Автореферат и диссертация по медицине (14.01.10) на тему:Клинико-патогенетические особенности сочетанной ротавирусно-бактериальнои кишечной инфекции у детей раннего возраста

Я?

©

НАЦІОНАЛЬНИМ МЕДИЧНИИ УНІВЕРСИТЕТ ім. акад. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

На правах рукопису

ПАЛАТНА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАНОЇ РОТАВІРУСНО-БАКТЕРІАЛЬНОЇ КИШКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

14.01.10.- педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. акад. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАНОЇ РОТАВІРУСНО-БАКТЕРІАЛЬНОЇ КИШКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

14.01.10.- педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

На правах рукопису

ПАЛАТНА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. акад.0.0.Богомольця

Науковий керівник:доктор медичних наук, професор Крамарєв Сергій Олександрович

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Отт Валентина Дмитрівна доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна

Провідна установа:Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського

Захист ді^с§ртації відбудеться £ року о^ годині на засіданні Вченої спеціалізованої ради Д.01.21.05 при Національному медичному університеті за адресою: 252004, Київ, вул.Терещенківська, 23, аудиторія

кафедри педіатрії №4.

Відгуки на автореферат надсилати за адресою: 252004,

м.Київ, вул.Терещенківська, 23, кафедра .педіатрії № 4.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім.акад.

О.О.Богомольця (м.Київ-57, вул.Зоологічна, 1).

?'/ і,, - „•

Автореферат розіслано "Я/ " //,о, ///у/г:'.(1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, "

доктор медичних наук, доцент ^ А.Я.Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) у дітей раннього віку продовжують залишатися однією з актуальних проблем педіатрії. Це зумовлено високою питомою вагою кишкових інфекцій серед інших захворювань дитячого віку, тяжкістю клінічних проявів, схильністю до генералізації, частотою ускладнень та несприятливими наслідками (В.Ф.Учайкін, 1996; С.О.Крамарєв, 1996).

В останні роки встановлено, що в етіології ГКІ важлива роль надається вірусам і, в першу чергу, ротавірусам (С.Г.Дроздов з спіавт., 1983; В.М.Гирін, 1993; Miguel L.O. Ryan, 1997) .

За допомогою сучасних методів досліджень серед всіх кишкових інфекцій установленої етіології 65.4% складає ротавірусна інфекція, 10.9% - сальмонельоз, 14% - шигельоз, 9.7% - умовно-патогенна флора. Не менш важливим є той факт, що ротавірусний антиген виявляється у 21.6% дітей з затяжними діареями, 45.5% з лактазною недостатністю, у 10% - з хронічною гастроентерологічною патологією (В.Ф.Учайкін, 1995). Високий рівень захворюваності на ротавірусну інфекцію, за даними різних авторів, складає 35 - 73% всіх гострих кишкових інфекцій, що зумовлює актуальність цієї проблеми для України (Л.Г.Грунтовська, 1991).

Актуальність проблеми зумовлена ще й тим, що в патогенезі ГКІ у дітей провідну роль відіграють зміни в системах гемостазу та фібринолізу. Більшість дослідників вважають ці порушення проявами синдрому-ДВЗ крові (І.В.Іванов, 1987; С.О.Крамарєв, 1991; В.О.Дорошенко, 1993). Відсутність адекватної корекції порушень гемостазу супроводжується прогресуванням синдрому-ДВЗ, що значно погіршує прогноз захворювання, впливає на його наслідки, а в ряді випадків, є безпосередньою причиною смерті дітей (Н.М.Махвіладзе, М.С.Мачабелі, 1983).

З

В останні роки встановлено, що активним фізіологічним модулятором імунореактивності організму є інтерферон, який має антивірусну, антитоксичну, антипроліферативну, імуномодулюючу дії (В.Д.Соловйов, Т.А.Бектеміров, 1987; М.Я.Співак, 1988; 0.Л.Таринська, 1991). Дослідженнями

В.В,Іванової та співавт. (1990), Н.КіеігЬ еі аі (1995) доведено переважне значення ендогенного інтерферону у системі лротиінфекційного захисту. Підвищена чутливість

дітей до інфекцій та важкий клінічний перебіг інфекційно-запальних захворювань пов'язані з недосконалою функцією системи інтерферону (В.В.Малиновська, Ф.І.Єршов

(1990). Доведена ефективність інтерферонів при лікуванні бактеріальних та вірусних інфекцій (М.Я.Співак з співавт., 1986, 1987; В.П.Кузнецов з спіавт., 1989; А.Д.Вовк, 1996;

A.А.Рудєнко, 1996).

