Автореферат и диссертация по медицине (14.03.01) на тему:Анатомия хвостатого ядра и скорлупы головного мозга человека в системе топографоанатомических координат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОШІ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Чернов Олександр Леонідович

Анатомія хвостатого ядра га шкаралупи головного мозку людини в системі топографоанатомічних координат

14.03.01. - НОРМАЛЬНА АНАТОМІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ХАРКІВ - 1995

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі оперативної хірурги та топографічної анатомії Харківського державного медичного університету.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

академік MAI антропології Бурих Михайло Прокопович;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

член-кореспондент MAI антропології Масловськнй Сергій Юрійович;

доктор медичних наук, професор Вовк Юрій Миколайович;

Провідна організаїця: Українська стоматологічна академія, м. Полтава.

Захист відбудеться 1996 року о ^ годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 02.38.03 Харківського державного медичного університету ( 310022, м. Харків, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомишся в бібліотеці Харківського медичного університету (310022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розіслано " УЇІИ ^ 1995 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор

Сорокіна І. В.

Актуальність проблеми

Бурхливий розвиток функціональної та стереотаксичної нейрохірургії призвів до видатних теоретичних та практичних результатів. Тільки завдяки стереотаксичному методу стали можливі оперативні втручання па глибоких підкорково-стовбурових структурах мозку людини, раніше цілком недоступні для нейрохірурга (Капдель Э.И., Арутюнов А.И., 1969;

Бехтерева Н.П., 1972; Абраков Л. В., 1975; Васин Н.Я., Гроховский Н.П., 1980; Ромоданов А.П., Лапоногов O.A., 1991; Spiegel E., Wycis H., 1952; Hallervorden J., 1955; Talairach J., David M., Toumoux J., 1957; Cooper I.S., 1962; Bancaud J., 1965 та ін. ).

Найшнрше стереотаксичпі операції застосовують для лікування поразок екстрапірамідної системи; паркінсонізму (Кандель Е.И., 1965 та ін.), торсійної м'язовоії дистонії, дитячого церебрального паралічу (Васин

Н.Я., Сафронов В.A., Шабалов В.A. 1981 та ін.), спастичної кривошиї (Лапоногов O.A., 1991 та ін.). За допомогою цього методу можна руйнувати глибинні внутрішньомозкові пухлини (Pecker I., Scarabin I., Brucher І., 1979 et al.), клінірувата внутрішньочерепні аневризми (Скрябин В.В., Сакович В.П., 1980 та ін.), переборювати больові спндроми (Гроховский Н.П., Васин Н.Я., 1980 та in. ), проводити діагностичні біопсії (Вавилов C.B., Пересудов В.В., 1981 таін.)з мінімальною операційною травмою.

Подальший розвиток функціональної та стереотаксичної нейрохірургії передбачає поглиблеїшя теоретичних знань з анатомії головного мозку людини, вивчення ного глибинних утворень.

Одним із перших вчених, що зайнявся складанням топографічних карт структур головного мозку людини для проведения оперативних втручань, був вітчизняний анатом Зернов Д.М.(1896). Дослідженню анатомії головного мозку в системі координат присвячені праці вітчизняних (Короткевич М.С., 1950; Габузов A.H., 1958; Дронин М.С., 1964;

Шестерпиков Е.Н., 1972; Вакошок Н.И., 1979; Масловский С.Ю., 1986 та ін.) та зарубіжних вчених (Spiegel E., Wycis H., 1952; Schaltenbrand G, Bailey P.,

-21959; Talairach J., David М., Tounoux P. ct al.). Проте, незважаючи на те, що за багато років внвчешія накопичено величезний фактичний матеріал про морфологію та функціональну організацію мозкових утворень, дослідження, присвячені індивідуальним, статевим та віковим особливостям структур кінцевого мозку людини з використанням стереотаксичних координат нечисленні ( Яцук С.Л., 1971; Наумова Е.А., 1991; Шевцов A.A.,

1994 та ін.) та актуальні.

Можливості стереотакснчного методу в ефективному лікуванні тяжких захворювань центральної нервової системи істотно зростають при використанні новнх методів медичної діагностики. До клінічної практики вже міцно ввійшли методи, що грунтуються на інфрачервоній томографії, ультрасонографії, комп'ютерній та ЯМР-томографіі, що дозволяють одержати зображення органів та частіш тіла (Кандеяь Э.И., 1981;

Алексіша Л.А., 1983; Лаіщов В.П., 1983; Лихтерман Л.Б., 1983;

РабкинИ.Х., 1983; Мухарлямов Н.М., 1987; Ambrose J.,1973; Alfidi R., Haada J., 1977; та ін.). Однак, поширене впровадження сучасних методів діагностики переконує, що отримані в результаті дослідження дані, їх оцінка та тлумачення потребують когерентної системи визначення положення анатомічної структури у просторі. Виникає необхідність у співставленні та виявленні взаємозв'язку топографічної анатомії з зображенням, одержаним за допомогою нових методів візуалізації (Верищашн Н.В.; Брагина Л.К., Вавилов С.Б., 1980 та ін.).

