Автореферат и диссертация по медицине (14.01.10) на тему:Состояние тромбоксан-простациклинов системы у детей, больных геморрагическим васкулитом на фоне современных методов терапии

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЄЧ;

МІЩЕНКО ІГОР ВІКТОРОВИЧ

СТАН ТРОМБОКСАН-ПРОСТАДИКЛІИОВО? СИСТЕМИ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ГЕМОРАГІЧНИЙ ВАСКУЛІТ НА ФОНІ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ТЕРАПІЇ

14. 01. 10 - педіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків 1996 р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі дитячих хвороб N2 Харківського Державного медичного університету.

Науковий керівник і доктор медичних наук, професор , Сукачова Ганна Іванівна

і

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор . Вашев Єгор Андрійович

доктор медичних наук, професор Дмитрова Ніна Лфіногенівна

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут охорони здоров'я дітей та підлітків (м.Харків)

Захист дисертації відбудеться " % " -ге*______1996 р.

о" " годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.38.02 у Харківському Державному медичному університеті за адресою: 310022, м.Харків, проспект Леніна, 4.

бібліотеці (м.Харків,

N

1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради,

кандидат медичних наук Л. І. Овчаренко

3 дисертацією можна ознайомитися в Харківського державного медичного університету пр.Леніна, 4). ,

Автореферат розісланий " р " _________

Актуальність теми. Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейн -Геноха) є найбільш розповсюдженою формою захворювання серед системних васкулітів у дітей (Романов А.Ф., 1981, Gotlitz L. Е., 1986, Parley Т., 1989 ). В останні роки помітна чітка тенденція до зростання розповсюдження геморагічного васкуліту (ГВ) у дітей, збільшення числа хворих з утягненням в патологічний процес внутрішніх органів і більш частим ураженням нирок при цьому ( Caunahan R., 1977; Fischer P. J., 1990). Це, а також не завжди достатньо ефективна терапія ГВ, що застосовується в цей час, визначають необхідність подальшого вивчення механізмів розвитку хвороби і вдосконалення на цій основі засобів його патогенетичного лікування.

Значення імунологічних порушень в патогенезі геморагічного васкуліту вважається загальновизнаним, проте до цього часу залишаються не вирішеними багато питань подібних зрушень і, зокрема, взаємодія їх з іншими системами, що беруть участь в патологічному процесі (Кисляк Н.С., 1983; Мачабелі М. С., 1983; Іванов О. Л., 1985; Майхуб А. Я., 1986; Виговська Я. І., 1990; Прохоров Є. В. 1992; Bannister К., 1983; Wenner P., 1983; Tanaka Е., 1984; Jennette J.C. , 1991; Petersen S., 1991;

Abonragheb H. H., 1992; Kohsaka T., 1992; O'Donoghue D. J., 1992 та ін.). Враховуючи імунокомплексну природу первинного ушкодження мікросудинного русла з наступним розвитком тромбогеморагічного синдрому (Напаяй А. В., 1976; Моргунова М. А., 1978; Пшенична К. І., 1978; Федоров А. В., 1979; Воробйов А. І., 1979; Анмут С.Я., Баркаган Л. 3., 1980;

Козарєзова Т. І., Панченко М. Д., 1981; Пшенична К. І., 1982 ; Шилкіна Н. П., 1982; Левицька С. В., 1984; Бішевський К. Мм 1984; Царевський Л. П., 1988; Маянський А. Н., 1989; Баркаган 3. С., 1989; Мішкова P., 1990; Yasui М., 1981 та ін.), важливими є відомості про стан системи простаноїдів, що визначають взаємовідношення між судинною стінкою і тромбоцитами, виявляють чіткий вплив на адгезивно-агрегаційні якості тромбоцитів.

