Автореферат и диссертация по медицине (14.01.10) на тему:Влияние инфицирования респираторными вирусамина клинико-иммунологические показатели у детей с рецидивирующими и хроническими заболеваниями легких

. ' '

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ ррд 0Д АМН УКРАЇНИ

1 1 НОЯ 1936 На правах рукопису

АХМАД МОХСЕН

Вплив інфікування респіраторними вірусами на клініко - імунологічні показники у дітей з рецнднвуючнми та хронічними захворюваннями легені»

14:01.10. - Педіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1996

Дисертація е рукописом Роботу виконано в інституті педіатрії, акушерства та гінекології ЛМН України

Науковий керівник - доктор медичних наук МОЗЛЛЕВСЬКИЙ

АНАТОЛІЙ ФЕОДОСІЙОВИЧ .

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки України, •

доктор медичних наук, профес р АНДРУЩУК

АЛІСА О ПАНАСІВНА доктор медичних наук, професор ЛИСЯНИЙ

МИКОЛА ІВАНОВИЧ Провідна організація - Одеський медичний університет

//

Захист дисертації відбудеться * /<Х^'________• / 1996р.

о_______ голині на засіданні Спеціалізованої вченої ради .

Д.50.14.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступени доктора медичних наук за спеціальностями "Педіатрів" та "Акушерства і гінекологія" у Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України /252050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8/.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці інституту педіатрії, акушерства і гінекоглогії АМН України.

Вчений секретар Спеціалізованої

вченої ради кандидат медичних наук ^ ' Л.В. Квашніна Автореферат розісланий " 199С р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність проблеми, Хронічні захворюваня легень на даний час складають значну частину в структурі захворюваності дітей. Особливістю протікання захворювання легень у сучасних умовах є патоморфоз, серед причин виникнення якого центральне місце належить імунопатології, що відображає особливості адаптаційного апарата дитячого організму/С.Ю. Каганов и соавт., 1992, А.Ф. Мозалоцский и соавт., 1992, Н.А. Тюрин и соавт., 1995, W.H. Hucley, 1987/. При цьому серйозну, але не достатньо вивчену проблему займає лерсистенція респіраторних вірусів, іцо сприяють поглибленню дисбалансу в імунній системі/А.А.Сохин, 1084, Niethammer, 1987, С. Welliver, P. Ogra, 1988/. Не деталізовані особливості реакції імунної системи • при протікаючому на фоні вірусної респіраторної інфекції хронічного бронхолегененого процесу. Не виясненні у даній ситуації шляхи підиинОчіни ефективності терапії рецидивуючої та хронічної патології органів дихання. Особливо це стосується проблеми нормалізації реакції організму у підпопідь на вплив вірусних та інших антигенів. • '

Незважаючи на дедалі розширюючі можливості фармако- терапії, результати лікування хронічних захворювань легень залишаються незадовільними. Дослідження останніх років показали позитивну роль при лікуванні дітей з захворюваннями легень імуностимулюючої терапії/А.Г. Чучалин'и соавт., 1989, М.И. Александрова и соавт., 1991, А.Е. Шульженко и соавт., 1991, В.И. Яковлсв и соавт., 19dl, Р.А. Egglesto, 1988/. Доцільність використання імунотерапії при неспецифічних захворюваннях легень визначається формуючою недостатністю тимус-залежного імунітету /А.Г. Чучалин и соавт., 1989, И.И. Балаболкин и соавт., 1993,

Н.А. Тюрин и соавт., 1995, S. Gupta, S. Gary, 1988/. Але при

хронічних захворюваннях легень у дітей доцільність призначення імуномодуляторів ще недостатньо вивчена, на даний момент розробки рекомендацій щодо використання імуномодуляторів ще не-мають остаточної оцінки. Одним із високоефективних у лікуванні захворювань, що протікають з перевагою пригнічення Т- системи імунітету, рахують препарати тимуса-Т- активін /В.И. Кириллов и еоаЬі., 1994, А.И. Кусельман и еоавт., 1994, Я.М. Вахрущев и со-авт., 1995, Т.П. Маркова, 1995/. Однак, ефективність імунологічної реабілітації Т - актнвіном у дітей з хронічною бронхолегене-вою патологією в умовах індукованого респіраторними вірусами загострення хронічного запалення і розвитку гіперактивності бронхів не вивчена. Актуальною проблемою залишається також використовування непрямої лімфотропної терапії для введення Т-активіна при лікуванні неспецифічних захворювань легень у дітей.