Актуальною є також проблема змішаних кишкових інфекцій, які займають провідне місце в структурі летальності

дітей першого року життя. Змішані кишкові інфекції характеризуються тяжкістю захворювання, схильністю до затяжного перебігу та ускладненнями (Н.І.Нісевич,

B.Ф.Учайкін, 1990).

В літературі є поодинокі роботи, присвячені стану систем гемостазу та фібринолізу при змішаних кишкових інфекціях, а при ротавірусній інфекції ми таких робіт не зустрічали, також ми не зустріли робіт по вивченню інтерфероногенезу при цих захворюваннях.

Також на сьогодняшній день не розроблена етіотропна

терапія ротавірусної інфекції. Потребують удосконалення методи лабораторної діагностики ротавірусної інфекції.

Все вищевикладене дозволило вибрати спрямованість досліджень, які стосуються вивчення патогенетичної ролі систем гемостазу та фібринолізу при ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях та показників сироваткового інтерферону у дітей раннього віку,

удосконалення діагностики захворювання та методів його терапії.

Мета роботи: На основі вивчення показників

сироваткового інтерферону, стану систем гемостазу та фібринолізу у хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну інфекції у дітей раннього віку оцінити їх патогенетичне значення та на основі цього удосконалити терапію.

Завдання дослідження.

1. Вивчити клінічні особливості та перебіг ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій у дітей раннього віку.

2. Удосконалити лабораторну діагностику ротавірусної інфекції.

3. Вивчити рівень інтерферону у сироватці крові при ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях.

4. Оцінити стан систем гемостазу та фібринолізу у хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції.

5. Оцінити ефективність рекомбінантного а-2-інтерферону (лаферону) в лікуванні хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції у дітей раннього віку.

Наукова новизна.

1. В порівняльному аспекті вивчені особливості клініки та перебігу ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій у дітей раннього віку.

2. Для діагностики ротавірусної інфекції удосконалено метод імуноферментного аналізу (ІФА), чутливість якого

підвищена шляхом використання для реакції антивірусних імуноглобулінів людини і шляхом презентації вірусного антигену в досліджуваному матеріалі обробкою останнього ультразвуком.

3. Вперше при гострих кишкових інфекціях ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної етіології у дітей раннього віку вивчені особливості змін показників систем гемостазу та фібринолізу.

4. Вперше вивчено стан інтерфероногенезу при ротавірусній інфекції та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях у дітей раннього віку. Показана залежність між рівнем інтерферону в сироватці крові та перебігом інфекційного процесу у дітей раннього віку. Встановлено, що вираженість змін в гемокоагуляційному потенціалі крові та системі інтерфероногенезу знаходяться в залежності від етіології захворювання. Зміни показників цих систем були більш виражені при ротавірусно-бактеріальній кишковій інфекції.

5. Вперше для лікування ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій у дітей раннього віку використаний рекомбінантний а-2 інтерферон (лаферон).

Практичне значення роботи. Проведені дослідження показують, що нашарування вторинної бактеріальної інфекції при поєднаній ротавірусно-бактеріальній кишковій інфекції погіршує перебіг та прогноз захворювання. Для практичної медицини розроблений та впроваджений новий спосіб діагностики ротавірусної інфекції. Запропонована нова тест-система ІФА на основі антитіл до антигенів ротавіруса людини, яка підвищує частоту знаходження ротавірусного антигену в досліджуваному матеріалі.

Показано, що вивчення рівня інтерферону в сироватці крові у хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції дозволяє визначити можливі варіанти

перебігу хвороби та обгрунтувати підхід до раціональної терапії.

Показники систем гемостазу та фібринолізу при ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях є додатковим критерієм тяжкості захворювання та прогнозу.

Застосування в комплексній патогенетичній терапії рекомбінантного а-2-інтерферону (лаферону) позитивно впливає на інволюцію клінічних ознак захворювання, сприяє більш швидкій нормалізації змін в системах гемостазу та фібринолізу та показників сироваткового інтерферону.

Впровадження в практику. По матеріалам дисертації видані методичні рекомендації "Ротавірусна інфекція у дітей раннього віку (епідеміологія, клініка, профілактика, швидка діагностика та лікування)", Київ, 1995.

Отримано патент Російської Федерації № 2069002 на винахід "Спосіб виявлення вірусного антигену в фекаліях".

Результати досліджень впроваджені в Київській дитячій клінічній лікарні № 12 (інфекційній), використовуються при проведенні практичних занять зі студентами У-УІ курсів медичних факультетів НМУ.