В літературі маються поодинокі повідомлення, в яких висвітлюються деякі загальні відомості про зміни метаболізму арахідонової кислоти при геморагічному васкуліті ( Turi S., 1986; Tonshoff, 1992 ). Проте особливості біосинтезу простаноїдів при

З

ГВ у дітей залежно від форми захворювання не вивчалися. Відсутні відомості про взаємозв'язок між змінами біосинтезу тромбоксану і простацикліну та порушеннями показників імунологічного статусу і гемокоагуляційного потенціалу. Крім того, немає даних про, вплив сучасної комплексної терапії ГВ у дітей на біосинтез простаноїдів.

В останнє десятиріччя широке розповсюдження в комплексній терапії ГВ одержали еферентні засоби терапії і, зокрема, засіб лікувального плазмаферезу ( Баркаган 3. С., 1983; Воробйов А. І., 1984; Маргуліс Є. А., 1985; Савченко В. Г., 1987; Суворова А. В., 1987; Мітрєєв Ю. Г.,,1992; Масіаііпакі Е., 1983 та ін. ). Проте всебічної оцінки ефективності плазмаферезу в лікуванні дітей, хворих на ГВ, досі не проводилося. На наш погляд, дослідження, спрямовані на вивчення ролі тромбоксан-простациклінової системи у дітей, хворих на геморагічний васкуліт, можуть допомогти розкрити додаткові механізми розвитку процесу і вказати на засоби їх корекції.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ

, . Метою роботи є вдосконалення методів лікування та профілактики дітей, хворих на геморагічний васкуліт, на основі вивчення особливостей біосинтезу простаноїдів і їх взаємозв'язок з показниками імунологічного статусу та гемокоагуляційного потенціалу, а також визначення клінічного значення цих показників.

При виконанні роботи вирішувалися такі задачі:

1. Вивчити стан і характер порушень у системі простаноїдів при різноманітних формах геморагічного васкуліту.

2. Вивчити стан системи простаноїдів і її взаємозв'язок з показниками імунологічнго статусу і гемокоагуляційного потенціалу у дітей, хворих на геморагічний васкуліт.

3. Визначити доцільність застосування плазмаферезу в комплексній терапії геморагічного васкуліту у дітей.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ

Це дослідження є першою роботою, в якій проведено комплексне клініко-імунологічне обстеження дітей із ГВ та вивчення біосинтезу простаноїдів і їх взаємозв'язку на різних стадіях захворювання. Це дозволило виявити своєрідність клінічних і патофізіологічних проявів хвороби. Вперше проведено визначення вмісту простаноїдів на фоні лікування хворих на

геморагічний васкуліт засобом плазмаферезу. На підставі даних співвідношення тромбоксану до простацикліну встановлені критерії для визначення групи ризику дітей з розвитком ураження нирок при геморагічному васкуліті.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ

Одержані результати вмісту простаноїдів у крові хворих на геморагічний васкуліт дозволили виявити нові механізми розвитку, захворювання. Встановлені додаткові критерії активності патологічного процесу. Виявлені зміни показників системи простаноїдів і їх співвідношення між собою дозволяють прогнозувати розвиток ураження нирок при ГВ у дітей. Дослідження тромбоксан-простациклінової системи в динаміці дає можливість оцінити ефективність лікування хворих на ГВ.

АПРОБАЦІЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Матеріали дисертації обговорені на обласній науково-практичній конференції лікарів-педіатрів (лютий 1993 р.); на міській науково-практичній конференції дитячих лікарів (листопад 1994 р.); на засіданнях кафедри дитячих хвороб N 2 ХГМУ в 1994 році; на засіданні Харківського наукового медичного товариства дитячих лікарів (березень 1995 р.); на засіданні науково-проблемної комісії педіатричного факультету ХДМУ (березень 1995 р.).

Результати роботи завпроваджені в практику діагностичної і лікувальної роботи гематологічного відділення дитячої міської клінічної лікарні N 16 м. Харкова.

Основні теоретичні положення, практичні рекомендації і висновки використаються в навчальному процесі в ХДМУ і ХІУЛ.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, що ...

ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ . . ‘

1. При ГВ у дітей відзначаються чіткі порушення в тромбоксан-простацикліновій системі, що поряд із дизбалансом показників імунної системи, змінами в гемокоагуляційному потенціалі, вказує на істотну роль її в патогенезі цього захворювання. -

2. В активній фазі захворювання відзначається вірогідне зниження рівня імунних комплексів, що циркулюють (ЦІК),

разом із змінами показників імуноглобулінів А, М, Є при вісцеральній формі ГВ, що супроводжується ураженням нирок, порівняно з іншими формами захворювання, що, певно,

пов'язане з споживанням їх, тоді як у фазу видужування

відзначається підвищення рівня ДІК-ів, що обумовлено

вимиванням і надходженням їх у кров'яне русло. Міра зниження ЦІК-ів відбиває міру активності патологічного процесу.

3. В активній фазі ГВ відзначається вірогідне підвищення показників тромбоксану і менш чітке підвищення простацикліну, співвідношення тромбоксану до простацикліну зміщено в бік тромбоутворення, що підтверджується змінами

гемокоагуляційних показників і найбільш виражені при абдомінальному і нирковому синдромах.

. 4. Введення в комплекс терапії плазмаферезу призводить

до зниження як рівня тромбоксану, так і простацикліну, проте співвідношення тромбоксан/простациклін змінюється в

антитромбічний бік, що свідчить про ефективність цього засобу лікування.

5. Проведений аналіз клінічних проявів, динаміки протікання, наслідків геморагічного васкуліту у дітей дозволив обгрунтувати робочу класифікацію, де передбачається виділення вісцеральної і невісцеральної форм захворювання, застосування якої спрямоване на більш ранню діагностику і профілактику прогресування ураження нирок. г ■

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ДИСЕРТАНТА В РОЗРОБКУ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Дисертантом здійснювалось обстеження дітей, хворих не геморагічний васкуліт, в умовах гематологічного відділення міської дитячої клінічної лікарні N 16 м. Харкова.

Самостійно виконувались такі дослідження: визначення рівня основних класів імуноглобулінів, ЦІК, показників простаноїдів, Автор проводив лікування хворих з використанням медикаментозних засобів, а також сеансів плазмаферезу та ї> дінамічне спостереження, виконав аналіз та математичну обробку отриманих результатів з використанням електронно обчислювальної техніки.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація викладена на 143 сторінках машинописною тексту і складається з вступу, 5 розділів, включаючи огля;

літератури, закінчення, висновків, практичних рекомендацій і бібліографічного вказівника, що вміщує 142 вітчизняних і 133 зарубіжних джерел. Робота ілюстрована 5 малюнками, 16 таблицями і 5 клінічними прикладами.

ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали і засоби дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено комлексне клініко-імунологічне обстеження 179 дітей віком від 1 до 15 років, хворих на геморагічний васкуліт. Всі діти, що спостерігалися, перебували на стаціонарному лікуванні в обласному гематологічному відділенні ДКЛ N 16 ( гол. лікар Т. В. Харченко ) в період з 1990 по 1993 роки. Контрольну групу склали 20 практично здорових дітей віком 2-14 років.

Окрім звичайних засобів дослідження, застосовувалися імунологічні засоби у динаміці захворювання ( в гострій фазі хвороби, на фоні проведення лікування, в період видужання ). При цьому проводилися кількісне визначення основних класів імуноглобулінів ( IgA, IgM, IgG ) в сироватці крові засобом радіальної імунодифузії по Manchini G. і співавт. ( 1970 ), а також вміст імунних комплексів, що циркулюють, в сироватці крові за допомогою преципітаційного засобу, запропонованого Haskova V. із співавт. ( 1978 ) в модифікації Гріневич Ю. А., Алфьороза Н. Н. ( 1981 ). Імунологічні дослідження виконані в імунологічній лабораторії кафедри дитячих хвороб N2 Харківського медичного університету ( зав. кафедрою - проф. А.