Мета роботи. Вивчити вплив .інфікування респіраторними вірусами на характер імунологічних порушень та ефективність кліні-ко-імунологічної реабілітації дітей з рецидивуючими і хронічними захворюваннями легень для обгрунтування рекомендацій підвищення ефективності комплексної терапії, а також їх диспансерного спостереження.

Основні завдання дослідження. .

1. З'ясувати вплив інфікування респіраторними вірусами дітей з НЗЛ на характер протікання хронічного бронхолегеневого запалення і особливості імунних реакцій організму.

2.Провести порівняльну оцінку ефективності клініко-імунологічної реабілітації дітей з НЗЛ Т-активіном при інфікованості хворих респіраторними вірусами.

3.Застосувати в клініці непрямий лімфотропний метод введення Т-активіна і оцінити його ефективність при лікуванні дітей з

з

рецидивуючими і хронічними захворюваннями органів дихання. Наукова новизна. В роботі вивчені адаптивні можливості дитячого організму при протікаючому хронічному бронхолегеневому запаленні з врахуванням реакції імунної системи на агресію респіраторних вірусів, а також встановлені особливості клініки захворювань легень у взаємозв'язку з інфікуванням вірусами. Вперше доведено поглиблення ураження бронхіального дерева, іцо проявляється дифузним гнійним ендобронхітом у дітей з хронічною пневмонією і бронхіальною астмою. .

Встановлено пошкоджуючий вплив респіраторних вірусів на характер компенсаторно-пристосувальних реакцій організму дітей з хронічними захворюваннями легень, що проявляються імуносу-преснвною дією вірусних антигенів і пригніченням синтезу протимікробних антитіл. Причому вперше показано, що при інфікуванні дітей респіраторними вірусами динаміка амін імунологічних параметрів н процесі клініко-імунологічної реабілітації менш вйра-жена, ніж у хворих без вірусних антигенів.

Встановлено, що. доповнення базисної терапії НЗЛ Т-активі-ном характеризувалося послабленням клінічних проявів ендоброн-хіту, зменшенням числа загострень патологічного процесу і стійким підвищенням секреторної активності тимуса, підвищення рівня І|>С та І^Л, зниженням рівня Іу;М та ІДІК, а також стимуляцією синтезу протимікробних антитіл. Причому вперше встановлено, що імуномоду юючий ефект препарату в значній мірі пригнічують респіраторні віруси.

Вперше показана доцільність використання лімфотропного метолу введення імуномодулятора при лікуванні дітей з хронічними захворюваннями легень. Причому встановлено менш виражений імуносупресишінії прояв респіраторних вірусів.

Практича_зизчимісл,ці Практичне значення мають дані про

2-6-3ІЧЇ

ендобронхіту. Проведенні спостереження також показали, що вірусне обсеменіння дихальних шляхів переважно спостерігалась у дітей з вираженою дисфункцією імунної системи. Випливаючи з проведенних досліджень закономірності відображають зниження ефективності клін'іко-імунологічної реабілітації дітей носіїв аденовірусних, нарагринозних, респіраторно-синцітіальних та грипозних антигенів. Причому встановлено, що терапії! Т-активіном з найбільш вираженою нормалізацією секреторної активності вилич-кової залози та корекції гуморальної ланки імунітету була ефективна переважно при відсутності у дітей вірусного інфікування. Проведенні дослідження дозволяють обгрунтувати новий підхід до призначення імуномодулюючої фармакотерапії, для підвищення ефективності якої при умовах контакту хворого з респіраторними вірусами доцільно доповнити її антивірусними'засобами.

Практичне значення дослідження полягає у зниженні під впливом Т-актйвіна сенсибілізації організму з відновленням властивості лімфоцитів до трансформації в бласти та розпізнавати антигени, елімінацію ЦІК і зниження чутливості лімфоцитів до препарату in vitro. •

Практичне значення мають рекомендації про підвищення ефективності реабіліатаційних міроприємств з використанням непрямої лімфотропної терепії.

Проведенні дослідження можуть бути передумовою для індивідуальної корекції виникаючих при протікаючому хронічному запальному процесі гіпоімунних станів. Встановлено, що патогенетичні закономірності сучасного протікання НЗЛ та різні варіанти ефективності клініко-імунологічної реабілітації дітей дозволяє конкретизувати план диференційованих лікувально-профілактичних міроприємств на госпітальному етапі реабілітації та при

проведенні диспансерного спостереження. • '

Положення, шо виносяться на захист.