Один із можливих напрямків у вирішенні даної проблеми пов'язаним з використанням універсального топографічного підходу до вивчення тіла людини (Бурих М.П. 1991, 1993). Ця нона анатомічна концепція побудована за принципом моделі земної поверхні в снсіемі топографічних координат стосовно до окремих частіш тіла людини.

Знання анатомії людини, а зокрема базальшіх структур головного мозку, в системі координат відповідно до топографічної сітки меридіанів та

паралелей, дозволяють виявптії кореляцію між зображенням та анатомічним зрізом, отриманих у задаїшх площинах.

Вище викладене дозволило сформолговата мету та задачі дослідження.

Мета роботи

Визначити положення хвостатого ядра та шкаралупи в системі топографічних координат та виявити закономірності морфометричпих параметрів даних ядер від впливу факторів, що визначаються при житті (статі, віку, довжшпі міжспайкової лінії, анатомічної диссиметрії та чсрешпіх індексів).

Основні завдання роботи

1. Провести морфометричні виміри хвостатого ядра та шкаралупи в системі топографічних координат з урахувашіям статі, віку, анатомічної диссиметрії та черепних індексів.

2. Виявити закономірність зміни морфометричних параметрів хвостатого ядра та шкаралупи в залежності від довжшш міжспайкової лінії в системі координат.

3. На підставі отриманих результатів скласти схеми індивідуальної анатомі'июї мінливості, вікової та статевої варіабельності досліджуваних сірукіур.

•І. Створити аксонометричні моделі хвостатого ядра та шкаралупи в топографічній системі коордтпіат.

Наукова новизна

Вперше представлена анатомія базальних ядер кшцевого мозку людини в топографічній системі координат з урахуванням індивідуальної анатомічної варіабельпос іі.

Вивчені морфометричні параметри хвостатого ядра та шкаралупи при різних значеннях штеркомісуральної лінії, їх залежність від віку, статі, форми черепа та анатомічної диссиметрії.

Розроблені схеми індивідуальної, вікової та статевої анатомічної мінливості, створені аксонометричні моделі ядер, що вивчалися в системі топографоанатомічних координат.

Зроблена спроба переходу від візуального опису ядер до графічного моделювання форми й обсягу хвостатого ядра та шкаралупи з урахуванням факторів, що вивчалися. Отримані координати крапок-мішеней хвостатого ядра та шкаралупи дозвоволяїоть проводити багатий вибір для селекпгвного наведення на задану ділянку структури, що оперується.

Теоретична та практична значимість роботи

Наведений в дисертації фактичний матеріал про лінійні параметри, форму, обсяг, координати хвостатого ядра та шкаралупи мозку людини з урахуванням вікового аспекту, статевого диморфізму, черепних індексів, анатомічної диссиметрії може використовуватись у нейрохірургічнії'! практиці для уточнення розрахунків найбільш раціонального доступу до стерсотаксичної мети та максимальної точності наведення виборчої дії на задану діляїшу структури, що оперується.

Схеми та аксонометричні моделі хвостатого ядра та шкаралупи мозку людигаї можуть бути використані як посібники в навчальному процесі на кафедрах анатомії людини, нервових хвороб, нейрохірургії прн вивченні індивідуальних вікових та статевих особливостей центральної нервової системи, а також для дослідження фізіології та патології екстрапірамідної системи.

Положении, що шіііосн іьсіі на захист

1. Незначні й поступові зміни форми хвостатого ядра та шкаралупи, велика кількість варіантів, зміна їх конфігурації та положення в системі координат, що визначаються візуально не є достатньо досконалими, та можуть бути замінені графічним моделюванням з урахуванням впливу факторів, що визначаються прижиттєво.

-5-

2. Індивідуальна анатомічна мінливість хвостатого ядра підпорядкована достовірному впливу наступних факторів: довжина

інтеркомісуральної лінії (41-56,9%), вік (24,2-41,8%), стать (13,1-19,7%), поперечно-повздовжній вказівник (2-13 %).

3. Індивідуальна анатомічна мінливість шкаралупи підпорядкована достовірному впливу наступних факторів: довжина міжспайкової лініі (32,8-51,8 %), вік (24,2-41,8 %), стать (6,4-13,4 %).

4. Топографоанатомічні координата центральної частіш шкаралупи та голівки хвостатого ядра відрізняються достовірною стабільністю та можуть забезпечити необхідну точність наведення на мішень при оперативних втручаннях.