Положення, що виносяться на захист.

1. У дітей раннього віку, хворих на гострі кишкові інфекції, ротавіруси були етіологічним фактором в 56.6% випадків, із них у 53.5% хворих спостерігалась змішана ротавірусно-бактеріальна кишкова інфекція.

2. Нашарування бактеріальної флори при ротавірусній інфекції ускладнює перебіг хвороби та погіршує її прогноз.

3. Розлад в системах гемостазу та фібринолізу відіграє суттєву роль в патогенезі рогавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій, визначає тяжкість та наслідки захворювання.

4. Зміни в інтерфероногенезі мають патогенетичне значення при ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях, рівень інтерферону в сироватці крові залежить від тяжкості захворювання та визначає її прогноз.

5. Застосування лаферону в комплексній терапії ГКІ ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій сприяє більш швидкій зворотній динаміці клінічних симптомів захворювання, гемостатичних порушень, нормалізації рівня інтерферону.

Декларація конкретного особистого внеску дисертанта в розробку наукових результатів. Проведений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури за 10 років по темі дисертації. Усі клінічні та інструментальні дослідження виконані за особистою участю автора. Проведений науковий аналіз, статистична обробка, узагальнення результатів, обгрунтування наукових висновків та практичні рекомендації.

Апробація роботи. Матеріали роботи доповідались на науково-практичній конференції дитячих інфекціоністів України (26-27 квітня 1995 року, м.Дніпропетровськ) ; семінарі-нараді головних інфекціоністів та головних дитячих інфекціоністів управлінь охорони здоров'я обласних, міст Києва та Севастополя (22-24.05.96, м.Ялта).

Апробація дисертації відбулась на засіданні апробаційної Ради по спеціальності "Педіатрія’’ в Національному медичному університеті.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 8 наукових робіт.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків та практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 52 таблицями, 10 малюнками, виписками з історій хвороб

дітей. Список літератури складається з 197 джерел, з них 142 вітчизняних авторів та 55 іноземних.

Матеріали і методи досліджень.

Об'єм досліджень. При виконанні роботи під наглядом знаходилось 350 дітей, хворих на ГКІ, у віці від 1 місяця до 3 років. Основну групу, 2 63 хворих, складали діти першого року життя, причому з них 107 (40.7%) - були діти

першого півріччя життя.

Ротавірусна інфекція спостерігалась нами у 198 хворих (56.6%), серед них у 4 6.5% ротавірусна інфекція перебігала як моноінфекція, а у інших - на фоні нашарування бактеріальних збудників. Поряд з ротавірусами були виділені: у 37 дітей (34.9%) - сальмонели, у 15 (14.2%) -

шигели, у 28 (26.4%) - ешеріхії, у 26 (24.5%) - умовно-

патогенні мікроорганізми (стафілокок, клебсієла, протей).

При характеристиці клінічних проявів ГКІ у дітей раннього віку ми дотримувались загальноприйнятої класифікації, в основу якої покладено принцип поділу хвороби за типом, тяжкістю та перебігом (О.О.Колтипін, 1948).

У хворих на ротавірусну інфекцію у 44.6% встановлена середньо-тяжка форма захворювання, а у 55.4% -

тяжка. Змішані ротавірусно-бактеріальні кишкові інфекції перебігали в середньо-тяжкій формі у 39.6% дітей, у 60.4% -в тяжкій формі. Тяжкість перебігу залежала від виду бактеріального збудника, найбільш тяжко перебігали ротавірусно-сальмонельозна та ротавірусно-ешеріхіозна кишкові інфекції, процент тяжких форм становив при цих комбінаціях збудників 75.7% та 57.1% відповідно.

Методи досліджень. Комплекс досліджень дітей, хворих на ГКІ ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної етіології, складався з клінічних, бактеріологічних, серологічних, вірусологічних та біохімічних методів.

Для лабораторної діагностики ротавірусної інфекції

використані методи вірусологічних досліджень:

1. Пряма електронна мікроскопія фекалій (В.М.Гирін з спіавт., 1990).

2. Реакція непрямої гемаглютінації з діагностікумом "Ротатест" (В.М.Гирін з спіавт., 1990).

3. Імуноферментний аналіз для виявлення антигену

ротавірусу (В.М.Гирін з спіавт., 1990).

4. Нами для діагностики ротавірусної інфекції удосконалено метод імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням антиротавірусних антитіл людини та шляхом обробки фекального матеріалу ультразвуком, що дозволило підвищити чутливість методу ІФА (В.М.Благодатний з спіавт., 1992) .