1. При хронічному запаленні в бронхолегеневій системі відмічаються зміни у виличковій залозі, що супроводжується у більшості дітей зниженням секреції тімічного сивороткового фактора /ТСФ/, вираженим дефіцитом клітинного та гуморального ланок імунітету. •

2. Ураження респіраторними вірусами клітин дихального апарата значно погіршує клінічні прояви ендобронхіту у дітей з неспецифічними захворюваннями легень.

3. Клініко-імунологічна реабілітація Т-активіном хворих дітей дає

позитивний вплив на клінічні прояви хронічного бронхолегеневого запалення, який приводить до підвищення секреторної активності тімуса і більш вираженої позитивної динаміки імунологічних показників, ніж при базисній терапії. •

4. Кфектишііі'ть використовування імуномодулятора зменшується при інфікуванні дітей респіраторними вірусами. Для підвищення ефективності комплексної терапії НЗЛ доцільно використовувати нові шляхи введення Т-актипіпа за рахунок застосування лімфотропного шляху введення препарату. Дйклараціял)собнстаго_вцс£кіишсерхаціа_д_4іоарс!бш_иауішішх результатіи.- При виконанні роботи автор особисто аналізував наукову лі+ературу з поставленої проблеми, зробив патентний пошук, приймав участь в обстеженні дітей з ХНЗЛ і лікувальному процесі, провів збір матеріалу для проведення вірусологічних , бактеріологічних, імунологічних досліджень. Проведено групування хворих, статистичну обробку одержаних даних.

. Апробація робити.,. Матеріали дисертації висвітлювались та обговорювалися на науково-практичній конференції в інституті ПАГ АМ11 України /Київ, 1992/, 1 з’їзд фтізіатрів та пульмонологів 2* ' ' ' .

України /Вінниця, 1993/, у Національному конгресі пр захворюваннях органів дихання /Москва, 1995/.

Впровадження в практику. Матеріали дисертації впроваджені в практику діяльності інституту ПАГ АМН України, в дитячому санаторії "Лісова поляна", дитячому комбінаті Шевченківського району м. Київа. Матеріали дисертації використані в методичних рекомендаціях "Современные методы диагностики вирусных респираторных инфекций и их терапии с использованием препаратов интерферона и его индукторов". .

Публікації Основні положення дисертації викладені у 7 друкованих роботах. .

Структура та обсяг дисертації Дисертація складається з введення, огляду літератури, трьох глав власних досліджень, заключения, висновки та практичні рекомендації, списку літератури/ 312 джерел/. Дисертація викладена на_________ сторінках машинописно-

го тексту, ілюстрована 33 таблицями, 9 малюнками, 17 виписками з історії хвороби, зміст роботи.

Методил:а..сб!«м досліджень,. Для вирішення поставлених завдань було проведено клінічне та параклінічне обстеження 257 дітей з хронічними заворюваннями легень/67 дітей - з рецидивую-чим бронхітом, 148-3 хронічною пневмонією, 42 - з астматичним бронхітом та бронхіальною астмою/. Контрольну групу складали ЗО практично здорових дітей.

Поряд з загальноприйнятими в пульмонологічній клініці методами обстеження дітей для вирішення поставлених завдань були використані у динаміці імунологічні та вірусологічні методи дослідження. Аналіз отриманих даних проведений, на основі групування хворих у залежності від інфікованості дітей респіраторними вірусами. В І групу спостереження ввійшли хворі, які були інфіковані респіраторними вірусами /116 дітей /.ВИ

респіраторними вірусами. В І групу спостереження ввійшли хворі, які були інфіковані респіраторними вірусами /116 дітей /. В II групу порівняння були включені дітц з аналогійними захворюванням, у яких вірусні антигени не були виявлені /141 дитина /. Вивчено вплив вірусного інфікування на реакцію імунної системи. Оцінку порушень регуляторних механізмів доповнили аналізом клііііко-анамнестичних факторів.

Кількісний облік Т-лімфоцитів вираховували у реакції розет-ко-утворення /Е-РУК/, функціональний стан їх - за інтенсивністю бластоутворення на ФГА. Вивчалась також чутливість Т-лімфоцитів до різних мітогенів специфічного та неспецифічного характеру. .

За основу оцінки В- системи імунітету була визначена відносна кількість В-клітин /ЕАС-РУК/та їх функціональної активності за вмістом у сироватці крові імуноглобулінів класу М, (і, та А.