Публікації'

За матеріалами дисертації опубліковано 7 друкованих праць,одержано З посвідчення па раціоналізаторські пропозиції.

Апробація роботи

Основні положеіпгя дисертації доповідалися та обговорювалися на: XVI Congress of the Polish Anatomical Society (Olsztyn, Poland, 1993), 2-й Всеросійській конференції (Саратов, 1993), І Націольному Конгресі анатомів, гістологів та ембріологів та топографоанатомів України (Іпаїїо-Франківськ, 1994), спільному засіданні кафедр оперативної хірургії га топографічної анатомії, анатомії людини, патологічної анатомії, загальної хірургії та нейрохірургії Харківського державного медичного університету (Харків, 1995).

Впровадження наукових досягнень

Наукові результати дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах: нормальної анатомії, оперативної хірургії та топографічної анатомії, нервових хвороб та нейрохірургії Харківського державного медичного університету, в практичну діяльність

нейрохірургічшіх відділень Обласної клінічної лікарні м. Харкова та ХМЛШМНД ім. проф. Мещанінова А.І.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація викладена на 167 сторінках. Праця складається з вступу, огляду літератури, розділу, що характеризує матеріал та методи досліджеїшя, розділу опису отриманих результатів, їх обговореїшя (4 розділи), висновків та додатку. Вказівник літератури включає 165 робіт, в тому числі 131 вітчизняних та 34 зарубіжних публікації!. Дисертація ілюстрована 74 малюнками (17 фотографіями), 14 графіками та 59 таблицями.

Особистий внесок дисертанта

Пошукачем самостійно відпрацьована власна методика набору та фіксації трупного матеріалу, та виготовлення серійних зрізів головного мозку людіпш (рацпропозиція №7 8, від 15.06.1995 р.), проведена морфометрія, статистична обробка одержаних цифрових результатів, створені схеми анатомічної мінливості та аксонометричні моделі ядер, що вивчались.

Матеріали та методи досліджень

Результати даного дослідження базуються на даних, отриманих ири вивчешіі 100 препаратів, виготовлених із півкуль великого мозку людини. Набір трупного матеріалу проводився на базі морга ОБСМС м. Харкова, від трупів чоловічої (ЗО) та жіночої (20) статі віком від 22 до 89 рокіп, причина смерті яких не була пов'язана з патологією централі,ної нервової системи.

Вилучення головного мозку проводилось під час планової секції, переважно протягом доби з моменту смерті, до появи виражених макроскопічних трупних змін. Після вилучення мозок розміщували у транспортному контейнері з 5 % розчином формаліну,насиченого повареною сіллю, що забезпечувало плавучість препарату та зменшення

усадки. На етапі набору трупного матеріалу до протоколу досліджеіпш вносились: паспортні дані трупа, причина та дата смерті, дата розтину та номер протоколу розтину. Матеріал для дослідження був розподілений з урахуванням віку та статі (табл. 1). Відповідно до рекомедаціі Семенової Л. К. (1970), були сформовані 7 вікових груп, починаючи з 21 року та старші, з 10-річним інтервалом.

Таблиця 1. Розподіл матеріалу за віком та статтю.

Стать Вік

21-30 31-40 41-50 51-60 61-70 71-80 81та>

Чоловіча 8 10 12 8 10 6 6

Жіноча 4 4 4 8 6 8 6

Для виявлення залежності форми, розмірів та топографії базальних

структур головного мозку від краніальїпіх орієнтирів вивчались краніометричні ознаки. На трупі до розтину черепної коробки, за допомогою товщинного цігркуля проводилось вимірювати довжтпі, ширіпш та висоти мозкового черепу. Окружність голови визначалась металевою стрічкою. Отримані при краніометрії абсолютні розміри мозкового черепу використовувались для визначення чсрешюго вказівника (індекса), який являє собою відсоткове співвідношення між розмірами черепа (ІІсІ/.іи* А., 1X42). Розподіл матеріалу з урахуванням черепних індексі», згідно з класифікацією Магііп Я., (1928), викладено в табл. 2.

Табшщя 2 .Розподіл матеріалу з урахуванням черепних індексів.

Черепний індекс Форма черепа Кількість

Поздовжньо-поперечний Долихокрап 4

Поздовжньо-поперечний Мезокран 24

Поздовжньо-поперечний Брахікран 72

Висотно-поздовжній Хамекран 12

Висотно-поздовжній Ортокран 28

Висотно-поздовжній Гипснкран 60

Висотпо-широтшій Тапеґшокран 34

Висотно-широтний Метріокран 48

Висотпо-ппгротний Акрокран 18

З метою максимального збереження природних топографо-анатомічних співвідношень при виготовленні анатомічних препаратів була відпрацьована методика фіксації та обробки головного мозку, що дозволяє одержати у відносно невеликий строк кількість матеріалу, необхідного для отримання статистично достовірних даних (рацпропозиція №7 від

15.06.1995 р.).