5. Визначення інтерферону в сироватці крові (В.Д.Соловйов, Т.А.Бектеміров, 1981).

6. Експрес-мікрометод оцінки параметрів зсіджуючої та фібринолітичної систем крові (Т.І.Лєжен та спіавт., 1991).

Статистична обробка результатів клінічних досліджень здійснювалась за допомогою стандартних програм на МК-61 та ЕОМ РС АТ 286.

Препарат лаферон для клінічних досліджень люб'язно наданий Інститутом молекулярної біології та генетики НАН України, член-кор. НАН України Кордюмом В.А.

Автор висловлює всім глибоку подяку.

Результати досліджень

При дослідженні рівня інтерферону в сироватці крові у 133 хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції аналіз отриманих даних показав, що титри інтерферону широко коливались в межах від <2 до 64 МО/мл при рівні його у здорових дітей - 10.6+6.7 МО/мл

(О.Л.Таринська, 1991). Визначення титрів інтерферону

проводилось двічі: в гострому періоді захворювання і в

періоді ранньої реконвалесценції. У хворих на середньо-тяжку форму ротавірусної інфекції титри сироваткового інтерферону були підвищені, середній титр становив 32.0±1.2 МО/мл. У 91.6% цих хворих титри інтерферону в сироватці крові становили 16-64 МО/мл, у 4.2% - 8.0 МО/мл, а у 4.2% -інтерферон в сироватці крові не визначався. У дітей з тяжкою формою ротавірусної інфекції середній рівень інтерферону був достовірно нижчим (Р< 0.001) і становив 7.3+0.5 МО/мл, з них у 3.3% він дорівнював 4 МО/мл, а у 54,8% хворих інтерферон в сироватці крові не визначався.

Дослідження рівня інтерферону в сироватці крові у хворих на ротавірусно-бактеріальну кишкову інфекцію показало, що у хворих з середньо-тяжкою формою хвороби середній рівень сироваткового інтерферону становив 21.1+2.1 МО/мл. У дітей з тяжкою формою титр інтерферону в сироватці крові був достовірно нижче (Р<0.001) і становив в середньому 5.1+0.4 МО/мл. (Табл.1). При цьому у 9.1% хворих титр інтерферону був в межах 2-4 МО/мл; у 69.4% -

інтерферон в сироватці крові не визначався.

Таблиця 1

Показники сироваткового інтерферону (МО/мл) в плазмі крові в залежності від форми тяжкості та етіології гострих кишкових інфекцій в гострому періоді захворювання

Форма тяжкості Етіологія інфекції

Ротавірусна Вірусно- бактеріальна

М М

Середня. 32.0+1.2 21.1+2.1*

п=69

Тяжка 7.3+0.5# 5.1 + 0.4*#

п=64

* - достовірна різниця між ротавірусною інфекцією та змішаною.

# - достовірна різниця між формами тяжкості хвороби.

Отримані дані підтверджують концепцію про роль системи

інтерферону в опірності організму при вірусній інфекції і співпадають з даними літератури про те, що гострі вірусні інфекції супроводжуються змінами рівня циркулюючого інтерферону в сироватці крові (В.Д.Соловйов,

Т.А. Бектеміров, 1981, Ф.І.Єршов, 1996;), Рівень інтерферону в сироватці крові корелював з клінічною картиною хвороби, а саме: низькі титри інтерферону спостерігались переважно у

хворих з тяжкою формою захворювання, тоді, як при середньо-тяжкій формі вони були підвищеними і становили 32-64 МО/мл.

Підвищення титрів інтерферону при середньо-тяжких формах у хворих ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій мало захисне значення, що і зумовлювало

легший перебіг захворювання. При тяжких формах ГКІ

спостерігалось пригнічення інтерфероногенезу.

При дослідженні в динаміці титрів сироваткового інтерферону у хворих на ротавірусну інфекцію було встановлено: при середньо-тяжкій формі хвороби вони

знижувались, що обумовлювалось участю інтерферону в

противірусному захисті та співпадало з клінічним поліпшенням стану хворих. Середній титр в періоді реконвалесценції становив при середньо-тяжкій формі

29.0+1.2 МО/мл, а у хворих з тяжкою формою титри інтерферону підвищувались недостовірно (Р>0.05) в порівнянні з гострим періодом і становили 9.1±0.7 МО/мл. У хворих на ротавірусно-бактеріальну інфекцію в цей період середній титр інтерферону становив 24.3+2.2 МО/мл, а при тяжкій формі - 4.8+0.5 МО/мл. У 57.7% хворих на змішану інфекцію, тяжку форму перебіг захворювання був хвилеподібним, з загостренням на другому-третьому тижні, період одужання був повільним.