Про стан центральної регуляції імуногенезу міркували за активністю секреції тимічного сироваткового фактора/ТСФ/.

Випчалася також властивість нейтрофілів до фагоцитозу, вміст у крові ЦІК.

Вірусологічні дослідження проводилися з використаним імунофлюорисцентного метода виявлення та ідентифікації вірусних антигенів. Визначення вірусних антигенів у клітинах з носа проводили за допомогою методу Кунса в прямій модифікації з використанням флуорестуючих діагностичних імуноглобулінів. Стан противірусного імунітету визначали за титром комплемент-зв'язуючих противірусних антитіл у парних сироватках при постановці реакції РЗК з аденовірусним антигеном.

Діти досліджувалися при поступленні в стаціонар, а також в динаміці спостереження з використанням клініко- лабораторних 3-і?

Одержанні дані опрацьовані за допомогою статистичної обробки з використанням точного обчислення значущих якісних відмінностей /метод Фішера/, значущих відмінностей долей /метод кутового перетворення Фішера/, критерій "Хі- квадрат". Порівняння середніх арифметичних величин проводили за вирахуванням коефіцієнта Стьюдента. Математична обробка результатів дослідження виконана на ЕВМ типу з використанням статистичної системи "5іаІ£гар!і КБ". Рі^ульїаіиішсліджелиь^гаігсібтїореїшя.

Аналіз клінічної симптоматики рсцидивуючого бронхіту, хронічної пневмонії, астматичного бронхіту та бронхіальної астми в обстежених дітей показав, що вона не відрізнялася від описаної в педіатричній літературі /А.Д. Зисельсон,1989, С.В. Рачинскнй, 1987;К.М. Сергеева и др.,1984, Н.Н. Розннова.С.Ю. Каганова, 1985, и др./.

Як показали проведені дослідження в активній фазі запального процесу респіраторними вірусами були інфіковані 56% обстежених дітей з неспецифічними захворюваннями легень, при цьому встановлені виражені відмінності в характері інфікованості дітей респіраторними вірусами. Вона проявлялась найбільшою частиною інтенсивного інфікування дітей аденовірусами/ 34%/ та парагрип /28%/. Проведені спостереження показали, що більш виражена інфікованість респіраторними Ьірусамн властива дітям з бронхіальною астмою та астматичним бронхітом. Відмічено, що аденовірусом переважно були інфіковані діти з хронічною пневмопією/р2=С)>035/, а РС-вірусом та парагрипом - з бронхіальною астмою. При обстеженні дітей в динаміці було встановлено, що віруси в частини хворих тривало зберігались в організмі дітей. При повторному обстеженні вірусні антигени в епітелії верхніх дихальних шляхів не знайдені в 35 % випадків.

організмі дітей. При повторному обстеженні вірусні антигени'в епітелії верхніх дихальних шляхів не знайдені в 35% випадків.

Важливе значення в даній проблемі цалежить суперінфекції вірусної природи в результаті лікарняного інфікування. За нашими даними лікарняне інфікування респіраторними вірусами відбулося у 11% обстежених дітей. У визначеній мірі інфікування респіраторними вірусайи було зв’язано з характерокі захворювання. Виявилось, що лікарняному інфікуванню вірусами в більшій мірі були схильні літи з хронічним легеневим запаленням /РТМФ=0,026, Р2=0,012 /.

Мами виявлені також деякі клінічні особливості хронічного бронхолегеневого запалення при інфікуванні дітей респіраторними вірусами. Проведений аналіз клінічних ознак ендобронхіту-показав, що при вірусному зараженні відбувається більш глибоке та розповсіодженіше ураження стінки бронхів у дітей.

Мри вірусному інфікуванні перепажно розвивався двосторонній дифузний гнійний ендобронхіт, за відсутністю обсіменіння дихальних шляхів респіраторними вірусами - катаральний та катарально гнійний ендобронхіт. •

Встановлене посилення ураження бронхів під впливом респіраторних вірусів супроводжувалось лейкопенією, зниженням ІІІОЄ, наличко-мдерним зсувом, анемізаціею, гінер-а,-глобуліне-міею, гіпер-р-глобулінеміею. Цікавість положення була в тому, що в багатьох дітей з хронічним запальним процесом, в яких були знайдені та ідентифіковані респіраторні віруси, а також виявлено наростання титру противірусних антитіл, були відсутні виражені симптоми клініки вірусної респіраторної інфекції.