Мозок обережно вилучали з транспортного контейнеру з 5 % розчином формаліну, насиченого повареною сіллю, та занурювали на 1 добу у ємкість з аналогічним розчином. Густина консерванту відповідала густині мозкової тканини, що забезпечувало плавучість препарату. Для попередження можливої деформації при зануренні мозку в міру його ущільнення, через полюси лобових долей та довгастий мозок попередньо продівали товсті нитки, які гарантували завислий стан препарату. Через добу концентрацію формаліну у розчині збільшували до 10 % та витримували мозок 5 діб. Після 6-денної фіксації досягався необхідний ступінь ущільнеїшя препарату. Мозок вилучали з розчину та за допомогою гільйотинного ножа (рацпропозиція №8 від 15.06.1995 р.) розсікали на дві гемісфери. Застосувати ріжучого полотна, виконаного у формі "ластівчиного хвоста" додатково фіксувало препарат під час руху ножа, що дозволяло зробити розтин точно по середній лінії з мінімальною деформацією препарату. Після цього з мстою зменшення ваги та обсягу, півкулі головного мозку клали на медіальну поверхню та гільйотинним ножем вирізам потиличну долю, полюси лобової долі та невелику ділянку кори коїтекситально-сагітальної області. Потім препарат знову поміщали у ємкість з 10% розчином формаліну, де він експонувався 5 днів.

Безпосередньо перед проведенням серійних зрізів мозок вилучали з формаліну, відмивали у проточній воді, видаляли судини та м'яку оболонку. На медіальній поверхні півкулі мозку проводили лінію, що з'єднує передано (СА) та задню (СР) комісури, та вимірювали довжину міжспаіікової лінії. Значення лінії СА-СР відповідало відстані між заднім краєм передньо»

спайки та переднім краєм задньої шайки (Amador L., 1959). Довжина лінії коливалась від 20 до 27 мм, у зв'язку з чим матеріал було розподілено на 8

груп з інтервалом 1 мм (табл. 3).

Табл. 3. Розподіл матеріалу з урахуванням довжини міжспайкової лінії.

Довжина лінії СА - СР (мм)

Група 20,0- 20,9 21,0- 21,9 22,0- 22,9 23,0- 23.9 24,0- 24,9 25,0- 25.9 26,0- 26,9 27,0- 28,0

Кількість 6 16 16 24 18 8 10 2

Через середину міжкомісуральної лінії проводили перпендикуляр, поглиблений у вигляді насічки скальпелем. Охолодження матеріалу проводилось до моменту кристалоутворення, що визначалось візуально. Для отримання пошарових зрізів головного мозку використовували спеціальний пристрій (рацпропозиція № 9 від 15.06.1995р.). Лінія СР-СА та перпендикуляр до цієї лінії, позначені на застиглому препараті, сполучались з координатною системою пристрою, в такому положенні препарат фіксовано. Для нарізки препарату використовували дугову пилку, ріжучий край якої - це лінійно загострене ножівкове полоттю з інструментальної с галі. Зріз одержували шляхом пилячих рухів з мінімальним тиском на препарат, ковзаючи ріжучим краєм пилки по вертикальних стійках вище описаного пристрою. Зріз, одержаний в такому положенні препарату відповідав нульовій горизонтальній площині. Після переміщення пересувного столика на 3 мм, що визначили за міліметровою шкалою каркасу, робили наступний зріз. Кожний зріз маркувався індексом, що складається з 2 символів: номера та знака "+" або Нумерація

починається з нульової горизонтальної площини. Додатні номери мали зрізи, розташовані витне площини, прийнятої за нуль, від'ємні - нижче. Для отримання зрізів головної о мозку в системі координат під кутом 30, 60, 90, 120 і 150 градусів до сагіталмюі вісі за описаною раніше методикою виготовляли зріз, що відповідав нульовій горизонтальній площині. За допомогою транспортиру наносили кутову розмітку. Потім препарат укладали нульовою площиною на здімну підставку, поєднували розмітку та

проводили вертикальний зріз. Тонкі платівки мозкової тканини, одержані в процесі роботи укладали на предметні скельця відповідного розміру.

Для посплеїшя контрастування ядерних утворень використовували спосіб забарвлення за Amador L. (1959).