І. Сукачова ). '

Біосинтез простаноїдів вивчали в умовах in vitro шляхом кількісного визначення стабільних продуктів їх гідролізу-тромбоксану В2 ( ТхВ2 ) і 6-кето простагландіну Fia (6-кетоШТіа ) в плазмі крові радіоімунологічним засобом. Радіологічні дослідження проведені в радіоізотопній лабораторії Українського НДІ терапії ( директор - академік РАМН і АНУ Мала Л.Т. ).

Одержані: дані опрацьовували на ПЕОМ IBM PC/AT з використанням програмних пакетів dBASE III plus, FoxPro, SUPERCALK, StatGraph. Вірогідність різниці в даних визначалася за допомогою критерію Стюдента з рівнем значимості р < 0,05. Існування і характер зв'язку між окремими клінічними і лабораторними показниками виявлялася за допомогою коефіцієнту кореляції ( г ). Ступінь лінійного зв'язку показників оцінювався по мірі відміни г від 1, а вірогідність зв’язкучіо Р ( таблиця Р від г ).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вивчення клінічної картини у 179 хворих на геморагічний васкуліт показало доцільність розподілу їх на дві групи залежно від форми захворювання : невісцеральну, при якій провідним були шкіряний і шкіряно-суглобний синдроми, і вісцеральну, що включала комбінацію вищезазначених синдромів з ураженням внутрішніх органів (абдомінальний, нирковий синдроми). Виявлена незначна перевага кількості дітей з вісцеральною формою захворювання ( 103 - 57,5% ). Серед хворих здебільшого були діти дошкільного і шкільного віку. Значну різницю у частоті виникнення ГВ у зв'язку з статтю визначено у дітей раннього віку, де більше було хлопчиків (27 з 41). Ураження нирок спостерігали в кожному пятому випадку ГВ - у 32 хворих ( 18%). У ЗО хворих нирковий синдром розвивався на фоні абдомінального синдрому. Дані про частоту і характер ураження нирок, одержані нами, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Частота і характер ураження нирок у дітей, хворих на геморагічний васкуліт, з урахуванням їх віку і статі

Вік Стать Транзиторна мікрогематурія, протеїнонурія Гломеруло- нефрит Всьго

До хлопчики 4 (12,5%) 4

4 років дівчатка 3 (9,4%) 5 (21,9%)

4-7 хлопчики 2 (6,3%) 2 (6,3%) 4

років. дівчатка 5 (15,6%) 4(12,5%) 9 (40,6%)

7-12 хлопчики 2 (6,3%) 2

років дівчатка 3 (9,4%) 5(15,6%) 8 (31,2%)

12-15 хлопчики 1 (3,05%) 1

років дівчатка 1 (3,05%) 1 (6,3%)

Всього 19 (59,5%) 13 (40,5%) 32

Як показали наші дослідження, в активній фазі хворобі до початку лікування виявлено вірогідне підвищення рівні тромбоксану в плазмі крові у всіх хворих на ГВ ( р < 0,01 ) позг залежністю від форми захворювання у порівнянні з контрольно» групою ( табл. 2 ).

Найбільш високий рівень тромбоксану, майже в п'ять разів вище норми, був у хворих з наявністю ураження нирок (III група). У даної групи хворих також відзначалося підвищення вмісту простацикліну ( р <0,01).

Таблиця 2

Рівні тромбоксану і простацикліну в плазмі крові хворих на геморагічний васкуліт залежно від форми захворювання в гострий період ( М ± т )

Група хворих ТхВ2, пг/мл б-КЄТО-ШГіа, пг/мл ТхВг/6-ксто- ПГРіп

І-з невісцеральною формою ГВ (п=21) @ 127,4 ± 12,9 40,3 ± 4,2 * 3,16 ± 0,65

ІІ-з вісцеральною формою без ураження нирок ГВ (п=24) @ 156,3 ±13,7 43,8 ± 3,7 * 3,57 ± 0,61

ІН-з вісцеральною формою ГВ з ураженням нирок (п=13) @ 300,0 ± 18,4 @ 73,1 =ь 6,9 @ 4,10 ± 0,64