Виходячи із завдань роботи було встановлено, що наявність такого агресивного стимулу, як респіраторні віруси, мало вплив на реакцію імунної системи у дітей з неспецифічними З**

захворюваннями легень. Вираженість реакції дитячого організму на протікаюче запалення знайшла відображення у різного роду порушеннях гуморального та клітинного імунітету.

При вивченні функціонування імунної системи проаналізовано функціональний стан підгрудинної залози шляхом співставленім рівнн секреції одного з гормонів - тимічного сироваткового фактору /ТСФ/. Проведені дослідження встановили наявність центрального регулятора імуногенезу відповідати на антигенний стимул в залежності від характеру патологічного процесу та властивість інфікційного агента /ТСФ/ пригнічувати синтез. Найбільш виразне пригнічення секреторної функції тимуса спостерігалося у дітей з хронічною пневмонією при інфікуванні вірусами/Рти^О.Об/, у хворих з рецидивуючим та астматичним бронхітом виражене пригнічення секреції ТСФ спостерігалось значно рідше /РТМФ=0,02/. При порівняльній оцінці величин К-РУК встановлено зниження вмісту Т-лімфоцитіп у переважної більшості досліджених дітей, але вплив вірусоносійства на данин показник виявлено не було.

Про функціональний стан Т-лімфоцитів робили висновок на основі реакції бдасттрансформації. Виявилось, що дія вірусів у дітей з хронічною пневмонією може приводити за даними спонтанної РБТЛ та РБТЛ на ФГА до більш активного утворення бластів /РГИФ=0,027/. В дітей з рецидивуючим та астматичним бронхітом при вірусному інфікуванні була відмічена стимуляція РБТЛ з індометацином /р<0,05/. Як зафіксували проведені дослідження, вплив респіраторних вірусів проявлявся також підвищенням чутливості лімфоцітів до тканинних та бактеріальних антигенів. З іншої сторони, вірусна інфекція в даній ситуації виступає в якості однієї із причин автоімунних процесів . при

захворюваннях легень та може розглядатися, як додаткова патогенетична ланка хронічного запалення..

В процесі вивчення реакції імунної системи на вірусне інфікування була проведена порівняльна оцінка реакції В-системи імунітету шляхом визначення пула В-лімфоцитів /ЕЛС-РУК/, вміст імуноглобулінів класів М, й та А і обчислення індексів, що відображають відношення різних класів імуноглобулінів. Відмічено дисбаланс синтезу імуноглобулінів. При зараженні респіраторними вірусами дітей було виявлено в 55,45% випадків підвищення синтезу Л^М/РТМФ=0,08, Р,=0,06/. У відповідь на вірусне подразнення в 33% хворих відмічено підвищення рівня а 49% -

зниження /р<0,05/. Підвищення п сироватці крові вмісту та частоти підвищеного рівня імуноглобуліну особливо було продемонстровано у хворих з астматичним бронхітом і бронхіальною астмою,/РТИФ=0,05/. Зниження концентрації переважало серед дітей з хронічною пневмоніею/Р2=0,008/. При зараженні респіраторними вірусами у 61% дітей мало місце зниження концентрації ЛдА.

При вірусному інфікуванні маємо зниження співвідношення ^А/Л^ та ^Д/ЛкМ, а ^М/Л^ - підвищення. В цілому особливості стану гуморальної ланки імунітету відображали, як вплив вірусного інфікування, так і характер перебігу патологічного процесу.

За нашими спостереженнями інфікування респіраторними вірусами у М% дітей з НЗЛ супроводжувалося також зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів.'

Результати наших досліджень про наявність суттєвого дисбалансу імунного гомеостазу в обстежених дітей послужили основою для включення в базисну терапію препарата тимуса-Т- актнві-на. Т-активін був використаний для імунологічної реабілітації у

117 дітей. В 105 дітей в фазі загострення хронічного патологічного процесу препарат застосовували за звичайною схемою, а в 12 хворих • при використаній непрямо) лімфотропної терапії. Групу порівняння складали 137 дітей, яким Т • активін в комплексну терапію не включали.