Таким чином, оцінюючи рівень інтерферону в сироватці крові у хворих на ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції, можна зробити висновок, що підвищення рівня інтерферону в крові є свідоцтвом вірусної інфекції. Виявлена залежність між тяжкістю хвороби та рівнем сироваткового інтерферону. Низькі титри

сироваткового інтерферону на фоні тяжкого перебігу інфекції є критерієм для інтерферонстимулюючої терапії.

Аналіз отриманих даних при дослідженні систем гемостазу та фібринолізу у 147 хворих на ГКІ ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної етіології показав, що в

гострому періоді захворювання у 93.2% хворих дітей мали місце зміни, які відповідали синдрому - ДВЗ крові. У 6.8% хворих показники гемостазу не відрізнялись від норми.

Вивчення стану коагуляційного гемостазу та фібринолізу проводилося двічі: в гострий період захворювання та в

період ранньої реконвалесценції. Аналіз лабораторних даних дозволив розділити хворих на дві групи.

Першу групу складали 72 хворих, у яких визначалась активація зсіджуючої системи крові та сповільнення процесів фібринолізу. У цих хворих мало місце збільшення часу

зсідання (і1) плазми в 1.4 рази, що було свідоцтвом

підвищення антикоагулянтної активності плазми, збільшення швидкості зсідання (Ьда) в 1.6 рази та підвищення концентрації фібриногену (Гд) в 1.7 рази в порівнянні з нормою. В той же час швидкість фібринолізу ^дР) не змінювалась, час напівлізісу (^/2) та повного лізісу ^2) фібринового згустку подовжувався в 1.3 рази. Ці показники відповідали І стадії синдрому-ДВЗ.

Другу групу складали 65 хворих, у яких спостерігались пригнічення коагуляційного потенціалу крові та сповільнення процесів фібринолізу (табл.2). У хворих 2 групи спостерігались збільшення часу зсідання плазми а 1.5 рази в

порівнянні з нормою і в 1.1 рази в порівнянні з хворими І групи, зменшення швидкості зсідання в 1.9 рази,

концентрація фібриногену була нижчою в 1.6 рази.

Таблиця 2

Показники гемостазу та фібринолізу у хворих на

ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції з

різними стадіями синдрому-ДВЗ крові

Показники Контрольна група І стадія синдрому -ДВЗ II стадія синдрому -ДВЗ

^ (хв.) 1. 2±0.1 1.7±0.1 * 1.810.1*

tg а 5.2±0.3 8.110.5* 2.810.2*

Ьд Р 3.1±0.2 3.2±0.3 1.410.1*

і 1/г (хв.) 3.1±0.1 3. 9+0.3* 4.310.2*

t 2 (хв.) 3.5+0 .1 4.710.3* 5.110.3*

Гд (г/л) 2.2±0.2 3.810.2* 1.410.1*

* - достовірна різниця з контрольною групою.

Ці дані свідчили про виснаження зсіджуючої системи крові. З боку фібринолітичної системи спостерігалось сповільнення інтенсивності фібринолізу в 2.2 рази, подовження часу напівлізісу та повного лізісу згустку (ї. 1/2, t 2) в 1.4 та 1.5 рази відповідно в порівнянні з нормою. Це відповідало II стадії синдрому-ДВЗ.

Компенсована стадія синдрому-ДВЗ характеризувалась проявами підвищеного гемокоагуляційного потенціалу крові, як у хворих на ротавірусну інфекцію, так і при змішаній ротавірусно-бактеріальній інфекціях. У хворих цієї групи в 38.9% випадків відбувалось тромбування голок, періоральний та акроціаноз - у 6.9% та 5.6%, гемоколіт - у 8.3%,

"мармуровість" шкіри - у 5.6%. Явища геморагічного діатезу зустрічались переважно у хворих з субкомпенсованою стадією синдрому ДВЗ. Так, "мармуровість" шкіри зустрічалась у 23.1%, акроціаноз - у 15.4%, гемоколіт спостерігався у 23.1%, блювання "кавовою гущиною" - у 4.6%, кровотеча в місцях ін'єкцій - у 4.4% хворих. Порушення з боку центральної нервової системи, серцево-судинної системи знаходились в прямій залежності від ступеню синдрому-ДВЗ.

Отримані результати показали, що при змішаній ротавірусно-бактеріальній інфекції зміни показників систем гемостазу та фібринолізу були більш виражені. Цей факт, можливо, обумовлений дією на ці системи бактеріальних токсинів.