Отримана під час досліджень серія зрізів півкуль головного мозку, розташована в системі координат, вважається найбільш поширеною у стереотаксичній нейрохірургії. За початок координат прийнята крапка, що лежить на середшіі міжкомісуралььої лінії. Нульова горизонтальна (Ох;Оу;) та сагітальна (Oz;Oy;) площини проходять через ліпно СА-СР, нульова фронтальна (Oz;Ox;) - через 1/2 ії довжини. Для вивчення морфометричшгх параметрів базальних структур використовували топометр-присгрій для вимірювання лілійних та кутових величин методом прямої планометрії (Бурих М.П., 1988). За допомогою контактного копіювання параметри хвостатого ядра та шкаралупи, із збереженням топоірафоанатомічішх співвідношень в системі координат переносились па міліметровий папір та документувались. На анатомічному зрізі, через кожні 3 мм по сагітальній вісі (Оу;), визначалась ширина ядра (у фронтальному напрямку-Ох;) та координата центральної точки. Вибір даних параметрів продиктований їх практичною значущостю: ширина ядра відповідає діаметру оссредка кріодеструкції, координата центральної точки є центром стереотаксичної мішені. Координатні значення центральних точок через 3 мм на всіх зрізах та ширина ядра, відповідно до кожної точки, істотно розширять можливості стереотаксичного впливу па різні ділянки структури, що опсрусться.

Додатково для кожного базального ядра проводилось визначення ширшш та координати центру структури ио лінії, проекції! площини меридіанів ЗО, 60, 90, 120 градусів.

Результата дослідження підлягали статистичному аналізу за загальноігрийнятимп методиками. Достовірність впливу факторів, що

вивчаються, визначалась методом дисперсійного аналізу (Плохинскнй H.A., 1978, 1980).

Результати дослідження та їх обговорення

При дослідженні в більшості випадків хвостате ядро зберігало регортоподібпу форму, проте була помічена різна протяжність цієї формації, більша кількість варіантів співвідношення довжини, ширини різних відділів ядра: голівки, тіла та хвоста.

Форма голівки ядра змінювалась від ідеально круглої до овальної і навіть серпоподібної з різгаїм ступенем та напрямком вдавлення. Місце переходу голівки ганглія в тіло в багатьох випадках було не виражене. Форма тіла ядра плавно змінювалась від довгої та тонкої до товстої й короткої. Найбільша індивідуальна мінливість була виявлена при вивченні форми та топографії хвоста. Незначна та поступова зміна форми хвостатого ядра і шкаралупи, велика кількість варіантів, зміна їх конфігурації та положення в системі координат створюють об'єктивні труднощі з формуванням чітких та достовірних критеріїв, необхідних для створення класифікацій.

Опис форми мозкових структур у вигляді складіпіх геометричних фігур мас суб'гк пінний характер. У даній роботі здійснено спробу переходу від пі іуллі.иоі о опису форми ядер до чіткого математичного моделювання з урахуванням впливу факторів, які вивчаються. Координатні значення меж ядер з кроком 3 мм дозволяють достовірно реконструювати форму хвостатого ядра та шкаралупи.

Топографія базальних ядер кінцевого мозку людини вивчалась на горизонтальних зрізах із визначенням полярних та прямокутшіх координат. На всіх зрізах, через кожні 3 мм вздовж сагітальної вісі, визначалась ширтпіа структури у фронтальному напрямку та координати центральної точкн ядра.

Для наочності положення хвостатого ядра та шкаралупи в системі тоиографоанатомічних координат з урахуванням впливу індивідуальної

мінливості коордіїнатпі значення кордонів даних підкоркових утворень були викладені у графічному вигляді. На схемі зріза зображена система координат з проекціями ядер-мішепей на фронтальну (От, Ох;) та горнзонтальну (Ох; Оу;) площини. Мішень графічно розподілена на 3 зогаї відповідно до різного ступеня ймовірності: малого (від 0 до 0,5), середнього (від 0,5 до 0,95) та великого (0,95 та більше).

Коордішатпі значення хвостатого ядра визначались на зрізах від -3 до +7 (ігри ймовірності В < 0,95), та на зрізах від -1 до+5 (при ймовірності В > 0,95). Таким чином верхній кордон ядра знаходиться у межах від +21,0 до +24,0 мм (В < 0,95) та від +15,0 до +18,0 (В > 0,95) вище нульової горизонтальної площини. Нижній кордон коливається від -12,0 до -9,0мм (В < 0,95) та від -9,0 до -6,0 мм (В > 0,95) нижче нульової горизонтальної площшш. Задня межа ядра змінювалась від -21,0 до -18,0 мм(В < 0,95) та від + 12,0 до +15,0 мм (В > 0,95) відносно нульової фронтальної площини. Передній кордон коливається від +45,0 до +48,0 мм (В < 0,95) та від +33,0 до +36,0 (В > 0,95) відносно нульової фронтальної площшш.

Мал. 1. Схема індивідуальної анатомічної мінливості хвостатого ядра. А - проекція на горизонтальну площину;

Б - проекція на фронтальну площину.