Здорові діти (п~20) 64,1 ± 8,3 41,5 ± 4,3 1,54 ± 0,36

@ - р < 0, 01 у порівнянні з контрольною групою

* - р < 0, 05 у порівнянні з контрольною групою

Очевидно, збільшення біосинтезу простацикліну ендоелієм судин є відповіддю на активацію вироблення тромбоксану тромбоцитами, а не тільки відбиває міру ушкодження ендотелію. В той же час у хворих, що обстежувалися, з ураженням нирок (ІДІ групи) рівень простацикліну залишався в межах рівня контрольної групи (р< 0,05).

Практично в усіх хворих у гострий період хвороби відзначалося зміщення співвідношення рівня тромбоксану до простацикліну в бік тромбоутворення (р < 0,05), що зумовлено

значним підвищенням біосшгтезу тромбоксану в відповідь на ураження ендотелію імунними комплексами. Найбільш високим це співвідношення було у хворих з ураженням нирок (див.табл.2).

Нами було виявлено, що в гострий період хвороби відзначається наявність тісної прямої залежності ( г=0,82 ) між вираженням клінічної картини та рівнем тромбоксану в плазмі крові, що зображено на малюнку.

600

ьЧОО

аг к

и» 200 4 а

'ІЗ РІ р.

о

2 3 4 5 6 7

К/тініїш.і прояви. баліа)

О

■ Малюнок. - Кореляційна залежність між рівнем тромбоксану в плазмі крові та вираженням клінічної картини у дітей з геморагічним васкулітом в активній фазі.

Як показали наші дослідження, в активній фазі хвороби до початку лікування вірогідне підвищення рівня ЦІК (р < 0,05) відзначалось у сироватці крові хворих на ГВ з невісцеральною і вісцеральною формами без ураження нирок.

На наш погляд і з врахуванням літературних відомостей (Ігнатова М. С., Вельтищев Ю. Є., 1989 р.) при цьому, очевидно, ЦІК фіксуються на ендотелії судин нирок, викликаючи руйнування ендотелію, що. посилює функцію тромбоцитів і призводить до підвищення синтезу тромбоксану, що, в свою чергу, викликає тромбоутворення В дрібних судинах.

Відсутність підвищення рівня ЦІК було у хворих з ураженням нирок. У тих хворих з цієї групи, у яких розвився гломерулонефрит в активній фазі захворювання, відзначалося

віть зниження рівня імунних комплексів, що циркулюють ібл. З ).

Дані порушення клінічно проявляються в вигляді морагічного висипання на шкірі і внутрішніх органах, зладами мікроциркуляції.

. Таблиця З

Рівень ЦІК в сироватці крові у дітей з різноманітними >рмами геморагічного васкуліту в гострий період захворювання М ± т )

Група хворих Рівень ЦІК (ум.од.) :

І ( п = 21 ) 108,3 ± 23,8 *

II ( п = 24 ) 112,3 ± 17,1 @

ІП( п = 13 ) 63,1 ± 8,4

НОРМА 48,4 ±4,2

@ - р < 0,01 у порівнянні з контрольного групою

* - р < 0,05 у порівнянні з контрольною групою

Така інтерпретація змін рівня ЦІК пояснює відсутність ірогідного підвищення І^А і що було нами виявлено у дітей і вісцеральною формою геморагічного васкуліту з ураженням ирок, що, певно, пов'язане із відкладенням імунних депозитів у ирковому мезангії. В літературі маються відомості про иявлення у мезангіях нирок імунних комплексів, що містять gA і у дітей з нирковим синдромом при ГВ (Ліше^е іі.С., 991; О'Бої^Ьие 1992).

Застосування адекватної комплексної терапії, що включає южим, гіпоалергенну дієту, дезагрегантні препарати, іазодилетатори, десенсибілізуючі засоби, гепарин і віжезаморожену плазму, при виражених змінах в системі сідання крові призводить до позитивних зрушень біосинтезу гростаноїдів ( табл. 4).