Враховуючи дані літератури, які свідчать про ефективність використання інтерферону та його препаратів при лікуванні вірусних та бактеріальних інфекцій (М.Я.Співак, 1990; І.В.Фільчаков, 1990; С.О.Крамарєв, 1990;

О.Л.Таринська, 1991; В.П.Віноградов, 1994) та його

позитивний вплив на синдром-ДВЗ (С.О.Крамарєв, 1991) ми вирішили застосувати рекомбінантний а-2- інтерферон (лаферон) в комплексній патогенетичній терапії гострих кишкових інфекцій ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної етіології у дітей раннього віку.

Ефективність лаферону при ГКІ вивчено у 34 дітей з ротавірусною інфекцією та у 41 дитини з ротавірусно-бактеріальною кишковою інфекцією. Лаферон застосовували внутрішньом’язево чи ректально у вигляді клізм в дозі 10 тис. МО/кг маси тіла на протязі 3-5 днів з інтервалом 48 годин. Вивчення клінічної ефективності лаферону показало, що він позитивно впливав на динаміку патологічних симптомів при ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових інфекціях. Тривалість інтоксикації у хворих на ротавірусну

Клінічні показники (тривалість, дні) у хворих дітей на ротавірусно-бактеріальну кишкову інфекцію в залежності від методів лікування

Середньо-тяжка форма Тяжка форма

Показники базисна терапія базисна терапія + лаферон Р базисна терапія базисна терапія + лаферон Р

Тривалість інтоксикації 8.1±0.8 5.1+0.5 <0.05 11.9±1.1 8.1+0.7 <0.05

Тривалість гарячки 4.9+0 . 4 3.0±0.4 <0.05 б.9+1.2 3.310.5 <0.05

Тривалість діареї 9 . 7±0.8 б.1±0.5 <0.05 11.6±1.1 7.810.7 <0.05

Показники гемостазу у хворих на ротавіруспо-бактеріальпу інфекцію з явищами коагулопатії споживання, при різних методах лікування

■ Здорові

■ Хворі, які отримували базис, терапію. Гострий період

□ Хворі, які отримували базкс.тервпію. Період ранньої реконвалесценції

V Хворі, які отримували базис.терапіюч-лаферон. Гострий період

В Хворі, які отримували баднс.терапІю+лафероп.Період ранньої реконвалесценції

та змішані кишкові інфекції, які лікувались лафероном, була меншою на 3.0-3.8 днів, лихоманка - на 1.9-3.6 днів, діарея припинялась на 3.6-3.8 днів раніше, ніж у хворих, що знаходились на базисній терапії (табл.З).

Вивчення перебігу гострих кишкових інфекцій показало, що у хворих, які лікувались лафероном, нашарування гострих респіраторних вірусних інфекцій спостерігалось в 2 рази рідше і вони перебігали легше (не спостерігалось ускладнень у вигляді пневмонії, не загострювався кишковий синдром).

Відомо, що інтерферон впливає на запобігання розвитку та прогресування синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного зсідання (ДВЗ) крові шляхом нормалізації реологічних показників крові, мікроциркуляції, зменшення токсичного впливу на стінку судин (І.В.Фільчаков, 1988).

Проведене лікування лафероном приводило до нормалізації порушень в системах гемостазу та фібринолізу (мал.1). У хворих на ротавірусну інфекцію з І стадією синдрому - ДВЗ призначення лаферону приводило до нормалізації швидкості зсідання крові та рівня фібриногену; у хворих з II стадією синдрому - ДВЗ призначення лаферону приводило до нормалізації всіх показників коагуляційного ланцюжка гемостазу та фібринолізу в порівнянні з гострим періодом, а в порівнянні з базисною терапією -нормалізувались t 2 та Гд.

Призначення лаферону хворим на ротавірусно-бактеріальну кишкову інфекцію з І стадією синдрому - ДВЗ нормалізувало показники швидкості зсідання крові (ідсс), швидкість фібринолізу, (ЬдР), час повного лізісу та фібриноген, при цьому час полулізісу (Ь х/г) та фібриноген на фоні лікування достовірно відрізнялися від показників контрольної групи (Р<0.05). У хворих на ротавірусно-бактеріальну інфекцію в стадії гіпокоагуляції та гіпофібринолізу призначення лаферону приводило до

нормалізації показників tga, tgP/ t 1 / 2, t2, Гд в

порівнянні з гострим періодом захворювання, при цьому

спостерігалось достовірне підвищення швидкості зсідання крові, часу повного лізісу та цормалізація рівня

фібриногену в порівнянні з дітьми контрольної групи.