Координати центральних точок розташовані від середні,ої сагітальної площини на відстані від 1,25 ± 0,2 до 21,10 ± 0,5 мм (В < 0,95) та від 4,81 ± 2,7 до 14,50 ± 2,7 мм (В > 0,95). Ширина ядра варіювала від 0,5 + 0,0 до 12,56 ± 4,1 мм (В < 0,95) та від 4,92 ±1,9 до 12,47 ±2,4 мм (В > 0,95).

Координатні значеїтя шкаралупи визначались па зрізах від -3 до +5 (при ймовірності В < 0,95) і на зрізах від 0 до +2 (В > 0,95) Верхній кордон даного ядра знаходився у межі від +15,0 до +18,0 (В < 0,95) та від +6,0 до +9,0 мм (В > 0,95) відносно нульової горизонтальної площини нижній кордон коливався від -12,0 до +9,0 мм (В < 0,95) та - 3,0 до 0,0 мм (В > 0,95) відносно нульової горизонтальної площиіш. Відносно нульової фронтальної площини передній кордон варіював від +45,0 до +48,0 мм(В < 0,95) та від +24,0 до +27,0 мм (В > 0,95), задній кордон коливався від -21,0 до -18,0 мм (В < 0,95) та від -6,0 до -3,0 мм (В>0,95).

Ціна поділки - 1 см

Мал. 2. Схема індипідуальної мінлпвосгі шкаралупи.

А- проекція на горизонтальну площину;

Б - проекція па фронтальну площину.

Кордииатпі значення цетралмшх точок шкаралупи розташовувались

на відстані від середньої сагітальної площини у межах 17,00 ± 0,0 - 32,00 ±

0,0 мм (В < 0,95) та від 21,57 ±2,7 до 29,21 ±2,1 мм (В > 0,95). Ширина

шкаралупи - від 0,5 ± 0,0 до 12,97 ± 2,9 мм (В < 0,95) та 5,15 ± 1,6 до 11,88 +2,3 мм (В> 0,95).

Відповідно до одержаних даігах, можна рекомендувати для використання в розрахунках при оперативних втручаннях на структурах які вивчаються, кординатні значення з високим ступенем ймовірносіі.

При вивченні ядер в системі топографоанатомічних мерідіанів визначено, що хвостате ядро орієнтовано в секторі від 3,0 до 144,0 градусів (при ймовірності від 0 до 0,5), в секторі від 5,0 до 95,0 градусів (при ймовірності від 0,5 до 0,95), в секторі від 6,0 до 47,0 градусів (при ймовірності від 0,95 до 1,0). Шкаралупа визначалась в секторі від 24,0 до 126,0 градусів (при ймовірності від 0 до 0,5), в секторі від 31,0 до 105,0 градусів (при ймовірності від 0,5 до 0,95), в секторі від 37,0 до 98,0 градусів (при ймовірності від 0,95 до 1,0).

Мал. 3. Схеми індивідуальної мінлшшсп хвостатого ядра (А) та шкаралупи (Б) в системі координат.

Враховуючи результати досліджень підкоркових ядер, що вивчалися в

системі топографоанатомічних мерідіанів, можна рекомендувати для

практичного застосування у стереотакспчній нейрохірургії дані з ймовірністю не менше, ніж 0,95: хвостате ядро - сектор від 6,0 до 47,0 градусів, шкаралупа - сектор від 37,0 до 98,0 градусів. Базуючись на отриманих координаттгх значеннях, створені аксонометричні моделі хвостатого ядра та шкаралупи (мал. 4).

Мхт. 4. Аксонометричні моделі хвостатого ядра (А) та шкаралупи (Б).

При вивченні впливу статі на морфометричні параметри досліджуваних утворень було виявлено, що обсяг хвостатого ядра (4379,07 ± 94,48) та шкаралупи (4453,01 ± 84,42) у осіб чоловічої статі перевищує обсяг хвостатого ядра (4008,53 ± 109,17) та шкаралупи (3913,73 ±139,02) у ланок при ймовірності В > 0,95. Вплив статі на обсяг хвостатого ядра при ймовірності В > 0,95 складає не менте, ніж 13,1 % та не більше, ніж 19,7 % від загального впливу всісї суми факторів. Залежність обсягу шкаралупи від статевого диморфізму при ймовірності В > 0,95 складає не мсіппе, ніж 6,4 % та не більше, як 13,4 % від загального впливу всієї суми факторів.

Аналізуючи вікові зміни, можна констатувати, що максимальні значення обсягу шкаралупи (4731,50 ± 100,13) та хвостатого ядра (5023,18 ±115,99) відповідають віковій групі від 21 до ЗО років, та поступово зменшуються в процесі інволюції мозку. Це підтверджено наявністю сильного зворотного кореляційного зв'язку для хвостатого ядра (-0,85) із ймовірністю першого ступеня (0,95) та шкаралупи (-0,96) із ймовірністю третього ступеня (0,999).