У фазі видужання відзначалася нормалізація показників ,’ромбоксану і простацикліну у всіх хворих, за винятком дітей, у їких мало місце ураження нирок. У даної групи хворих зідзначалося вірогідне ( р < 0,05 ) підвищення рівня

громбоксану! Проте воно компенсувалося таким рівнем іростацикліну, при якому співвідношення ТхВг/б-кето-ПГТіа істотно не відрізнялося від норми. ' . "

При аналізі результатів дослідження вмісту тромбоксану кожного конкретного хворого в фазі видужання виявле підвищення рівня тромбоксану у хворих не тільки з нирков синдромом, а також у 8 ( 13,8% ) хворих з іншими форма: геморагічного васкуліту, у яких відзначався за дани: катамнезу рецидив захворювання.

Таблиц.!

Рівні тромбоксану і простацикліну в плазмі крові хвор на геморагічний васкуліт у залежності від форми захворюванш фазі видужання ( М ± т )

Група хворих ТхВ2, пг/мл б-кето-ПГТхсі, пг/мл ТхВг/6-кето пгг1а

І-з невісцеральною формою ГВ (п=21) 72,2 ± 8,9 44,1 ± 4,3 1,63 ± 0,3(

П-з вісцеральною формою без ураження нирок ГВ (п=24) 78,4 ± 9,1 39,7 ± 4,1 1,97 ± 0,4;

ПІ-з . вісцеральною формою ГВ з ураженням нирок (п=13) @ 104,1 ± 9,8 48,4 ± 4,7 2,15 ± 0,4:

Здорові діти (п=20) 64,1 ± 8,3 41,5 ± 4,3 1,54 ± 0,3(

. @ - р <0,01 у порівнянні з контрольною групою

У 43 хворих, серед яких у 4 хворих була невісцералі форма захворювання, у 21 - вісцеральна форма ГВ без уражен нирок і у 18 - вісцеральна з ураженням нирок, проводиж лікування засобом плазмаферезу ( ПФ ). Показаннями проведення ПФ були : висока міра активності патологічні процесу, протікання, що рецидивує, розвиток нефри

їфрактерність до медикаментозної терапії, що проводилась ініше по розробленій нами схемі. На основі 10-річного досвіду ікування дітей, хворих на геморагічний васкуліт, ми розробили ^ективну схему комплексного, послідовного призначення едикоментозних засобів: як базисну терапію використали

езагрегантні препарати - курантил ( дипіридамол), азоділетатори - папаверин, нікотинова кислота, еуфілін, есенсибілізуючі засоби. При наявності змін у системі зсідання рові, за даними аутокоагуляційного тесту, в терапію вводили нтикоагулянти - гепарин. При неефективності гепаринотерапі'і астосовували свіжезаморожену плазму, як донатор антитромбіну

II.

Дослідження рівнів простаноїдів проводилися під час іершого, другого і третього сеансів плазмаферезу, до проведення еансу ПФ і після закінчення процедури ( табл. 5 ).

Таблиця 5

Динаміка показників тромбоксану і простацикліну в їлазмі хворих на геморагічний васкуліт при лікуванні засобом їлазмаферезу ( М ± т )

Група хворих ТхВ2, пг/мл 6-кето-ПГГ1а, пг/мл ТхВ2/6-кето- ШТ1а

до плазмаферезу ( п = 38 ) @ 274,6 ± 15,7 @ 67,4 ± 5,3 # 4,07 ± 0,28

після плазмаферезу ( п = 38 ) * # 92,6 ± 9,3 * 44,1 ± 4,9 @ * 2,09 ± 0,21

контрольна група ( п = 15) 122,6 ± 6,1 38,1 ± 2,4 3,22 ± 0,18

@ - р < 0, 01 у порівнянні з контрольною групою

* - р < 0, 01 у порівнянні з попереднім дослідженням

# - р < 0, 05 у порівнянні з контрольною групою

В даній групі дітей ,що обстежилися, мало місце вірогідне зниження рівня тромбоксану В2 після проведення сеансів плазмаферезу ( р < 0,01 ), вірогідно знижувався також рівень простацикліну ( р< 0,01 ). В той же час у цих хворих