Включення лаферону в комплексне лікування хворих на

ротавірусну та ротавірусно-бактеріальну кишкові інфекції характеризувалось слідуючою динамікою показників сироваткового інтерферону: при середньо-тяжкій формі

хвороби спостерігалось зниження рівня сироваткового інтерферону - 17.2±1.3 МО/мл, при тяжкій формі - підвищення рівня інтерферону - 10.4±0.6 МО/мл.

Таким чином, лаферон проявляв корегуючу дію на інтерфероногенез і може бути рекомендований для лікування ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій.

ВИСНОВКИ

1. Ротавірусна інфекція була встановлена у 56.6% дітей раннього віку, хворих на гострі кишкові інфекції, при цьому

4

у 53.5% спостерігалась змішана ротавірусно-бактеріальна кишкова інфекція.

2. Ротавірусно-бактеріальна кишкова інфекція

спостерігалася, в основному, у тяжкій формі у 60.4% хворих, з вираженим токсикозом, подовженою дисфункцією кишечника. Тяжкість та перебіг захворювання залежить від виду бактеріального збудника. .

3. Чутливість імуноферментного методу підвищувалася шляхом використання для реакції антивірусних імуноглобулінів людини і шляхом обробки досліджуваного матеріалу ультразвуком.

4. У хворих на ротавірусну та змішану кишкові інфекції

виявлені зміни інтерфероногенезу, які проявлялисй високими титрами сироваткового інтерферону при середньо-тяжких

формах захворювання та зниженими титрами при тяжких

формах. Рівень інтерферону в сироватці крові корелював з вираженістю патологічних симптомів захворювання. При змішаній ротавірусно-бактеріальній кишковій інфекції

відмічалося більш значне пригнічення інтерфероногенезу.

5. Ступінь порушень в системах гемокоагуляції та фібринолізу визначалася тяжкістю інфекційного процесу, більш тяжкі порушення спостерігались у хворих на ротавірусно-бактеріальну кишкову інфекцію.

6. Включення лаферону до комплексної терапії

ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної кишкових інфекцій сприяло поліпшенню клінічного стану хворих: зменшувалась

тривалість інтоксикації, лихоманки, діареї, нормалізувались показники систем гемостазу та фібринолізу, а також рівень сироваткового інтерферону.

Рекомекдаці ї

1. Для діагностики ротавірусної інфекції

рекомендується удосконалений метод ІФА, в якому для підвищення виявлення ротавірусного антигену в фекаліях використовуються антивірусні імуноглобуліни людини, а також обробка досліджуваного матеріалу ультразвуком.

2. Визначення рівня інтерферону в сироватці крові

дозволяє більш чітко визначити тяжкість та прогноз

ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної інфекцій у дітей раннього віку.

3. Вивчення змін показників систем гемостазу та

фібринолізу при ротавірусній та змішаній ротавірусно-

бактеріальній кишкових інфекціях є додатковим критерієм тяжкості та прогнозу у дітей раннього віку.

4. Вивчення показників гемостазу та фібринолізу при

ротавірусній та ротавірусно-бактеріальній кишкових

інфекціях у дітей необхідно для призначення оптимальної патогенетичної терапії.

5. Для лікування гострих кишкових інфекцій

ротавірусної та змішаної ротавірусно-бактеріальної

етіології рекомендовано застосовувати лаферон як препарат етіотропної та патогенетичної терапії, який сприяє більш швидкому зникненню патологічних проявів захворювання, корегує рівень інтерферону а також зміни в системах гемокоагуляції та фібринолізу в дозі 10 тис.од./кг маси на протязі 3-5 днів в гострому періоді захворювання.

СПИСОК РОВІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Иммуномодулирующая коррекция гемостаза при

инфекционно-токсическом воздействии // Тезисы научнопрактической конференции.-Харьков, 1993.-С. 52 (соавт.

В.Н.Благодатный, И.С.Зозуля, И.В.Шпак, Д.Л.Кирик,

Н.М.Ралко, С.А.Крамарев, Е.В.Петренко).

2. Пути совершенствования диагностики инфекционных болезней // Тезисы научно-практической конференции.-Харьков, 1993.- С. 53 (соавт. В.Н.Благодатный, И.С.Зозуля, О.Д.Зезека, Т.В.Сорочинская, И.А.Дембик, И.А.Прилепова).