Вплив віку на обсяг хвостатого ядра та шкаралупи при ймовірності В >

0,95 складає не менше, як 24,2 % та не більше, ніж 41,8 % у загальному впливі суми всіх факторів. Виявлений взаємозв'зок цілком закономірніш і відображає одну з основних особливостей у розвитку мозку. Отримані в ході досліджешія результати підтверджують і якісно доповнюють попередні спостереження (Блинков С.М., Глезер И.И., 1964; Боголепова И.H., Амунц В.В., Оржеховская Н.С., Малофеева Л.И., 1982, 1985; Наумова Э.А., 1991; Шевцов A.A., 1994 та in.).

При вивченні залежності обсягу ядер, які досліджувались від внутрішньомозкових орієнтирів було виявлено, що збільшеїпія довжини інтеркомісуральної лінії мозку людини виявляє достовірний вплив з Ймовірністю не менше, ніж 0,95 на обсяг хвостатого ядра (від 41,0 % до 56,9 %) та шкаралупи (від 32,8 % до 51,2 %). Виявлений у процесі роботи сильніш пряміш кореляційний зв'язок для хвостатого ядра (+0,93) та шкаралупи (+0,97) з ймовірністю третього ступеня (0,999), та результати дослідження ядер нроміжньго мозку (Масловский С.Ю., 1984;), окремих ядер кінцевого мозку (Яцук С.Л., 1983;) дозволили виявити закономірність параметрів підкоркових утворень і зі збільшенням довжини міжспайкової лінії.

При дослідженні впливу форми черепа на обсяг дашіх підкоркових утворень був виявлений достовірний зв'язок між обсягом хвостатого ядра та поздовжньо-поперечним вказівником. У вибірковому комплексі вплив поздовжньо-поперечного індексу на обсяг хвостатого ядра при ймовірності

- 17В > 0,95 складає не менше, ніж 2,0 % та не більше, як 13,0 % від загального впливу всієї суми факторів. Зв'язок між обсягом шкаралупи та поздовжньо-поперечним вказівником є недостовірним.

Вплив анатомічної диссиметрії, висотно-поздовжнього та висотно-широтного індексів на обсяг хвостатого ядра та шкаралупи є недостовірним.

Порівняльний аналіз результатів досліджень ядерних утворень проміжного мозку, ядер та кори кінцевого мозку підтверджують положення про те, що у філогенетично більш нових формаціях мозку мінливість виражена більше, ніж в старих (Дзугаева С.Б., 1975;).

Таким чниом, використання координатних значень хвостатого ядра та шкаралупи з високим ступенем ймовірності в топографоанатоміпній системі координат та врахування впливу факторів, що виявляють вагомий вплив на морфометричиі параметри даних ядер, допоможуть підвищити безпеку та ефективність стереотаксичних втручань та попередиш небезпечні післяопераційні ускладнення.

Висновки

1. Координатні значення центральної частини шкаралупи та голівки хвостатого ядра в системі тонографоанатомічних координат с досить сгабілмшми з високим ступенем ймовірності (В > 0,95) і можуть бути рекомендовані для використання в розрахунках ири стереотаксичних операціях.

2. Положения досліджуваних підкоркових утворень в системі юпографічних координат з високим ступенем ймовірності (В > 0,95) спостерігається в секторах: хвостате ядро - від 6,0 до 47,0 градусів, шкаралупа - від 37,0 до 98,0 ірадусів. Це можливо використовувати при проведенні комп'ютерних томоірам та оперативних втручань на мозку людини.

3. Довжина інтеркомісуральїюї лінії мозку людини виявляє достовірний вплив з ймовірнісно ае менше, ніж 0,95 па обсяг хвостатого ядра (від 41,0 % до 56,9 %) та шкаралупи (від 32,8 % до 51,2 %).

4. Сильний прямий кореляційшш зв'язок для хвостатого ядра (+0,93) та шкаралупи (+0,97) з ймовірністю третього ступеня (0,999), що був виявлений в процесі роботи, дозволив виявити закономірність збільшеїпія морфометрнчних параметрів даних підкоркових утворень зі збільшенням довжини міжспайковоі лінії.

5. Максимальний обсяг досліджуваних структур відповідає віковій групі від 21 до ЗО років та поступово зменшується в процесі інволюції мозку, що підтверджено наявністю сильного зворотнього кореляційного зв'язку для хвостатого ядра (-0,85) із ймовірністю першого ступеня (0,95) та шкаралупи (-0,96) із ймовірністю третього ступеня (0,999).

6. Вік виявляє достовірний вплив з ймовірністю безпомилкового прогнозу не менше, ніж 0,95 на обсяг шкаралупи та хвостатого ядра від 24,2 % до 41,8 % від загального впливу всієї суми факторів.