,, .співвідношення ТхВг / 6-кетоПГГіа знижувалося і вірогідно відрізнялося від конкретизованої норми, що дозволяє говорі ,,дро зміни в системі простаноїдів у бік антитромбоутворен Рівень же тромбоксану внаслідок проведення сеан плазмаферезу знижувався майже в 3 рази, проте залиша: . підвищеним ( р < 0,05 ).

' ' Аналіз одержаних результатів показав вірогі,

підвищення рівня ЦПС після проведення першого сеаі плазмаферезу у порівнянні з вхідними показниками, розцінювалося нами як "вимивання" імунних комплексів судинної стінки за час проведення сеансу ПФ і підтверджувал підвищенням їх рівня (р < 0,05) у більшості хворих дітеі 67,4%). По закінченню другого, третього сеансів плазмафер виявлено зниження рівня ЩК у порівнянні із вхідним (р < 0,( Ми вважаємо, що така динаміка < рівня ЦПС після другого третього сеансів ПФ зумовлена елімінацією ЦПС з органі! разом із плазмою, тобто відбувається процес "очищення організму від імунних комплексів. В цей же час клінічний с' хворих істотно покращувався.

Як видно з наведених, вище даних, плазмаферез вияв, чіткий терапевтичний ефект у дітей із геморагічним васкуліті діючи на різноманітні ланцюги патогенезу даного захворюван: Разом із тим, враховуючи ймовірність не тільки безпосеред побічних явищ, таких як порушення центральної гемодинам: за рахунок ексфузії вазоактивних речовин з плазмою, розвиг синдрому "рикошету", але і більш віддалених, обумовлеї елімінацією не тільки патологічних, а також важливих } життєдіяльності субстратів, плазмаферез застосовувався на лише при недостатній ефективності згаданих вище засо терапії ГВ. . ,

Таким чином, проведені дослідження виявили зна зміни рівня показників у системі простаноїдів і вивчен імунологічного статусу у хворих на геморагічний васкуліт гострій фазі захворювання, що залежать від фор захворювання. Виявлені зміни тромбоксану і простацикліщ наслідком ушкодження ендотелію судин мікроциркуля імунними комплексами у дітей, хворих на геморагічї васкуліт.

,, ВИСНОВКИ

1. При геморагічному васкуліті у дітей спостерігают: значні істотні зміни біосинтезу простаноїдів, що свідчить і

часть цих фізіологічно активних з'єднань у механізмі розвитку іхворювання поряд зі змінами імунологічного статусу і оагуляційного потенціалу.

2. Найбільш виражені зміни в системі простаноїдів у игляді підвищення рівня тромбоксану і зміщення піввідношення тромбоксану до простацикліну в бік ромбоутворення відзначаються при вісцеральній формі ГВ з раженням нирок, що дозволяє використати дане піввідношення, як критерій ризику розвитку ниркового индрому при ГВ.

3. При комплексній ефективній терапії геморагічного іаскуліту у дітей відзначається позитивна динаміка біосинтезу іростаноїдів.

4.Визначення в динаміці співвідношення тромбоксан

простациклін дозволяє оцінити ефективність лікування* що іроводиться. .

5. Засіб лікувального плазмаферезу виявляє сприятливий їфект на рівень ЦІК, коагуляційний потенціал, а також систему іростаноїдів, що дозволяє вводити- сеанси плазмаферезу в комплекс терапії хворих на геморагічний васкуліт при наявності тевних показань.