3. Опыт клинического применения лаферона при

инфекционных заболеваниях // Материалы VII конференции иммунологов и аллергологов.- Луганск, 1993.- С.24-25 (соавт. С.А.Крамарев, В.Н.Благодатный, И.В.Шпак,

Е.Д.Крячок).

4. Эффективность препарата лаферон в терапии тяжелых форм кишечных инфекций у детей раннего возраста // Вестник проблем современной медицины.- Харьков, 1995.- №4,- С.28-30 (соавт. С.А.Крамарев, Т.И.Лежен, В.Н.Благодатный).

5. Нові підходи до діагностики ротавірусної інфекції

// Інфекційні хвороби.- 1996,- № 1,- С.25-27 (співавт.

В.М.Благодатний, С.О.Крамарєв).

6. Иммуномодулирующая коррекция интерфероном процессов

гемостаза и фибринолиза // Лаферон в лікуванні онкологічних та інфекційних захворювань: Матер, науково-практмч.конф.

"Методичні основи застосування лаферону (рекомбінантного

1,2-інтерферону)". - Рівне, 1996,- С. 32-35

(спіавт.В.М.Благодатний, С.О.Крамарєв, А.Л.Воронцова).

7. Диагностика нарушений гемостаза у детей раннего

возраста с помощью турбидиметрии // Украинский биохимический журнал.- 1996.- №6.- С.104-108

(соавт.Т.И.Лежен, С.А.Крамарев, Е. А.Дмитриева,

В.Н.Благодатный).

8. Клінічні особливості перебігу ротавірусної інфекції у дітей раннього віку // Педіатрія, акушерство та гінекологія.- 1997,- №1.- С.24-25.

АННОТАЦИЯ

Л.А.Палатная. Клинико-патогенетические особенности сочетанной ротавирусно-бактериальной кишечной инфекции у детей раннего возраста.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10.- педиатрия. Национальный медицинский университет им.А.А.Богомольца, Киев, 1997.

Исследование выполнено у 350 детей с острыми кишечными инфекциями. Ротавирусная инфекция диагностирована у 56.6% больных. В сравнительном аспекте изучены особенности клиники и течения ротавирусной и ротавирусно-бактериальной кишечных инфекций у детей раннего возраста.

Для диагностики ротавирусной инфекции усовершенствован метод иммуноферментного анализа, чувствительность которого повышена путем использования для реакции антивирусных иммуноглобулинов человека и путем презентации вирусного антигена в исследуемом материале обработкой последнего ультразвуком.

Изучены особенности изменений показателей систем

гемостаза и фибринолиза, уровень сывороточного интерферона. Показана зависимость между уровнем интерферона в сыворотке крови и течением инфекционного процесса при острых кишечных инфекциях ротавирусной и ротавирусно-бактериальной этиологии.

Для лечения острых кишечных инфекций ротавирусной и ротавирусно-бактериальной этиологии применен рекомбинантный альфа-2 интерферон (лаферон) как препарат этиотропной и патогенетической терапии, оказывающий положительное влияние на инволюцию клинических симптомов, нормализацию уровня

интерферона и показателей систем гемостаза и фибринолиза.

SUMMARY

Palatnaya L.A. Clinicopathogenetic peculiarities of combined rotaviral-baeterial intestinal infection in children of early age.

Thesis for a candidate's of medical sciences degree in speciality 14.01.10 - pediatrics. rational Medical

A.A.Bogomolets University, Kiev, 1997.

350 children with acute intestinal infections have been examined. The rotaviral infection has been diagnosed in 56,6% of the patients. The peculiarities of clinical manifestations and course of rotaviral and rotaviral-baeterial intestinal infections in children of early age have been studied in comparative aspect. For the diagnosis of rotaviral infection the method of enzyme immunoassay has been improved, its sensitivity has been raised by using human antiviral immunoglobulins and ultrasonic treatment of fecal material. The peculiarities of the changes of hemostasis and fibrinolysis systems indices, interferon

level in blood serum have been investigated. The correlation between interferon level and the course of infectious process in acute intestinal infections of rotaviral and rotaviral-bacterial etiology has been shown. For the treatment of the patients the recombinant alpha-2 interferon (laferon) has been used as a preparation of etiotropic and pathogenetic therapy that has a positive effect on the involution of clinical symptoms, the normalization of interferon level and changes in the systems of hemostasis and fibrinolyais.

Ключові слова: ротавірусна інфекція, інтерферон,

гемокоагуляція, фібриноліз, лаферон.

Здано в набір 17.04.97p Підписано до друку 19.04.97р. Формат 60х841/іб Папір друк.№1 3ам.1293

Наукове експериментальне об'єднання "Світоч" м.Киів