена в печени и мышечной ткани лабораторных животных /белых крыс/ при различном функциональном состоянии нервной системы// Материалы по биохимии витамина Е и селена и их применению в медицине и

животноводстве. - Киев: Наукова думка, 1973. - С. 24 - 25 /в співавторстві/.

9. Показания МВЛТ-теста у больных злокачественными новообразованиями в связи с содержанием селена в крови и витамина Е в плазме крови// Там же. - С. 70 - 72 /в співавторстві/.

10. Содержание селена в крови здоровых лиц и больных злокачественными новообразованиями по материалам Черновицкой области// Микроэлементы в медицине. - Киев: Здоров’я, 1973. - Вып. 4. - С. 69 - 73 /в співавторстві/.

11. Некоторые проблемы гигиены почвы// Тезисы докладов IX Украинского съезда гигиенистов и санитарных врачей. - Киев,

1976. - С. 65 - 67 /в співавторстві/.

12. Содержание макро- и микроэлементов в некоторых растительных культурах в связи с применением удобрений// Рациональное питание. - Киев: Здоров”я, 1977. - Вып. 12. - С. 59

- 62 /в співавторстві/.

13. Гистопатоморфологические изменения в органах и тканях лабораторных животных, получавших искусственный рацион с низким содержанием селена и витамина Е// Вопросы питания. -

1977. - № 2. - С. 33 - 41 /в співавторстві/.

14. Селен и витамин Е в кормлении животных// Вестник сельскохозяйственной науки. - 1977. - № 3. - С. 41 - 47 /в співавторстві/.

15. Влияние селена на углеводный обмен, гистофизиологию

инсулярного аппарата поджелудочной железы, развитие и исход аллоксанового диабета// Механизмы действия гормонов, патогенез, лечение, профилактика и эпидемиология эндокринных заболеваний: Тезисы докладов II съезда эндокринологов

Украинской ССР. - Киев, 1977. - С. 219 /в співавторстві/.

16. Оценка обеспеченности организма витамином Е и селеном по

тесту обесцвечивания метиленового синего и по данным гистопатоморфологических исследований// Актуальные проблемы витаминологии: Тезисы докладов Всесоюзной научной

конференции. - М., 1978. - Т. 3. - С. 96 - 97.

17. Биохимическая роль селена в организме животных// Украинский биохимический журнал. - 1978. - Т. 50. - С. 659 - 671 /в співавторстві/.

18. Питание и профилактика нитрозоканцерогенеза// Тезисы докладов X Украинского съезда гигиенистов. - Киев, 1981. - Кн.

1. - С. 221 - 222 /в співавторстві/.

19. Реакция мышей линии СС 57 на рацион, содержащий микродобавки селенита натрия как ориентировочный тест на степень токсичности изучаемого вещества// Вопросы циркуляции загрязняющих веществ в объектах окружающей среды: Тезисы докладов научной конференции. - Уфа, 1984. - С. 80 - 82.

20. Особенности обмена жизненно важных микроэлементов в организме экспериментальных животных в условиях различного уровня поступления селена с пищей// Гигиенические вопросы

взаимодействия организма с факторами окружающей среды различной природы. - Киев, 1984. - С. 86 - 90.

21. Изучение взаимосвязи питания и экспериментального канцерогенеза// Тезисы докладов XI съезда гигиенистов Украинской ССР. - Киев, 1986. - С. 176 /в співавторстві/.

22. Некоторые показатели компенсаторных реакций в миокарде при гипоксии// Фармакологическая коррекция гипоксических состояний: Материалы 2-й Всесоюзной конференции. - Гродно, 1991. - Ч. 1. - С. 5 - 6 /в співавторстві/.

23. Механизм изменения окислительных процессов в миокарде при гипоксии// Там же. - Ч. II. - С. 189 - 190 /в співавторстві/.

24. Особенности метаболизма при хронической ишемической болезни сердца в эксперименте// Украинский биохимический журнал. - 1993. - Т. 65. - № 1. - С. 107 - 109 /в співавторстві/.

25. Роль микроэлементов в развитии хронической ишемической болезни сердца// Там же. - 1993. - Т. 65. - № 2. - С. 79 - 85 /в співавторстві/.

26. Сравнительная характеристика содержания некоторых

микроэлементов в крови практически здоровых лиц и больных, страдающих хронической ишемической болезнью сердца, после профилактических ультрафиолетовых облучений и применения профилактического препарата “Селена”// Гигиена физических факторов окружающей и производственной среды: Тезисы

докладов 1 Международного симпозиума. - Киев, 1993. - С. 91 -92 /в співавторстві/.

27. Состояние окружающей среды и здоровье населения в контролируемых пунктах постоянного наблюдения в период с 1986 по 1991 гг.// Гигиена окружающей среды: Тезисы докладов научной конференции. - Киев, 1993. - С. 22 - 24 / в співавторстві/.

Suchkov B.P. Hygienic importance of selenium as trace element. The manuscript.

The dissertation for the Doctor Degree of Sciences (Medicine) on speciality 14.02.01 - Hygiene, medical sciences, Bogomolets National Medical University, Kiev, 1996.

Defence of 59 publications (including the scientific methodical recommendation and 2 informative letters).

It was revealed bring to light regularities of dynamics selenium content in objects of the environment. It was studed mechanism of the influence of selenium levels in the environment and in human organism on the public health. It was grounded the optimum daily average intake of selenium for adult (160 (ig/day). There were worked out and inculcated in practical medicine methods of control selenium intake in human organism and prophylaxis of human diseases, those of them, that are to be connected with low selenium intake. It was ascertained, that insufficient selenium levels in human organism are risk-factors of the rising of oncological diseasejand the pathogenic risk-factor of development of cardiovascular diseases. Results of our investigations allowed to determined, that food-stuffs are principal sources of selenium for the human organism. The problem of insufficiency of selenium in ration will be solved by creation of conditions for the observing of general principals of rational nutrition.

Сучков Б.П. Гигиеническое значение селена как микроэлемента. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.01 - Гигиена,

медицинские науки; Национальный медицинский университет им. А.А Богомольца, Киев, 1996.

Защищаются 59 публикаций /в том числе методические рекомендации и 2 информационных письма/.

Выявлены закономерности динамики содержания селена в объектах окружающей среды. Изучен механизм влияния обеспеченности селеном окружающей среды и организма на здоровье населения. Обоснована оптимальная среднесуточная доза поступления селена в организм взрослого человека /160 мкг/ сутки/. Разработаны и внедрены в практическую медицину методы контроля за поступлением селена в организм человека и профилактики селенодефицитных заболеваний населения. Установлено, что недостаточная обеспеченность организма селеном является риск-фактором возникновения онкологических заболеваний и патогенетическим риск-фактором развития заболеваний органов системы кровообращения. Результаты наших исследований позволили установить, что основным источником селена для организма человека являются пищевые продукты. Создание условий, обеспечивающих соблюдение общих принципов рационального питания, позволит решить проблему дефицита селена в рационе.

Ключов1 слова: селен, селенодефщитш захворювання, вплив навколишнього середовища, профшакгика.