Оцінка модулюючої дії препарату проводилась в динаміці клінічних спостережень, а також при оцінці катамиестичиих спостережень на протязі 1-2 років з врахуванням клінічної симптоматики, а' також за результатами імунологічних досліджень. Наші спостереження свідчать про клінічну ефективність застосування Т - активіна, що проявлялась в ослабленні клінічних проявів ендобронхіту, зменшенні числа загострень патологічного процесу, подовження періоду ремісії. Призначення препарату характеризу-. валось більш вираженою позитивною динамікою показників, ніж при використанні лише базисної терапії. Було відмічено, підвищення ріш(я К-РУК/р<0,05/ чутливості лімфоцитів до ФГА/ р<0,05/, рівнів та ЛдА /р<0,05/, збільшення секреторної активності тимуса /РТМФ=(),001 /, а також зниження чутливості лімфоцитів до антигенів легень /р<0,05/, тнмуса /р<

0,05/ пневмококу /р< 0,05/, зниження рівня ^М/0,05/ та циркулюючих імунних комплексів/р<0,05/. Вивчення імунного статусу дітей при використаннні імуномодулнтора у взаємозв’язку з вірусним інфікуванням показало, що при відсутності інфікування спостерігалось підвищення рівня Е-РУК, чутливості лімфоцитів до ФГА, ЛбО, Л§А та зниженням чутлитовості лімфоцитів до антигенів легень, тимуса і КонА. При вірусному інфікуванні після проведеного курсу терапії знайдено лише підвищення рівня Е-РУК; зниження чутливості лімфоцитів до антигена пневмококу та рівня ЦІК. Співставлення секреторної активності тнмуса показало, що найбільш активна нормалізація секреції ТСФ

спостерігалась при відсутності у дітей вірусного інфікування, а інфікування вірусами проявлялося гальмуванням нормалізації секреторної функції тимуса. Нами булц отримані дані, що свідчать також на користь великої ефективності імунотерапії при використанні лімфотропного метода введення Т-активіиа.

Результати проведених досліджень иоказали, що приєднання до базисної терапії ХНЗЛ Т-активіна підвищувало ефективність лікувально-реабілітаційних міроприємств у два рази. Проте інфікування літей респіраторними вірусами ініціювало зниження ефективності імунологічної реабілітації'. Для досягнення великої ефективності медикаментозної терапії доцільно передбачити розпізнавання та виведення з організму респіраторних вірусіз і поєднувати імуномодулятор з противірусною терапіею при вірусному інфікуванні дітей.

ниснонки

. 1. Вивчення прказників імунологічної реактивності у дітей з

рециливуючими та хронічними бронхолегеневимн захворюваннями виявило виражений дисбаланс різних ланок імунітету, який характеризується зниженням секреторної функції підгрудинної залози у 82,9% досліджених дітей. Інтенсивність та характер порушень імунного гомеостазу взаємозв’язані з важкістю протікаючого запалення і з формою захворювання. В процесі ослаблення активності запалення відбувається поступове відновлення порушень імунного статусу, однаково повної нормалізації його показників під впливом терапії не відбувається.

2. Характер імунної відповіді організму зв'язаний не тільки з вираженістю та тривалістю протікаючого запального процесу, але й з інфікованістю дітей респіраторними вірусами. При зараженні респіраторними вірусами виявлено пригнічення секреції тимічного

сироваткового фактора, підвищення рівня ЛеМ, зниження рівня та ^А, РТБЛ з КонА. Відсутність інфікованості характеризувалася зниженням рівня ЛйМ, Е-РУК, РТБЛ, з ФГА.

3. В активній фазі бронхолегеневаго запалення інфікованість дітей залежала від форми захворювання та досягала 55,6%: аденовірусами - 33,8%, ііарагрипом - 27,6%, РС-вірусом- 20,0%, грипом - 7,2% випадків інтенсивного обсіменіння.

При інфікованості дітей з НЗЛ респіраторними вірусами формується більш глибоке ураження стінок бронхів з перевагою у цих контингентів дифузного гнійного ендобронхіту.

4. Показання до призначення Т- активіна при лікуванні дітей з рецидивуючими та хронічними захворюваннями легень е імунодепресія Т- клітинної ланки імунітету, чутливість до препарату за пробою, що проводиться іп уііго. Використання в терапії імуномодулнтора дало позитивний клінічний ефект та підвищення ефективності лікувально-реабілітаційного комплексу у 2 рази.

5. Включення Т-активіна в комплексну терапію НЗЛ приводило до більш вираженої позитивної динаміки клініко-імуно-логічних по^азриків, ніж при базисній терапії та характеризувалися в цілому підвищенням рівня Е-РУК, чутливості лімфоцитів та ФГА, рівнів Лей і ЛдА, а також пониженням чутливостіі лімфоцитів до антигенів легень, тимуса, пневмококу, рівнів та циркулюючих імунних комплексів.