7. Морфометричні показники хвостатого ядра підвладні достовірному впливу (В > 0,95) статі (від 13,1 % до 19,7 %) та поздовжньо-поперечного індексу (від 2,0 % до 13,0 %). Достовірний вплив статевого диморфізму на шкаралупу складає від 6,4 % до 13,0 % від загального виливу всієї суми факторів при ймовірності В > 0,95.

8. Сторона мозку, висотло-поздовжпій та висотно-широтний індекси черепу достовірного впливу на зміну основних параметрів досліджуваних ядер пе виявляють.

9. Для підвищення ефективності та безпеки виконання стсреотаксичшіх втручань на хвостатому ядрі необхідно враховувати довжину міжснайкової лінії, вік, стать і поздовжньо-поперечний індекс; при оперативних втручаннях на шкаралупі-довжнну міжснайкової лінії, вік та стать. Багатий вибір крапок-мішеней дозволяє проводити селективне наведення на дшяіп<у структури, що оперується.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Анатомия некоторых органов тела человека в системе топографоанатомпческих координат // Материалы 2-й Всероссийской конференции "Влияние антропогенных факторов на структурные преобразования органов, тканей, клеток человека и животных" .- Саратов, 1993, с. 15 (Соавт. Бурых М.П. и др.).

2. Новый подход к изучению строения тела человека: геото-

поірафический или истинно топографический подход. - Ж. Морфология, 1993, т. 105, № 9- 10, с. 54 (Соавт. Бурых М.П. и др.).

3. True topographic approach to the study of some organs //XVI Congress of the Polish Anatomical Society, Abstracts, Olsztyn - Poland, 1993, p. 14 (Burykh M. and all).

4. A geotopographic approach to the study of certain organs //Verhandlungen der Anatomischen Gesellschaft, Suplementhcft zum 176. - Band des Anatomischen Anzeigers, Annals of Anatomy, Marburg, 1993, p. 293 (Burykh M., Goryaniva G.).

5. Истинно топографический подход в анатомии базальных структур головного мола человека //Веспшк проблем современной медицины. -Харьков, 1994, № 2, с. S2-K4.

6. Нона технологія у вивченні будови тіла людини: геотопо-графічніш або іс пінно топографічний підхід. //Актуальні проблеми медичної та фармацевтичної освіта в Україні.-Київ-Харків, 1994, с. 156 (Бурих М.П. та ін.).

7. Експериментально-морфологічне дослідження базальних ядер головного мозку людини в системі топографічних координат, пристосовно до функціональної нейрохірургії //Тези доповідей І Національного Конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України.-Івано-Франківськ, 1994, с. 186 (Співавт. Зімченко В.Д., Падалиця М.А.).

Чернов. A.JI. Анатомия хвостатого ядра и скорлупы головного мозга человека в системе топографоанатомических координат. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01.-нормальная анатомия. Харьковский

государственный медицинский университет. Харьков, 1995. Защищается работа, содержащая исследование базальных ядер мозга человека в топографической системе координат с учетом прижизненно определяемых факторов. Установлено: Координашыс значения центральной части

скорлупы и головки хвостатого ядра являются стабильными и могут быть рекомендованы для использования в расчетах при стереотаксических вмешательствах; на морфометрические параметры хвостатого ядра

оказывают достоверное влияние длина межепаечной линии, возраст, пол, продольно-поперечный индекс; морфометрические изменения скорлупы отмечены от влияния длины интеркомиссуральной линии, возраста и пола; сторона мозга, высотно-продольный и высотно-широтный индексы черепа не оказывают достоверного влияния на исследуемые парамеры хвостатого ядра и скорлупы. Осуществлено внедрение результатов исследования в практику.

Chernov A.L. Anatomy of Caudate Nucleus and Brain Sheel in

Topographic Anatomical Coordinate System. Manuscript. Dissertation to obtain Scientific Degree of Candidate of Science Medicine, speciality 14.03.01.- Normal Anatomy. Kharkov State Medical University, Kharkov, 1995. The author defends the work which contains investigation of basal nuclei of human brain with the account of the factors which can be established during the lifetime. Reference values of the central part of the shell and the head of caudate nucleus has been established to be stable and can be recommended for application to calculation at stereotaxic procedures. Morphometric parameters of caudate nucleus are influenced significantly by the length of interadhesion line, age, sex,

longitudinal-transverse index. Morphometric changes of the shell are caused by the length of inter- comissure line, age and sex. The side of the brain, altitude-longitude fhd altitude-latitude indices of skull do not influence significantly the investigated parameters of the caudate nucleus and the shell. The results of the study have been introduced into practice.

Юпочові слова: анатомія, головний мозок, хвостате ядро, шкаралупа, морфомстричпі параметри, система координат.

Чернов О.Л.