6. Клінічне видужання при геморагічному васкуліті ;упроводжується нормалізацією рівнів тромбоксану і тростацикдіну. У хворих на ГВ з ураженням нирок не їідбувається нормалізація рівня тромбоксану.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При діагностиці, прогнозуванні захворювання і

призначенні лікування у дітей із геморагічним васкулітом слід виходити з того, що в розвитку патологічного процесу важливу роль відіграють порушення в імунологічному статусі, гемокоагуляційній системі, а також у системі простаноїдів, спрямовані в бік тромбоутворення. : -

2. З метою раннього вияву ураження нирок треба користуватися робочою класифікацією, в якій передбачається виділення вісцеральної форми, при якій спостерігається це ускладнення.

3. Для виявлення групи ризику по розвитку ниркового синдрому треба використати критерій, яким є співвідношення тромбоксану до простацикліну.

4. Для оцінки ефективності лікування , що проводить

цей показник треба визначати в динаміці на фоні терапії, з проводять. ,

5. Низький рівень ЦІК-ів в гострій фазі захворював треба розглядати як результат споживання їх в ендотелії суд: що є показником міри активності процесу.

6. При проведенні лікування дітям із ГВ треба вводі сеанси плазмаферезу в комплекс терапії при наявності показі у них.

Перелік робіт, що опубліковані за темою дисертації :

1. Методы ранней диагностики и лечения поражег почек при геморрагическом васкулите у детей. //Новые аспек диагностики заболеваний в детском возрасте: Сб. науч. тр Харьков, 1992.- С. 132- 136 (Соавт. - Сукачева А.И., Сокол< В.А., Судаков А.Н.)

2. Оценка эффективности лечебного плазмафереза

комплексной терапии геморрагического васкулита детей.//Современные проблемы клинической педиатрии: I

науч. тр. - Харьков, 1994.- С. 42 - 47 (Соавт.- Ларичева Л. Усатов С.В., Саратов В.Н.) - ...

3. Состояние тромбоксан-простациклиновой системы крс при геморрагическом васкулите у детей на фоне , современн методов терапии. //Современные проблемы клиничес* педиатрии: Сб. науч. тр.-Харьков, 1994.- С. 52- 55.

4. Состояние системы простаноидов у детей геморрагическим васкулитом. //Вестник проблем современЕ медицины: Сб. науч. тр. - Харьков, 1995.- N2.- С.124 - 128.

Аннотация

Мищенко И.В. "Состояние тромбоксан-простациклинов системы у детей, больных геморрагическим васкулитом на фс современных методов терапии"

Диссертация на соискание ученой степени кандидг медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрі Харьковский государственный медицинский университ Харьков, 1995. ,

В работе приведены результаты исследования состоян системы простаноидов у детей, больных геморрагическ:

іскулитом, а также динамика ее при применении в комплексе :рапии плазмафереза. Выявлены значительные изменения в істеме простаноидов, которые зависят от формы гморрагического васкулита. Установлена возможность рогнозирования поражения почек по соотношению уровней эомбоксана к простациклину. Показана эффективность рименения плазмафереза в комплексной терапии зморрагического васкулита у детей.

Ключові слова: геморагічний васкуліт, тромбоксан, ростациклін, плазмаферез.

STATE OF THROMBOXANE-PROSTACYCLIN SYSTEM IN IHILDHOOD SCHONLEIN-HENOCH PURPURA AND DURING

'HE USE OF PLASMAPHERESIS

Dissertation for competition for the academic degree of andidate of medical sciences in speciality 14.01.10 - Pediatrics, Kharkov State Medical University, Kharkov, 1996.

The purpose of the study was to investigate the biosynthesis if thromboxane, a potent vasoconstrictor and platelet agonist and >rostacyclin, a vasodilator and platelet antagonist in children with ichonlein-Henoch purpura. Biosynthesis of thromboxane and vrostacyclin in systemic circulation was significantly elevated in the Lcute phase of the disease and correlated with the degree of clinical lymptoms. The enhanced thromboxane formation was highest in mtients with nephritis and can be used as a prognostic factor of the lamage of kidneys. The use of plasmapheresis reduced thromboxane 'ormation and it may be used as a original treatment method in mtients with Schonlein-Henoch purpura.