6. Інфікування дітей з НЗЛ респіраторними вірусами супроводжувалося зниженням ефективності імунологічної реабілітації. При вірусному інфікуванні включення в комплексну терапію Т- активіна приводило лите до. підвищення рівня Т-лімфоцитів, зниження чутливості лімфоцитів до антигена пневмокока та рівня циркулюючих імунних комплексів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В педіатричній практиці для удосконалення лікувально-профілактичної допомоги дітям з рецидивуючими та хронічними захворюваннями легень пропонується:

1.Планування лікувально-діагностичної тактики при курації хворих з неспецифічними захворюваннями легень передбачав визначення активності запалення, морфо-функціональної характнрнс-тики та біоценозу дихальних шляхів, динамічний контроль стану імунної системи. В процесі диспансерного спостереження доцільно проводити контрольні дослідження імунного статусу, вірусно-бактеріального обсіменіння дихальних шляхів та призначити індивідуалізовані реабілітаційні курси терапії не менше 2 разів на рік.

2. Для виявлення (-руп підвищеного ризику по захворюваннях рецидивуючими та хронічними захворюваннями органів дихання рркомрндур.ться використовувати такі маркери, як низька і висока маса тіла при народженні, перинатальна патологія, перенесенні в ранньому віці пневмонії та часті ГРЗ з важким протіканням, схильність до алергічних реакцій і спадкова обтяженість хронічними запальними захворюваннями, наявність вогнищ інфекції в ротоглотці і в навколоносових пазухах, патологічна симптоматика з боку органів травлення.

3. Спостереження за дітьми з неспецифічними захворюваннями легень потребує динамічного тестування імунної системи з метою виявлення вторинного імунодифіцитного стану/ ІДС/ та обгрунтування доцільності імупомодулюючої терапії. При відсутності лабораторних обстежень дітей можливе використовування клініко-анамнєстичних ознак проявів імунної недостатності: спадкова обтяженість хронічними запальними захворюваннями, алергічні реакції, часті ГВЗ та інфекційні захворювання,

перенесені пневмонії в перші 2 роки життя, важке протікання хпоріб органів дихання в ранньому віці, перенесені раніше отити та сішусити, сепсис, діарея.

Серед клінічних симптомів звертае на себе увагу наявність дифузного гнійного ендобронхіту, лейкопенії, лімфопенії, низька ШОЄ, знижений рівень гемоглобіну та білка в сироватці крові, значна обтяженість супутніми захворюваннями.

4. Б практичній роботі педіатру доцільно враховувати, що виникнення рецидивів та загострення бронхолегеневих захворювань у половини хворих можна пов'язати з інфікуванням дітей респіраторними вірусами: у дітей з хронічною пневмонією преважно аденовірусами, з бронхіальною астмою - парагрипом та РС-вірусом.'

5.Відповідна реакція організму дітей з протікаючим

хронічним бронхолегеневим запаленням на агресію респіраторних вірусів характеризується поглибленням запального процесу в бронхах та проявом належних ІІЗЛ ознак вторинної імунної недостатності. Ці клінічні особливості протікання НЗЛ слід враховувати прі{ диспансеризації хворих та виділяти фактори ризику хронізації патологічного процесу з метою полегшення їх впливу на організм. .

6. Підвищення ефективності комплексної терапії НЗЛ досягається за рахунок включення імуномодулятора Т-активіна, який призначається щоденно в дозі 40 мкг/м! на ніч під шкіру напротязі 5 днів. Показаннями для призначення Т-активіна е імунодепресія Т-клітинної ланки імунітету. Включення імуномодулятора в базисну терапію НЗЛ повинно враховувати індивідуальні особливості дитини, його імунний статус, чутливість до препарату. Підвищенню ефективності впливу Т-активіна сприяє ендолімфатичний цілях введення препарату.

7.Виявлені закономірності імунологічної реабілітації Т-актипіном дітей з НЗЛ при інфікованості хворих вірусами уточнюють перелік показань до призначень імуномодулюючої терапії та підвищує вірогідність прогнозування її ефективності. При розробці тактики лікування необхідно враховувати високу іифіковаиісгь дітей респіраторними вірусами та їх гальмуючий вплив на дію імуномодулятора і формування ЩС гіри хронічному запальному процесі.

Список наукових робіт, опублікованих за темою дисесртації

1. Реабилитация Т-активином детей с рецидивирующими и хроническими. заболеваниями легких на фоне вирусной инфекции //Педиатрия. - 1994. - №4. - С.70 - 72 ( В співавт. з Мозалевсь-ким Л.Ф., Радченко Н.О., Лисяною Т.О., Нетребою Н.І.).

2. Особенности хронического бронхолегочного воспаления при иифициропаности детей респираторными вирусами //.Український пульмонологічний журнал,- 1994.- №4.- С.51-54 ( В співат. з Мозалевськнм А.Ф., Нетребою Н.І., Радченко Н.О., Лисяною Т.О., Бартеиспим С.Г., Власенко Н.В.).

3. Влияние Т-активина на В-систему иммунитета при текущем хроническом бронхолегочном воспалении на фоне вирусного инфицировании/ /Український пульмонологічний журнал.- 1995,- №

3.- С.64-67 ( В сгііаат. з Мозалевськнм А.Ф., Лисяною Т.О., Нетребою ПЛ., Радченко И.О.).

4. Клиническая эффективность н иммуноко|)рекцнп Т -активнном у детей с рецидивирующими и хроническими заболеваниями легких/ /Депонированная рукопись.ГНТБ Украины. 21.06.94, №1169 (В спіавт. з Мозалевськнм Л.Ф., Радченко И.О., Лисяною Т.О., Нетребою Н.І.).

5. Комплексная терапия неспецифнческих заболеваний легких

у детей в условиях пульмонологической клиники//Актуальные вопросы патологии детского . возраста. Сб. науч. трудов.-Днепропетровск, 1994.- С. 52 53 (р сшват. з Мозалевським А.Ф., Радченко Н.О., Лисяною Т.О., Нетребою Н. 1.)

6.Влипние респираторных вирусов на эффективность иммуномоду-лнции при хронических заболеваниях легких у детей //Пульмонология. Приложение. • Сборник резюме - 1995,- №1283

( В спшавт. з Моэалевскнм А.Ф., Нетребою Н.1., Лисяною Т.О., Радченко Н.О.).

7. Эффективность иммунокоррекции Т-активином у детей с хроническими заболеваниями легких на фоне инфицирования респираторными вирусами //Актуальные вопросы медицины и биологии.

I •

Сб. статей.- Днепропетровск,1995.В.6-С.78-79(В сшвавт. з Мозалевським А.Ф., Радченко Н.О., Нетребою Н.1., Лисяною Т.О.)

АННОТАЦИЯ ‘

Ахмад Мохсен. Влияние инфицирования ресНираторными вирусами на клинико-иммунологические показатели у детей с рецидивирующими и хроническими заболеваниями легких. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских паук по специальности 14.01.10 - педиатрия. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМР! Украины, Киев, 1996.

Исследования выполнено у 257 детей с хроническими заболеваниями легких, 116 из которых были инфицирован^ респираторными вирусами. Изучено влияние инфицированности респираторными вирусами на характер иммунологических нарушений и эффективность клинико-иммунологической реабилитации детей с ХЗЛ. Обоснована целесообразность использования иммуномо-дуллтора, применение которого улучшало эффективность базисной терапии. При этом установлено, что иммуномодулирующий эффект препарата подавляют респираторные вирусы.

ГІредложено при внрусном инфицировании детей нммуномо-дулятор сочетать с противовирусной терапией.

ANNOTATION

Ahmad Mohsen. Impact of viral infection on clinical-immunological picture in children with reccurent chronical lung diseases.

Thesis of pediatric, obstetrics and ginecology AMC of Ukraine, Kiev, 1996.

■ The research was carried out on 257 children with chronical iung diseases, 116 were infected with respiratal viruses.

There was also studied the impact of contamination with respiratal viruses on the nature of immunological disturbances and efficient of clinical-immunological rehabilitation of children with non specific lung diseases. The use of iinmunomodulator was proved to be expidient for it had improved the efficasy of basic therapy. Besides, it was revealed, that iinmunomoduiating effect of the preparation inhibited the respiratal viruses. '

' , It is suggested,that immunomodulator may be used in combina tion with antiviral therapy in treating children with viral infection.

Ключові слова: хропічиі захворювання легень, імунний статус, респіраторні віруси, інфікування, Т-актнвін. .

Список скорочень. .

ГРЗ - гостре респіраторне захворюваїїня H3J1 - неспецифічне захворювання легень ТСФ - тимічний сироваточний фактор ЦІК - циркулюючі іммунні комплекси Jg - імуноглобулін '

Е-РУК - утворення розеток лімфоцитами Т

ЕАС-РУК - утворення розеток лімфоцитами В .

РУК - розеткоутворюючі клітини